Рішення

від 17.09.2024 по справі 420/35907/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35907/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ » до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ » (далі позивач) до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якій просить:

визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001253 від 28.09.2023 року.

визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що 23.01.2023 року між ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ»,як покупцем, та «ITALICA GRANIDO PVT LTD» (Індія), як продавцем, укладений контракт № 2, відповідно до якого Продавець продає, а покупець купує різний асортименти продукції, далі «товар». У зв`язку із імпортуванням на територію України на умовах постави FOB IN MUNDRA товару « плитку з кам`яної кераміки з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.%, виробник: ITALICA GRANITO PRIVATE LIMITED, торговельна марка: ITALICA» декларантом позивача подано до Митниці щодо митного оформлення вказаного товару електронну митну декларацію № 23UA500500034367U6 від 28.09.2023 року та документи, що підтверджують митну вартість товарів, визначену за ціною Контракту. За результатами наданих декларантом документів до митної декларації було складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001253 від 28.09.2023 р та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023 року. Позивач вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки за ціною договору, неправомірними, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001253 такою, що підлягає скасуванню, рішення про коригування відповідачем митної вартості № UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023р. за вищезазначеною партією товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що Відповідачу були надані всі необхідні документи, а саме: контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, надані інвойси, які містять дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митних декларацій та не суперечить умовам контракту, дані прайс-листів, пакувальних листів не суперечать один одному та відповідають даним інвойсів щодо ціни, кількості, умов поставки товару, коносамент, автотранспортні накладні, банківський платіжний документ, що стосується товару, довідку, що підтверджує вартість перевезення товару, рахунок фактура про надання транспортно - експедиційних послуг. Таким чином, позивачем подано всі необхідні документи згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість перевірити правильність визначення декларантом митної вартості товару. У зв`язку із цим усі подальші дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів за не основними методами у розумінні статті 57 Митного кодексу України є неправомірними, так як митний орган отримав всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

10.01.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи на, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 23UA500500034367U6 від 28.09.2023, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ», а саме, товар № 1 - плитка з кам`яної кераміки. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500034367U6 від 28.09.2023, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 28.09.2023 ТОВ "ТОП ПРЕМІУМ" надіслано лист від 28.09.2023, яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів більше надаватись не будуть. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500034367U6 від 28.09.2023 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З огляду на вказане, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного № UA500500/2023/001253 від 28.09.2023 р Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у тому числі, але не виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної декларації .

Щодо клопотання представника відповідача, поданого разом з відзивом на позов, про розгляд справи з повідомленням сторін, суд враховує наступне.

Як вбачається з вказаного клопотання, то необхідність розгляду справи з повідомленням сторін обґрунтована віднесенням даної справи до категорії справ, яка містить можливий розмір матеріальних збитків на суму 37 279,15 грн., а тому вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи з наданням можливості у судовому засіданні надати усні пояснення по суті спору.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. ( частина 3 ст. 257 КАС України).

Натомість, у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалось би необхідність вирішення вказаного питання, а доводи, на які представник посилається у клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, відповідач не обґрунтовує надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи, або їх повноту та негативні наслідки.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не позбавлений права викласти свої міркування та заперечення у додаткових письмових поясненнях та надати додаткові докази по справі, тобто не позбавлений прав, передбачених ст. 44 КАС України.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

При цьому, суд зауважує, що предметом оскарження у даній справі є рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів, а не рішення суб`єкта владних повноважень, яким визначена сума грошових зобов`язань, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про її стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена необхідність продовження розгляду справи з викликом сторін, тому дане клопотання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 26 грудня 2023 року судом вирішено, що розгляд справи буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи із характеру та обсягу доказів по справі та характеру спірних правовідносин, які не потребують усного заслуховування сторін.

З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту № 2 від 23.01.2023 р., укладеного між з компанією «ITALICA GRANITO PVT LTD» (Індія) та ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ» (Покупець), на умовах постави FOB -IN Mundra на митну територію України ввезено товар, а саме:« плитка з кам`яної кераміки, глазурована, з коефіцієнтом поглинання води більше 0,5 мас%: Maggia Slate (Polished) розміром 600*1200 мм у 340 коробках - 489м2; Richter dove (High glossy) розміром 600*1200мм у 272 коробках- 391,68м2; Виробник: Italica granito private limited, торговельна марка: Italica, країна виробництва: ІN ».

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ» до митного органу була подана митна декларація (МД) № 23UA50050034367U6 від 28.09.2023 року. В якій визначив митну вартість товарів, що імпортуються, за ціною контракту.(а.с.69).

На підтвердження заявленої митної вартості товару разом з вказаною митною декларацією були подані документи, перелічені у графі 44 вказаної митної декларації: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 09.09.2023р., Рахунок-проформа (Proforma invoice) № EXP/ITALICA/482/2023-24 від 28.06.2023р., Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № EXP-473/2023-24 від 09.08.2023р., Коносамент (Bill of lading) № MEDUZW217828 від 14.08.2023р., Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5597 від 19.09.2023р., Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 247283 від 17.08.2023р., Банківський платіжний документ, що стосується товару об/н від 22.08.2023р.. Документ. що підтверджує вартість перевезення товару №18/09-1 від 18.09.2023р., Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 28.06.2023., Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, № 2 від 23.01.2023р., Специфікація до Контракту №2 від 23.01.2023р., Договір про надання послуг митного брокера №601032023 від 01.03.2023p., каталог продукції, експортна декларація країни відправлення № SB22100820231235 від 09.08.2023р., судове рішення по справі №420/10328/23 від 24.07.2023р., Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №M012022000000252 від 29.12.2022р.;Автотранспортна накладна (Road consignment note)№ 1925 від 24. 12.2022 р.; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №Y 0523465 від 29.12.2022 р.; Зовнішньоекономічний договір №2 від 23.01.2023 р.;Договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020 р., які були зазначено у графі 44 МД № 23UA50050034367U6 від 28.09.2023 року

В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язав протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

28.09.2023 ТОВ "ТОП ПРЕМІУМ " було направлено до Одеської митниці лист яким повідомлено, шо інших додаткових документів надати не будуть.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ та у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023 року у зв`язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2 б).

Крім того, 28.09.2023р. Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001253 ( а.с. 21, 22 )

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) №23UА500500034483U6 (а.с.19) за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 37 279,15 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи рішення відповідача рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка суду.

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у даній справі є рішення року про коригування митної вартості товарів, яке прийнято у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення № UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, за позицією митного органу, у наданих до митною оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо складової митної вартості товару вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням відповідно до підпункту в пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.

За положеннями підпункту в пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма містить умови, при яких, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення був поданий контракт № 2 від 23.01.2023 року, за умовами якого Постачання товару включає в себе всі витрати на доставку товару до порту відвантаження, у тому числі: упаковку, маркування, тару, піддони, витрати пов`язані з експортним оформленням, навантаження, а також інші витрати в залежності від умов постачання. ( пункт 3.1 контракту)

Крім того, позивачем до митного органу були надані пакувальний лист Б/Н від 09.09.2023; рахунок-проформа № EXP/ITALICA/482/2023-24 від 28.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) № EXP-473/2023-24 від 09.08.2023, згідно яким умовами поставки товару за цим контрактом є FOB-Мундра Індія.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року ( далі Правила "Інкотермс" 2000) FOB Франко-борт (... назва порту відвантаження) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Розділом А. 9 « Перевірка - упаковка маркування» Правил "Інкотермс" 2000 за умовами поставки FOB передбачено, що продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.

Таким чином, у даному випадку якщо поставка товару була здійснена у тарі постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару.

Ту обставину, що поставка товару була здійснена у тарі продавця - компанії «ITALICA GRANIDO PVT LTD» (Індія), «DOLPHIN RUBBER INDUSTRIES INDUSTRIAL DEVELOPMENT PLOT» ( Індія), підтверджено, крім іншого, інформацією, вказаною позивачем у графі 37 вантажної митної декларації «ZZ00», що значить тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.

Отже, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, оскільки за приписами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 18.09.2023 року №18/09-1 у якому відсутнє посилання на контракт або інвойс.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, банківський платіжний документ, що стосується товару має інші реквізити щодо дати та номеру, а саме, б/н від 22.08.2023 року, а не «від 18.09.2023 року №18/09-1», як це помилково вказує відповідач. Натомість, такі реквізити має довідка про транспортні витрати №18/09-1 від 18.09.2023 року.

Разом з тим суд звертає увагу відповідача, що наявний у справі банківський платіжний документ у розділі « Деталі платежу» вказано Реквізити платежу Передплата за керамічну плітку до договору № 2 від 23.01.2023 р. та рахунок -фактура № EXP/ITALICA/482/2023-24 від 28.06.2023 року (а.с.37, 105-106), чим спростовується вказаний довід відповідача.

Окремо суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.

У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу) тощо.

Суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зроблено посилання на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

При цьому, митним органом не визначено неподання/подання декларантом, яких саме документів для/на підтвердження витрат на транспортування товару, вплинуло на неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Натомість, позивачем до митного оформлення товару були надані, зокрема,

- договір транспортно-експедиційних послуг № 01032023 від 01.03.2023 року між ТОВ Прайд Лоджистик (Експедитор) та ТОВ ТОП ПРЕМІУМ (Клієнт) (а.с.40-45);

- рахунок на оплату № 1097 від 28.09.2023 року, виписаний ТОВ Прайд Лоджистік», згідно договору № 01032023 від 01.03.2023 року, по контейнеру TCKU1555597 фрахт - перевезення вантажу морським транспортом (включаючи ППР) складає 38 762, 72 грн. та міжнародне автоперевезення перевезення за межами території України від порту Констанца до м/п Орлівка-Ісакча складає 43 880,00 грн, разом 82 642,72 грн.

- довідка ТОВ Прайд Лоджистік» про транспортні витрати, згідно якої вартість перевезення для компанії ТОВ ТОП ПРЕМІУМ контейнеру TCKU1555597 (коносаент meduzw217828) по маршруту FOB Мундра (Індія)- порт Констанца (Румунія) до м/п Орлівка-Ісакча складає: 1) морський фрахт від порту Мундра до порту Констанца - 38 762, 72 грн (в тому числі вивантаження з борту судна) та автоперевезення перевезення від порту Констанца до м/п Орлівка-Ісакча складає 43 880, 00 грн .Загальна вартість перевезення складає 82 642, 72 грн. (а.с.38)

Зазначене підтверджує факт перевезення товару позивачем, вартість такого перевезення, що визначена у наданих до митного оформлення документах.

Щодо позиції митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, за приписами статей 53-54 МК України чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості.

Щодо правомірності застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що причиною його прийняття та застосування другорядного методу стала неможливість застосувати наступного методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари. Відтак, у відношенні вказаного товару позивача був застосований другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2 б). (стаття 60 МКУ).

За положеннями ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вбачається зі змісту графи 33 цього рішення, то " 3 метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить по товару №1-0,57 дол.США/кг нетто (МД 01.08.2023 №UA500500/2023/026464 МД від 07.082023 №UA500500/2023/027173), ніж заявлено декларантом 0,4201 дол.США/кг нетто.»(а.с.24)

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за другорядним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Отже, відповідачем усупереч обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, у ході розгляду судом цієї справи не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023 року, оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001253 від 28.09.2023 року., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001253 від 28.09.2023 року вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 5368,00 грн., що підтверджується платіжним документом № 547 від 06.12.2023 на суму 5368,00 грн. (а.с.110)

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5368,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Щодо компенсації позивачу понесених ним витрат на підготовку офіційного перекладу (з нотаріальним завіренням) на українську мову документів, доданих до позову та складених іноземною мовою в сумі 5730,00 грн., то суд вказує про таке.

Згідно із частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

На підтвердження витрат, здійснених на підготовку офіційного перекладу на українську мову. доданих до позову та складених іноземною мовою представником позивача надано рахунок- фактуру №116/2023 від 05.12.2023 року де постачальником зазначена ФОП ОСОБА_1 , а замовником ТОВ ТОП ПРЕМІУМ . (а.с.71)

Зокрема, згідно рахунку фактури № 116/2023 від 05.12.2023 року, що підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем здійснено переклад наступних документів, специфікація № 2 до контракту № 2 від23.01.2023, пакувальний лист до інвойсу № EXP-473/2023-24, інвойс № EXP/ITALICA/482/2023-24, коносамент MEDUZW217828, прайс ITALICA, ??сертифікати походження № 247283, інвойс №UAEWI0133223 від 02.05.2023, а??вт. накладна, свіфт переказ від 22.08.20233, інвойс-підтвердження EXP/ITALICA/482/2023-24, декларація країни (а.с.71-109)

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів здійснено перекладачем перед розглядом справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Судом з`ясовано, що згідного наданого рахунку- фактури №116/2023 від 05.12.2023 року переклад з англійської на українську мову склав 2 100 грн , засвідчення перекладу 11 документів склало 3 630, 00 грн., загальна сума з ПДВ 5730, 00 грн.

Разом з тим суд звертає увагу що до вказаного рахунку додано вартість за здійснення засвідчення перекладу, проте згідно наданих матеріалів справи засвідчення справжності підпису перекладача ОСОБА_2 було здійснено приватним нотаріусом Тополян О.В., що підтверджується його печаткою. (а.с.74 зв.,83 зв.,86 зв.,89 зв.,91 зв.,106 зв.,109 зв.)

Відтак суд зазначає, що доказів на здійснення засвідчення перекладу самим перекладачем ОСОБА_1 , як це зазначено в рахунку- фактурі №116/2023 від 05.12.2023 року до суду не надано.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в частині здійснення перекладу документів, тому витрати, понесені для підготовки справи до розгляду у розмірі 2 100,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «"ТОП ПРЕМІУМ" (вул. Середня, буд. 47, кв. 36, м. Одеса, 65091, ЄДРПОУ 42937846) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, б. 21, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № №UA500500/2023/000629/2 від 28.09.2023 року,

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA500500/2023/001253 від 28.09.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) гривні та витрати, понесені для підготовки справи до розгляду у розмірі 2940,00 (дві тисячі сорок гривень . 00 коп.) гривень та витрати, понесені для підготовки справи до розгляду у розмірі 2100,00 (дві тисячі сто гривень . 00 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна