Рішення

від 19.09.2024 по справі 280/6118/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2024 року (16:40)Справа № 280/6118/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 32593 від 12.07.2024) просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084150005424 від 10.04.2024;

зобов`язати відповідача зарахувати до стажу позивача, який дає право на пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 (право виходу на пенсію за вислугу років), період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 05.03.1991;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 (право виходу на пенсію за вислугу років).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням №084150005424 від 10.04.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідною спеціального стажу на 10.10.2017. Позивач вважає, що прийнятим рішенням відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

31.07.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№35677), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивач звернулась до органу ПФУ із заявою від 03.04.2024 про призначення пенсії відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 (далі - Закон №1788). Відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148 (далі - Закон №2148) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Згідно пункту 27 статті 7 Закону № 2148 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 доповнено пунктом 21, відповідно до якого особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 січня 2016 року - не менше 25 років 06 місяців; до 11.10.2017- не менше 26 років 06 місяців. Отже, відповідно до положень чинного законодавства, право на призначення пенсії за вислугу років мають особи. які станом на день набрання чинності Законом № 2148 (тобто станом на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Під час розгляду поданих Позивачем документів було встановлено, що загальний страховий стаж Позивача складає 34 роки 03 місяці 28 днів, з яких стаж за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону № 1788 (станом на 11.10.2017) - 25 років 07 місяців 07 днів, вік заявниці - 53 роки. Рішенням № 084150005424 від 10.04.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю станом на 11.10.2017 спеціального стажу у розмірі 26 років 6 місяців. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

03.04.2024 позивач звернулась до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №084150005424 від 10.04.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутність необхідного спеціального стажу на 10.10.2017.

У рішенні зазначено, що вік заявниці - 53 роки. Страховий стаж особи становить 34 років 03 місяців 28 днів. Спеціальний стаж особи станом на 11.10.2017 становить 25 років 07 місяців 07 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди (а.с.9).

Не погоджуючись з не призначенням пенсії за віком за вислугу років, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням ст. 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п. 2-1 Перехідних положень Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, у редакції Закону №2148-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються у частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону №1788-XII право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абз. 1 п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.

Суд наголошує, що спірним питанням у контексті цієї справи є кількість необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017. Іншого в оскаржуваному рішенні №084150005424 від 10.04.2024 відповідачем не зазначено.

Суд наголошує, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, та встановлено, що такі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З огляду на вказане, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Окремо суд зауважує, щодо постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" у частині встановлення цією постановою необхідності, у даному випадку, не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону № 1788-XII.

Так, Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений вищенаведеною постановою, не містить будь-яких посилань на необхідність певного стажу для призначення пенсії відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII, у ньому лише наведено найменування закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і найменування посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Окрім того, абз. 2 цієї частини постанови, у редакції із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 №529 та постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 265, що були зумовлені внесенням до пункту "е" ст. 55 Закону № 1788-XII змін Законами №213 та №911, - суперечить чинним положенням законодавства та звужує обсяг прав осіб, які мають право на пенсію за цією нормою.

Таким чином, право на отримання пенсії за вислугу років встановлюється виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Відповідно до оскаржуваного рішення №084150005424 від 10.04.2024, на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII спеціальний стаж останньої складав 25 років 07 місяці 07 днів.

При цьому, суд наголошує, що обчислення спеціального стажу було здійснено станом на 11.10.2017, без врахування рішення Конституційного суду України від 04.09.2019 року.

Окремо суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, зокрема, трудової книжки позивачки остання продовжувала працювати на посаді медичної сестри.

Тому, враховуючи, що позивачка звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019, а відтак відповідач повинен був застосовувати положення п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону № 1788-XII у первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Тобто, у контексті цієї справи на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за вислугу років необхідний спеціальний стаж, визначений п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, станом на 11.10.2017 становив 25 років 07 місяці 07 днів (у межах від 25 до 30 років).

Відтак, вказаний стаж є цілком достатнім для призначення позивачці пенсії за вислугу років, оскільки перевищує необхідний мінімум у 25 років.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Одеській області №084150005424 від 10.04.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років та наявність підстав для скасування вказаного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні №084150005424 від 10.04.2024 зазначено, що за доданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди.

Посилання на те, що позивачу не зараховано 2004 рік, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відомості щодо сум заробітної плати та інформації про сплату страхових внесків по страхувальнику Василівська центральна районна лікарня (ЄДРПОУ 01992908) відсутні, оскаржуване рішення №084150005424 від 10.04.2024 не містить, а відтак не є предметом розгляду у цій справі, оскільки відповідач при розгляді заяви позивача в порядку екстериторіальності про зазначену обставину не зазначав.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищезазначене та з метою належного захисту прав позивачки, суд вважає необхідним зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити пенсію за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме, з 03.04.2024.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Одеській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №084150005424 від 10.04.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 03.04.2024.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.09.2024.

Суддя Ю.В. Калашник