Постанова

від 19.09.2024 по справі 420/25894/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25894/23

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, за участю третіх осіб Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, задоволений позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області (вул.Софіївська,буд.19, м.Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 43163579) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області (вул.Софіївська,19, м.Одеса, 65082) подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25894/23 від 23 листопада 2023 року у місячний термін з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року задоволено частково клопотання Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання рішення по справі № 420/25894/23. Встановлено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/25894/23. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №420/25894/23.В задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року відмовлено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Одеській області у продовженні процесуального строку для подання звіту. Встановлено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Одеській області строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/25894/23 до 31 липня 2024 року.

30 липня 2024 року Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області подало звіт про виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25894/23 від 23 листопада 2023 року, в якому відповідачем зазначено, що на виконання рішення суду у зазначеній справі Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області здійснений розрахунок потреби в коштах та 07.12.2023 року надісланий лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КЕКВ 2800 в сумі 445 564,52 грн. Також, ТУ ССО на адресу центрального органу управління була додатково надіслана доповідна записка від 16.07.2024 щодо виділення відповідних кошторисних призначень. Надходження коштів частково очікується в липні 2024 року та у серпні 2024 року на загальну суму 454 597 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року відмовлено у прийнятті звіту Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області; встановлено новий строк для подачі звіту про виконання рішення суду та зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області подати до суду звіт протягом трьох місяців з дня набрання законної сили ухвали про встановлення нового строку для подання звіту. Також вказаною ухвалою накладено на Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штраф у сумі 5000 грн.

Суд виходив з того, що рішення суду по справі №420/25894/23 від 23 листопада 2023 року не виконується упродовж більше шести місяців, а права позивача не поновлюються. При цьому, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області не доведено жодної правової підстави, яка перешкоджає виконати рішення суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відстрочити строк для подання звіту до надходження відповідних бюджетних асигнувань.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Служба судової охорони України подала відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримала подану апеляційну скаргу та просила відстрочити Територіальному управлінню строк для подання звіту до надходження відповідних бюджетних асигнувань

Державна казначейська служба України своїм правом на подання відзиву не скористалась, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи та не пов`язаний процедурою примусового виконання судового рішення, що здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25894/23 від 23 листопада 2023 року у місячний термін з дня отримання копії ухвали

В подальшому, суд двічі продовжував строк Територіальному управлінню Служби судової охорони у Одеській області для подання звіту.

В той же час, подаючи 30.07.2024 року звіт про виконання рішення суду, відповідачем знову зазначено про відсутність фінансування.

Як встановлено колегією суддів, з боку відповідача у період, який був встановлений судом для подання звіту, здійснено запит від 16.07.2024 року на адресу центрального органу управління щодо виділення відповідних кошторисних призначень. Жодних інших дій не вчинялось.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем впродовж тривалого проміжку часу не виконується рішення суду та з його боку відсутні активні дії для забезпечення отримання фінансування.

В аспекті наведеного вище колегія суддів зауважує, що тривалим невиконанням рішення суду суттєво порушуються права позивача, яка в підсумку є позбавленою можливості отримати недоплачене грошове забезпечення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для прийняття звіту та в межах наданих йому дискреційних повноважень встановив відповідачу новий строк для подання звіту, який становить три місяці.

В поданій апеляційній скарзі ТУ ССО просить суд апеляційної інстанції відстрочити строк для подання звіту до надходження відповідних бюджетних асигнувань.

Колегія суддів зазначає, що надання відповідачу можливості не виконувати судове рішення до надходження бюджетних коштів, в аспекті встановленої тривалої пасивної поведінки ТУ ССО, призведе до суттєвого порушення прав позивача. В той же час, визначений судом строк спонукатиме відповідача до виконання рішення суду, що і суттю судового контролю.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, у порушення вимог ч.2 ст.382 КАС України, наклав штраф не на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, а безпосередньо на Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області.

Зважаючи, що суд першої інстанції не встановив особу керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення та ступінь його вини, колегія суддів вважає, що прийнята ухвала від 06.08.2024 року у частині накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду підлягає частковому скасуванню.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції , прийнята у порядку ст. 382 КАС України (п.25 ч.1 ст.294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Керуючись ст.ст.311,315,317,321,322,325,382,383,328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року скасувати в частині, якою накладено на Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штраф у сумі 5000 грн.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко