Постанова

від 17.09.2024 по справі 140/1189/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1189/24 пров. № А/857/11605/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кухтея Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинської окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (судді Андрусенко О.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №1401189/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кросавто» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Кросавто» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000816/2 від 15.12.2023 та №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024 (а.с. 31-53).

Рішенням Волинської окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Волинська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що контракт №1406-23/PT від 14.06.2023 укладений ТзОВ Кросавто з WMP Alliancelnc, USA. Супровідний документ Т1 №23DE245273132108J0 від 28.11.2023 свідчить, що відправником товару є WMP Alliancelnc, USA., відповідно відсутні відомості про те, хто оплачував транспортні витрати по маршруту слідування вантажу з США до м. Bremerhaven Німеччина. Супровідний документ Т1 №23DE245273132108J0 від 28.11.2023 не містить інформації щодо ціни товару. Існує ризик можливого не включення до ціни товару вартості транспортних витрат; рахунок на оплату перевезення №642 від 11.12.2023 та довідка про транспортні витрати №234 від 11.12.2023 містять відомості про маршрут та вартість перевезення з м. Bremerhaven Німеччина до митного кордону України і в документах вказана вартість експедиційних послуг лише по території України, вартість експедиційних послуг до митного кордону не зазначена, що може свідчити про ймовірне заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості; надані банківські платіжні документи №23 від 15.09.2023 на суму 128500 дол. США та №25 від 20.09.2023 на суму 29600 дол.США, що не відповідає вартості товару відповідно інвойсу №1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 78500 дол. США. Також, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: надані копії платіжних інструкцій від 15.09.2023 №23, від 20.09.2023 №25 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять: обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216; реквізитів банку надавача платіжних послуг отримувача, зазначених у Контракті, зокрема, найменування та місцезнаходження. Крім того, для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення надано Договір, довідку про транспортні витрати від 20.12.2023 №236, рахунок на оплату від 20.12.2023 №651, CMR від 12.12.2023 № 231203-1. В розділі 10 Юридичні адреси та реквізити сторін Договору відсутній підпис уповноваженої особи замовника, що свідчить про недійсність такого Договору. Заявки на транспортування вантажу та актів виконаних робіт (послуг), визначених пунктом 2.2, 4.1.1, 5.2 Договору, на розгляд не надано. Крім того, з урахуванням строків оплати транспортно-експедиторських послуг, визначених пунктом 3.3 Договору, декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку на оплату від 20.12.2023 № 651. Довідка про транспортні витрати від 20.12.2023 № 236 та рахунок на оплату від 20.12.2023 № 651 містять інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом Bremerhaven (Німеччина) - п/п Ягодин (Україна) у розмірі 61595 грн (відстань близько 1290 км) та за маршрутом п/п Ягодин (Україна) - м. Підгайці (Україна) у розмірі 18405 грн (відстань близько 300 км).З огляду на зазначене вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України (близько 47 грн) менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України (близько 61 грн), що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару. Також з огляду на маршрут транспортування товару у рахунку на оплату від 20.12.2023 № 651 відсутні відомості щодо завантажувальних робіт у місті Bremerhaven (Німеччина), що, з урахуванням пункту 2.1 Договору, може свідчити про здійснення таких робіт замовником самостійно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження, та від 21.08.2024 продовжено строк розгляду справи, з 27.06.2024 по 07.07.2024 та з 05.08.2024 по 18.08.2024 суддя доповідач перебувала у відпустці.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 14.06.2023 між ТзОВ Кросавто (покупець) та WMP Alliance Inc (продавець) було укладено контракт №1406-23/РТ, за умовами якого продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору на умовах СІР Київ, Луцьк, Рівне, СРТ Луцьк, DAP Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, СРТ та СІF Бремерхафен Німеччина, згідно з інвойсом на кожну поставку. Країнами відправки товару за цим договором є Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, країни Європейського Союзу, Норвегія, Швейцарія, США, Канада, Китай, ОАЕ. Обсяг поставок товару, вид. назва, кількість і ціна товару за цим контрактом визначається згідно з інвойсами на кожну поставку. Покупець має оплатити поставлений товар євро або доларах США або фунтах стерлінгів в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури (інвойса). Ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару. За погодженням сторін можливі такі види оплати: предоплата за товар банківським переказом на рахунок продавця; оплата за фактом після отримання товару банківським переказом на рахунок продавця; оплата товару на виплати (а.с.58-61).

11.12.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару Комбайн зернозбиральний без жниварки, марки - JOHN DEERE, модель - S670, бувший у використанні; календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014, ідентифікаційний (заводський) номер - 1H0S670SPE0765777, тип палива дизельний, об`єм двигуна 9000 см куб, потужність двигуна - 317кВт, об`єм зернового бункера - 10600 л, власна маса 16834,59 кг, кількість осей 2, кількість посадочних місць 1, колісна формула 4 х 2, призначений для використання у сільському господарстві, збирання зернових культур, без радіообладнання в своєму складі декларант позивача подав МД №23UA205140103521U2 (а.с.163). Фактурна вартість товару становить 78500 дол.США (еквівалентно 2884278,40 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 2944448,40 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 60170,00 грн. До митної декларації додано: контракт від 14.06.2023 №1406-23/РТ (а.с.58-61); інвойс № 1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 (а.с.63-64); міжнародну товарно-транспортну накладну № 231119-1 (а.с.68-69); транзитний супроводжуючий документ № 23DE245273132108J0 від 28.11.2023 року (а.с.74-77); платіжні інструкції № 23 від 15.09.2023 та № 25 від 20.09.2023(а.с.78-79); договір на виконання транспортних послуг № 10-02/2023 від 10.02.2023 (а.с.87-89); рахунок на оплату № 642 від 11.12.2023 (а.с.80); довідку про транспортні витрати № 234 від 11.12.2023 (а.с.81); експертну довідку № 12190/23 від 11.12.2023 (82-83).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, копію митної декларації країни відправлення.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача вказав про відсутність додаткових документів, про що повідомив відповідним листом (а.с.90).

15.12.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000816/2 (а.с.91-92) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033923 (а.с.164).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 15.12.2023 №UA205140/2023/000816/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: Контракт № 1406-23/PT від 14.06.2023 укладений ТзОВ Кросавто з WMP Alliance lnc, USA. Супровідний документ Т1 № 23DE245273132108J0 від 28.11.2023 свідчить, що відправником товару є WMP Alliance lnc, USA. Відсутні відомості про те хто оплачував транспортні витрати по маршруту слідування вантажу з США до м. Bremerhaven Німеччина. Супровідний документ Т1 № 23DE245273132108J0 від 28.11.2023 не містить інформації щодо ціни товару. Існує ризик можливого не включення до ціни товару вартості транспортних витрат. Рахунок на оплату перевезення № 642 від 11.12.2023 та довідка про транспортні витрати № 234 від 11.12.2023 містять відомості про маршрут та вартість перевезення з м. Bremerhaven Німеччина до митного кордону України. В зазначених документах вказана вартість експедиційних послуг лише по території України, вартість експедиційних послуг до митного кордону не зазначена. Дане може свідчити про ймовірне заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості. Надані банківські платіжні документи № 23 від 15.09.2023 на суму 128500 дол. США та № 25 від 20.09.2023 на суму 29600 дол. США, що не відповідає вартості товару відповідно інвойсу № 1406-23/PT-4 від 06.09.2023 - 78500 дол. США.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару становить 132627 дол.США (131000 дол.США згідно джерела інтернет mascus.com.ua/+/brand +60170грн./1627 дол.США (транспортні витрати).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140104741U0 від 15.12.2023 (а.с.65-66).

Крім того, 20.12.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару Комбайн зернозбиральний без жниварки, марки - JOHN DEERE, модель - S670, бувший у використанні; календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014, ідентифікаційний (заводський) номер - 1H0S670SАE0765771, тип палива дизельний, об`єм двигуна 9000 см куб, потужність двигуна - 317кВт, об`єм зернового бункера - 10600 л, власна маса 16834,59 кг, кількість осей 2, кількість посадочних місць 1, колісна формула 4 х 2, призначений для використання у сільському господарстві, збирання зернових культур, без радіообладнання в своєму складі декларант позивача подав МД №23UA205140106384U3 (а.с.175). Фактурна вартість товару становить 79600,00 дол.США (еквівалентно 2970711,80 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 3032306,80 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 61595,00 грн. До митної декларації додано: контракт від 14.06.2023 №1406-23/РТ (а.с.58-61); інвойс № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023 (94-95); міжнародну товарно-транспортну накладну №231203-1 (а.с.99-100); транзитний супроводжуючий документ № 23DE245273403178J2 (103-106); платіжні інструкції № 23 від 15.09.2023 та № 25 від 20.09.2023 (а.с.78-79); договір на виконання транспортних послуг № 10-02/2023 від 10.02.2023 (а.с.87-89); рахунок на оплату № 651 від 20.12.2023 (а.с.108); довідку про транспортні витрати № 236 від 20.12.2023 (а.с.109); експертну довідку № 12517/23 від 20.12.2023 року (а.с.110-111).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (контракт) на транспортування товару; заявку на перевезення; митну декларацію країни відправлення.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача вказав про відсутність додаткових документів, про що повідомив відповідним листом (а.с.112).

21.12.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000825/2 (а.с.113) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033989 (а.с.176).

У графі 33 рішення від 21.12.2023 №UA205140/2023/000825/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: Згідно довідки №236 та рахунку №651 від 20.12.2023 на транспортування товару, вартість перевезення від пункту завантаження Бремерхафен (Німеччина) до кордону України становить 61595 грн., відстань по даному маршруту становить 1244 км., тобто вартість перевезення до кордону України 49,51 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до смт.Локачі становить 18405 грн, відстань по даному маршруту становить 312 км., тобто вартість перевезення по території України становить 58,99 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості. Крім того, у зв`язку із простоями ТЗ пов`язаними із страйком організованим поляками на кордоні України, перевізники збільшують вартість перевезення товарів в рази. Відповідно до статистичної інформації розміщеної на сайті WWW.della.ua/price/international/ найнижча вартість перевезення за грудень 2023 року на шляху Німеччина-Україна на рівні 67,40 грн/км. Відповідно до інвойсу № 1406-23/PT-5 від 08.09.2023 вартість товару становить 79600 дол.США. Однак, відповідно до банківських платіжних документів №23 від 15.09.2023 та №25 від 20.09.2023 сума перерахованих коштів відповідно до зазначеного інвойсу становить 158100 дол.США. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації інтернет ресурсу www.tractorhouse.com, рівень митної вартості товару становить 179000,00 дол.США.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140106772U0 від 22.12.2023 (а.с.96-97).

Разом з тим, у зв`язку з поданням позивачем скарги на рішення відповідача від 21.12.2023 №UA205140/2023/000825/2, 01.02.2024 Волинською митницею було прийняте нове рішення №UA205140/2024/000026/2 (а.с.115-116).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 01.02.2024 №UA205140/2024/000026/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: надані копії платіжних інструкцій від 15.09.2023 №23, від 20.09.2023 №25 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять: обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216; реквізитів банку надавача платіжних послуг отримувача, зазначених у Контракті, зокрема, найменування та місцезнаходження. В розділі 10 Юридичні адреси та реквізити сторін Договору відсутній підпис уповноваженої особи замовника, що свідчить про недійсність такого Договору. Заявки на транспортування вантажу та актів виконаних робіт (послуг), визначених пунктом 2.2, 4.1.1, 5.2 Договору, на розгляд не надано. Крім того, з урахуванням строків оплати транспортно-експедиторських послуг, визначених пунктом 3.3 Договору, декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку на оплату від 20.12.2023 № 651.

Довідка про транспортні витрати від 20.12.2023 № 236 та рахунок на оплату від 20.12.2023 № 651 містять інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом Bremerhaven (Німеччина) - п/п Ягодин (Україна) у розмірі 61595 грн (відстань близько 1290 км) та за маршрутом п/п Ягодин (Україна) - м. Підгайці(Україна) у розмірі 18405 грн (відстань близько 300 км). З огляду на зазначене вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України (близько 47 грн) менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України (близько 61 грн), що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару.

Також з огляду на маршрут транспортування товару у рахунку на оплату від 20.12.2023 № 651 відсутні відомості щодо завантажувальних робіт у місті Bremerhaven (Німеччина), що, з урахуванням пункту 2.1 Договору, може свідчити про здійснення таких робіт замовником самостійно. Таким чином, декларантом документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, всіх складових митної вартості, зокрема вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митну вартість товару визначено за методом 2б (стаття 60 МК України) на підставі цінової інформації ЄАІС, рівень митної вартості товару становить 132498,00 дол.США за МД №204060/2023/12194 від 11.12.2023.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №23UA205140103521U2 від 11.12.2023 декларант позивача подав наступні документи: контракт від 14.06.2023 №1406-23/РТ (а.с.58-61); інвойс № 1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 (а.с.63-64); міжнародну товарно-транспортну накладну № 231119-1 (а.с.68-69); транзитний супроводжуючий документ № 23DE245273132108J0 від 28.11.2023 року (а.с.74-77); платіжні інструкції № 23 від 15.09.2023 та № 25 від 20.09.2023 (а.с.78-79); договір на виконання транспортних послуг № 10-02/2023 від 10.02.2023 (а.с.87-89); рахунок на оплату № 642 від 11.12.2023 (а.с.80); довідку про транспортні витрати № 234 від 11.12.2023 (а.с.81); експертну довідку № 12190/23 від 11.12.2023 (82-83). У свою чергу, до МД №23UA205140106384U3 від 20.12.2023 декларант надав наступні документи: контракт від 14.06.2023 №1406-23/РТ (а.с.58-61); інвойс № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023 (94-95); міжнародну товарно-транспортну накладну №231203-1 (а.с.99-100); транзитний супроводжуючий документ № 23DE245273403178J2 (103-106); платіжні інструкції № 23 від 15.09.2023 та № 25 від 20.09.2023 (а.с.78-79); договір на виконання транспортних послуг № 10-02/2023 від 10.02.2023 (а.с.87-89); рахунок на оплату № 651 від 20.12.2023 (а.с.108); довідку про транспортні витрати № 236 від 20.12.2023 (а.с.109); експертну довідку № 12517/23 від 20.12.2023 року (а.с.110-111).

Контрактом від 14.06.2023 №1406-23/РТ визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсів № 1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 та № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023 вартість товару становить 78500,00 дол.США та 79600,00 дол.США відповідно. Цими документами визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, строк оплати.

Ціна товару в інвойсах № 1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 (78500,00 дол.США) та № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023 (79600,00 дол.США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140103521U2 від 11.12.2023 та №23UA205140106384U3 від 20.12.2023 (графа 22).

Факт оплати придбаного товару підтверджується платіжними інструкціями № 23 від 15.09.2023 та № 25 від 20.09.2023.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205140103521U2 від 11.12.2023 та №23UA205140106384U3 від 20.12.2023 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах № 1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 та № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (за МД №23UA205140103521U2 від 11.12.2023 60170,00 грн., а за МД №23UA205140106384U3 від 20.12.2023 61595,00 грн.), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором на виконання транспортних послуг № 10-02/2023 від 10.02.2023, рахунками на оплату № 642 від 11.12.2023 та № 651 від 20.12.2023, довідками про транспортні витрати № 234 від 11.12.2023 та № 236 від 20.12.2023.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні №UA205140/2023/000816/2 від 15.12.2023 про ризик можливого не включення до ціни товару вартості транспортних витрат у зв`язку з відсутністю інформації про те, хто оплачував транспортні витрати з США до Німеччини, суд зазначає наступне. Так, пунктом 1.1. Контракту № 1406-23/РТ від 14.06.2023 передбачено, що країнами відправлення товару за цим договором є Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, країни Європейського Союзу, Норвегія, Швейцарія, США, Канада, Китай, ОАЕ. Суд звертає увагу, що товар постачався на умовах СРТ-Бремерхафен, Німеччина, які означають, що продавець доставить товар визначеному перевізнику (особі, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самостійно чи організувати перевезення товару будь-яким видом транспорту). Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Тобто, за умовами поставки CPT продавець постачає товари перевізнику в узгодженому місці та зобов`язаний оплатити вартість перевезення до вказаного місця призначення. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної № 231119-1, яку заповнював відправник товару, відправником транспортного засобу JOHN DEERE, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 є фірма WMP Alliance Inc, місцем завантаження товару - Бремергафен, Німеччина, місце відвантаження - Підгайці, Україна, перевізником вказано ТзОВ Дедушка, з яким позивачем 10.02.2023 було укладено договір на виконання транспортних послуг № 10-02/2023. З довідки про транспортні витрати від 11.12.2023 №234 вбачається, що транспортні витрати на перевезення вантажу комбайну JOHN DEERE, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 по маршруту m. Bremerhaven (Німеччина) - м. Підгайці, Тернопільська область, Україна, складають 80000,00 грн., з яких 60170,00 грн. складають витрати по маршруту m. Bremerhaven (Німеччина) до кордону України (п/п Дорогуськ - Ягодин), які й були включені декларантом позивача до митної вартості товару. Докази понесення позивачем інших витрат в матеріалах справи відсутні, такі докази не надані й відповідачем. З наведеного слідує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про непідтвердження витрат на перевезення вантажу та його сумніви щодо повноти визначення витрат на перевезення є надуманими, оскільки з наданих документів цілком зрозуміло, яку частину транспортних витрат поніс саме позивач. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Окрім заявлених витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає ні з умов контракту, ні з рахунку-фактури).

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні №UA205140/2023/000816/2 від 15.12.2023 про відсутність в рахунку на оплату від 11.12.2023 №642 та довідці про транспортні витрати від 11.12.2023 №234 витрат на експедиційні послуги до митного кордону, що може свідчити про ймовірне заниження транспортних витрат, то суд зазначає, що рахунок на оплату від 11.12.2023 №642 та довідку про транспортні витрати від 11.12.2023 №234 складав перевізник ТзОВ Дедушка, яке як надавач послуг визначило їх вартість з розподілом до митного кордону України, від кордону України та транспортно-експедиційні послуги на території України. У свою чергу позивач ТзОВ Кросавто не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізником вартості послуг перевезення саме у такий спосіб. Відтак, припущення відповідача про можливість заниження позивачем витрат на транспортування є не підтвердженими доказами.

Також безпідставними є твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що надані банківські платіжні документи № 23 від 15.09.2023 на суму 128500 дол. США та № 25 від 20.09.2023 на суму 29600 дол. США не відповідають вартості товару відповідно інвойсу № 1406-23/PT-4 від 06.09.2023 - 78500 дол. США, оскільки за контрактом від 14.06.2023 №1406-23/РТ та відповідно до інвойсів № 1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 (78500,00 дол.США), № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023 (79600,00 дол.США) позивачем було придбано у фірми WMP Alliance Inc два транспортні засоби JOHN DEERE на загальну суму 158100,00 дол.США. Платіжна інструкція №23 від 15.09.2023 в графі призначення платежу містить інформацію про те, що даною інструкцією здійснено оплату товару за контрактом від 14.06.2023 №1406-23/РТ та інвойсами № 1406-23/PT-4 від 06.09.2023, № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023. При цьому, платіжна інструкція повністю покриває придбання товару за інвойсом № 1406-23/РТ-4 від 06.09.2023 на суму 78500 доларів США та частково покриває придбання товару за інвойсом № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023 на суму 50000 доларів США. У свою чергу, платіжна інструкція № 25 від 20.09.2023 є доплатою товару за інвойсом № 1406-23/РТ-5 від 08.09.2023 на суму 29600,00 доларів США, про що зазначено в графі призначення платежу. Відтак, відповідач у сукупності з іншими документами, які стосуються поставки оцінюваного товару і були подані позивачем для митного контролю, за платіжними документами мав можливість ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Суд не бере до уваги твердження відповідача в оскаржуваному рішенні №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024 про те, що надані копії платіжних інструкцій від 15.09.2023 №23, від 20.09.2023 №25 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, реквізитів банку надавача платіжних послуг отримувача, зазначених у Контракті, зокрема, найменування та місцезнаходження, з огляду на наступне. Так, суд зазначає, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. У поданих платіжних інструкціях в графі надавач платіжних послуг отримувача зазначена наступна інформація WFBIUS6S. SWIFT-код це стандартний формат Ідентифікаційного коду банку (Business Identifier Codes (BIC)), який використовується для ідентифікації банків та фінансових установ у міжнародній банківській мережі. Цей код містить інформацію про найменування та місцезнаходження банку - свого роду міжнародний код або ID банку, а саме WFBI - банківський код, US - код країни, 6S - код місцезнаходження банку. Таким чином, ідентифікація банку, зокрема його найменування та місцезнаходження, в даному випадку здійснюється саме за вищевказаними кодами. Отже, SWIFT-код WFBIUS6S згідно даних сайту https://www.theswiftcodes.com/ru/united-states/wfbius6s/ належить наступному банку: WELLS FARGO BANK, N.A., місцезнаходження: 420 MONTGOMERY STREET. Відтак, твердження митного органу про невідповідність наданих платіжних інструкцій Постанові № 216 є безпідставним.

Не заслуговують на увагу аргументи відповідача в рішенні №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024 про недійсність договору на виконання транспортних послуг від 10.02.2023 №10-02/2023 у зв`язку з відсутністю у ньому підпису замовника, оскільки відсутність підпису замовника в договорі зумовлено лише технічною помилкою, оскільки обмін документами між контрагентами здійснюється в електронному вигляді. Відтак, відсутність підпису та реквізитів замовника в договорі не свідчить про його недійсність, оскільки самі дії позивача (замовника) та його контрагента (виконавця), а також інші документи щодо перевезення товару (рахунок на оплату, довідка про транспортні витрати) свідчать про укладення такого договору та його виконання. При цьому, позивачем до позовної заяви надано копію договору із усіма необхідними реквізитами, у той час як відповідачем до відзиву не було додано договір на виконання транспортних послуг. Більше того, в першому рішенні про коригування митної вартості товару від 21.12.2023 №UA205140/2023/000825/2 такі недоліки до наданих декларантом документів митницею не зазначалися.

Зауваження відповідача в оскаржуваному рішенні №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024 про не надання заявки на транспортування вантажу та актів виконаних робіт (послуг), а також банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку на оплату від 20.12.2023 № 651, суд не бере до уваги, оскільки законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. У постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17 зроблено висновок, що закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Під час митного оформлення товару, декларантом позивача до МД було надано договір на виконання транспортних послуг від 10.02.2023 №10-02/2023, рахунок на оплату № 651 від 20.12.2023 та довідку про транспортні витрати № 236 від 20.12.2023, які підтверджують факт надання послуг перевезення ТзОВ Дедушка для ТзОВ Кросавто за маршрутом м. Бремергафен, Німеччина до п/п Дорогуськ-Ягодин. Відтак, відповідач безпідставно дійшов висновку про непідтвердження позивачем витрат на перевезення вантажу.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024 про непропорційність розподілення транспортних витрат, то це є лише суб`єктивними припущеннями митного органу. Суд звертає увагу, що у довідці про транспортні витрати саме перевізником, як надавачем послуг, визначено їх вартість з розподілом до митного кордону та по території України. Позивач не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. Поряд з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що роблячи висновки про непропорційність понесених позивачем витрат на транспортне перевезення, відповідачем враховувались такі фактори, що впливають на вартість послуг перевезення, як вартість пального, дороги тощо.

Аргументи відповідача в оскаржуваному рішенні №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024 про не підтвердження включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, всіх складових митної вартості, зокрема вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 2.4 контракту від 14.06.2023 №1406-23/РТ підтверджено, що ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару. У свою чергу, довідкою про транспортні витрати від 20.12.2023 №236 підтверджується, що завантаження товару включено у вартість перевезення.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Теж саме стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини 2 статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Щодо витребування митної декларації країни відправлення, то суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Декларантом до кожної митної декларації були надані рахунки-фактури (інвойси), за якими здійснювалась відповідна операція. Відтак, саме рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим у спірному рішенні №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024 митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а оскаржуване рішення №UA205140/2023/000816/2 від 15.12.2023 містить лише загальне посилання на наявність цінової інформації з Інтернет джерела. Разом з тим, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. На думку суду, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту інтернет джерела, порядок використання якого суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв`язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару, а позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем-апелянтом не доведена.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 19.01.2024 №19-01/01, укладеного між Адвокатським об`єднанням Дженерал Лігал Груп (далі - Адвокатське об`єднання) та позивачем, додаткової угоди (замовлення) від 01.02.2024 №01/24 до договору від 19.01.2024 №19-01/01, рахунку від 01.02.2024 №01/24, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.02.2024 №01/24, платіжної інструкції від 09.02.2024 №341.

Договором про надання правової допомоги від 19.01.2024 №19-01/01 визначено, що Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення клієнта ТзОВ Кросавто з надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору. Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що за надану правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до додаткової угоди від 01.02.2024 №01/24 Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі щодо визнання протиправними та скасування рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000816/2 від 15.12.2023 та №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що для виконання замовлення Адвокатське об`єднання здійснює, зокрема, такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди; підготувати позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішень №UA205140/2023/000816/2 від 15.12.2023 та №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024; у разі необхідності підготувати та надіслати в інтересах клієнта адвокатські запити; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в тому числі але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо; здійснювати повний супровід адміністративної справи до повного виконання судового рішення у справі; представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.

Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання становить 20000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди). У рахунок від 01.02.2024 №01/24 включено такі послуги: юридична консультація 1000,00 грн; складання позовної заяви 12000,00 грн; складання інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході розгляду справи 7000,00 грн.

Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.02.2024 №01/24 підтверджує виконання робіт (надання послуг) загальною вартістю 20000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 09.02.2024 №341.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 27.02.2024 представник відповідача вказав, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із категорією справи і предметом позову.

Отже, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом в суді першої інстанції виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з обсягом, якістю та затраченим часом на надання послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з відповідними доводами митного органу в частині, а тому розмір вказаних витрат підлягає стягненню в розмірі 10000 грн.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що є протиправними дії відповідача щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000816/2 від 15.12.2023 та №UA205140/2024/000026/2 від 01.02.2024, які підлягають скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду в частині оскаржуваних рішень відповідача та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права, однак на підставі положень статті 317 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду формулювання « 20000 (двадцять тисяч грн. 00 коп.» замінити на « 10000 (десять тисяч грн. 00 коп.». У решті частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №140/1189/24 змінити в частині стягнення судових витрат, а саме в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду формулювання « 20000 (двадцять тисяч грн. 00 коп.» замінити на « 10000 (десять тисяч грн. 00 коп.».

В решті частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №140/1189/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.В. Кухтей

Повний текст постанови складено 17.09.2024