Рішення

від 19.09.2024 по справі 640/23112/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року №640/23112/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антенор» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антенор» (02100, м. Київ, вул. Георгія Тороповського, 37, офіс 77, код ЄДРПОУ 38039741) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019:

-№ 3052615147 з податку на прибуток на суму 88 313,00 грн.;

-№ 3062615147 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 5 395,00 грн.;

-№ 3072615147 з податку на додану вартість на суму 39 090,00 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом грубо порушено визначені Податковим Кодексом України правила та процедури прийняття таких рішень. На думку позивача, ним було документально підтверджено взаємовідносини із зазначеними в акті перевірки контрагентами, тому висновки відповідача за результатами перевірки є хибними.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 04.01.2023 №03-19/1118/23 матеріали справи №640/23112/19 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 31.01.2024 №419).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/23112/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами відбувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, і, як наслідок, несплати податків Зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими і скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТЕНОР» є юридичною особою, зареєстрованою Дніпровською районною у м. Києва державною адміністрацією 09 лютого 2012 року. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього. Крім того, позивач займається такими видами діяльності, як: обслуговування систем безпеки; неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань інформатизації; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; установлення та монтаж машин і устаткування.

10 лютого 2012 року позивача було взято на облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва. 01 березня 2015 року позивача зареєстровано платником податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер: 380397426509.

Відповідачем відповідно до наказу від 30 травня 2019 року № 7267 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача тривалістю 5 робочих днів.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки був складений Акт від 18 червня 2019 року № 128/26-15-14-07-03-10/38039741, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства ТОВ «АНТЕНОР» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ІН-ТЕКС», ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК» та ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» за березень, квітень, травень 2016 року та за квітень 2017 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 70 650, 00 гривень; занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 62 680,00 грн.; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 15 820,00 грн

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на зазначений вище Акт, за результатами розгляду якого ГУ ДПС у м. Києві надіслало позивачу податкові повідомлення-рішення: 1) № 3052615147 від 18 липня 2019 року на суму 88 313, 00 гривень з податку на прибуток, 2) № 3062615147 від 18 липня 2019 року про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на 5 395, 00 гривень, 3) № 3072615147 від 18 липня 2019 року на суму 39 090, 00 гривень з податку на додану вартість.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

24 жовтня 2019 року позивач отримав Рішення ДПС України від 26 вересня 2019 року № 3466/6/98-00-08-05-02 про результатами розгляду скарги, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року № 3052615147, 3062615147, 3072615147 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України( в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 в справі № К/800/1217/13).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ІН-ТЕКС», ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК», ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК».

Проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК» у період (з 01.03.2016 по 31.03.2016) та ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» у період (з 01.04.2016 по 31.05.2016) послуги з установлення та монтажу машин та устаткування від контрагентів-постачальників не отримували.

ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» взято на податковий облік в органах державної фіскальної служби 04.12.2015 у Голосіївському районі ГУ ДФС у м Києві. Основним видом діяльності контрагента є організація будівництва будівель. Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 29.06.2017. Фінансову та податкову звітність з податку на прибуток за 2016 рік не подавалась, заробітна плата не виплачувалась.

За даними Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок» ГУ ДФС у Чернігівській області по ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» від 14.11.2016 за № 2492/21-03 внесено запис про встановлення з 25.10.2016 ознак фіктивності підприємства (підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичною особою з подальшою передачею(оформленням) у володіння чи управління підставним(неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

До того ж, працівником оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області в рамках кримінального провадження від 07.05.2015 № 3201527000000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України, 25.10.2016 було допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» ОСОБА_1 , яка повідомила, що реєстрацію підприємства здійснила за грошову винагороду та до його фінансово-господарської діяльності непричетна.

Крім того, перевіркою встановлено, що за весь період діяльності (з 29.02.2016 по 07.06.2016) контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» виписувались податкові накладні на придбання товарів/продукції (легкові автомобілі OPEL різних модифікацій, легковий автомобіль SKODA Octavia, вантажний автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, сідельний тягач MAN TGA 26.440 6x2/4BLS, вантажні автомобілі MERCEDES BENZ Sprinter, легковий автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 116 CDI, паливо дизельне, бензин А-95, легкові автомобілі ТOYOTA AYGO, легкові автомобілі SMART FORTWO COUPE, газ скраплений, сир кисломолочний нежирний, молоко цільн.згущ.з цукром 8,5%, вершки порційні Хйхвальд (червоні) до кави 10* 10г, умивальники, світильники, змішувачі, мийки), які в подальшому не реалізовувались.

В свою чергу ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» виписувало податкові накладні на товари, які ним не придбавались (контейнер всепогодний, шумозахисний, шафа управління та сигналізації ШС, хопер EVOLLYION 1000, кукурудза, датчик ДУГ-14 для Варта 1-03.14, спаржа, манго, аааая, салат, базілік, гомати, горіх, м`ята, цибуля, часник, кріп, полуниця, імбир, груша, щавель, кінза, редис, гранат, шпинат, банан, гриби, капуста тощо) та на послуги/роботи (виготовлення металоконструкцій, електромонтажні роботи, виконання будівельних робіт, загально-будівельні і оздоблювальні роботи, транспортні послуги, модернізацію вентиляційних шахт у Житловому комплексі з об`єктами соціально-громадського призначення, комплекс робіт з оздоблення стін утеплювачем з мінеральної вати та зачеканення швів між панелями), які не отримувались.

Тобто, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» виписувало накладні на товари, роботи (послуги), які ним не придбавались та не реалізовувало в подальшому по ланцюгу постачання.

Окрім того, під час перевірки встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК».

Так, згідно інформації по ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК», яка міститься в ІС «Податковий блок», засновником, директором та головним бухгалтером є з 13.10.2015 по теперішній час ОСОБА_2 .

За даними Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок» ГУ ДФС у Чернігівській області по ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК» 14.11.2016 за № 2497/21-03 внесено запис про встановлення з 25.10.2016 ознак фіктивності підприємства (підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичною особою з подальшою передачею(оформленням) у володіння чи управління иідставним(неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльністть або реалізовувати повноваження.

Працівником оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області в рамках кримінального провадження від 07.05.2015 № 3201527000000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205, ст. 212 КК України, 25.10.2016 допитано ОСОБА_2 , яка повідомила, що реєстрацію підприємства здійснювала за грошову винагороду та до його фінансово-господарської діяльності непричетна.

Як свідчить аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК» в перевіряємий період (з 01.03.2016 по 31.03.2016) послуги з установлення і монтажу машин та устаткування від контрагентів-постачальників не отримувались.

Суд звертає увагу, що при проведенні перевірки виявлено, що договори, первинні документи (акти надання послуг), рахунки на оплату підписані від імені ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК» та ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» невідомими особами, оскільки, в наданих документах, не вказано посади, не вказано прізвище та ім`я по-батькові цих осіб, що не дає змогу ідентифікувати їх як посадових осіб вказаних підприємств, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем також виявлено господарські операції ТОВ «АНТЕНОР» із ТОВ «ІН-ТЕКС».

Так, між вказаними підприємствами було укладено договір від 06.04.2017 № 06.04.2017, на виконання умов якого контрагентом на адресу позивача було виписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а на підтвердження оплати за отримані послуги (установлення та монтаж машин та устаткування) ТОВ «АНТЕНОР» надало до перевірки рахунки та платіжні документи.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «ІН-ТЕКС» взято на податковій облік в органах державної фіскальної служби 17.02.2017 ГУ ДФС у Київській області (відділення у м. Славутич Броварської ОДПІ).

Згідно інформації по ТОВ «ІН-ТЕКС», яка міститься в ІС «Податковий блок», основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 23.06.2018. Річна фінансова та податкова звітність з податку на прибуток за 2017 рік не подавалась, заробітна плата не виплачувалась.

ТОВ «ІН-ТЕКС» з моменту державної реєстрації було подано податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень та травень 2017 року та не подано жодної податкової та фінансової звітності до контролюючого органу з червня 2017 року.

За даними Реєстру облікових карток є суб`єктом фіктивного підприємництва.

Так , ГУ ДФС у Київській області по ТОВ «ІН-ТЕКС» 29.05.2017 за №713/10- 36-21-07 внесено запис про встановлення з 22.05.2017 ознак фіктивності підприємства. До ГУ ДФС у м. Києві від ГУ ДФС у Київській області надійшло пояснення від 22.05.2017 засновника ТОВ «ІН-ТЕКС» ОСОБА_3 , який повідомив, що ніякого відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІН-ТЕКС» не має.

Проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «ІН-ТЕКС» в первіряємий період (з 01.04.2017 по 30.04.2017) послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів від контрагентів-постачальників не отримувались.

Крім того, за весь період діяльності (з 28.02.2017 по 30.06.2017) контрагентами- постачальниками в адресу ТОВ «ІН-ТЕКС» виписувались податкові накладні на придбання різноманітної побутової техніки (електрочайників. котлів твердопаливних, радіторів сталевих, тощо), товарів широкого вжитку, продуктів харчування (салака), маркетингових послуг, які в подальшому не реалізовувались.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача стосовно нереальності вчинених господарських операцій між позивачем та ТОВ«ІН-ТЕКС», ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК», ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК» доведеними та правомірними.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

В обгрунтування протиправності висновків відповідача, позивачем було долучено нотаріально посвідчені пояснення ОСОБА_4 (директора ТОВ «ІН-ТЕКС» на момент укладення договору між позивачем і ТОВ «ІН-ТЕКС»).

Суд, дослідивши вказаний письмовий доказ не приймає його до уваги і зазначає наступне.

Нотаріально посвідчені пояснення ОСОБА_4 від 10.12.2019 року, відповідно до яких останній підтверджує реальність здійснених операцій між ТОВ «АНТЕНОР» та ТОВ «ІН-ТЕКС», суд вважає неналежним доказом по справі в розумінні ст. 72 КАС України, а тому не приймає його до уваги під час вирішення спору по суті, в зв`язку із тим, що вказана особа в якості свідка в судовому засіданні не допитувався, він не був попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, суд безпосередньо його покази у судовому засіданні не заслуховував.

Крім зазначеного, суд звертає увагу, що нотаріально засвідчена заява не є належним доказом по справі, оскільки до повноважень нотаріуса входить посвідчення особи, яка звернулось до нього за вчиненням нотаріальних дій та приналежність підпису такій особі. Проте, нотаріус не засвідчує правдивість обставин, які викладені у поясненнях.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за своїх контрагентів не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, всі вищенаведені обставини були притаманні господарським взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ «ІН-ТЕКС», ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК», ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК».

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення, як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018, № 813/1777/16 від 23.02.2024.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між ТОВ «АНТЕНОР» і ТОВ«ІН-ТЕКС», ТОВ «БУДМОНТАЖ ВКК», ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 № 3052615147, № 3062615147, № 3072615147 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Антенор» (02100, м. Київ, вул. Георгія Тороповського, 37, офіс 77, код ЄДРПОУ 38039741) до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.