Рішення

від 19.09.2024 по справі 320/3507/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року Справа № 320/3507/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - відповідач, Київська митниця Держмитслужби), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці щодо розгляду заяви уповноваженої особи позивача про надання дозволу на внесення змін у митну декларацію від 13.09.2022 № UA100180/2022/026314 та зобов`язати відповідача повторно її розглянути;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову в митному оформленні товару і виставленні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2022/000296.

Позивачем у позовній заяві вказано, що 13.09.2022 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів, що надійшли з території Словацької республіки на адресу ТОВ «ФЛАРМ» (ЄДРПОУ 40007855, Україна, 01054, М. Київ, вул. О. Гончара, буд 74-Б, кв. (офіс) 22), позивачем до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ліски» Київської митниці шляхом електронного декларування подано митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, якій присвоєно реєстраційний № UA100180/2022/026314, а також товаросупровідні і дозвільні документи.

Позивач зазначає, що відповідно до відомостей цієї митної декларації заявлені до митного контролю та оформлення товари являли собою частини карабінів, які вказані у митній декларації як не основні.

16.09.2022 головним державним інспектором оперативного відділу № 1 управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Київської митниці щодо позивача складено протокол про порушення митних правил № 1812/1000/22 за статтею 472 Митного кодексу України (далі МК України), який вручений позивачу представником митниці 16.09.2022 о 10 год.52 хв.

Позивач зазначає, що ним при складенні митної декларації допущена технічна помилка, яка після її виявлення була виправлена шляхом подання в електронній формі 16.09.2022 о 08 год. 29 хв. заяви про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314 із зазначенням вірних ознак та характеристик товарів.

Позивач зазначає, що рішення про відмову в наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314 не приймалось, а працівнику митниці, до вручення позивачу протоколу, повідомлено про направлення вказаної заяви на адресу відповідача.

Позивач вказує, що у порушення вимог ст. ст. 268, 460 МК України працівник митниці протиправно не надав йому та його уповноваженій особі можливості виправити технічні помилки, допущені в митній декларації, а також склав завідомо безпідставний та необґрунтований протокол про порушення митних правил та прийняв безпідставне рішення про відмову в митному оформленні товару, про що складена картка відмови.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається в тому числі на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (далі - КАС ВС) від 23.11.2020 у справі № 809/984/18 (провадження № К/9901/373/19).

20.02.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі; визначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано від відповідача за ініціативою суду належним чином завірені додаткові докази.

До суду надійшов відзив Київської митниці Держмитслужби, у кому відповідач зазначає, що усі дії митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань митної справи, а тому позовні вимоги заявлені безпідставно та є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про залучення третьої особи на стороні позивача ТОВ «Фларм», суд вважає таке необґрунтованим враховуючи предмет спору, у зв`язку з чим клопотання не підлягає задоволенню.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

13.09.2022 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів, що надійшли з території Словацької республіки на адресу ТОВ «ФЛАРМ» (ЄДРПОУ 40007855, Україна, 01054, М. Київ, вул. О. Гончара, буд 74-Б, кв. (офіс) 22), позивачем до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ліски» київської митниці шляхом електронного декларування подано митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, якій присвоєно реєстраційний № UA100180/2022/026314, а також товаросупровідні і дозвільні документи, а саме: рахунки - проформи від 08.08.2022 № № 223220092, 223220092, № 223220097; дозвіл Національної поліції України від 07.09.2022 № 096746 на придбання предметів згідно з додатком; сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1) від 09.09.2022 № № D388211, D381359; висновок експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 12.09.2022 № ЕД-19-22/31629-БЛ; митні декларації країни відправлення № 22SK5177EX20620403, № 22SK5177EX20620304; автотранспортна накладна від 09.09.2022 № 4610; довідка про транспортні витрати від 09.09.2022 № 139/22.

Виходячи із відомостей митної декларації від 13.09.2022 № UA100180/2022/026314, заявлені до митного контролю та оформлення товари являли собою частини карабінів, які були задекларовані як неосновні частини.

13.09.2022 позивачу надіслано електронне повідомлення про необхідність проведення митного огляду товарів.

15.09.2022 складено акт за результатами проведеного митного огляду товарів, заявлених до митного контролю та оформлення митною декларацією № UA100180/2022/026314, за участі залученого відповідно до положень ст. 327 МК України спеціаліста Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України в рамках виконання митних формальностей доданих/скорегованих із використанням системи управління ризиками (СУР).

15.09.2022 позивачу надіслано електронне повідомлення про необхідність його прибуття до митниці 16.09.2022 для проведення опитування щодо обставин декларування товарів під час вжиття заходів, передбачених статтею 494 МК України, з яким, відповідно до відміток з Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (далі - ЄАІС), позивач ознайомився 15.09.2022 о 18 год. 16 хв.

16.09.2022 о 08 год. 29 хв. позивачем надіслано на офіційну електронну пошту відповідача заяву про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314 із зазначенням вірних ознак та характеристик товарів з метою виправлення графи 31 митної декларації № UA100180/2022/026314 «Вантажні місця та опис товарів - Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості».

16.09.2022 о 09 год. 39 хв. позивач отримав електронний лист від відповідача про реєстрацію його заяви про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314.

16.09.2022 головним державним інспектором оперативного відділу № 1 управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Київської митниці щодо позивача складено протокол про порушення митних правил № 1812/1000/22 за статтею 472 Митного кодексу України (далі МК України), який вручений позивачу представником митниці 16.09.2022 о 10 год.52 хв.

16.09.2022 митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2022/000296.

21.09.2022 відповідачем листом від 21.09.2022 повідомлено позивачу про відсутність підстав для задоволення заяви від 16.09.2022 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314, який було направлено позивачу на його електронну адресу decl@vedstar.com.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України, Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які складають митне законодавство України.

Частиною першою статті 4 МК України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частин першої та третьої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Згідно із приписами статті 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів № 651 від 30.05.2012 передбачено, що в графі 31 митної декларації «Паковання та опис товарів - Марковання та номери - Номер контейнера (номери контейнерів) - Кількість і вид» зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТЗЕД та застосування ставок податків, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення): наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем невірно заповнено графу 31 митної декларації № UA100180/2022/026314 «Вантажні місця та опис товарів - Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості».

Відповідно до п. п. 8.13.1.п. 8.13 глави 8 Розділу ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 07.10.1998№ 637/3077, складовими частинами вогнепальної зброї, на які поширюється дія дозвільної системи, є складові елементи або запасні деталі, спеціально призначені для вогнепальної зброї та необхідні для її функціонування, а саме: ствол, рамка, ствольна коробка (її верхня та/або нижня частини, за їх наявності), затвор чи інший пристрій для запирання ствола, барабан.

Згідно з поданим до митного контролю та оформлення висновком експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 12.09.2022 № ЕД-19-22/31629-БЛ, яке проводилось з метою встановлення до якого типу та виду відносяться зразки вказаних вище товарів, надані для дослідження затвор, верхня частина ствольної коробки та ствол є основними частинами мисливського карабіну калібром .223Rem, а цівка до мисливського карабіну з системою M-LOCK та магазини ємністю 10 і 30 патронів до карабінів калібру .223Rem є їх неосновними частинами.

Відтак, позивачем першочергово не заявлено точні та достовірні відомості про частину товарів, віднісши їх до неосновних частин зброї.

Відповідно до положень ст. 319 МК України товари, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), можуть підлягати заходам офіційного контролю.

За приписами ч. 1 ст. 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або автоматизованою системою управління ризиками.

Як передбачено ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів у тому числі шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Оскільки, про подальше проведення митного огляду товарів позивача повідомлено 13.09.2022, необхідність проведення якого визначено на підставі результатів застосування системи управління ризиками, а сам огляд проведений 15.09.2022 з подальшим повідомленням позивача про необхідність прибуття його до митниці наступного дня для проведення опитування щодо обставин декларування товарів під час вжиття заходів, передбачених статтею 494 МК України, позивач ще до моменту скерування відповідачу заяви про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314 був обізнаний про не зазначення точних та достовірних відомостей у графі 31 митної декларації № UA100180/2022/026314.

Відповідно до положень статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Відкликання митної декларації допускається лише до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Положенням про митні декларації, затв. постановою КМ України № 450 від 21.05.2012р. «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (далі - Положення).

Згідно з вимогами п. 33 Положення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Під час електронного декларування заява за формою згідно з додатком 3 складається з полів електронного документа, що відповідають її формі, та подається з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, декларанта або уповноваженої ним особи.

Пунктом 34 вказаного Положення передбачено, що не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачу 13.09.2022 надіслано електронне повідомлення про необхідність проведення митного огляду товарів, а 15.09.2022 за результатами цього огляду виявлено ознаки порушення митних правил, про що в подальшому складено протокол.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до приписів п. 34 Положення, після надання декларанту митним органом повідомлення про необхідність проведення митного огляду товарів та виявлення порушення митних правил, внесення змін або відкликання митної декларації № UA100180/2022/026314 заборонено.

Щодо доводів позивача, що рішення про відмову в наданні дозволу на внесення змін до митної декларації не приймалось, суд вказує на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 МК України у разі відмови у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу листом Київської митниці № 7.8-4/28.7/13/14919 від 21.09.2022, шляхом надсилання на його електронну скриньку, повідомлено про відмову в наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314.

Відтак, твердження позивача про бездіяльність відповідача в частині розгляду поданої уповноваженою особою позивача заяви про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314 не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що відповідач усупереч закону склав завідомо безпідставний та необґрунтований протокол про порушення митних правил та прийняв безпідставне рішення про відмову в митному оформленні товару, про що складена картка відмови.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 8.1 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012, У всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п. 8.2 зазначеного Порядку).

Матеріалами справи підтверджується, що підставою складання картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2022/000296 є складання протоколу про порушення митних правил та вилучення товарів.

Також, суд зауважує, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 809/984/18 не можуть бути враховані при вирішенні даної справи, оскільки стосуються зміни коду товару, що виникли внаслідок помилки та/або відсутності певних документів чи відомостей саме про товари, що в подальшому вплинуло на перерахунки митних платежів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA100180/2022/026314, а також ухвалив оскаржуване рішення про оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2022/000296.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Виходячи з наслідків вирішення спору судом та положень ст. 139 КАС України, у суду відсутні підстави для розподілу витрат у справі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправною бездіяльність - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.