Постанова

від 16.09.2024 по справі 902/1443/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року Справа № 902/1443/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду апеляційну скаргу Вінницької районної військової адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 (повний текст - 01.07.2024) у справі №902/1443/23 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м.Вінниця, 21050, код - 25512617

до Вінницької районної військової адміністрації, вул.Хмельницьке шосе, 17, м.Вінниця, 21016, код - 04050975,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня №1", вул.Хмельницьке шосе, 96, м.Вінниця, 21029,

про усунення перешкод у користуванні власністю

за участю представників:

позивача Олексюк Т.С.;

відповідача не з`явився;

третьої особи не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №902/1443/23 задоволено позов Вінницької міської ради до Вінницької районної військової адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня №1", про усунення перешкод у користуванні власністю.

Зобов`язано Вінницьку районну військову адміністрацію усунути перешкоди у користуванні Вінницькою міською радою приміщенням першого поверху головного корпусу адміністративного будинку площею 112 кв.м. (окремий вхід), яке знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92. Зобов`язано Вінницьку районну військову адміністрацію (вул.Хмельницьке шосе, 17, м.Вінниця, 21016, код - 04050975) звільнити приміщення першого поверху головного корпусу адміністративного будинку площею 112 кв.м. (окремий вхід), яке знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92. Стягнуто з Вінницької районної військової адміністрації на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради 2684,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Вінницька районна військова адміністрація звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що Вінницька міська рада, як власник приміщення, знала про те, що першочерговий договір закінчився 31.12.2019, проте не надсилала жодних заперечень щодо продовження дії договору до 09.12.2022, разом з тим, продовжувала правовідносини за договором оренди, укладаючи договори на сплату комунальних та експлуатаційних послуг за користування приміщення.

Укладення та підписання договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та договору на сплату комунальних та експлуатаційних послуг за користування приміщення, на переконання апелянта, свідчить про добросовісне виконання своїх обов`язків, як орендаря, та продовження правовідносин за початковим договором оренди.

Вінницька районна військова адміністрація вважає договір оренди від 05 березня 2019 року дійсним на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування.

Апелянт також зазначає, що не мав можливості здійснювати орендну плату, оскільки, починаючи з 01.01.2020 рахунки по орендній платі до Вінницької районної військової адміністрації не надходили; пропозиції, щоб отримати такі рахунки також не надходили.

Суд не врахував позицію представниці відповідача, яка запевняла, що Вінницька районна військова адміністрація готова оплатити заборгованість за договором оренди від 05.03.2019.

Також апелянт зазначає, що будучи органом державної влади, який фінансується з державного бюджету та не маючи на балансі відповідного нерухомого майна, Вінницька районна військова адміністрація опинилася у скрутному становищі, яке під час дії воєнного стану вирішити неможливо.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №902/1443/23 повністю; у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача судовий збір у розмірі 4026,00 грн.

Листом від 23.07.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

30.07.2024 матеріали справи №902/1443/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницької районної військової адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №902/1443/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2024 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 26.08.2024 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

05.09.2024 (який зареєстровано в системі «Електронний суд» 04.09.2024) до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач, зокрема, зазначає, що у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ відсутні норми щодо поновлення договору оренди комунального майна у випадку продовження користування орендарем таким майном та не заперечення орендодавцем щодо такого користування після спливу строку дії договору оренди, натомість передбачено механізм продовження договорів оренди шляхом проведення аукціону або у визначених законом випадках без проведення аукціону.

Вважає, що зміст заперечень апелянта свідчить про помилкове поширення правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна, врегульованого положеннями статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 ГК України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору та правового інституту продовження договору оренди, визначеного статтею 18 Закону №157-IX, наслідком реалізації якого є укладення договору на новий строк згідно з примірним договором оренди, а не його автоматичне поновлення.

На переконання позивача, посилання апелянта на договори, укладенні між Балансоутримувачем та Вінницькою районною військовою адміністрацією, на сплату комунальних та експлуатаційних послуг за користування приміщенням у період 2021-2024 роки свідчить про належне утримання майна, а не про продовження орендних відносин.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують; рішення суду першої інстанції є вірним та таким, що відповідає правовим нормам, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, представниця позивача просить поновити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, врахувати даний відзив та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів відмічає, що позивачем подано відзив 04.09.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі (до 26.08.2024).

Представниця позивача просить поновити строк на подання відзиву у зв`язку з перебуванням у відпустці у період з 03.08.2024 по 01.09.2024, на підтвердження чого подає розпорядження міського голови №1399/о від 16.07.2024.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи, що з 03.08.2024 по 01.09.2024 представниця позивача була у відпустці, приймаючи до уваги незначний пропуск, колегія суддів вважає зазначені позивачем причини пропуску строку на подання відзиву поважними, а тому поновлює його на підставі ст.119 ГПК України.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 16.09.2024, позивач та третя особа не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку.

При цьому, 11.09.2024 від представника Вінницької районної військової адміністрації надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Розглянувши клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Однак, неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було. При цьому, позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, а тому відмовляє у задоволенні клопотання.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні представниця позивача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги та надала пояснення по справі. Просила суд апеляційної інстанції скаргу Вінницької районної військової адміністрації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №902/1443/23 без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

05.03.2019 між Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" (Орендодавець) та Вінницькою районною державною адміністрацією (Орендар) укладено Договір №1 оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району (т.1, а.с.43-47) відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, майно, що спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району і знаходиться на балансі Вінницької центральної районної клінічної лікарні площею 112,0 кв.м, розміщене на першому поверсі головного корпусу адміністративного будинку за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92, згідно з викопіюванням поверхневого плану або схеми, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток №1), вартість якого становить за залишковою вартістю 46672,85 грн.

Як погоджено у п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою здійснення діяльності передбаченої діючим законодавством України.

Передача та повернення орендованого майна здійснюється уповноваженими представниками сторін, зі складанням відповідного акту (п.2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Орендар вступає в строкове платне користування майном одночасно із підписанням акту приймання передачі , який складається протягом п`яти днів з моменту підписання сторонами цього договору.

У разі припинення договору майно повертається Орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу відповідно до порядку встановленого п.2.2 Договору (п.2.4 Договору).

Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на Орендодавця (п.2.5 Договору).

За змістом п.3.4 Договору орендна плата перераховується: 30% до загального фонду районного бюджету та 70% балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Орендна плата, відшкодовується за комунальні послуги та перераховується Орендарем Орендодавцю в повному обсязі щомісячно не пізніше 15 числа наступного за звітним (п.3.5 Договору).

Відповідно п.10.1 Договір укладено строком на 12 місяців, що діє з 01.01.2019 до 31.12.2019 включно.

Пунктом 10.4 Договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності рішення сесії Вінницької районної ради про надання відповідного дозволу.

05.03.2019 на виконання умов укладеного договору між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає на термін оренди приміщення на першому поверсі головного корпусу загальною площею 112,0 кв.м, розташоване за адресою м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92, що знаходиться на балансі Орендодавця (т.1, а.с.48).

Рішенням Вінницької районної ради №114 від 02.02.2021 передано до сфери управління Вінницької міської ради Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради, Вінницькій районній раді вийти зі складу засновників Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" та здійснити приймання-передачу закладу охорони (т.1, а.с.11).

26.02.2021, на підставі рішення Вінницької міської ради, ухвалено рішення №224, згідно якого прийнято до сфери управління Вінницької міської ради комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради. Змінено власника (засновника) для Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради на Вінницьку міську раду.

04.03.2021 підписано акт №1 приймання - передачі документів (договорів), оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району та додаткових угод, що утворились під час діяльності КНП "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради, за замістом якого, у зв`язку з безоплатним прийомом - передачею у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади КНП "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради, головний лікар комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради передає, а департамент комунального майна Вінницької міської ради приймає документацію договори оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району та додаткові угоди (т.1, а.с.13).

22.06.2021 за Вінницькою міською територіальною громадою в особі Вінницької міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 14632,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.12).

02.12.2022 Вінницькою районною військовою адміністрацією направлено лист №1175 від 24.11.2022 на адресу департаменту комунального майна Вінницької міської ради щодо підписання додаткової угоди від 24.11.2022 на продовження договору оренди (т.1, а.с.16).

09.12.2022 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради на адресу Вінницької районної військової адміністрації направлявся лист №01/00/014/167229 від 09.12.2022 з вимогою вивільнити спірне приміщення до 01.04.2023 (т.1, а.с.20).

20.12.2022 Вінницькою районною військовою адміністрацією повідомлено листом №1309, про ініціювання питання про укладення договору оренди приміщень площею 112,0 кв.м. на першому поверсі головного корпусу адміністративного будинку, що знаходиться за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 92, м.Вінниця (т.1, а.с.23).

Листом від 27.12.2022 №06/00/013/170312 Департамент комунального майна Вінницької міської ради повідомив, що відповідно до частини 3 статті 18 Закону договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренду. Та запропоновано, у разі прийняття наміру орендувати нерухоме майно комунальної власності, подати через свій особистий кабінет в електронній торговій системі заяву на включення об`єкта до Переліку другого типу та передачу майна в оренду без проведення аукціону, шляхом заповнення електронної форми та завантажити електронні копії документів, передбачені Порядком (т.1, а.с.18-19).

15.03.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради та Вінницькою районною державною адміністрацією укладено Договір №17 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ та надання комунальних послуг орендарю (т.1, а.с.77-78), відповідно до 1.1 Якого Балансоутримувач: КНП ВКБЛ ВМР забезпечує експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92 (надалі будівля) загальною площею 6217,3 кв.м (первісна вартість -3 267 861,87 грн, залишкова вартість - 143 418,15 грн.), втому числі орендована площа - 112,0 кв.м.

01.03.2022 між Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради та Вінницькою районною державною адміністрацією укладено Договір №31 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ та надання комунальних послуг орендарю (т. 1, а.с. 79), відповідно до пункту 1.1 якого Балансоутримувач: КНП ВКБЛ ВМР забезпечує експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92 (надалі будівля) загальною площею 8236,0 кв.м кв.м (первісна вартість - 6 261 714,00 грн, залишкова вартість - 2 061 771,00 грн.), в тому числі орендована площа-112,0 кв.м.

01.03.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради та Вінницькою районною державною адміністрацією укладено Договір №1 на сплату комунальних та експлуатаційних послуг за користування приміщенням за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92 (т.1, а.с.80-81), відповідно до пункту 1.1 якого Договір встановлює умови сумісної експлуатації будівлі, яка знаходиться у сумісному користуванні Балансоутримувача та Користувача, внутрішніх інженерних комунікацій по кордону розмежування їх з відповідними організаціями, прилеглої прибудинкової території тощо. Згідно п.1.2 Договору користувач займає вбудоване приміщення загальною площею 112,0 м2 на першому поверсі будівлі господарського корпусу за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92, яке використовується ним для розміщення архіву Вінницької РДА. Термін дії даного договору визначається з 01.03.2023 і діє до закінчення фактичного користування зайнятим приміщенням (п.1.3 Договору). За умовами п.1.5 Договору Користувач здійснює відшкодування: за спожиту електричну енергію, в тому числі регульованого тарифу на передачу і регульованого тарифу на актив/реактив, за водопостачання, за водовідведення, за теплову енергію, за прибирання площ загального користування (туалет, коридор тощо), за прибирання орендованого приміщення, за користування ліфтом (у разі використання), земельний податок. Користувач здійснює відшкодування витрат Балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі в орендованій будівлі та працюючих працівників Користувача, якщо інше не встановлено умовами даного Договору (п.1. 6 Договору).

01.08.2023, з метою здійснення контролю за ефективністю використання комунального майна, яке перебуває на балансовому обліку в Комунальному некомерційному підприємстві "Вінницька міська клінічна лікарня №1" директором департаменту охорони здоров`я Вінницької міської ради О.Шишом видано наказ від 01.08.2023 №136 про проведення перевірки ефективності використання приміщень по вул.Хмельницьке шосе, 92 в м.Вінниці (т.1, а.с.24)

09.08.2023 проведено перевірку та складено акт обстеження нерухомого майна комунальної власності ВМТГ за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 92, м.Вінниця, яке перебуває на балансовому обліку в КНП "ВМКЛ №1" та акт перевірки ефективності приміщень, згідно яких встановлено, що приміщення першого поверху головного корпусу адміністративного будинку площею 112 кв.м (окремий вхід) використовується архівним відділом Вінницької районної військової адміністрації (т.1, а.с.25-27).

Таким чином, станом на момент звернення Вінницької міської ради з даним позовом до суду, приміщення першого поверху головного корпусу адміністративного будинку площею 112 кв.м (окремий вхід) використовуються відповідачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першою якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторонами було укладено договір оренди майна.

Відповідно до ч.ч.1-3, 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 2, 3 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що оренда комунального нерухомого майна - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

03.10.2019 прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX, у розділі якого "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас пунктом 5 цього розділу визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону №157-ІХ 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019, введений в дію з 01.02.2020 і з цієї дати підлягають застосуванню його положення (за виключенням норм, зазначених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

Пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

1) набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або

2) 01.07.2020.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до вказаного пункту наступить раніше, але у будь - якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються у порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, законодавець передбачив та врегулював умови та порядок продовження дії договорів, укладених відповідно до положень Закону №2269-XII.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №907/720/20, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 08.11.2023 у справі №911/1714/22.

Строк дії Договору оренди, укладеного між сторонами у цій справі, визначений до 31.12.2019 включно, згідно п.10.1. Договору.

З урахуванням положень п.10.4. Договору та за відсутності у матеріалах справи заперечень сторін проти продовження дії договору, останній пролонговано до 31.12.2020 включно.

Починаючи з 01.07.2020 законодавство містило особливий порядок продовження строку дії договорів оренди, який розповсюджувався також на Договір №1 від 05.03.2019.

Частиною першою статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX визначено, що продовження договору оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина друга статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX).

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить тридцять календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить шістдесят календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря (частини третя - п`ята цієї ж статті).

Крім того, частинами сьомою, восьмою статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договори, які продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку №483.

Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок щодо подання додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

Крім того, пунктами 134-136 Порядку №483 передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

При цьому законодавство визначає, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. До заяви орендар додає документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку, та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, визначених договором, а саме: відповідач не подав у встановлені строки відповідної заяви про продовження Договору оренди встановленого зразка та у визначеній законодавством формі, з використанням електронної торгової системи, а також із долученням визначених законодавством документів.

Подібний правовий висновок викладно у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №916/4043/21.

В силу вимог частини другої статті 9 Цивільного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-IX в спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (стаття 764 Цивільного кодексу України та частина четверта статті 284 Господарського кодексу України) спеціальним законом є Закон України №157-ІХ, пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень якого підлягає пріоритетному застосуванню до орендних правовідносин (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №902/852/22).

З урахуванням встановленого судом юридичного факту продовження строку дії договору до 31.12.2020, відповідні дії слід було вчинити до 30.09.2020 включно.

Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутні підстави для продовження між сторонами орендних відносин, оскільки Договір оренди №1 від 05.03.2019 припинив свою дію з 01.01.2021.

Тому, відповідач не має правових підстав для подальшого користування майном, що є предметом вказаного договору.

При цьому, долучені до справи звернення відповідача щодо продовження строку дії договору датовані 2022 роком (т.1, а.с.16, 83-85), тобто направлені після закінчення строку дії договору оренди, що унеможливлює підтвердження дотримання орендарем вимог щодо продовження строку дії договору за три місяці до дати його припинення.

Докази звільнення відповідачем орендованого майна та його повернення в матеріалах справи відсутні. Вінницькою районною військовою адміністрацією і надалі використовуються нежитлові будівлі та споруди загальною площею 14632,3 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92.

Користування відповідачем майном також підтверджується Договором №17 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ та надання комунальних послуг орендарю 15.03.2021, Договором №31 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ та надання комунальних послуг орендарю 01.03.2022, Договором №1 на сплату комунальних та експлуатаційних послуг за користування приміщенням за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92 від 01.03.2023 (т.1, а.с.77-81).

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджуючи про добросовісне користування майном та сплату орендної плати, посилаючись на вказані вище договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та договір на сплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність відповідних договорів не може свідчити про продовження орендних правовідносин, оскільки наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, що передбачено положеннями ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України.

Тобто, орендар зобов`язаний утримувати майно до моменту його фактичного повернення, обставини фактичного використання нерухомого майна не заперечувались відповідачем, тому відшкодування комунальних послуг за період користуванням майном відповідає нормам законодавства.

Крім цього слід звернути увагу, що відповідно ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Тобто, право на продовження строку дії договору оренди має лише орендар, який належним чином використовує покладені на нього обов`язки.

Однак, відповідачем, з метою доведення обставин дотримання наведених норм законодавства не надано доказів сплати орендної плати після припинення дії договору, а також дотримання порядку продовження строку його дії (про що зазначено вище).

При цьому, судом першої інстанції правильно відхилені доводи відповідача щодо не отримання рахунків на перерахування орендної плати, оскільки в силу п.3.6. Договору оренди №1 від 05.03.2019 саме Орендар зобов`язаний протягом двох робочих днів отримати рахунки, розписавшись про їх отримання у відомості на отримання рахунків, а фіксований розмір орендної плати чітко визначений п.3.1. Договору.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Тобто, тлумачення статті 391 Цивільного кодексу України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №363/3032/16-ц).

Ініціатором негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Підставою для подання негаторного позову (характерною ознакою негаторного позову) є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №924/623/16).

Крім цього, однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/23/17).

Позивач у позовній заяві просив суд усунути перешкоди у користуванні Вінницькій міській раді приміщенням першого поверху головного корпусу адміністративного будинку площею 112 кв.м. (окремий вхід), яке знаходиться за адресою; м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 92 шляхом звільнення вказаного приміщення Вінницькою районною військовою адміністрацією.

Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Тобто, ефективному способу захисту прав позивача відповідає вимога про зобов`язання відповідача звільнити займані приміщення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц зазначено, що суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) зазначає, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Отже, відповідні висновки щодо уникнення зайвого формалізму при оцінці судом ефективних способів захисту, спрямовані на забезпечення диспозитивної можливості самостійно сформулювати позовні вимоги, стосуються також позовів, котрі подані власником майна у орендних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги Вінницької міської ради до Вінницької районної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні приміщення першого поверху головного корпусу адміністративного будинку, з урахуванням застосування ефективних способів захисту прав власника нерухомого майна.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Вінницької міської ради.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької районної військової адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №902/1443/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18.09.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.