Рішення

від 19.09.2024 по справі 140/5124/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5124/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 10 від 26.02.2024.

2) зупинити виконання рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області №10 від 26.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено порушення п. 1 ч. 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV допомоги по тимчасовій непрацездатності надані під час перебування застрахованих осіб у режимі простою, але не враховано той факт що відповідно до наказу №27-од від 01.04.2022 «Про встановлення простою у закладах дошкільної освіти, які знаходяться в оперативному управлінні» Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради, наказу №7к від 04.04.2022 «Про встановлення простою у ЗЗСО Бубнівський ліцей» Бубнівського ліцею, наказу №12-к від 01.04.2022 «Про встановлення простою для технічного персоналу Привітнецського ліцею», наказу №7 від 04.04.2022 «Про встановлення простою у Новозагорівській початковій школі, яка знаходиться в оперативному управлінні» пунктом 2.2. визначено що, працівникам за безпечних умов перебувати за основним місцем роботи, (копії наказів додано).

Законодавством не визначено умови щодо присутності/відсутності працівників на робочому місці під час простою, місце перебування таких працівників встановлюється роботодавцем.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку.

Згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджена Державним комітетом статистики України від 13.01.2004 №5 оплата простою не з вини працівник є складовою фонду оплати праці як оплата за невідпрацьований час у складі додаткової зарплати. Отже, виплати за час простою, по суті, є зарплатою.

Таким чином, у разі настання у застрахованої особи, яка перебуває у простої та згідно із наказом роботодавця про запровадження простою зобов`язана бути присутньою на робочому місці (або іншому місці, визначеному роботодавцем) з відповідним режимом роботи, одного із страхових випадків, визначених Законом №1105, допомога ро тимчасовій непрацездатності надається на загальних підставах, зокрема відповідно до норм статей 22 та 24 Закону, за дні непрацездатності, за які працівник втрачає оплату.

Крім того позивач наголошує, що стаття 16 Закону №1105 визначає підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було здійснено документальну планову перевірку Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради з питань перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування складено Акт перевірки №0300-1104-3/12 від 02.02.2024.

Даною перевіркою виявлені неправомірні витрати у зв`язку з наданням у 2022 році застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності у період простою в порушення пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105, зі змінами, внесеними Законом №2153-ІХ від 24.03.2022 (далі Закон).

За результатами вищевказаної перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 10 від 26.02.2024.

Статтею 34 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) визначено, що простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, не з його вини, за працівником зберігається середній заробіток.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105.

Статтею 19 Закону передбачено право застрахованих осіб на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю.

Разом з тим статтею 22 Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата простою не з вини працівника згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати у складі оплати за невідпрацьований час.

Тобто при оголошенні роботодавцем простою не з вини працівника відповідно до норм статті 113 КЗпП роботодавець зобов`язаний оплачувати заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за період знаходження працівника в простої.

Також звертає увагу на те, що абзацом четвертим пункту 3 розділу I Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 01.06.2021 № 1066, визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.

У зв`язку з тим, що під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період.

Отже, з огляду на зазначене застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання в застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 9 частини першої статті 15 Закону, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області проведено документальну перевірку Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради за період з 16.12.2020 по 31.12.2023, за результатами якої складено Акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду від 02.02.2024 №0300-1104-3/12 в якому зафіксовано наступні порушення п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, а саме: в червні 2022 по е-лн 4425803-2008511084-1, виданому ОСОБА_1 ; в квітні 2022 по е-лн 4148678-2007966906-1, виданому ОСОБА_2 ; в серпні 2022 по е-лн 4718628-2009080129-1, е-лн 4718628-2009203548-1, виданих ОСОБА_3 ; у вересні 2022 по е-лн 4718628-2009306379-1, 4718628-2009495860-1, виданих ОСОБА_3 ; в листопаді 2022 по е-лн 5550918-2010629170-1, виданому ОСОБА_4 ; в грудні 2022 по е-лн 5711240-2010922170-1, 5711240-2011086833-1, виданих ОСОБА_4 ; в серпні 2022 по е-лн 4696232-2009032904-1, 4696232-2009080518-1, 4696232-2009220432-1, виданих ОСОБА_5 , допомоги по тимчасовій непрацездатності надані під час перебування застрахованих осіб у режимі простою.

07.02.2024 до Головного управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області подано заперечення на акт перевірки.

Відповідно до листа Головного управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області від 16.02.2024 №0300-1104-8/9680 за результатами розгляду заперечень до акту перевірки зазначено, що законодавством не передбачено процедури тимчасового призупинення простою. Таким чином, необхідно видати окремий наказ щодо припинення простою для таких працівників у зв`язку з виробничою необхідністю виконання ними трудових обов`язків. Вихід працівників на роботу на декілька днів чи годин під час простою не відповідає умовам ст. 34 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, страхувальник (уповноважені ним особи), керуючись частиною третьою статті 30 Закону, здійснює розгляд підстав для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до наявних у страхувальника листків непрацездатності і приймає рішення щодо призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Так, у випадку, коли дні хвороби або травми, перебіг яких співпадає з часом перебування працівника в простої, за які працівнику роботодавець повинен нарахувати та виплатити компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, у страхувальника або уповноважених ним осіб відсутні підстави для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за зазначений період як компенсації втраченого заробітку, приймається рішення про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику на підставі частини першої статті 22 Закону, у, зв`язку із відсутністю втрати заробітної плати в зазначеному періоді.

26.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №10, яким за наслідками перевірки та враховуючи виявлені порушення зобов`язано позивача повернути до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області неправомірно витрачену суму страхових коштів 21840,95 грн та керуючись абзацом першим частини шостої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до позивача фінансові санкції в таких розмірах штраф за порушення порядку використання страхових коштів 10920,48 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів №10 від 26.02.2024, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (надалі - Основи №16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові і організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Статтею 4 Основ №16/98-ВР страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності включено до видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №1105-XIV).

Частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону №1105-XIV, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.

Пунктами 2 та 7 частини першої статті 9 Закону №1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону №1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону №1105-XIV, роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 8 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Частиною 6 статті 8 Закону №1105-XIV встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до статті 11 Закону №1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1105-XIV, право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 22 Закону № 1105-XIV встановлено, що страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Відповідно до частини третьої цієї ж норми, рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Суд зазначає, що статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи соціального страхування, зокрема державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Застраховані особа мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1105-XIV).

Стосовно виявленого порушення вимог законодавства в Акті перевірки, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Згідно із статтею 16 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням; 7) за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.

Наведена стаття містить вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, Мінсоцполітики України в листі від 23.06.2020 №6387/0/290-20/45 «Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності під час запровадження простою на підприємстві» надано роз`яснення, що під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, відповідно не може на власний розсуд, за відсутності підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (№1105-XIV), відмовляти у наданні допомоги по тимчасовій працездатності, в тому числі, у разі відсутності факту втрати заробітної плати позивачем.

З огляду на викладене, у даному випадку відсутні порушення вимог законодавства виявлених в Акті.

З огляду на висновки суду у цій справі рішення ГУ ПФУ у Волинській області №10 від 26.02.2024 є протиправним в частині повернення Управлінням гуманітарної політики Локачинської селищної ради суми страхових коштів у розмірі 21840,95 грн та оплати штрафу у розмірі 10920,48 грн.

Позовна вимога зупинити виконання рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області №10 від 26.02.2024 до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За приписами статті 150 цього Кодексу, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову; суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно достатті 152 КАС Українизаява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено по суті вимогу про забезпечення позову, однак оформлену як позовну вимогу, суд розглядає цю вимогу як позовну.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій та/або визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В силу положень частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання рішення, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та, відповідно, скасування рішення; зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зважаючи на наведене, вимога про зупинення дії оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає способу захисту визначеному процесуальним законом, а відтак не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1514,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 07.05.2024 №8.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №10 від 26.02.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 1514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Управління гуманітарної політики Локачинської селищної ради (45500, Волинська область, селище Локачі, вули Миру, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 44126166).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Ф.А. Волдінер