Рішення

від 18.09.2024 по справі 380/551/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року м. Львівсправа № 380/551/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик» (Позивач/ТОВ «ПроТек Логістик») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ017639 від 27 грудня 2023 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик» 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 27 грудня 2023 року № ПШ017639 (далі також оскаржувана/спірна постанова) до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає, що її винесено незаконно, а тому така підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників. Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» є автомобільний перевізник. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 січня 2023 року, основним видом економічної діяльності позивача є: 46.34 Оптова торгівля напоями. Окрім того, вид економічної діяльності, що відповідає за пасажирські перевезення, відсутній. Як і відсутні будь-які докази того, що саме позивач був перевізником на транспортному засобі. Єдиний документ, на підставі якого відповідач пов`язує позивача із фактичним перевізником товару є товарно-транспортна накладна б/н від 21 листопада 2023 року. Позивач акцентує увагу на тому, що товарно-транспортна накладна не є належним доказом на підтвердження статусу позивача як перевізника на цьому транспортному засобі, а здійснення пасажирських перевезень не може підтверджуватися товарно-транспортною накладною. Отже, твердження відповідача про те, що позивач є перевізником абсолютно безпідставні, а самі собою висновки, зафіксовані в акті перевірки, в тій частині, що відповідальним за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є саме позивач, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Порядок облаштування транспортного засобу тахографом, а у разі його відсутності ведення індивідуальної контрольної книжки водія, передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги перевезення вантажів та пасажирів. Утім такий вид економічної діяльності у позивача відсутній. Транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, не обладнаний тахографом, а відтак у водія позивача відсутній обов`язок ведення протоколу перевірки та адаптації тахографа до цього транспортного засобу. Більше того, встановлення заводом тахографу не передбачено для кожного виду та моделі транспортного засобу, до того ж позивач є орендарем транспортного засобу, а відтак позбавлений права облаштування транспортного засобу тахографом. В акті перевірки немає жодної згадки про те, що водій позивача не мав індивідуальної контрольної книжки водія чи графіка змінності водіїв, а отже це не спростовується та не заперечується відповідачем.

За порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів відповідальність передбачена абзацом 8 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідачем же застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. Вказане свідчить про застосування штрафу, яке не відповідає складу цього порушення.

З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що в акті перевірки чітко вказано про те, що посадовою особою контролюючого органу встановлено відсутність у ТОВ «ПроТек Логістик» документів, визначених саме статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не визначених статтею 39 цього Закону.

Зазначає, що для цілей застосування Закону України «Про автомобільний транспорт» не є визначальним такий вид економічної діяльності здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів, є автомобільним перевізником.

Відзначає, що в товарно-транспортній накладній б/н від 21 листопада 2023 року автомобільним перевізником зазначено саме ТОВ «ПроТек Логістик». Покликаючись на постанови Верховного Суду, ухвалені, зокрема у справах №№ 240/22448/20, 640/39442/21, 560/514/22 резюмує, що автомобільний перевізник на може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі не завжди можуть збігатися), товарно-транспортна накладна є саме тим документом, на підставі даних якої встановлюють особу автомобільного перевізника.

Стверджує, що у спірних правовідносинах у перевізника з огляду на приписи пункту 6 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів наявний обов`язок з обладнання транспортного засобу тахографом, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 повна маса транспортного засобу, який був об`єктом перевірки, становить 7490 кг.

Зауважує, що в акті перевірки водій не зробив запису про наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності, а також неврахування цих документів посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки. Попри те, наданий суду документ, який був відсутній на час проведення перевірки, не може братися судом до уваги, оскільки такий не був наявний у водія під час проходження рейдової перевірки.

На думку відповідача, покликання позивача на неправильну кваліфікацію вчиненого порушення є помилковими, оскільки саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», настає відповідальність, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Відповідач підсумовує, що доводи позовної заяви не підтверджують наявності порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача, а оскаржувана постанова є такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 15 січня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

21 листопада 2023 року о 10 год. 47 хв. (місце проведення перевірки м. Радехів, вул. Транзитна) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 20 листопада 2023 року № 013201 проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію, серія та номер НОМЕР_3 ), що належить ОСОБА_1 (ТТН б/н від 21 листопада 2023 року, перевізник ТОВ «ПроТек Логістик»), за результатами якої складено акт № АР014076 від 21 листопада 2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно зі змістом указаного акту під час перевірки виявлено порушення: під час перевезення вантажу відповідно до ТТН б/н від 21 листопада 2023 р. перевізник не забезпечив водія належними документами, а саме: протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій транспортного засобу з актом перевірки ознайомився, підписав його, від пояснень відмовився.

27 грудня 2023 року В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Чиженко Дмитро, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ017639, якою постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик» (транспортний засіб марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Позивач, уважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 грудня 2023 року № ПШ017639.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу вказаних положень статті 48 Закону № 2344-III слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Своєю чергою, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до положень пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6 Інструкції № 385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно із частиною 3 статті 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Водночас ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати із собою: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.

Водночас саме на перевізника покладений обов`язок забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР, здійснювати періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у визначеній Інструкцією № 385 кількості, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Суд встановив, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР014076 від 21 листопада 2023 року відповідач зробив висновок про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ. Суть виявленого порушення полягає в тому, що під час перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної б/н від 21 листопада 2023 року перевізник не забезпечив водія належними документами, а саме протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У позовній заяві позивач вказує, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, не обладнаний тахографом, а відтак у водія позивача відсутній обов`язок ведення протоколу перевірки та адаптації тахографа до цього транспортного засобу.

Оцінюючи такий довід позивача, суд зазначає, що за змістом пункту 6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн діючим та повіреним тахографом є обов`язковим.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 транспортний засіб марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , який був об`єктом перевірки, має повну масу 7490 кг.

Отже, зазначений транспортний засіб на підставі вимог пункту 6.1 Положення № 340 мав бути обладнаний діючим та повіреним тахографом в обов`язковому порядку, а водій зазначеного транспортного засобу у такому разі повинен був мати із собою, зокрема протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу (абзац п`ятий пункту 3.3 Інструкції № 385).

Утім під час перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної б/н від 21 листопада 2023 року позивач не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що й встановлено в акті перевірки № АР014076 від 21 листопада 2023 року.

Посилання позивача на те, що: порядок облаштування транспортного засобу тахографом, а у разі його відсутності ведення індивідуальної контрольної книжки водія, передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги перевезення вантажів та пасажирів, утім такий вид економічної діяльності у позивача відсутній; встановлення заводом тахографу не передбачено для кожного виду та моделі транспортного засобу, до того ж позивач є орендарем транспортного засобу, а відтак позбавлений права облаштування транспортного засобу тахографом суд оцінює критично з огляду на таке.

Під час здійснення визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом задля контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, задля уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

Своєю чергою, пунктом 1.3. Інструкції № 385 визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340, тому посилання позивача на те, що він є орендарем транспортного засобу, а відтак позбавлений права облаштування транспортного засобу тахографом є помилковими у контексті спірної ситуації.

Водночас пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з аналізу наведених вище правових норм убачається, що, зокрема вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується відомостями (витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ПроТек Логістик» зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, основним видом якої є, зокрема 46.34 Оптова торгівля напоями, а одним із додаткових видів діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Отже, довід позивача про те, що такий вид економічної діяльності (вантажні перевезення) у нього відсутній, є надуманим.

Суд наголошує, що згідно з товарно-транспортною накладною б/н від 21 листопада 2023 року під час спірної перевірки позивач здійснював перевезення напоїв, торгівлею яких він і займається; транспортний засіб, який перевірявся, орендується позивачем задля здійснення господарської діяльності згідно з договором оренди транспортного засобу № 01/09/23-01 від 01 вересня 2023 року, а водій, який здійснював перевезення, - є найманим працівником позивача відповідно до наказу (розпорядження) № 58/к/с/тр від 28 листопада 2023 року.

Ураховуючи те, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, а під час спірного перевезення був задіяний найманий працівник, то на позивача поширюються відповідні положення Інструкції № 385 та Положення № 340, в частині як забезпечення контролю обліку робочого часу та часу відпочинку найманих ним водіїв, так і використання транспортних засобів, обладнаних тахографами (з урахуванням вимог пункту 6.1 Положення № 340).

