Рішення

від 18.09.2024 по справі 420/14754/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14754/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;

- зобов`язати 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 06 вересня 2018 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області та на цей час позивача виключено з кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення. Під час проходження служби за період з 14.04.2017 р. по 28.03.2018 р. йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. 30.04.2024 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/25519/23 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 41773,02 грн. При цьому, відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації. Оскільки остаточний розрахунок відповідач провів не в день звільнення, то наявні підстави для відповідальності, визначеної ст.ст.116, 117 КЗпП України.

Ухвалою від 15.05.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

29.05.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачем пропущено встановлений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк для звернення до суду, оскільки відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/25519/23 позивачу 18.12.2023 р. перераховано на картковий рахунок індексацію грошового забезпечення у розмірі 1058,58 грн., а з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 14.05.2024 р. Крім того, норми ст.ст.116, 117 КЗпП України є загальними та не поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення особи зі служби цивільного захисту. Також зазначає, що з 19.07.2022 р. ст.117 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більше як за шість місяців. З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (20.12.2023 р.), до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст.117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ. Окремо зауважує про необхідність застосування принципу пропорційності при нарахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах ДСНС України.

Так, згідно витягу з наказу в.о. начальника Головного управління ДСНС в Одеській області (по особовому складу) від 05.04.2017 р. № 376 звільнено із займаної посади та за його згодою призначено, надавши 9 діб для здачі та приймання справ та посад, з 05 квітня по 13 квітня 2017 року, старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира 5 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України в Одеській області - командиром відділення 5 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів.

Відповідно до витягу з наказу начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області (по особовому складу) від 06.09.2018 р. № 495 звільнено зі служби у відставку Збройних Сил України (з виключенням з військового обліку) за пунктом 176 підпунктом "3" (за станом здоров`я) старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення 5 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області.

Згідно витягу з наказу начальника 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області (по особовому складу) від 10.09.2018 р. № 246 старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення 5 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області, який наказом ГУ ДСНС України в Одеській області від 06 вересня 2018 року № 495 о/с звільнений із ДСНС України у відставку Збройних Сил України (з виключенням з військового обліку) за пунктом 176 підпунктом "3" (за станом здоров`я), 10 вересня 2018 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

Також даним наказом визначено виплатити позивачу премію у розмірі 17 відсотків посадового окладу з 01 вересня 2018 року по день виключення; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років з 01 вересня 2018 року по день виключення; надбавку за вислугу років у розмірі 45 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання з 01 вересня 2018 року по день виключення 9станом на 10 вересня 2018 року становить 20 років 09 місяців 16 днів); грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років для виплати грошової допомоги на день звільнення станом на 10 вересня 2018 року становить 20 років 09 місяців 16 днів). Щорічну основну відпустку за 2018 рік використав. Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018 рік отримав. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік не надавалася.

Під час проходження служби в органах ДСНС України позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Не виплачено її і під час звільнення ОСОБА_1 зі служби, у зв`язку з чим позивач звертався з відповідними позовами до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. у справі № 420/25519/23, яке набрало законної сили 21.12.2023 р., визнано протиправною бездіяльність 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 14 квітня 2017 року по 28 березня 2018 року; зобов`язано 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2017 року по 28 березня 2018 року.

На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 20.12.2023 р. перерахована сума індексації у розмірі 1058,58 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 р. у справі № 420/22186/23, яке набрало законної сили 20.02.2024 р., визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, за період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р. із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року; зобов`язано Головне управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, за період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р. зі застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року, з врахуванням раніше проведеної виплати.

На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 30.04.2024 р. перерахована сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р. у розмірі 41773,02 грн.

В той же час позивачу не виплачено середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку, а тому вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно абз.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Спеціальним законодавством, яке урегульовує питання проходження служби цивільного захисту, є Кодекс цивільного захисту України, Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 593, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 р. № 623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за № 936/32388.

Суд зауважує, що ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення роботодавцем (у цьому випадку 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області). Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах цивільного захисту населення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Ця позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 р. у справі № 21-8а15 та була підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.05.2018 р. у справі № 823/1023/16, від 20.09.2018 р. у справі № 810/1549/17, від 17.10.2018 р. у справі № 805/2948/17-а, від 08.11.2018 р. у справі № 821/1333/16, від 30.01.2019 р. у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 р. у справі № 826/15235/16, від 31.10.2019 р. у справі № 828/598/17, від 16.04.2020 р. у справі № 822/3307/17, від 30.04.2020 р. у справі № 140/2006/19, від 20.05.2020 р. у справі № 816/1640/17, від 16.07.2020 р. у справі № 400/2884/18.

Відтак, оскільки наведеними нормативними актами не врегульовано питання строків повного проведення розрахунку при звільненні зі служби в органах ДСНС України, а також не встановлено правових наслідків недотримання такого строку, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів КЗпП України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні службовців органів цивільного захисту викладався, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 р. у справі № 822/1091/16.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У силу вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16.

Крім того, Верховний Суд України також неодноразово висловлював таку правову позицію. Зокрема, у постанові від 15.09.2015 р. (справа № 21-1765а15), проаналізувавши вимоги статей 116, 117 КЗпП України, дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Отже доводи відповідача про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія КЗпП України є помилковими.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 р. у справі № 821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога, індексація тощо).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

З матеріалів справи вбачається, що при звільнення з органів ДСНС України позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р. Індексація грошового забезпечення за вказаний період у розмірі 41773,02 грн. виплачена ОСОБА_1 30.04.2024 р. на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 р. у справі № 420/22186/23.

При цьому суд зауважує, що дана виплата у розмірі 41773,02 грн. стосується виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/22186/23, про що безпосередньо зазначено в деталях операції по картковому рахунку позивача, а не за період з 14.04.2017 р. по 28.03.2018 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/25519/23 як вказує позивач у позовній заяві.

Отже, при звільненні позивача з органів ДСНС України з ним не проведено повного розрахунку, зокрема не було виплачено індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р., що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст.116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Як вже встановлено судом позивача було виключено з кадрів ДСНС України 10.09.2018 р. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення проведено лише 30.04.2024 р. (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).

Тому бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 11.09.2018 р. по 29.04.2024 р. є протиправною.

Щодо визначення способу поновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 593 (далі - Положення № 593), служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Пунктом 12 Положення № 593 визначено, що останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

Наказом начальника 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області (по особовому складу) від 10.09.2018 р. № 246 позивача виключено з кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення з 10.09.2018 р.

Строк затримки по виплаті індексації грошового забезпечення слід рахувати з 11.09.2018 р., оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з органів ДСНС України з 11.09.2018 р. по 29.04.2024 р.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 р. у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що з 19.07.2022 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 р., яким викладена в новій редакції ст.117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 р. передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 29.02.2024 р. у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 р. (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 р. регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 р. у справі № 440/8467/23, від 29.01.2024 р. у справі № 560/9586/22, від 28.06.2023 р. у справі № 560/11489/22, від 30.11.2023 р. у справі № 380/19103/22.

Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 11.09.2018 р. по 18.07.2022 р. (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється ст.117 КЗпП України в редакції, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, а за період з 19.07.2022 р. по 29.04.2024 р. - ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ починаючи з 19.07.2022 р. позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, який відбувся 30.04.2024 р., лише в межах шести місяців - з 19.07.2022 р. по 19.01.2023 р.

При вирішенні позовних вимог щодо розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за період з 11.09.2018 р. по 18.07.2022 р., суд враховує наступне.

Відповідно до довідки 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області від 23.05.2024 р. № 6033-119/603304 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням (липень, серпень 2018 року), загальний розмір виплаченого грошового забезпечення склав 19067,62 грн. (9238,81 грн. + 9828,81 грн.). Сукупна кількість календарних днів за цей період - 62 календарних дні.

Тому середній заробіток позивача становить 307,54 грн. (19067,62 грн. : 62 день).

Затримка розрахунку при звільненні за період з 11.09.2018 р. по 18.07.2022 р. складає 1406 календарних днів.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини як розмір недоплаченої суми заробітку, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 41773,02 грн. (розмір несвоєчасно виплачених сум) : 432401,24 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (1406 днів х 307,54 грн.)) = 0,09.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 11.09.2018 р. по 18.07.2022 р. з врахуванням істотності частки становить 38916,11 грн. (307,54 грн. х 1406 календарних днів х 0,09).

Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 р. по 29.04.2024 р. суд враховує обмеження періоду стягнення шістьома місяцями, запроваджене ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, що становить 184 календарних днів (з 19.07.2022 р. по 19.01.2023 р.).

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період складає 56587,36 грн. (307,54 грн. х 184 календарних днів).

Враховуючи розгляд правовідносини щодо нарахування та виплати середнього заробітку відповідно до редакції ст.117 КЗпП України до набрання чинності Законом № 2352-ІХ та після, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 95503,47 грн., в тому числі за період з 11.09.2018 р. по 18.07.2022 р. в розмірі 38916,11 грн., та з 19.07.2022 р. по 19.01.2023 р. у розмірі 56587,36 грн.

Доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду є безпідставними, оскільки індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р. у сумі 41773,02 грн. на виконання судового рішення у справі № 420/22186/23 виплачено ОСОБА_1 30.04.2024 р., а з позовною заявою позивач звернувся до суду 14.05.2024 р., тобто в межах місячного строку, визначеного ч.5 ст.122 КАС України.

В той же час помилкове зазначення позивачем у позовній заяві номера судового рішення (№ 420/25519/23), на підставі якого здійснено виплату, та періоду, за який виплачено індексацію грошового забезпечення (з 14.04.2017 р. по 28.03.2018 р.) не впливає на висновку суду щодо дотримання позивачем місячного строку звернення до суду.

При цьому, суд зазначає, що саме 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, як орган, з якого звільнявся позивач, повинен був здійснити із ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні. Тому виплата індексації грошового забезпечення за судовим рішенням після звільнення позивача з органів ДСНС України є підставою застосування до 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області передбаченої ст.117 КЗпП України відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65045, м.Одеса, вул.Буніна, буд.41, код ЄДРПОУ 39010880) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65045, м.Одеса, вул.Буніна, буд.41, код ЄДРПОУ 39010880) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 11.09.2018 р. по 29.04.2024 р.

Стягнути з 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65045, м.Одеса, вул.Буніна, буд.41, код ЄДРПОУ 39010880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 95503 (дев`яносто п`ять п`ятсот три) грн. 47 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко