Рішення
від 18.09.2024 по справі 420/29964/23
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29964/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог

До суду з позовом звернувся адвокат Холодов Леонід Юрійович діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації в Одеській області (далі відповідач), у якому, просить:

- визнати протиправним повідомлення (рішення) від 14 липня 2023 р. Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Березівської РДА Одеської області, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що звернення за призначенням надійшло пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дітей.

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Березівської РДА Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку та розмірах, визначених Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка на дату початку війни росії проти України, проживала у власному будинку у селі Слобожанське, Харківського району Харківської області, проте з 24.02.2022 р. було тимчасово окуповано російськими загарбниками. ОСОБА_1 виїхала з села Слобожанського до Латвійської Республіки та під час перебування на територію Латвійської Республіки 01.06.2022 р. народила двійню - сина ОСОБА_2 та доньку ОСОБА_4 , про що свідчать свідоцтва про їх народження, оформлені відділом запису актів цивільного стану Зіємельського району м. Риги. Згідно довідок про реєстрацію особи громадянином України виданої посольством України в Латвійській Республіці, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані громадянином України. Після повернення на територію України позивач отримала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стосовно себе та дітей, за яким фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 . Позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Березівської РДА Одеської області з заявою щодо виплати допомоги при народженні дітей, проте отримала відмову у призначені та виплаті допомоги. Представник позивача вказує, що неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. ОСОБА_1 з об`єктивних причин не мала змоги раніше звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки перебуваючи на тимчасово окупованій території у с. Слобожанське вимушено виїхала на територію Латвійської Республіки, де 01.06.2022 р. народила ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і певний час після цього перебувала там для забезпечення можливості безпечно перебувати разом з малолітніми дітьми на території країни без бомбувань, ракетних ударів та повітряних тривог Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом прав та законних інтересів своїх дітей.

01.12.2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у її задоволені, покликаючись на абзаци 5 та 9 пункту 11, п. 12 абз.1 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751, якими передбачено, що факт народження дитини підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманими шляхом електронної інформаційної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом, при цьому допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше через 12 календарних місяців після народження дитини. ОСОБА_1 звернулася до управління соціального захисту населення Березівської райдержадміністрації із заявою за призначенням допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 10.07.2023 року з порушенням п.12 абз.1 цього Порядку. Крім того, вказує, що ОСОБА_1 не використано можливі джерела для подання заяви на призначення допомоги при народженні дитини у визначені терміни Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», а саме, надіслати до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дітей, шляхом подання заяви про державну реєстрацію народження та внесення до такої заяви відомостей, необхідних для призначення допомоги при народженні дитини відповідно до Порядку надання комплексної електронної публічної послуги «є ОСОБА_7 ».

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , є громадянкою України, місцем реєстрації якої є АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом та витягом з реєстру територіальної громади ( а.с. 20-21)

У позові представник позивача вказує, що у зв`язку з тимчасовою окупацією російськими загарбниками 24.02.2022 р. села Слобожанське, ОСОБА_1 виїхала через територію росії до Латвійської Республіки.

Згідно з відміткою у закордонному паспорті номер НОМЕР_1 , виданим 30.05.2019 р. органом 6391.06.04.2022 р. ОСОБА_1 з території росії в`їхала на територію Латвійської Республіки. ( а.с. 23-24)

Перебуваючи на території Латвійської Республіки ОСОБА_1 народила двійню

- сина ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 14 червня 2022 р. Відділом запису актів цивільного стану Зіємельського району м. Риги ( а.с. 15)

- доньку ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим 14 червня 2022 р. Відділом запису актів цивільного стану Зіємельського району м. Риги. ( а.с. 13 зв)

Згідно довідки про реєстрацію особи громадянином України № 536-81 від 11.08.2022 р. виданої посольством України в Латвійській Республіці, ОСОБА_5 зареєстрований громадянином України. ( а.с. 11 зв)

Згідно довідки про реєстрацію особи громадянином України № 536-80 від 11.08.2022 р. ОСОБА_6 зареєстрована громадянином України. ( а.с. 18 зв)

Згідно з відміткою у закордонному паспорті номер НОМЕР_1 , виданим 30.05.2019 р. органом 6391.06.04.2022 р. ОСОБА_1 24.06.2023 р. з території Латвійської Республіки через територію Республіки Польща в`їхала на територію України. ( а.с. 23-24)

30.06.2023 р. Розквітівською сільською радою Березівського району Одеської області видано Довідку № 5117-7001824568 про взяття ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 . ( а.с. 18)

30.06.2023 р. Розквітівською сільською радою Березівського району Одеської області видано Довідку № 5117-7001824619 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 01.06.2022 р. ( а.с. 19)

30.06.2023 р. Розквітівською сільською радою Березівського району Одеської області видано Довідку № 5117-7001824608 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 17 зв)

14.07.2023 р. ОСОБА_1 отримала у Березівський ДПІ ГУ ДПС в Одеській області картки платників податків на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17,25)

ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Березівської РДА Одеської області з заявою, щодо виплати допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.07.2023 року Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Березівської РДА Одеської області повідомленням відмовило ОСОБА_1 у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми з підстав спливу 12 місяців з дати народження дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 12)

Вважаючи вказану відмову Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Березівської РДА Одеської області в призначенні допомоги при народженні дітей протиправними діями, позивач звернулася до суду.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України Про державну допомогу сім`ям з дітьми від 21.11.1992 року №2811-XII (далі Закон №2811-XII), яким передбачено, зокрема,

- громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. ( ст. 1 Закону № 2811-XII)

- відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога при народженні дитини.( п. 2 ст. 3 Закону № 2811-XII)

- допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.( ст. 10 Закону № 2811-XII)

- допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. ( частина перша статті 11 Закону № 2811-XII)

- для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. ( частина друга, четверта статті 11 Закону № 2811-XII)

- допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених частинами першою та другою цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини. ( частина п`ята статті 11 Закону № 2811-XII)

- орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини. ( частина шоста статті 11 Закону № 2811-XII)

- у разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. ( частина сьома статті 11 Закону № 2811-XII)

- допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. ( частина восьма статті 11 Закону № 2811-XII)

На виконання статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим (далі Порядок № 1751).

- допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. ( пункт 10 Порядку № 1751)

- допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. ( пункт 12 Порядку № 1751)

- у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім`ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення (пункт 54 Порядку№ 1751).

- призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення (пункт 55 Порядку№ 1751).

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 (далі - Порядок № 365).

Відповідно до пункту 4 Порядку №365 (у редакції, яка діяла на час спірних відносин), соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

VI. Оцінка суду

З огляду на вищевказані норми права дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, у т.ч. права на матеріальне забезпечення.

Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються, у т.ч. територіальними структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, спірність питання у даній справі полягає у правомірності відмови відповідача у наданні допомоги при народженні дітей одному з батьків дитини з підстав спливу 12 місяців з дати народження дитини.

Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, звертаючись до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дітей-двійнят, позивачем дійсно було пропущено встановлений законодавством 12 місячний строк, що стало підставою для прийняття оскаржуваної відмови.

У постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 265/4175/16-а зазначено, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі № 2040/7370/18.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.02.2018 в справі № 591/610/16-а та від 02.10.2018 в справі № 495/3711/17, визначений частиною сьомою статті 11 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми строк підлягає поновленню, а допомога при народженні дитині підлягає призначенню у разі наявності поважних причин такого пропуску, оскільки неможливість своєчасного звернення батьків порушує інтереси дитини, що є неприпустимим.

Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.

Строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі встановлених під час розгляду справи обставин та з урахуванням відсутності заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що пропуск звернення за призначенням допомоги при народженні дитини було пропущено з поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відмовляючи позивачу в призначенні допомоги при народженні дітей, відповідач протиправно не з`ясував поважність причин пропуску вказаного строку та не надав належної оцінки обставинам щодо народження позивачем дітей на території Латвійської Республіки, незалежно від власного волевиявлення, а через тимчасово окуповану російськими загарбниками території місця реєстрації позивачки, що на переконання суду є підставою для визнання таких дій протиправними.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення УСЗН Березівської РДА Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дітей, в порядку та розмірі визначених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Як зазначалось вище, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, призначення і виплата допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) особи, яка звертається за призначенням допомоги сім`ям з дітьми (далі - заявник)

Тобто, саме органи соціального захисту населення мають виключну компетенцію в питаннях призначення і виплати допомога при народженні дитини.

Відповідно до частини 2статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач, заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача призначити допомогу по народженню дитини, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо наведених обставин викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (№ К/9901/2399/17).

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем фактично не було розглянуто по суті заяву щодо призначення допомоги по народженню дитини через сплив строку на його звернення та з метою відновлення порушених прав позивача, керуючись ст. 9 КАС України суд дійшов висновку про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення допомоги при народжені дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку та розмірах, визначених Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2147,20 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями. ( а.с. 26-27).

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI ) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що в 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 гривні.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову фізичною особою, який містить вимогу немайнового характеру, судовий збір складає 10736,60 грн. ( 2684,00*0,4).

З огляду на вказане та враховуючи, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо), як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності, є однією вимогою немайнового характеру, то за звернення до суду з даною позовною заявою позивач мав сплатити судовий збір, як за одну вимогу немайнового характеру.

Оскільки предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Управління праці та соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації в Одеській області (пл. Шевченка, буд. 1, м. Березівка, Одеська обл., 67300, ЄДРПОУ 03194737) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації в Одеській області від 14 липня 2023 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення допомоги при народжені дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку та розмірах, визначених Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даній справі.

У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.09.2024
Оприлюднено23.09.2024
Номер документу121734589
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Судовий реєстр по справі —420/29964/23

Рішення від 18.09.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

Ухвала від 06.11.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні