Рішення

від 19.09.2024 по справі 280/5421/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Справа № 280/5421/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21.05.2024 №8419/08010710.

Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення стало встановлення порушення позивачем вимог п.1 та п.2 ст.13 Закону України «Про валюту та валютні операції», а саме те, що валютна виручка в сумі 28704 доларів США по експортному контракту №6 від 19.04.2019 укладеному з нерезидентом OLMUS Trading (Катар) надійшла з перевищенням законодавчо встановленого 365 денного строку, період прострочення з 19.09.2020 по 01.02.2021 (136 днів). Разом з тим, позивач зазначає, що ним вживалися заходи щодо забезпечення надходження валютної виручки, зокрема позивач звертався до відповідача з вимогами погашення заборгованості. Також, позивач вказував на те, що під час прийняття спірного рішення контролюючим органом не було враховано те, що протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована пеня, але не сплачена за цей період підлягає списанню. З урахуванням викладеного у позовні заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами перевірки встановлено, що на порушення пункту 1 та пункту 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473), п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення №5), по контракту №6 від 19.04.2019 валютна виручка в сумі 28704,00 доларів США надійшла з перевищенням законодавчо встановленого 365-денного строку. Розмір нарахованої пені за порушення строків розрахунків по експортному контракту №6 від 19.04.2019, укладеному з нерезидентом OLMUS Trading (Катар), становить 329234,35 гривень. Також, відповідач вказував на те, що абзацом першим пункту 52 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах 2-9 п.52 прим.1 підрозд.10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу. При цьому норми Закону №2473 та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у періоді здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). Таким чином, вимоги абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не поширюються на відносини, які регулюються Закон №2473-VIII. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 11.04.2024 по 17.04.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено Акт перевірки від 24.04.2024 №5530/08-01-07-10/24912705.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 та пункту 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням вимог пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, а саме:

валютна виручка в сумі 31779,75 доларів США по експертному контракту №5 від 05.04.2018, укладеному з International Food Trade Limited (Британські Віргінські Острови), не надійшла в законодавчо встановлений 365-денний строк. У зв`язку з тим, що позовну заяву ТОВ «Інтер - Запоріжжя» про стягнення заборгованості з нерезидента прийнято судом в законодавчо встановлений 365-денний строк, пеня за порушення строків розрахунків за операціями з експорту товарів не нараховується;

валютна виручка в сумі 28704,00 доларів США по експортному контракту №6 від 19.04.2019, укладеному з нерезидентом OLMUS Trading (Катар), надійшла з перевищенням законодавчо встановленого 365-денного строку, період прострочення з 19.09.2020 по 01.02.2021 (136 днів).

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №8419/08010710 від 21.05.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 329234,35 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Закон України «Про валюту і валютні операції» визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства (далі - Закон №2473).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частини 2 статті 13 Закону №2473 визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно частини 5 статті 13 Закону №2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частин 6 та 7 статті 13 Закону №2473, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що валютна виручка за контрактом з нерезидентом OLMUS Trading (Катар) надійшла з перевищенням законодавчо встановленого 365 денного строку, період прострочення з 19.09.2020 по 01.02.2021 (136 днів).

Посилання позивача на те, що ним направлялися контрагенту листи з вимогою погасити заборгованість суд відхиляє, оскільки таке не звільняє від відповідальності встановленої статтею 13 Закону №2473.

Щодо посилань позивача на відсутність підстав для нарахування пені, у зв`язку із запровадженням мораторію, відповідно до абзацу першого пункту 52 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суд зазначає таке.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

За таких обставин, положення абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2024 по справі №240/25642/22, яка враховується судом під час прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття спірного рішення контролюючий орган діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя» (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська/вул.Шкільна, буд.39/6, код ЄДРПОУ 24912705) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова