Постанова

від 17.09.2024 по справі 320/9429/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9429/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Городище Пустоварівський цукровий завод» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині

В С Т А Н О В И Л А:

Акціонерне товариство "Городище-Пустоварівський цукровий завод" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 4597/0708 від 18.03.2021 в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині, оскільки висновки акта перевірки про порушення ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме порушення законодавчо встановлених строків валютних розрахунків є помилковим, оскільки з моменту підписання сторонами зовнішньоекономічного договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто з 29.05.2020, взаємні зобов`язання сторін на суму 60000,00 євро за вищевказаними договорами, припинились, а отже, у ГУ ДПС у Київській області були відсутні підстави для нарахування пені на вказані суми.

Крім того, позивач зазначив, що зобов`язання щодо повернення сплаченої передоплати та щодо сплати передоплати є грошовим зобов`язанням, а отже, на них розповсюджуються вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачені ст. 601 Цивільного Кодексу України. Водночас, посилання відповідача на оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 та по рахунку 3712 та на те, що на вказаних рахунках станом на дату проведення перевірки обліковувалась дебіторська заборгованість компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» та кредиторська заборгованість позивача, а отже, в оборотно-сальдових відомостях не відображено припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних вимог, на переконання позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання на його підставі не залежить від відображення вказаної операції в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема, в оборотно-сальдових відомостях.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод», за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2021 №2528/10-36-07-08/00372428 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимог ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме, порушення законодавчо встановлених строків валютних розрахунків.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 4597/0708 від 18.03.2021, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 965 012,01 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення позивачем була подана скарга до ДПС України, однак, рішенням ДПС України від 07.07.2021 № 1533716/99-00-06-01-02-06, скарга позивача була залишена без задоволення, а вищевказане податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення № 4597/0708 від 18.03.2021 протиправним в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України передбачено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції», Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше, встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно п. 21 Розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 8 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону, є НБУ та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами з валютного законодавства.

Згідно з п. п. 2 п. 6 Інструкції № 7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів митних декларацій (далі - МД), зазначених у підпункті З пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах З, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією

Відповідно до п. п. 2 п. 7 Інструкції № 7 банк розпочинає відлік встановлених Національним банком граничних строків розрахунків зокрема: з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів. Банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів самостійно визначає систему заходів (уключаючи фіксацію цих операцій з дотриманням принципів актуальності, достовірності та інформативності) (п. 8 Інструкції).

Згідно із п. п. 3 п. 9 Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема: у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ- 40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", ІМ-72 "Безмитна торгівля", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування" (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).

За змістом ч. 2 та 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд здійснюється агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Банки як уповноважені установи - агенти валютного нагляду під час проведення ними валютних операцій здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 11 Закону України «Про валюту та валютні операції» у разі виявлення агентом валютного нагляду порушення суб`єктом валютної операції валютного законодавства агент валютного нагляду запобігає проведенню такої валютної операції та інформує про таку валютну операцію орган валютного нагляду у порядку, встановленому НБУ.

Банк надає НБУ інформацію про виявлені факти ненадходження, в установлені НБУ граничні строки розрахунків валютних цінностей (п. п. 1 п. 25 Інструкції № 7).

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ "Городище-Пустоварівський цукровий завод" та Компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» (Німеччина) було укладено три договори на поставку технологічного обладнання, зокрема:

1) договір № MU-ET-2019 від 16.05.2019 на загальну суму 95 000,00 євро, за яким позивач здійснив наступні платежі: 27.05.2019 - 71250,00 євро за платіжним дорученням № 4; 12.07.2019 - 15000,00 євро за платіжним дорученням № 6, інвойсом № 2019-1007 від 03.07.2019, додатковою угодою від 12.07.2019.

28.05.2020 між сторонами була підписана додаткова угода до цього договору про зменшення асортименту обладнання, яке підлягає поставці та про відповідне зменшення ціни договору до 15000 євро, якою передбачено, що сплачена передоплата за договором в сумі 71250 євро підлягає поверненню позивачу.

16.10.2020 Компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» було здійснено поставку обладнання позивачу за вказаним договором на суму 15000 євро, що підтверджується митною декларацією;

2) договір № MU-ET-2019 від 08.04.2019 на загальну суму 120000 євро, при цьому, 04.05.2020 між сторонами була підписана додаткова угода до вказаного договору, якою був змінений порядок розрахунків за договором, а саме позивач зобов`язувався сплатити 50% передоплатою та 50% вартості обладнання - не пізніше 25.05.2020.

За вказаним договором позивач здійснив наступні платежі: 17.04.2019 - 60000 євро за платіжним дорученням № 3.

Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» здійснила поставку обладнання за вказаним договором: 29.10.2019 - на загальну суму 60000 євро; 16.10.2020 - на загальну суму 60000 євро;

3) договір № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 на загальну суму 10000 євро, за яким позивач здійснив наступні платежі: 12.07.2019 - 10 000,00 євро за платіжним дорученням № 6.

Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» здійснила поставку обладнання за вказаним договором: 16.10.2020 - на загальну суму 4000 євро.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме, порушення законодавчо встановлених строків валютних розрахунків та нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1965012,01 грн.

Водночас, позивач в частині визнає порушення строків розрахунків, проте вважає податкове повідомлення-рішення № 4597/0708 від 18.03.2021 в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн протиправним. У іншій частині сума пені не є спірною.

Згідно договору на поставку технологічного обладнання № MU-ET-2019 від 16.05.2019, Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» продає, а позивач купує обладнання загальною вартістю 95000,00 євро. Відповідно до п. 2.4 вищевказаного договору, оплата за обладнання проводиться наступним чином: 75% передоплата; 20% оплата при готовності до відвантаження; 5% оплата після запуску обладнання.

Позивачем на виконання умов договору було перераховано на користь Компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» 86250,00 євро, що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 12.07.2019 та № 4 від 23.05.2019, Додатковою угодою від 12.07.2019.

28.05.2020 до вказаного договору сторонами було підписано додаткову угоду, відповідно до умов якої, п. 1.1 договору був викладений в наступній редакції: продавець продає, а покупець купує деталі технологічного обладания: пристрій для переміщення жому, конвеєр шнековий безперервної дії діаметром 800 мм - 1 шт.

Також, у новій редакції був викладений п. 2.1 договору, а саме, загальна сума договору становить 15000,00 євро.

Крім того, в п. 3 вказаної додаткової угоди, сторони погодили, що сума передоплати, сплачена покупцем до дати підписання цієї додаткової угоди, в розмірі 71250,00 євро, підлягає поверненню продавцем покупцю протягом 15 днів з дати підписання цієї додаткової угоди.

Таким чином, підписанням вказаної додаткової угоди сторони, зменшили кількість та асортимент обладнання, що підлягає поставці за договором, відповідно, зменшилась і загальна ціна договору.

У зв`язку із зазначеним, у продавця Компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» виникло зобов`язання повернути покупцю сплачену передоплату в сумі 71250,00 євро.

Таким чином, строк виконання зобов`язання продавця щодо повернення передоплати настав в день, наступний за днем підписання вищевказаної додаткової угоди, тобто 29.05.2020.

Також, позивачем та Компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» 08.04.2019 був підписаний інший Договір № MU-ET-2019 про поставки технологічного обладнання, відповідно до умов якого Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» зобов`язалась поставити, а позивач прийняти деталі технологічного обладания: жомовий прес 6 шт.; масляна станція 1 комплект; комп`ютер та управління 1 комплект.

Відповідно до п. 2.4. вказаного договору, оплата проводиться наступним чином: 50% передоплата; 40% оплата при готовності до відвантаження; 10% оплата після запуску.

04.05.2020 сторонами була підписана додаткова угода до вказаного договору, відповідно до якої, п. 2.4 був викладений у новій редакції, а саме, оплата проводитьея наступним чином: 50% - передоплата, 50% покупець сплачує не пізніше 25.05.2020.

Так, 50% передоплати в сумі 60000,00 євро було сплачено позивачем 15.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 15.04.2019. На вказану суму 29.10.2019 Компанією «Master Allstedt ГмбХ» було поставлено обладнання, що підтверджується митною декларацією UA125270/2019/867073 від 29.10.2019.

Таким чином, у позивача по договору № MU-ET-2019 від 08.04.2019 та додаткової угоди до цього договору від 04.05.2020, виникло зобов`язання по оплаті 50% вартості товару 60000 евро, строк виконання якого настав в момент підписання додаткової угоди до договору, тобто 04.05.2020.

Водночас, у зв`язку із наявністю взаємних однорідних вимог одна до одної, сторонами було прийнято рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог, про що сторонами 29.05.2020 був підписаний договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого позивач є боржником, а Компанія «Master Allstedt ГмбХ» - кредитором за договором № MU-ET-2019 від 08.04.2019 на суму 60000,00 євро; Компанія «Master Allstedt ГмбХ» є боржником, а позивач - кредитором за договором № MU-ET-2019 від 16.05.2019 на суму 60000,00 євро; вказані зобов`язання припиняються у зв`язку із їх зустрічним заліком.

Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Щодо укладеного між позивачем на компанією «Mastor Allstedt ГмбХ» договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.05.2020, то сторонами були дотримані умови, передбачені чинним законодавством, що надають можливість сторонам припинити зобов`язання зарахуванням, а саме, вимоги обох сторін були зустрічними, оскільки випливали із взаємних зобов`язань сторін за укладеними договорами № MU-ET-2019 від 16.05.2019 та № MU-ET- 2019 від 08.04.2019, а також, вимоги обох сторін були однорідними, оскільки обидві сторони мали зобов`язання щодо сплати грошових коштів в одній і тій самій валюті; строк виконання за зустрічними вимогами настав.

Строк виконання зобов`язання компанією «Mastor Allstedt ЕмбХ» за договором № MU-ET-2019 від 16.05.2019 та додатковою угодою до нього від 28.05.2020 настав 29.05.2020, оскільки додатковою угодою було передбачено, що Компанія «Mastor Allstedt ЕмбХ» зобов`язана повернути суму передоплати у розмірі 71250,00 євро протягом 15 днів з моменту підписання додаткової угоди. Тобто, строк повернення грошових коштів почався в день, наступний за днем підписання додаткової угоди, тобто 29.05.2020 і закінчився 13.06.2020.

Водночас, строк виконання зобов`язання позивача за договором № MU-ET-2019 від 08.04.2019 та додатковою угодою до нього від 04.05.2020 настав в день наступний за днем підписання додаткової угоди, а саме 05.05.2020, оскільки вказаною додатковою угодою було передбачено, що позивач зобов`язаний сплатити 50% вартості товару не пізніше 25.05.2020.

Таким чином, з моменту підписання сторонами договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто з 29.05.2020 взаємні зобов`язання сторін на суму 60000,00 євро за вищевказаними договорами, припинились, а отже, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що у ГУ ДПС у Київській області були відсутні підстави для нарахування пені на вказані суми.

Згідно ч. 4 ст. 6 та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Колегія суддів звертає увагу, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому.

Також слід зазначити, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента.

Крім того, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів, як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Колегія суддів звертає увагу, що резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому, перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР). Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 у справі №817/1200/15 сформував правовий висновок, відповідно до якого, у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону № 185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зобов`язання щодо повернення сплаченої передоплати та щодо сплати передоплати є грошовим зобов`язанням, а отже, на них розповсюджуються вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачені ст. 601 ЦК України.

Водночас, посилання контролюючого органу на оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 та по рахунку 3712 та на те, що на вказаних рахунках станом на дату проведення перевірки обліковувалась дебіторська заборгованість компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» та кредиторська заборгованість позивача, а отже в оборотно-сальдових відомостях не відображено припинення зобов`язань шляхом зарахування зуетрічних вимог, не можуть бути взяті до уваги, позаяк, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляxoм подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом, відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Водночас, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено вимоги до первинних документів.

Таким чином, у випадку зарахування зустрічних однорідних вимог первинним документом може бути заява, акт, протокол, договір про зарахування зустрічних вимог, який містить всі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому, зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання на його підставі, передусім не залежить від відображення вказаної операції в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема, в оборотно-сальдових відомостях у контексті наслідків та відповідальності платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» 16.10.2020 здійснила поставку обладнання за договором № MU-ET-2019 від 16.05.2019 на суму 15000,00 євро, що підтверджується ВМД № UA 100500/2020/866441 від 16.10.2020.

Позивачем сума вартості цього обладнання була сплачена 12.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 12.07.2019 та додатковою угодою від 12.07.2019 до договору № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019. Тобто, кінцевий строк розрахунків припадав на 11.07.2020.

Таким чином, пеня має нараховуватись від дати кінцевого строку валютних розрахунків і до дати фактичної поставки обладнання, тобто з 11.07.2020 по 16.10.2020 (96 днів), проте контролюючим органом було здійснено нарахування пені за період з 26.05.2020 по 16.10.2020 (144 дні).

Згідно договору на поставку технологічного обладнання № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» продає, а позивач купує обладнання загальною вартістю 10000,00 євро.

Відповідно до п. 2.4 вищевказаного договору, оплата за обладнання проводиться наступним чином: 100% передоплата.

На виконання укладеного договору, позивач перерахував на користь Компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» 10000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 12.07.2019 та додатковою угодою від 12.07.2019 до договору № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019.

16.10.2020 Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» поставила позивачу обладнання за цим договором на загальну суму 4000,00 євро, що підтверджується вантажно-митною декларацією № UA100500/2020/866442 від 16.10.2020.

Проте, в акті перевірки та розрахунку пені за порушення термінів розрахунків, який є додатком до рішення, зазначено, що за договором № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 було порушено строки валютних розрахунків на суму 21000,00 євро.

При цьому, за вказаним договором позивач сплатив на користь компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» всього 10000,00 євро, а отже, залишок заборгованості компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» складає 6000 євро.

Платіжним дорученням № 6 від 12.07.2019 позивачем було сплачено на користь компанії «Mastor Allstedt ГмбХ» 25000,00 євро, проте з них 10000,00 євро - на виконання договору № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 і 15000,00 євро на виконання іншого договору № MU-ET-2019 від 16.05.2019.

Водночас, в акті перевірки ГУ ДПС у Київській області в додатку № 4 посилається на договір № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019, який досліджувався під час перевірки, як на підставу для нарахування пені. Загальна ціна вказаного договору становить 10000,00 євро, а не 25000,00 євро, як про це стверджує ГУ ДПС у Київській області, що вплинуло на висновки акта перевірки та нарахування пені у відповідній частині, адже пеня, в даному випадку, має нараховуватись на залишок заборгованості за вказаним договором, тобто на 6000 євро, а не на 21000 євро, як це було зроблено відповідачем у розрахунку пені.

Судом першої інстанції встановлено, що останнім днем граничного строку розрахунку для платежу є 26.05.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 27.05.2020, тому у позивача виникло прострочення строків валютних розрахунків по сумі 71250 євро в період з 27.05.2020 (дата початку нарахування пені) по 28.05.2020, оскільки 29.05.2020 вже був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог і зобов`язання на суму 60 тим.євро припинилось). Отже, прострочення по сумі 71250 євро складає 2 дні.

Водночас, після укладення позивачем та компанією нерезидентом 29.05.2020 договору про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60000 євро, у компанії нерезидента залишились зобов`язання повернути позивачу 11250 євро, яке не було виконано на момент початку перевірки позивача, а отже, по вказаній сумі існує прострочення строків валютних розрахунків, починаючи з 27.05.2020 по день початку проведення перевірки (15.02.2021).

Таким чином, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків складає 12614,84 грн + 263915,75 грн = 276530,59 грн.

Також, другий платіж 12.07.2019 - 15 000,00 євро за платіжним дорученням № 6, інвойсом № 2019-1007 від 03.07.2019, додатковою угодою від 12.07.2019, кінцевим строком розрахунків за цим платежем є 11.07.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 12.07.2020, при цьому, поставка обладнання на цю суму відбулась лише 16.10.2020, тобто кінцевою датою нарахування пені є дата, що передує даті поставки обладнання, тобто 15.10.2020, з урахуванням чого, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків в даному випадку складає 131915,09 грн.

За договором № MU-ET-2019.1 від 26.06.2019 на загальну суму 10000 євро, позивачем було сплачено 12.07.2019 - 10000,00 євро за платіжним дорученням № 6.

Таким чином, кінцевим строком розрахунків за даним платежем є 11.07.2020, а отже, датою початку нарахування пені є 12.07.2020. Компанія «Mastor Allstedt ГмбХ» здійснила поставку обладнання за вказаним договором 16.10.2020 на загальну суму 4000 євро.

Тобто, по сумі 4000 євро пеня має нараховуватись за період з 12.07.2020 по 15.10.2020 (дата, що передує даті поставки обладнання).

По сумі 6000 євро пеня має нараховуватись з 12.07.2020 по дату початку проведення перевірки позивача включно, тобто 15.02.2021, а отже, нарахування пені за прострочення валютних розрахунків складає: 35177,36 грн + 120372,52 грн = 155549,88 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість висновків акта перевірки в оскаржуваній частині та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 4597/0708 від 18.03.2021 в частині нарахування пені в сумі 1413404,73 грн.

Також, слід зазначити, що позивачем було надано обґрунтований розрахунок пені за порушення строків валютних розрахунків, за яким сума штрафних санкцій складає 551607,28 грн, яку позивач визнає та яка була сплачена до бюджету 21.09.2021, згідно платіжного доручення № 79035 від 21.09.2021.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено « 19» вересня 2024 року.