Рішення

від 19.09.2024 по справі 460/7889/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2024 року м. Рівне№460/7889/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дії щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 03.02.2023(включно) та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023по 03.02.2023 (включно);зобов`язання здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати; зобов`язаня відповідача письмово повідомити на адресу позивача про фактичне виконання рішення суду із доданням відповідної копії підтверджуючих документів щодо здійснення нарахування та виплати за рішенням суду, довідки щодо порядку здійснення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік та довідки щодо порядку здійснення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

23.07.2024 від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.07.2024 визнано причини пропуску строку звернення до суду з позовом поважними та поновлено пропущений строк звернення до суду; позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що в період проходження військової служби йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, зокрема, в період з 01.01.2023 до виключення зі списків особового складу військової частини 03.02.2023. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують встановлене Конституцією України право на соціальний захист, а тому просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. Вказує, що відповідно до пункту 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а отже були відсутні підстави щодо нарахування індексації за вказаний період. За наведеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, зокрема у період з 2022 по 2023 рік включно.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.02.2023 №36 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідач листом від 10.07.2024 №50/55/12-705, у відповідь на адвокатський запит, надав копію особової картки грошового забезпечення позивача за 2023 рік. Відповідно, позивач дізнався про ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 03.02.2023.

Відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, зокрема, в період з 01.01.2023 до виключення зі списків особового складу військової частини 03.02.2023.

Не погоджуючись із невиплатою індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1283-ХІІ (далі - Закон №1283-ХІІ) встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі частини 1 статті 2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею четвертою Закону №1283-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 вказаного Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

У подальшому стаття 4 Закону №1283-ХІІ змін не зазнала. Тому індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Отже, право на проведення індексації заробітної плати настає, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 9 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. У разі коли дохід, що виплачується одним підприємством, установою, організацією, формується з різних джерел, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частці в загальному доході.

Абзацом першим статті 10 Закону №1283-ХІІ визначено індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з пунктом 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тому невиконання обов`язку з нарахування індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.

Спірні правовідносини стосуються періоду з 01.01.2023 по 03.02.2023 включно.

Згідно з абзацом 18 пункту 3 «Прикінцеві положення» Закону України №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року, зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, у 2023 році зупиняється обов`язок роботодавців щодо нарахування та виплати індексації доходів населення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє і на теперішній час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч.ч.1, 20 Закону №389-VІІІ правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Частиною першою статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписи частини 2 статті 64 Конституції України визначають, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка у наведених вище положеннях частини 2 статті 64 Основного Закону відсутня.

Отже, в умовах воєнного стану законодавець на конституційному рівні допустив можливість обмеження соціальних прав громадян.

Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

У постанові від 28 червня 2024 року у справі №200/2319/23 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до вимог частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Врахувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірному періоді, зважаючи на зупинення дії Закону №1283-ХІІ у 2023 році, відповідає вимогам Закону.

Тому, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 03.02.2023 включно та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Відповідно, похідні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність вчинених дій, водночас, з огляду на положення чинного законодавства, вимоги позивача є необгрунтованими.

За наведеного, позов не підлягає до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дії щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2023по 03.02.2023 та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023по 03.02.2023, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 вересня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Н.В. Друзенко