Рішення

від 19.09.2024 по справі 560/837/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/837/24

РІШЕННЯ

іменем України

19 вересня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" (далі - ТОВ "СУНП "2К") до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що Міністерство економіки України протиправно прийняло рішення про відмову у видачі ТОВ "СУНП "2К" висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за імпортною операцією із імпорту Прес-форми на 16 гнізд по виготовленню ковпачка для рідкого засобу для прання та Прес-форми на 16 гнізд по виготовленню ковпачка типу "фліп-топ" для шампуню відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2023 №10/03-23 в частині здійсненої 11.04.2023 передоплати в сумі 23100,00 доларів США на строк з 08.10.2023 по 08.01.2024.

Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

ТОВ СУНП "2К" звернулось до Міністерства економіки України із заявою про одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за імпортною операцією із імпорту Прес-форми на 16 гнізд по виготовленню ковпачка для рідкого засобу для прання та Прес-форми на 16 гнізд по виготовленню ковпачка типу "фліп-топ" для шампуню відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2023 №10/03-23 в частині здійсненої 11.04.2023 передоплати в сумі 23100,00 доларів США на строк з 08.10.2023 по 08.01.2024.

Міністерство економіки України прийняло рішення, оформлене наказом від 02.11.2023 №16242, про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за вказаною імпортною операцією, у зв`язку з тим, що Товариство не надало рахунків-фактур, які відповідно до пункту 2.5 встановлюють загальну вартість зовнішньоекономічного контракту.

Позивач оскаржив вказане рішення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон №2473).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону №2473 за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, видає в установленому порядку висновки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (підпункт 236 пункту 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459).

Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 №104 (далі - Порядок №104).

Відповідно до пункту 1 Порядку №104 встановлено, що цей порядок визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та Імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду.

Згідно з пунктом 2 Порядку №104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами.

Інструкція щодо заповнення форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затверджена наказом Мінекономрозвитку від 27.02.2019 №329 (далі - Інструкція), встановлює порядок заповнення резидентами форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.

Відповідно до Порядку №104 Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи та приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.

Абзацом четвертим частини четвертої статті 13 Закону №2473 передбачено, що порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи: - заяву на одержання висновку за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період; - копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову; - копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку; - копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СУНП "2К" та Китайська компанія Taizhou Shuanghao Plastic Mould Co., Ltd уклали контракт від 10.03.2023 №10/03-23 на виготовлення та поставку обладнання.

За результатами розгляду заяви Товариства від 04.10.2023 Міністерство економіки України зазначило, що ТОВ "СУНП "2К" до комплекту документів не надало рахунків-фактур, які відповідно до пункту 2.5 Контракту встановлюють загальну вартість Контракту, що не узгоджується з пунктом 3 Порядку №104.

Тобто, підставою для відмови у наданні позивачу висновку слугував факт ненадання разом із заявою рахунків-фактур, що унеможливлює визначити загальну суму Контракту.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідач не мав права вимагати від Товариства будь-які рахунки, проформи-інвойси, рахунки-фактури тощо.

Водночас, суд зазначає, що згідно з пунктом 3 Порядку №104 для одержання висновку резидент повинен надати разом із заявою копію контракту та копії усіх інших документів, які є невід`ємними частинами контракту.

При цьому відповідно до пункту 2.5 Контракту загальна вартість цього Контракту дорівнює сумі всіх рахунків-фактур, встановлених згідно цього Контракту. Тому рахунки-фактури є невід`ємною частиною Контракту.

Частиною четвертою статті 13 Закону №2473 передбачено, що порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, позивач наділеним правом звернутися до Міністерства економіки України за отриманням висновку, при цьому останній повинен дотримуватись встановлених державою правил та подати пакет документів саме у відповідності до положень пункту 3 Порядку №104, зокрема надати копії усіх документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту).

Суд звертає увагу, що згідно Порядку №104 у позивача не має права вибору, які саме документи подавати для отримання висновку, оскільки вказаний Порядок №104 чітко регламентує та визначає конкретний перелік, який не може тлумачитись на власний розсуд особи, яка звертається з заявою про отримання висновку.

Крім цього, позивач зазначив, що ціна обладнання вказана у додатку №1 до Контракту, тому у Товариства відсутній обов`язок надавати будь-які рахунки, проформи-інвойси, рахунки фактури.

Однак у додатку №1 до Контракту вказані ціни за кожну одиницю товару. В свою чергу окремим пунктом Контракту визначається його загальна вартість, а саме загальна кінцева сума контракту становить суму всіх Специфікацій, що будуть підписані протягом строку дії контракту. Тобто, для визначення загальної вартості Контракту позивач має надати Міністерству економіки України необхідні рахунки-фактури та/або інвойси.

Отже, подаючи заяву від 04.10.2023 позивач не дотримався вимог пункту 3 Порядку №104 та не надав всі додатки до Контракту, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з абзацом третім пункту 10 Порядку №104 у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що у Мінекономіки були відсутні підстави для прийняття рішення про надання висновку за зверненням позивача згідно поданого пакету документів, а тому спірним наказом відповідач правомірно відмовив ТОВ №СУНП №2К№ у видачі відповідного висновку.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо пропуску відповідачем строку розгляду заяви від 04.10.2023, суд зазначає, що окремі порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень самі по собі можуть бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду заяв позивача.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та від 22.05.2020 у справі №825/2328/16.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "2К" (проїзд Юрія Козловського, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - 42281913) Відповідач:Міністерство економіки України (вул. Грушевського Михайла, 12/2,м. Київ,01008 , код ЄДРПОУ - 37508596)

Головуючий суддя О.Л. Польовий