Рішення

від 19.09.2024 по справі 520/13229/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 р. № 520/13229/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача (ЄДРПОУ 40108599) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості, але не більше шести місяців, що складає 83 329 грн. (вісімдесят три тисячі триста двадцять дев`ять гривень 2 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскільки з вини відповідача їй при звільненні зі служби не було виплачено належних сум грошового забезпечення, то Головне управління Національної поліції в Харківській області повинно виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи та повідомлені сторонами обставини, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України з 07.11.2015 по 03.09.2021.

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.09.2021 №510 о/с ОСОБА_1 було звільнено з 03.09.2021 зі служби за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Під час звільнення зі служби відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу грошову компенсацію додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час згідно з книгою нарядів та графіків чергувань за період 2015-2021 роки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2022, яке набрало законної сили 26.07.2023, по справі №520/396/22 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄРДПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості у вигляді доплати за несення нею служби у нічний час за період з 13.03.2018 року по 29.12.2018 року; з 01.01.2019 року по 29.12.2019 року; з 04.01.2020 року по 26.04.2020 року; з 01.05.2020 рік по 30.06.2021 рік. Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄРДПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у вигляді доплати за службу у нічний час за період з 13.03.2018 року по 29.12.2018 року; з 01.01.2019 року по 29.12.2019 року; з 04.01.2020 року по 26.04.2020 року; з 01.05.2020 рік по 30.06.2021 рік. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 до заробітної плати за безпосередню зайнятість на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVІD-19, спричиненою короно вірусом в період з 29.05.2020 року по 03.09.2021 року. Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄРДПОУ 40108599) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до заробітної плати за безпосередню зайнятість на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVІD-19, спричиненою короно вірусом в період з 29.05.2020 року по 03.09.2021 рік. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати заборгованості ОСОБА_1 виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки за за 2016 рік; за 2017 рік; два дні за 2018 рік; за 2019 рік не використану у повному обсязі 34 доби; за 2020 рік невикористану частину відпустки 19 днів. Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄРДПОУ 40108599) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за невикористані дні основної та додаткової щорічної відпустки за 2016 рік; за 2017 рік; два дні за 2018 рік; за 2019 рік не використану у повному обсязі 34 доби; за 2020 рік невикористану частину відпустки 19 днів. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На виконання зазначеного рішення відповідач виплатив позивачу 28 881,47 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 47 копійок), що підтверджується платіжною інструкцією від 30.01.2023.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року по справі №520/396/22 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 р. по справі № 520/396/22 - скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості у вигляді доплати за несення нею служби у нічний час за період з 13.03.2018 р. по 29.12.2018 р.; з 01.01.2019 р. по 29.12.2019 р.; з 04.01.2020 р. по 26.04.2020 р.; з 01.05.2020 р. по 30.06.2021 р.; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу у нічний час за період з 13.03.2018 р. по 29.12.2018 р.; з 01.01.2019 р. по 29.12.2019 р.; з 04.01.2020 р. по 26.04.2020 р.; з 01.05.2020 р. по 30.06.2021 р.; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до заробітної плати за безпосередню зайнятість на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVІD-19, спричиненою короно вірусом в період з 29.05.2020 р. по 03.09.2021 р.; зобов`язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплати до заробітної плати за безпосередню зайнятість на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVІD-19, спричиненою короно вірусом в період з 29.05.2020 р. р. по 03.09.2021 р. В скасованій частині прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості у вигляді доплати за несення нею служби у нічний час за період з 01.05.2020 р. по 31.08.2021 р. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за несення нею служби у нічний час за період з 01.05.2020 р. по 31.08.2021 р. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 р. залишено без змін.

16.04.2024 відповідач виплатив позивачу 89,17 грн (вісімдесят дев`ять гривень 17 копійок), що підтверджується платіжною інструкцією від 16.04.2024.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, позивач звернулася до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських" не містить норм щодо виплати звільненому поліцейському середнього заробітку в зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Таким чином, нерозповсюдження на поліцейських норм КЗпП України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому щодо них необхідно застосувати положення КЗпП України, а саме статті 116, 117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейським Національної поліції України (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент проведення остаточного розрахунку) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає захисту за шість місяців до дати остаточного розрахунку, враховуючи редакцію ст. 117 КЗпП України чинну на час проведення відповідачем повного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, має бути виплачене за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17. Також у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у своєму рішенні ЄСПЛ не вирішував питання щодо необхідності застосування тієї чи іншої норми права національного законодавства та її тлумачення, а констатував, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю України. Звернув увагу на те, що частина друга статті 117 КЗпП України, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117 КЗпП України. Отже, немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ) [у рішенні від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України"] надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 р. провадження № 21-1765а15).

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 зі служби станом на 03.09.2021 відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час згідно з книгою нарядів та графіків чергувань за період 2015-2021 роки.

Позивач оскаржила зазначені дії відповідача до суду.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2022, яке набрало законної сили 26.07.2023, по справі №520/396/22 відповідач виплатив позивачу 28 881,47 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 47 копійок), що підтверджується платіжною інструкцією від 30.01.2023.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року по справі №520/396/22 відповідач 16.04.2024 виплатив позивачу 89,17 грн (вісімдесят дев`ять гривень 17 копійок), що підтверджується платіжною інструкцією від 16.04.2024.

Таким чином, позивач має право на середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби за період затримки такої виплати відповідно до положень ст. 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент проведення остаточного розрахунку з позивачем) та відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

Суд зазначає, що Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні судом враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача, кількість днів затримки, а також частка виплаченої суми позивачу в порівнянні із сумою, яка була виплачена під час звільнення позивача із служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток, який передбачено ст. 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості, але не більше шести місяців, відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості у розмірі 83 329 грн. (вісімдесят три тисячі триста двадцять дев`ять гривень 2 коп.), суд зазначає наступне.

Нарахування суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні належить до дискреційних повноважень відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Оскільки суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток, який передбачено ст. 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості, але не більше шести місяців, відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100, то наразі у суду немає підстав вважати, що при виконанні судового рішення відповідачем будуть не належним чином здійснені відповідні нарахування та виплати.

Отже, стягнення середнього заробітку з Головного управління Національної поліції в Харківській області можна розцінювати як вимогу, передчасно заявлену.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток, який передбачено ст. 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості, але не більше шести місяців, відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов