Постанова

від 18.09.2024 по справі 560/3220/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3220/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

18 вересня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області, в якому просив визнати дії протиправними та такими, які мають ознаки бездіяльності щодо ненадання запитуваної інформації на Запит на отримання публічної інформації від 28.02.2024, який адресований до голови Красилівської міської ради Островської Н.В..; стягнути у формі моральної шкоди 100,000 грн з керівника Красилівської міської ради в особі ОСОБА_2 ; зобов`язати керівника Красилівської міської ради в особі ОСОБА_2 повторно розглянути Запит на отримання публічної інформації від 28.02.2024 та виконати його; зобов`язати Красилівську міську раду подати звіт про виконання судового рішення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що запит позивача від 28.02.2024 був розглянутий у визначений законом строк, та 05.03.2024 позивачу була направлена відповідь на його запит листом вих. Д-331.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.02.2024 позивач направив запит на отримання публічної інформації (адресований Красилівському міському голові ОСОБА_2 ), в якому просив:

1. Надати копію технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, площею - 8,5309 га (кадастровий номер: 6822782200:04:003:0001), яка розташована за межами с. Воскодавинці на території Чепелівського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області.

2. Надати копію рішення сесії Красилівської міської ради щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, площею - 8,5309 га (кадастровий номер: 6822782200:04:003:0001), яка розташована за межами с. Воскодавинці на території Чепелівського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області.

3. Відповідь надати на електрону скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1

У відповідь Красилівська міська рада Хмельницької області листом від 05.03.2024 повідомила, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів, обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Обсяг запитуваної інформації становить 20 сторінок.

Враховуючи зазначене, відповідно до розпорядження міського голови від 12.11.2020 №228/2020-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 08.10.2019 року №218/2019-р «Про затвердження Порядку відшкодування витрат на копіювання, сканування чи друк документів, що надаються за запитами на інформацію» позивачу необхідно сплатити через будь-яку банківську установу на рахунок Красилівської міської ради Хмельницької області №UA158201720344240055000048759 в Держказначейській службі України (код ЄДРПОУ: 04060737) витрати за друк та копіювання документів з розрахунку 1 стор. х 4,00 грн/стор. = 4,00 грн.

Зазначеним листом позивачу надано запитувану інформацію, а саме: належним чином завірену частину копій витягу технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 6822782200:04:003:0001, загальною площею - 8,5309 га., для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ), що розташована за межами с. Воскодавинці на території Чепелівського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області на 10 сторінках, та повідомлено, що після сплати коштів на друк та копіювання документів решта запитуваної інформації (10 сторінок) буде направлена протягом 10 робочих днів з дня отримання коштів.

Мотивувальна частина.

Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VІ).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.1, 3 ч.1 ст.3 Закону №2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом та максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VІ визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Положенням п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VІ встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч.4 ст.13 Закону №2939-VІ).

Статтею 14 Закону №2939-VІ передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Частина 5 статті 19 Закону №2939-VІ передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу наведених норм суд встановив, що з запитом на інформацію до розпорядника інформації має право звернутися фізична особа. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Розпорядник повинен надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте строк може бути продовженим у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на його запит було направлено 10 аркушів: належним чином завірену частину копій витягу технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер: 6822782200:04:003:0001, загальною площею - 8,5309 га., для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ), що розташована за межами с. Воскодавинці на території Чепелівського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області, та повідомлено, що після сплати коштів на друк та копіювання документів решта запитуваної інформації (10 сторінок) буде направлена протягом 10 робочих днів з дня отримання коштів.

Отже, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті надає можливість визначати, чи є інформація суспільно необхідною, в кожному конкретному випадку.

Суд звертає увагу на відсутність доводів та підтверджень апелянта щодо того, що запитувана ним інформація становить суспільний інтерес.

Таким чином, частиною третьою статті 21 Закону № 2939-VI Кабінету Міністрів України делеговані повноваження для встановлення граничних норм розміру витрат на копіювання та друк документів, що узгоджується з приписами статей 19, 113, 116, 117 Конституції України.

Кабінет Міністрів України відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 2939-VI видав постанову № 740, якою затвердив граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

Постанова № 740 діє зі змінами, внесеними згідно з постановою № 4, якою, зокрема, встановлено граничну норму витрат за надання такої послуги, як «виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування», у розмірі «не більше ніж 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки».

При цьому, у законодавстві України не закріплено визначення термінів «копіювання», «друк», «сканування».

Пунктом 2 розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 установлено, що копія документа - це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак.

Згідно з підпунктом 8 пункту 6 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, електронна копія оригіналу паперового документа (фотокопія) - візуальне подання паперового документа в електронній формі, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа, відповідність оригіналу та правовий статус якого засвідчено кваліфікованою електронною печаткою установи.

При цьому, за загальним визначенням, сканування документа - це процес створення цифрової копії документа, який передбачає використання відповідного пристрою, що фіксує зображення документа та перетворює його в цифровий формат. Отримана цифрова копія є точною копією оригінального документа, включаючи весь його текст і зображення. Таким чином, сканування є різновидом копіювання (цифровим еквівалентом фотокопіювання), оскільки створюється ідентична версія оригінального документа на іншому носії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21 дійшла висновку, що положення статті 21 Закону № 2939-VI, особливо частина перша та кореспондуюча їй частина друга цієї статті, фокусують увагу на праві отримати інформацію безкоштовно в дозволеному законом обсязі чи поза цим обсягом, якщо вона існує в запитуваному вигляді і її можна надати без витрат на виготовлення копій або коли розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк. Закон не обмежує в доступі до інформації в більшому обсязі, ніж визначений законом, але покладає на запитувача інформації обов`язок відшкодувати саме фактичні витрати розпорядника інформації за надання інформації обсягом більше ніж 10 сторінок. Тобто умовою відшкодування зазначених витрат є не те, на якому носії відображена / збережена інформація (папір), а саме необхідність понесення витрат на задоволення запиту на інформацію.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 2939-VI не розрізняє паперових та цифрових копій документа, принаймні у ньому немає формулювань, за якими відшкодування фактичних витрат за копіювання / друк документа треба тлумачити вузько й пов`язувати тільки з паперовими носіями. За контекстними законодавчими приписами, терміни «копіювання» та «друк» позначають насамперед будь-який процес виготовлення (множення) відповідних оригіналу документальних відомостей з використанням будь-яких засобів продукування (друку). Виготовлення електронних копій документа (якщо розпорядник їх не має і не зобов`язаний мати у своєму розпорядженні) є одним із таких способів; він теж вимагає залучення додаткового ресурсу й матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.

Колегія суддів враховує зазначені висновки щодо застосування норм права, оскільки вони є релевантними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається, а відтак вважає помилковим висновок суду першої інстанції, згідно з яким вказані вище правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не обмежують право на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.

При цьому, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду суди під час вирішення тотожних спорів повинні враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (яка у цьому випадку викладена в постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 9901/496/21).

При цьому встановлення відповідачем як розпорядником інформації плати за понесені ним фактичні витрати на сканування запитуваного документа в порядку та розмірі, передбаченому законодавством, у жодному разі не обмежує право позивача на доступ до публічної інформації.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було здійснено сплату коштів на законну вимогу розпорядника інформації.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, в діях відповідача відсутня протиправність, оскільки ним відповідно до приписів ст.21 Закону №2939-VI було надано на запит позивача частину запитуваної інформації в обсязі 10 аркушів та запропоновано відшкодувати витрати на сканування решти документів (10 аркушів), що передбачено вищенаведеними правовими нормами.

Отже, таким чином, можна дійти висновку, що дії відповідача щодо надання позивачу частини запитуваної інформації в обсязі 10 аркушів та щодо пропозиції відшкодування витрат на сканування решти документів є правомірними.

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту, на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.