У позовній заяві позивач покликається також на те, що в акті перевірки немає жодної згадки про те, що водій позивача не мав індивідуальної контрольної книжки водія чи графіка змінності водіїв, а отже це не спростовується та не заперечується відповідачем.

Щодо таких тверджень позивача суд зазначає таке.

З актом перевірки № АР014076 від 21 листопада 2023 року водій транспортного засобу, який перевірявся, ознайомлений, від пояснень відмовився, про що свідчить його особистий підпис на цьому акті. Водночас запису про наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи графіка змінності водіїв та її неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки водій у вказаному акті не зробив.

Позивач, для підтвердження своїх доводів, надав до суду копію графіка змінності водіїв колісних транспортних засобів на листопад 2023 року ТОВ «ПроТек Логістик». Проте такого графіка не було пред`явлено посадовим особам особами Укртрансбезпеки під час перевірки, не було надано до заперечень на акт перевірки.

Отже, суд зазначає про відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія чи графіка змінності водіїв під час перевірки, оскільки в акті перевірки не зазначено, що такі ним надавались для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав.

Щодо тверджень позивача про те, що у спірному випадку ТОВ «ПроТек Логістик» не є суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, оскільки не є автомобільним перевізником, суд зазначає таке.

Суд не заперечує, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно зі статтею 60 Закону № 2344-ІІІ є автомобільний перевізник, оскільки це прямо випливає зі змісту вищевказаної норми.

Відповідно до визначення, яке міститься у частині першій статті 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі Правила № 363):

перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 законодавство, що врегульовує спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто враховувати, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Водночас автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 у справі № 620/18215/21).

Попри те на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

У цій справі суд встановив, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, належить на праві власності ОСОБА_1 .

Водночас вказаний транспортний засіб за договором оренди транспортного засобу № 01/09/23-01 від 01 вересня 2023 року переданий строкове платне користування ТОВ «ПроТек Логістик».

У товарно-транспортній накладній б/н від 21 листопада 2023 року на переміщення алкогольних напоїв, посилання на яку є в акті перевірки № АР014076 від 21 листопада 2023 року, автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ПроТек Логістик».

Позивач стверджує, що товарно-транспортна накладна не є належним доказом на підтвердження статусу позивача як перевізника на цьому транспортному засобі, а здійснення пасажирських перевезень не може підтверджуватися товарно-транспортною накладною.

По-перше, суд зазначає, що за обставин цієї справи позивач 21 листопада 2023 року здійснював вантажні перевезення, а не пасажирські, як відзначає, доказів протилежного суду не надано.

По-друге, такі твердження є помилковими, позаяк за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в товарно-транспортній накладній про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в товарно-транспортній накладній відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими під час її оформлення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 240/10400/23.

Отже, досліджені вище документи у сукупності, а саме: договір оренди транспортного засобу № 01/09/23-01 від 01 вересня 2023 року; товарно-транспортна накладна б/н від 21 листопада 2023 року на переміщення алкогольних напоїв однозначно вказують на те, що саме ТОВ «ПроТек Логістик» є автомобільним перевізником, а відтак і суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Жодних доказів, які б підтверджували протилежне, суду не надано.

З урахуванням викладеного вище суд переконується, що аргументи позивача про протиправність оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Тож, беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку про невиконання позивачем вимог, установлених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, в частині подання під час проведення перевірки визначених цією статтею документів.

За таких обставин в розглядуваному випадку саме позивача, який здійснював перевезення, слід вважати автомобільним перевізником і, відповідно, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ (а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу), не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення транспортним засобом позивача вантажних перевезень без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас доводи позивача про застосування до нього штрафу, яке не відповідає складу цього порушення, є помилковими, оскільки відповідальність за абзацом 8 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ настає, якщо у водія транспортного засобу є у наявності документи, які підтверджують його режим праці та відпочинку, і з таких посадовою особою Укртрансбезпеки встановлено, що має місце порушення режиму праці та відпочинку. Натомість у спірному випадку посадовою особою Укртрансбезпеки встановлено відсутність у позивача під час проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, що спричиняє відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 грудня 2023 року № ПШ017639 є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПроТек Логістик» (вул. Яворівська, 30, с. Зимна Вода, Львівський район, Львівська область, 81110) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область, 81500) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна