Постанова

від 19.09.2024 по справі 524/3426/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 р.Справа № 524/3426/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Предоляк О.С., м. Кременчук Полтавської області, по справі № 524/3426/24

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту відповідач) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного правопорушення у справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1720226 від 22.03.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП;

- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 липня 2024 року у справі № 524/3426/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1720226 від 22.03.2024, винесену інспектором роти № 4 БПП у м.Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Довбенко Д.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючи на не повне дослідження всіх обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 19 липня 2024 року у справі № 524/3426/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем вказано, що судом першої інстанції не було враховано дійсну відсутність у інспекторів патрульної поліції часу на розгляд клопотання про забезпечення права позивача на отримання правової допомоги, оскільки о 16:23 22.03.2024 отримали виклик за лінією 102 про те, що о 16:18 на автодорозі М-03 Київ-Харків 103км (на якій і несли службу інспектори поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) сталося ДТП за участі автобуса та двох легкових транспортних засобів. У зв`язку з приведеним інспектори поліції насправді не мали часу чекати появи адвоката позивача, оскільки були зобов`язані прибути на виклик щодо дорожньо-транспортної пригоди що сталася.

Між тим, судом першої інстанції встановлено те, що позивачем все ж таки було допущено перевищення встановленого обмеження швидкості руху, однак за результатами судового розгляду було скасовано фактично правильне рішення за формальної підстави через допущені процедурні порушення під час проведення розгляду справи, в той час такі порушення не мали наслідком впливу на прийняте рішення, оскільки в матеріалах справи наявні докази якими підтверджується наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Доводячи правомірність прийнятого рішення, відповідачем зауважено, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, тоді як розгляд справи про накладення на позивача штрафу було здійснено у спрощеному порядку, який не передбачає відкладення розгляду.

Таким чином, відповідач вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення про скасування постанови серії ЕНА № 1720226 від 22.03.2024 є таким, що прийнято з формальних підстав, та фактично призводить до скасування правильного по суті рішення, через формальні підстави які не могли мати вплив на кінцеве рішення.

Позивачем на апеляційну скаргу надано відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 1720226 від 22.03.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Підставою винесення постанови стало те, що водій ОСОБА_1 , 22.03.2024 о 16 год. 20 хв. на а/д Київ Харків 80 км, керуючи транспортним засобом Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 144 км/год., при цьому перевищив допустиму швидкість руху на 34 км/год., чим порушив п. 12,6 г ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом TruСam ТС 008458.

На підтвердження вчинення позивачем порушення п.12.6 ПДР відповідачем надано до матеріалів справи фотографії та відеозапис, зроблені за допомогою приладу лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС 008458.

Як вбачається з фотознімку, здійсненому приладом TruСam ТС 000647, автомобіль позивача рухався зі швидкістю 144 км/год. Крім того, на вказаній фотографії зафіксовано місцезнаходження транспортного засобу з зазначенням географічних координат, а також номерний знак автомобіля НОМЕР_1 . Вказана обставина також підтверджується і відповідним відеозаписом з приладу TruCам, який долучений до відзиву.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29492, виданого ДП "Укрметртестстандарт" лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCam LTI 20/20 № ТС 008458 відповідає вимогам технічної документації. Свідоцтво чинне до 21.11.2024.

Окрім того, на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем до відзиву надано відеозапис з нагрудної бодікамери, яка розміщена на одязі поліцейського.

Зі змісту відеозапису встановлено, що працівник поліції роз`яснив позивачу права, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема, право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги. Позивач повідомив працівнику поліції, що хоче скористатися правом на адвоката, зателефонувати йому та викликати його на місце вчинення адміністративного правопорушення, або перенести розгляд справи на іншу дату.

Вказаним відеозаписом зафіксовано, що інспектор, відмовив у перенесені розгляду справи, зазначив, що не має часу чекати на адвоката та запропонував розписатись у вже роздрукованій постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та оскаржити її до суду (13 хв. 35 сек. відеозапису).

Отже, наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери підтверджено, що позивачу обмежено час для реалізації права скористатись допомогою адвоката, попередньо наданого працівником поліції.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що інспектором не вжито належних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, у зв`язку з чим інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 6 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (частина перша статті 7 Закону України Про Національну поліцію).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про Національну поліцію поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частина перша статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Із матеріалів справи встановлено, що інспектором роти № 4 БПП у м. Бориспіль УПП в Київській області Довбенком Д.В. 22.03.2024 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1720226, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП та накладено штраф в сумі 340 грн (а.с.19 том 1).

За текстом вказаної постанови встановлено, що 22 березня 2024 року о 16:20:16 на 80 км автодороги Київ-Харків, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 144 км/год, при цьому перевищив допустиму швидкість руху на 34 км/год, швидкість руху вимірювалась приладом TruСam ТС 008458, чим порушив п. 12.6.г ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с.12, 13).

Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності визначені статтею 268 КУпАП, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

З аналізу вказаних приписів слідує про наявність у суб`єкта владних повноважень - посадової особи органів Національної поліції, уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, законодавчо встановленого обов`язку із забезпечення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, можливість користування правами, наведеними у статті 268 КУпАП.

Порушення таких прав, зокрема, права на участь захисника або інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП, може відбутись у разі подання особою, яка притягається до відповідальності певних клопотань та необґрунтованої відмови у їх задоволенні з боку уповноваженої посадової особи.

Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

З оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП зафіксовано на бодікамеру 475466 та приладом TruСam ТС 008458.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з оглянутого відеозапису вбачається, що під час складання оскаржуваної постанови позивач наполягав на відкладенні розгляду справи задля забезпечення участі захисника та отримання правової допомоги, однак у задоволенні клопотання про відкладення слухання справи, позивачу було відмовлено (13 хв 35 сек).

Окрім того, відповідачем в апеляційній скарзі не заперечувалось, що інспектором поліції було відхилено клопотання позивача про перенесення розгляду справи задля забезпечення участі захисника.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаному вище випадку, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Разом з тим, частиною другою статті 276 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 122 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Отже, положення частини другої статті 276 КУпАП визначають можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, не лише на місці вчинення правопорушення, а й за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

З приведеного вбачається, що уповноваженою особою відповідача при винесенні оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи задля забезпечення участі захисника під час розгляду справи та безпідставно не надано останньому можливість скористатися правовою допомогою.

Вказане свідчить, що інспектор фактично не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, а саме - правом користуватися юридичною допомогою адвоката, якою він бажав скористатися під час розгляду справи, що прямо передбачено чинним законодавством.

При цьому, доводи апеляційної скарги таких обставин не спростовують.

Колегія суддів також враховує, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.

При розгляду цієї справи колегія суддів, у силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 травня 2020 року по справі №640/16220/16-а стосовно того, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на нереалізацію відповідачем права позивача скористатися правовою допомогою.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.07.2024 по справі № 524/3426/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді Л.В. Любчич С.П. Жигилій