Ухвала

від 19.09.2024 по справі 520/25244/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

19 вересня 2024 р. Справа № 520/25244/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, який не містить викладу фактичних обставин, посилання на законодавство. А також із зазначеного позову суду не вдається встановити наявність порушеного права позивача.

Прохальна частина позову має настпуний вигляд: "Прошу суд оскаржить бездействие управление социального социального захисту населення харьковского района нова водолазькой громади обязать выплатить согласна средний своимости путевки за 2022, 2023, 2024. Рок, а так же на зубу протезирование 2024 р. согласна нормой".

Суд наголошує, що українська мова не містить таких слів, які використовує позивач у своїй позивній заяві.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, керуючись наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою (ч. 2 ст.15 КАС України).

Частиною 1 статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 № 802-IV.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Положеннями ч. 1 ст. 15 КАС України визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

З наведеного вбачається, що використання рідної мови (або мови, якою вільно володіє) гарантується учасникам судового процесу в ході розгляду справи лише щодо тих дій, які прямо передбачені у ч. 4 ст.15 КАС України: 1) робити заяви; 2) надавати пояснення; 3) виступати в суді; 4) заявляти клопотання. У такому разі, суд забезпечить участь у судовому процесі перекладача. Таким чином, проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд звертає увагу на те, що подання позовних заяв не державною мовою приписами КАС України не передбачено.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Судом встановлено, що позовна заява викладена напевно російською мовою, а не державною. Суд наголошує на тому, що підставою використання мови учасника справи, відмінної від державної мови може бути те, що учасник не володіє або недостатньо володіє саме державною мовою. Проте, суд звертає увагу на те, що в позовній заяві немає жодного обґрунтування тих обставин та їх доказів щодо використання позивачем недержавної мови.

В такому випадку, суд наголошує, що, якщо позивач не володіє українською мовою, то слід звернутися до приписів Закону України "Про безоплатну правову допомогу", яким гарантовано надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 17.05.2019 р. по справі №826/19129/16.

Отже, для усунення вказаних недоліків позивачу необхідно надати позовну заяву, викладену відповідно до вимог ст.160 КАС України державною мовою та відповідно до приписів ч. 1 ст. 161 КАС України відповідно до кількості учасників справи.

Окрім того позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.05.2019 р. по справі №160/7887/18 зазначено, що під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Згідно із пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії.

У відповідності до п. 8 підрозділу 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015р. - копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій". У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

При цьому, у постанові від 08.05.2019 р. по справі №160/7887/18 Верховний Суд зауважив, що під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, тому відсутність на копії напису про її засвідчення "Згідно з оригіналом" чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Натомість, слід зазначити, що всупереч вимогам вищенаведених норм, додані до позовної заяви докази на підтвердження фактичних обставин справи не завірені належним чином.

Таким чином, для усунення зазначених недоліків позивачу необхідно надати до суду належним чином завірені докази (із зазначенням прізвища, ініціалів, підпису особи, якою такі докази завірено; дати та напису "Згідно з оригіналом" на кожній сторінці документу, якій засвідчується) на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 5, 44, 121, 132, 133, 160, 161, 167, 168, 169 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу термін п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- надання позовної заяви, викладеної відповідно до вимог ст.160 КАС України державною мовою та відповідно до приписів ч.1 ст. 161 КАС України відповідно до кількості учасників справи;

- надання до суду належним чином завірених доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) у відповідності до кількості учасників справи.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяН.А. Полях