Рішення

від 18.09.2024 по справі 520/7897/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 вересня 2024 року № 520/7897/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0011306-2405-2033 від 08.02.2023р., прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області за формою «Ф», про зобов`язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021рік.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення - рішення №0011306-2405-2033 від 08.02.2023 р. є протиправним та таким, що порушує права позивача, а відтак є таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Зінченка А.В. від 03.04.2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом; роз`яснено сторонам, що справу буде розглянуто протягом розумного строку, але не більше шестидесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку зі звільненням судді з посади проведено повторний автоматизований перерозподіл справи.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 15.05.2024 року передано в провадження судді Мельникова Р.В.

Ухвалою суду від 17.05.2024 року адміністративну справу за вказаним позовом прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Своєю чергою представником відповідача вказано, що з огляду на наявну в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інформаційних базах контролюючого органу інформацію щодо належності позивачу на праві власності нежитлової будівлі літ. «П-1», яка розташована за адресою: м. Харків, провулок Артюхівський,38, м.Харків, загальною площею 23,3 м2, та відсутність відомостей про технічні характеристики нежитлової нерухомості, контролюючим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021 рік та застосовано ставку податку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", як до об`єкта, віднесеного до категорії «торгівельні» (здійснюється діяльність суб`єктів господарювання по КВЕД - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет), так і до категорії «офісні» (здійснюється діяльність суб`єктів господарювання по КВЕД 47.91 - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет), оскільки згідно поданої декларації про майновий стан та доходи (наданої як фізичною особою) ОСОБА_1 за 2021 рік, у звітному 2021 році ним отримано дохід від надання майна в лізинг, оренду - 2382570,10 грн (п. 10.4 розділу II декларації про майновий стан та доходи). В коді рядку 13 розділу VIII «Відомості про власне нерухоме майно, та або майно, що надається в оренду (суборенду)» позивачем самостійно зазначений об`єкт нерухомості, який надається ним в оренду та щодо якого визначено податкове зобов`язання: місцезнаходження - АДРЕСА_1 , загальна площа 23,3 м2, рік набуття у власність 2017, але позивач не зареєстрований фізичною особою - підприємцем, тобто не здійснює підприємницьку діяльність, а отже вказане свідчить про те, що така будівля використовується іншими особами.

У поданій до суду відповіді на відзив представником позивача вказано на необґрунтованість доводів представника відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.06.2017 р. набув право власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «П-1».

Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138800:06:042:0005, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (складські та побутові приміщення).

Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що інструментом ідентифікації об`єктів нерухомості в частині їх належності до відповідних типів нерухомого майна є Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної виконавчої влади та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи приписи ДК 018-2000, правовстановлюючі документи, технічний паспорт, нежитлова будівля літ. «П-1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є громадським будинком (будинок охорони).

Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки передбачені Додатком № 1 до Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17.

Згідно із Рішення № 542/17, станом на 01.01.2019р. встановлені такі ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості: 1) будівлі готельні - 1%; 2) будівлі офісні 1%; 3) будівлі торговельні - 1%; 4) гаражі - 0,1%; 5) - виключений; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1%; 7) господарські (присадибні) будівлі 0%; 8) нші будівлі - 0,1%.

Тобто, за приписами відповідного акту органу місцевого самоврядування, ставка податку у розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. нерухомості передбачена виключно для будівель готельних, офісних, торговельних, для публічних виступів.

Позивачем у позовній заяві вказано, що ним щодо зазначеного об`єкта нерухомості, у електронному кабінеті платника податку 13.06.2023 р. отримано податкове повідомлення-рішення за формою «Ф», щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021 рік №0011306-2405-2033 від 08.02.2023 р., сума податку 1398,00 грн.

Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що відповідачем всупереч законодавству підчас формування спірного податкового повідомлення-рішення визначено ставку податку розмірі 1% до об`єкта, відносно якого відсутні об`єктивні дані про належність до зазначених вище категорій, проте у зв`язку з тим, що Податковий кодекс України окремо не виділяє таку нерухомість як «громадський будинок», «будинок охорони», при розрахунку податку контролюючий орган повинен був застосувати ставку у розмірі - 0,1%, як для типів - «Інші будівлі», однак, з невідомих причин, застосував ставку у розмірі 1%.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами пп.пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із положеннями ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Як передбачено приписами пп.266.1.1 п.266.1 ст. 261 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положеннями пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із приписами п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об`єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.

Таким чином, з аналізу викладеного вище слід дійти висновку про те, що визначення ставки податку, яку слід застосовувати до нерухомого майна, як об`єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в порядку ст. 266 Податкового кодексу України контролюючим органом має здійснюватися на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з обов`язковим урахуванням місця розташування (зональності) та типу чи категорії такого об`єкту нерухомості.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо належного ОСОБА_1 на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що цей об`єкт є нежитловою будівлею літ. «П-1» загальною площею 23,3 кв.м.

Своєю чергою відомості про тип та категорію вказаної будівлі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Суд зазначає, що інструментом ідентифікації об`єктів нерухомості в частині їх належності до відповідних типів нерухомого майна є Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної виконавчої влади та всіма суб`єктами господарювання (юридичними фізичними особами) в Україні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №822/2624/16, ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об`єкт нерухомого майна.

Так, в Розділі І Вступ ДК 018-2000 вказано, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Головне призначення повинно бути визначене таким чином:

обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;

потім будівля класифікується за методом "зверху - вниз". Будівлю спочатку відносять з» розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі;

Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою загальної площі в межах підрозділу.

Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи.

Своєю чергою суд зазначає, що ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням міської ради.

Так, Додатком 1 до рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17 встановлено такі ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) виключений; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка.

Виходячи зі змісту вказаного рішення, ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1% застосовується до готельних, офісних, торговельних будівель та будівель для публічних виступів.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи правовстановлюючі документи та технічну документацію, суд доходить висновку про те, що відповідачем до суду не надано доказів та не наведено обставин, які б доводили приналежність вказаного об`єкту нерухомості належного позивачу на праві власності до готельних, офісних, торговельних будівель та будівель для публічних виступів.

Натоміть, під час розгляду справи встановлено, що відповідачем при розрахунку податкового зобов`язання позивачу при винесенні спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення застосовано ставку податку у розмірі 1%.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано до суду доказів віднесення належного позивачу нежитлового приміщення до будь-якої з вказаних вище категорій будівель (готельних, офісних, торговельних будівель, будівель для публічних виступів) та не обґрунтовано застосування ним саме такої ставки податку у розмірі 1% до вказаної будівлі.

Стосовно доводів представника відповідача щодо використання відомостей інформаційних баз Головного управління ДПС у Харківській області при формуванні, зокрема, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що останні не можуть вважатися належними та обґрунтованими, оскільки приписами п.п 266.3.2 Податкового кодексу України визначено, що при обчисленні бази оподаткування об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб контролюючим органом використовуються дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомості, зокрема, документи на право власності платника податків, що в свою чергу свідчить про неможливість використання відповідачем інших, ніж визначені вказаною нормою, джерел такої інформації, в тому числі інформаційних баз Головного управління ДПС в Харківській області.

Стосовно доводів представника відповідача щодо того, що позивачем зазначений об`єкт нерухомості надається в оренду особам, які отримують дохід від оптової та роздрібної торгівлі, суд зазначає, що дії позивача щодо розпорядження належним йому на праві власності нерухомим майном та отримання в такому випадку прибутку не можуть вважатися судом належним обґрунтуванням застосування контролюючим органом тієї чи іншої ставки податку.

Відтак вказані доводи контролюючого органу не можуть вважатися судом належними.

Стосовно доводів представника відповідача щодо невідображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про цільове призначення нежитлової будівлі суд зазначає, що вказане не нівелює обов`язку відповідача за відсутності такої інформації вжити заходів, спрямованих на з`ясування типу (цільового призначення) вказаної будівлі для визначення розміру ставки податку, враховуючи при цьому, що правовідносини щодо нарахування позивачу спірної ставки податку за інші періоди були предметом судового розгляду, зокрема, в рамках адміністративної справи №520/662/21.

Відтак, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що відповідачем не доведено під час розгляду справи правомірності застосування під час розрахунку позивачу податкового зобов`язання ставки у розмірі 1%, а отже податкове повідомлення-рішення №0011306-2405-2033 від 08.02.2023 р. є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративним позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0011306-2405-2033 від 08.02.2023 р., прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, про зобов`язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2021 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.