Рішення

від 19.09.2024 по справі 160/14656/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуСправа №160/14656/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 05.06.2024 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України відносно ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 серпня 2021 рік за весь час затримки виплати.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 серпня 2021 рік за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому за період з 01.01.2016 року по 16.08.2021 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.08.2021 рік за весь час затримки виплати. Представником позивача було направлено заяву на адресу відповідача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків невиплаченого грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 16.08.2021 включно за весь час затримки виплати. Листом від 29.05.2024 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.

01.07.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що в даних правовідносинах відсутні правові підстави для виплати компенсації за втрату частини доходу, оскільки виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням) проведено без затримки. Тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Станом на 19.09.2024 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.08.2021 №175.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №160/31774/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116898176), позовну заяву задоволено частково, а саме ухвалено:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо застосування січня 2016 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №160/31774/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118598190), апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/31774/23 залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №160/31774/23 набрало законної сили 24.04.2024 року.

02.05.2024 року представник позивача звернулась із заявою до командира військової частини НОМЕР_2 , в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Листом від 29.05.2024 року №2/24-918 Військовою частиною НОМЕР_2 розглянута заява представника позивача від 02.05.2024 року та повідомлено про відсутність у в/ч правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації його грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991(даліЗакон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, об`єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282).

При цьому, ст. 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 9 Закону №1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №160/31774/23 та рішенням суду від 08 лютого 2024 року у справі №160/31774/23 було захищено право позивача на отримання гарантованої законодавчими нормами індексації його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Проте дати виплати матеріали справи не містять.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, зокрема, з 01.01.2016 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.

При цьому, суд зауважує, що позовна вимога в частині зазначення позивачем кінцевого періоду для нарахування та сплати вказаної компенсації, а саме, по 16.08.2021 задоволенню не підлягає, оскільки спірним періодом у даній справі є період, починаючи з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_4 , дата видачі 02.11.2018 року. Тому, розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 241-243, 245-246, 250. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко