Рішення

від 17.09.2024 по справі 420/20832/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20832/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Світовий контейнерний сервіс до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000096/1 від 29.02.2024; визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209050/2024/000010 від 29.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ціна продажу товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA209050000261U8 від 28.02.2024 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах № TRC 20231229-42/1 від 29.12.2023 (на суму 34580,00 євро) та № TRC 20240124-02 від 24.01.2024 (на суму 5320,00 євро) . Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили. Твердження Львівської митниці стосовно того, що в графі 70 зазначеного банківського документа міститься посилання лише на Контракт, що не дає змоги співставити оплату з партією оцінюваного товару (хоча станом на дату складання даної платіжної інструкції 28.02.2024 рахунки фактури вже були видані) є невірним висновком щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Товар поставлявся саме за тим контрактом, реквізити якого вірно вказані позивачем в призначенні платежу, а сам платіж фактично здійснено на умовах попередньої оплати, що також відповідає умовам контракту № 21/12/2023 від 21.12.2023, при цьому конкретна ціна товару, відповідно до положень п.п. 2.1 Розділу 2 Контракту вказана саме в інвойсі. Наступна вказана митним органом розбіжність стосовно поданих платіжних інструкцій, що не відповідають вимогам Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанові Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити правильність визначення заявленої митної вартості товару Львівською митницей не було зазначено конкретних вимог, які не було дотримано позивачем стосовно поданих платіжних інструкцій. У рішенні про коригування митної вартості Львівська митниця не визначила жодної об`єктивної розбіжності, не вказала на жодну інформацію, яка б не у повному обсязі підтверджувала числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Таким чином, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару, та у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Представником Львівської митниці до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Львівською митницею було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митного органу декларантом додатково надано наступні документи: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 07.03.2023 №270 на суму 30400,00 дол. США, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не стосується партії оцінюваного товару; платіжну інструкцію №339 від 28.02.2024 р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки сума платіжної інструкції в розмірі 19900,00 євро не відповідає зазначеній в рахункахфактурах №TRC 20231229-42/1 від 29.12.2023 (на суму 34580,00євро) та №TRC 20240124-02 від 24.01.2024 (на суму 5320,00 євро). Також, в графі 70 зазначеного банківського документа міститься посилання лише на Контракт, що не дає змоги співставити оплату з партією оцінюваного товару (хоча станом на дату складання даної платіжної інструкції 28.02.2024 рахунки фактури вже були видані). Відповідно до наданих Актів прийому передачі №1 та №2 від 27.02.2024 продавець передав покупцю задекларовані вагони 27.02.2024. Тобто, до здійснення 100% передоплати за товар. Крім того, подані платіжні інструкція не відповідають вимогам Закону України від 30.06.2021 №1591-IX "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанові Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах". Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТзОВ «Світовий Контейнерний Сервіс» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Крім того, картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, а представником відповідача заперечення, доводи, викладені в яких відповідають змісту позовної заяви та відзиву.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

21 грудня 2023 року між компанією UAB Transconnect (продавець) та ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС (покупець) укладено контракт № 21/12/2023 (а.с. 38-57).

28 лютого 2024 року декларантом ТОВ Світовий контейнерний сервіс подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA209050000261U8 щодо товару: Контейнери, інші (30 шт.): танк-контейнер арт TEMU0539507 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт TEMU0694885 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU5919264 1 шт., 2014 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU0489767 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт., MAGU2456988 - 1 шт., 2014 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28270 кг; танк-контейнер арт. TEMU0769990 - 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. MAGU2475015 - 1 шт., 2014 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28270 кг; танк-контейнер арт. TEMU0625415 - 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0078410 1 шт., 2014 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0654877 - 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0537119 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU0770440 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU0541952 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU0769011 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU0587892 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU5920183 - 1 шт., 2014 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU0660144 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0684228 - 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. MAGU2378170 1 шт., 2014 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28270 кг; танк-контейнер арт. MAGU2462255 - 1 шт., 2014 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт., TEMU0087264 - 1 шт., 2015 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0474031 - 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU0510360 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28270 кг; танк-контейнер арт. TEMU0623937 - 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0672309 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0674451 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0693301 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28300 кг; танк-контейнер арт. TEMU0801685 1 шт., 2016 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU3758290 1 шт., 2012 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг; танк-контейнер арт. TEMU5615868 - 1 шт., 2012 року виробництва. Тип контейнера: 22G1. Вантажопід`ємність: 28280 кг. Торговельна марка : HACON. Країна виробництва : CN. Виробник : HACON Containers B.V. (а.с. 91-94).

29 лютого 2024 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000096/1, у зв`язку з тим, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до п.4.1. Контракту №21/12/2023 від 21.12.2023 (далі Контракт) умови оплати товару вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту, на кожну партію товару. Відповідно до поданих рахунків-фактур №TRC 20231229-42/1 від 29.12.2023 (на суму 34580,00євро) та №TRC 20240124-02 від 24.01.2024 (на суму 5320,00 євро) умовами оплати є 100% передоплата. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. До митного оформлення подано платіжну інструкцію в іноземній валюті №328 від 22.01.2024 на суму 20000,00 євро. Тобто, сума зазначена у платіжній інструкції не відповідає сумі вказаній у рахунку-фактурі.Таким чином, Львівською митницею було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частин 3 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: "Відповідно до статті 53 Митного кодексу України прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог статті 254 МКУ".На вимогу митного органу декларантом додатково надано наступні документи:-платіжну інструкцію в іноземній валюті від 07.03.2023 №270 на суму 30400,00 дол.США, яка не може бути взята до уваги як документи, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не стосується партії оцінюваного товару;-платіжну інструкцію №339 від 28.02.2024 р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки сума платіжної інструкції в розмірі 19900,00 євро не відповідає зазначеній в рахунках-фактурах №TRC 20231229-42/1 від 29.12.2023 (на суму 34580,00євро) та №TRC 20240124-02 від 24.01.2024 (на суму 5320,00 євро). Також, в графі 70 зазначеного банківського документа міститься посилання лише на Контракт, що не дає змоги співставити оплату з партією оцінюваного товару (хоча станом на дату складання даної платіжної інструкції 28.02.2024 рахунки фактури вже були видані);-відповідно до наданих Актів прийому передачі №1 та №2 від 27.02.2024 продавець передав покупцю задекларовані вагони 27.02.2024. Тобто, до здійснення 100% передоплати за товар;-крім того, подані платіжні інструкція не відповідають вимогам Закону України від 30.06.2021 №1591-IX "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанові Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах".Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA100180/2024/000764 від 18.01.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (контейнери 20- ти футові бувші у вжитку, 2013 р.в.) становить 1,25 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось (а.с. 44-45).

29 лютого 2024 року Львівською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209050/2024/00010, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 46-47).

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості від 29 лютого 2024 року № UA209000/2024/000096/1, зазначено, що його прийнято у зв`язку з тим, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до п.4.1. Контракту №21/12/2023 від 21.12.2023 (далі Контракт) умови оплати товару вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту, на кожну партію товару. Відповідно до поданих рахунків-фактур №TRC 20231229-42/1 від 29.12.2023 (на суму 34580,00євро) та №TRC 20240124-02 від 24.01.2024 (на суму 5320,00 євро) умовами оплати є 100% передоплата. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. До митного оформлення подано платіжну інструкцію в іноземній валюті №328 від 22.01.2024 на суму 20000,00 євро. Тобто, сума зазначена у платіжній інструкції не відповідає сумі вказаній у рахунку-фактурі.Таким чином, Львівською митницею було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митного органу декларантом додатково надано наступні документи: -платіжну інструкцію в іноземній валюті від 07.03.2023 №270 на суму 30400,00 дол.США, яка не може бути взята до уваги як документи, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не стосується партії оцінюваного товару; -платіжну інструкцію №339 від 28.02.2024 р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки сума платіжної інструкції в розмірі 19900,00 євро не відповідає зазначеній в рахунках-фактурах №TRC 20231229-42/1 від 29.12.2023 (на суму 34580,00євро) та №TRC 20240124-02 від 24.01.2024 (на суму 5320,00 євро). Також, в графі 70 зазначеного банківського документа міститься посилання лише на Контракт, що не дає змоги співставити оплату з партією оцінюваного товару (хоча станом на дату складання даної платіжної інструкції 28.02.2024 рахунки фактури вже були видані); -відповідно до наданих Актів прийому передачі №1 та №2 від 27.02.2024 продавець передав покупцю задекларовані вагони 27.02.2024. Тобто, до здійснення 100% передоплати за товар; -крім того, подані платіжні інструкція не відповідають вимогам Закону України від 30.06.2021 №1591-IX "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанові Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах".

З матеріалів справи вбачається, що п. 4.1 контракту № 21/12/2023 від 21.12.2023 року визначено, що умови оплати товару вказуються в інвойсах, які є невідємною частиною контракту на кожну партію товару.

До митного оформлення декларантом ТОВ Світовий контейнерний сервіс надавались рахунки-фактура №TRC 20231229-42/1 від 29.12.2023 року на суму 34580,00 євро, №TRC 20240124-02 від 24.01.2024 року на суму 5320,00 євро, в яких визначені умови оплати 100 % передоплата.

Також, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження оплати за поставляємий товар декларантом ТОВ Світовий контейнерний сервіс до митного органу надавались копії платіжних інструкцій від 28.02.2024 року № 339 на суму 19900,00 євро, від 07.03.2023 року № 270 на суму 30400,00 євро, від 22.01.2024 року № 328 на суму 20000,00 євро.

При цьому, суд вважає обгрунтованими доводи представника відповідача щодо того, що інструкція в іноземній валюті від 07.03.2023 №270 на суму 30400,00, не може бути взята до уваги як документи, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не стосується партії оцінюваного товару. Також в ній міститься посилання на інший договір аніж той, згідно якого здійснювалась поставка товару.

В той же час, платіжні інструкції від 28.02.2024 року № 339, від 22.01.2024 року № 328 на загальну суму 39900,00 євро, тобто на суму яка визначена у рахунках-фактура, містять інформацію про сторін (ТОВ Світовий контейнерний сервіс та UAB Transconnect), їх платіжні реквізити, які відповідають реквізитам, що вказані в контракті, а також містять посилання на контракт (№ 21/12/2023 від 21.12.2023 року). Крім того, платіжна інструкція від 22.01.2024 року № 328 також містить посилання на інвойс.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ інструкція №339 від 28.02.2024 р., яка стосується оцінюваного товару, так як сума платіжної інструкції в розмірі 19900,00 євро не відповідає зазначеній в рахунках-фактурах, а також на те, що в графі 70 зазначеного банківського документа міститься посилання лише на контракт, оскільки умовами контракту та/або іншими документами, що стосуються поставки товару сторони ТОВ Світовий контейнерний сервіс та UAB Transconnect не погоджували того, що оплата товару повинна бути здійснена однією платіжною інструкцією в сумі яка повинна відповідати сумам, зазначеним у рахунках-фактурах, а також того, що в графі «призначення платежу» повинно міститися посилання на рахунки-фактура.

Тобто, відсутність в платіжній інструкції №339 від 28.02.2024 р. посилання на інвойс (рахунок-фактура) та сплата такою інструкцію коштів у сумі менше ніж вказано у інвойсі, за наявності інших платіжних документів, не свідчать про наявність будь-яких розбіжностей, які б впливали на заявлену митну вартість. Зазначені в платіжній інструкції №339 від 28.02.2024 р. відомості в повній мірі дозволяють ідентифікувати проведену оплату з поставкою товару відповідно до умов контракту № 21/12/2023 від 21.12.2023 року.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином обставини того, що продавець передав покупцю задекларовані вагони 27.02.2024, до здійснення 100% передоплати за товар вплинули на достовірність визначення ТОВ Світовий контейнерний сервіс задекларованої митної вартості.

Крім того, оскаржуване рішення не містить будь-яких посилань на те, яким саме вимогам Закону України від 30.06.2021 №1591-IX "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", не відповідають подані платіжні інструкції.

В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

В той же час, Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд постанові від 30.10.2018 року по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В рішенні від 29 лютого 2024 року № UA209000/2024/000096/1 вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA100180/2024/000764 від 18.01.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками (контейнери 20- ти футові бувші у вжитку, 2013 р.в.) становить 1,25 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось (а.с. 44-45).

Разом з тим, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а, від 25 листопада 2020 року по справі № 1.380.2019.001657, від 15 червня 2021 року по справі № 804/2584/16., від 04 листопада 2021 року по справі № 120/2634/19-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості від 29 лютого 2024 року № UA209000/2024/000096/1 підлягає скасуванню.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення від 29 лютого 2024 року № UA209000/2024/000096/1 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209050/2024/000010 від 29.02.2024 року, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6434,02 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 17000,00 грн.

Представником відповідача у відзиві зазначено, що сума витрат на надання правничої допомоги, яку заявляє представник позивача у позовній заяві до відшкодування, є завищеною, а отже не відповідає критерію справедливої сатисфакції.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії акту прийому-передачі правничої допомоги, рахунку-фактура, додаткової угоди до договору, договору про надання правничої допомоги.

Згідно п. 3 додаткової угоди від 12.12.2022 року виконавець та змовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар) в суді першої інстанції становить: 7500,00 грн. - у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн., 17000,00 грн. у разі, якщо ціна позову перевищує 130000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі АО «МІТРАС» надано ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС у справі № 420/20832/24 таку допомогу: попередній аналіз наданих замовником документів, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів 4 години роботи адвоката; підготовка позовної заяви, формування додатків та подання до суду 5 годин роботи адвоката; підготовка відповіді на відзив, формування додатків та подання 2 години роботи адвоката.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Світовий контейнерний сервіс (код ЄДРПОУ 38986871, адреса місцезнаходження: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, пров. Ентузіастів, 2) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування та картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/000096/1 від 29.02.2024 року

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209050/2024/000010 від 29.02.2024 року.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 38986871, адреса місцезнаходження: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, пров. Ентузіастів, 2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6434,02 грн. (шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні 02 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук