Постанова

від 18.09.2024 по справі 560/6677/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6677/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

18 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єврорівень" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2023 року ТОВ "Єврорівень" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №8113/2201-0701 від 21.12.2022 про зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 321 228 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №8113/2201-0701 від 21.12.2022 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 242 900 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що протягом травня-грудня 2021 року товариство здійснило реалізацію товарів. Відповідно до підпункту б пункту 187.1 статті 187 ПКУ виникли податкові зобов`язання на загальну суму 3 830 881 грн, про що було зареєстровано податкові накладні у відповідних періодах. Станом на 31.12.2021 сума від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту склала 3 514 267 грн. Протягом січня-серпня 2022 року позивач здійснив реалізацію товарів і послуг з декларування товарів, та відповідно до підпункту б пункту 187.1 статті 187 ПКУ виникли податкові зобов`язання на загальну суму 5 973 048 грн, про що було зареєстровано податкові накладні у відповідних періодах. Однак, у зв`язку із перебоями в роботі програмного продукту, який товариство використовує в господарській діяльності, в бухгалтерському обліку не відображено реалізацію транспортних засобів та не зареєстровано податкові накладні, у зв`язку з чим завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту станом на 31.08.2022 на 78328,34 грн. У акті перевірки зазначено перелік 69 автомобілів, обліковуваних на залишках товариства на рахунку 281 "Товари на склад" станом на 31.08.2022, які не були реалізовані на дату початку перевірки - 07.11.2022 та на дату написання акту перевірки - 25.11.2022 року (автомобілі, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту).

Однак, станом на 07.11.2022 товариство реалізувало сім автомобілів та зареєструвало податкові накладні у ЄРПН. Крім того, автомобілі, із числа зазначених в акті 69-ти одиниць, ТОВ "Єврорівень" було реалізувало покупцям після 07.11.2022 та закінчення перевірки. Тому твердження відповідача щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2022 році в сумі 1242900 грн в результаті ненарахування податкових зобов`язань по товарах, які не використані в операціях, що є господарською діяльністю товариства, є хибними, оскільки усі документи підтверджують, що автомобілі, які були ввезені на митну територію України, використовувались позивачем виключно у їх господарських операціях, а саме реалізація автомобілів кінцевому споживачеві. Зазначає, що податковий кредит з ПДВ, сформований при придбанні (повному розмитненні) позивачем кожної одиниці товару (автомобіля), рахується за товариством до моменту виникнення податкового зобов`язання з ПДВ, тобто реалізації товару кінцевому споживачеві. Вказані операції супроводжуються оформленням вантажно-митних декларацій, податкових накладних (їх реєстрації в ЄРПН) та поданням податкових декларацій з ПДВ (усі вказані документи були надані посадовим особам під час здійснення перевірки).

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Єврорівень" зареєстроване 01.06.2016.

Основними видами господарської діяльності позивача є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, торгівля іншими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Позивач здійснює імпорт вживаних транспортних засобів (товару) з країн Євросоюзу з подальшою реалізацією на території України.

У період з 07.11.2022 по 18.11.2022 відповідно до наказу від 06.10.2022 №2443-П посадовими особами ГУ ДПС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Єврорівень" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, з рахуванням періодів декларування від`ємного значення та уточнюючих розрахунків. Результати перевірки оформлені актом №7122/22-01-07-01/40527011 від 25.11.2022, у якому відображені встановлені перевіркою порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за серпень 2022 року в сумі 1 321 228 грн, та пунктів 201.1 і 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 11, 12, 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, у результаті чого не складені та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: 15.12.2021 на суму постачання без ПДВ - 50 000,00 грн, ПДВ: 10 000 грн; 01.02.2020 на суму постачання без ПДВ - 41 583,33 грн, ПДВ: 8 316,67 грн; 02.02.2020 на суму постачання без ПДВ - 99 333,33 грн, ПДВ: 19 866,67 грн; 29.03.2022 на суму постачання без ПДВ - 25 000 грн, ПДВ: 5 000 грн; 31,03.2022 на суму постачання без ПДВ - 78 225,15 грн, ПДВ: 15 645 грн; 05.04.2022 на суму постачання без ПДВ - 45 833,33 грн, ПДВ: 9 166,67 грн; 13,07.2022 на суму постачання без ПДВ - 51 666,67 грн, ПДВ: 10 333,33 грн; 31.08.2022 зведеної податкової накладної на суму постачання - 6 214 499,72 грн, ПДВ на суму 1 242 899,94 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №8113/2201-0701 від 21.12.2022 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 321 228 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. Рішенням від 16.03.2023 Державна податкова служба України податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2022 №8113/2201-0701, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою нарахування податкового кредиту по операціях з ввезення товарів на митну територію України є дата сплати податку, яка відбувається під час митного оформлення такого товару і не залежить від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачені два випадки, коли платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту - якщо такі товари призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пункт 14.1.36 статті 14 ПК України).

За даними перевірки основним видом господарської діяльності позивача є імпорт на митну територію України вживаних транспортних засобів, мотоциклів та спецтехніки та подальша їх реалізація на митній території України.

Відповідач не заперечив правомірність формування позивачем податкового кредиту на загальну суму 1 242 900 грн по операціях з ввезення 69 автомобілів на територію України в період з 01.05.2021 по 31.08.2022 на дату їх ввезення, придбаних з метою подальшої їх реалізації на митній території України. У відзиві на позов відповідач вказав, що зазначені автомобілі придбані позивачем для використання в господарській діяльності, зазначивши, що всі ввезені транспортні засоби позивачем ідентифікуються, оскільки у митних деклараціях ІМ-40 зазначається спеціальний номер VIN (номер шасі, кузова, рами), який зазначається у документах на усіх етапах постачання до кінцевого покупця.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для виникнення у позивача обов`язку щодо нарахування на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України податкових зобов`язань з податку на додану вартість та складання і реєстрації зведеної податкової накладної на суму ПДВ 1 242 900 грн у зв`язку з ввезенням 69 автомобілів може бути використання цих автомобілів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У цьому випадку відповідно до приписів пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, такі податкові зобов`язання визначаються на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до частин 1 і 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, встановлення факту використання позивачем 69 автомобілів в операціях, що не є його господарською діяльністю, та дати початку їх фактичного використання у цих операціях неможливе без дослідження відповідачем первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За визначенням статті 1 Закону №996-ХIV, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення. Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі.

В акті позапланової документальної невиїзної перевірки №7122/22-01-07-01/40527011 від 25.11.2022, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не зазначено первинних документів, що підтверджує відображені у цьому акті висновки про здійснення позивачем господарської операції, предметом якої є спірні автомобілі, не пов`язаної з господарською діяльністю позивача.

При цьому, відсутній опис наслідків таких операцій у бухгалтерському обліку позивача, зокрема, зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі позивача.

Суд встановив, що висновки відповідача щодо використання позивачем 69 автомобілів, по операціях з ввезення яких позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ на загальну суму 1 242 900 грн, в операціях, що не є його господарською діяльністю, ґрунтуються на дослідженні рахунків бухгалтерського обліку, зокрема рахунку 281 «Товари на складі», відповідно до якого станом на 31.08.2022 у залишках позивача передували транспортні засоби в загальній кількості 111 шт., та встановленні фактичного місцезнаходження цих автомобілів шляхом дослідження наявності у позивача власних чи орендованих об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, призначених для зберігання габаритних товарів - транспортних засобів.

Колегією суддів встановлено, що у позивача в користуванні наявні земельні ділянки площею 3371 та 1085 м.кв. та складське приміщення площею 1038 м.кв., що спростовує доводи відповідача про відсутність достатньої кількості складських площ та площадок для зберігання спірних транспортних засобів.

Крім того, необґрунтованим є неврахування інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (виробничі запаси, товари) та основних засобів станом 31.08.2022, з огляду на наступне.

За змістом підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Згідно з пунктом 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за №1365/26142, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів.

Пунктом 1 розділу ІІ зазначеного Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Отже, Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань передбачає право платника податків щодо проведення інвентаризації в присутності посадових осіб органу, який прийняв рішення про її проведення. Водночас, ані підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, ані Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань не передбачені повноваження посадових осіб, які проводять перевірку, вимагати від платника податку проведення інвентаризації у їх присутності. Цими нормами також не передбачені наслідки відмови платника податків від проведення інвентаризації у присутності таких осіб.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Таким чином, Податковим кодексом не передбачені жодні дії посадових осіб, які проводять документальну невиїзну перевірку, пов`язані з її проведенням, поза межами приміщення контролюючого органу, у тому числі участь у інвентаризації запасів, яка проводиться платником податку на вимогу контролюючого органу

За наведених обставин, результати інвентаризації транспортних засобів станом на 31.08.2022 безпідставно не враховані відповідачем при дослідженні правомірності формування показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року.

Крім того, пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України з метою його застосування встановлені особливості визначення податкових зобов`язань по товарах/послугах, необоротних активах, відповідно до яких залежно від мети придбання таких товарів та послуг, податкові зобов`язання визначаються на дату їх придбання або на дату початку їх фактичного використання в неоподатковуваних операціях, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В акті перевірки та відзиві на позов відсутнє будь-яке посилання на первинні документи, на підставі яких відповідач встановив факт використання позивачем ввезених автомобілів в операціях, що не є його господарською діяльністю, та дійшов висновку про порушення позивачем підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. В порушення приписів підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначив податкові зобов`язання суму ПДВ 1 242 900 грн у зв`язку з ввезенням 69 автомобілів на дату подання декларації з ПДВ за серпень 2022 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2022 року в сумі 1 242 900 грн в результаті ненарахування податкових зобов`язань по товарах, які не використані в операціях.

Враховуючи вище викладені висновки та фактичні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 242 900 грн.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.