УХВАЛА
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа №440/8466/23
адміністративне провадження № К/990/28946/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №440/8466/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, фактично виплаченої 31 травня 2023 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №440/14367/21, а також стягнути з відповідача на його користь таку компенсацію у розмірі 13 844,46 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №440/14367/21, починаючи з 28 лютого 2019 року по 31 травня 2023 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №440/14367/21, починаючи з 28 лютого 2019 року по 31 травня 2023 року.
В решті вимог позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 26 березня 2024 року, від 16 квітня 2024 року, від 10 травня 2024 року, від 11 червня 2024 року та від 22 липня 2024 року касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику.
25 липня 2024 року касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 повторно надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви;
- документу про сплату судового збору в розмірі 2147,2 грн.
22 серпня 2024 року від скаржника до Верховного Суду надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Так на обґрунтуванням вказаного клопотання скаржник зазначає, що командуванням Військової частини НОМЕР_1 вживались всі необхідні дії для касаційного оскарження в розумні строки, відповідно до статті 329 КАС України. Так перша касаційна скарга подана Військовою частиною НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного суду від 22 лютого 2024 року - 29 лютого 2024 року. Проте, ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року касаційна скарга була повернута. Вдруге касаційну скаргу подано 28 березня 2024 року, однак ухвалою Верховного від 16 квітня 2024 року знову повернуто скаржнику. Втретє касаційна скарга була подана 17 квітня 2024 року, проте ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року повернуто скаржнику. Вчетверте касаційна скарга подана 20 травня 2024 року, та повернута ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року. Вп`яте касаційна скарга була подана 17 червня 2024 року, проте знову повернута ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року. Вшосте касаційна скарга подана 25 липня 2024 року. Згідно цього, командування військової частини НОМЕР_1 вважає, що строк на касаційне оскарження не був пропущений, так як всі необхідні дії почали вживатись в межах 30 денного строку.
Перевіривши вказане клопотання, Верховний Суд зазначає наступне.
Однак, відповідно до пункту 6 частини п`ятої 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження скаржником не наведено.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов`язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).
Водночас, організація роботи діловодства Військової частини НОМЕР_1 є суб`єктивними чинниками та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Так, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду Військова частина НОМЕР_1 вже неодноразово зверталась до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, і ці скарги їй повернуто через те, що їхній зміст не відповідав вимогам статті 330 КАС України, а також у зв`язку із непідтвердженням повноважень особи на подання касаційної скарги. Такі дії заявника свідчать про їхню формальність під час реалізації заявником права оскаржити судові рішення у касаційному порядку.
Верховний Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання певних гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превалюючим у правовідносинах із іншими особами.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло 5 місяців, у зв`язку із неподанням обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Також варто зауважити, що недоліки касаційної скарги у частині надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в розмірі 2147, 2 грн скаржником не усунуто.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відпусткою судді Мацедонської В.Е. та відрядженням судді Білак М.В., розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №440/8466/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. А. Губська
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2024 |
Оприлюднено | 20.09.2024 |
Номер документу | 121738571 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Мацедонська В.Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні