Рішення

від 06.06.2024 по справі 760/34347/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/34347/21 2/760/4565/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

представника позивача Степанова О. Л. ,

представника відповідача Стефанович І. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» (далі - ОСББ «ТВК-2000»), ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням доповнень до позовної заяви, просить:

- зобов`язати Голову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» ОСОБА_4 у присутності всіх членів ОСББ «ТВК-2000» (не менше 75% від їх загальної кількості) принести публічні вибачення позивачу;

- спростувати ОСББ «ТВК-2000» недостовірну інформацію:

«По прежнему остается загадкой из каких источников будет оплачиваться весь этот банкет и на сколько нам всем поднимут тариф за м2, чтоб наши общие деньги плавно перетекли на подряды ОСОБА_3 ».

«При этом ОСОБА_3 для привлечения работников с вокзала уже запланировал наши подвалы под бесплатные хостелы».

- зобов`язати голову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» ОСОБА_4 , розмістити оголошення за адресою: АДРЕСА_1 , з наступним текстом: «Інформація відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була поширена ОСББ «ТВК-2000» в оголошенні за 30 червня 2021 року є недостовірною та такою, що порочить його честь і гідність, правління ОСББ «ТВК-2000» (код ЄДРПОУ 25836024) приносить щирі вибачення перед ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за розповсюдження неправдивої інформації», та встановити тривалість такого оголошення строком 1 (один) місяць;

- стягнути з ОСББ «ТВК-2000» на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень;

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в розмірі 75 000 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що починаючи з 21 серпня 2009 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та є членом ОСББ «ТВК-2000».

Будинок, де він мешкає, на даний час обслуговується ОСББ «ТВК-2000», який поширив недостовірну інформацію, шляхом розміщення (фіксації на поверхнях стін) об`яв у місцях для оголошень в будинку, в кабіні ліфту та інших загальнодоступних місцях (біля під`їздів, парадних та квартир) за адресою: АДРЕСА_1 , що пророчать його честь, гідність та ділову репутацію.

Розповсюджена відповідачем інформація призводить до необґрунтованого зниження репутації позивача серед членів ОСББ вцілому, серед сусідів та насмішок від незнайомих людей за межами території ОСББ.

У свою чергу, голова правління ОСББ «ТВК-2000» ОСОБА_4, діючи як посадова особа, у порушення норм моралі та загальноприйнятих норм етики, поширила негативну інформацію, яка порушує його особисті немайнові права: принижує честь, гідність та ділову репутацію, а саме: здійснила розповсюдження оголошень з неправдивою, ганебною інформацією.

Зазначені оголошення є неправдою, наклепом з боку правління ОСББ «ТВК-2000» як юридичної особи, так і з боку голови правління ОСББ «ТВК-2000» ОСОБА_4 як фізичної особи.

Враховуючи ту обставину, що позивач є фізичною особою та мешканцем ОСББ «ТВК-2000», поширена недостовірна інформація супроводжувалась необґрунтованими та безпідставними звинуваченнями з використанням публічних образ, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у відновленні честі, гідності та ділової репутації, тому вважає, що з відповідача 1 - ОСББ «ТВК-2000» слід стягнути 100 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, з відповідача 2 - ОСОБА_4 - 75 000 грн.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з указаним позовом з метою захисту та поновлення своїх порушених прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Копію цієї ухвали позивачу було двічі надіслано на поштову адресу, зазначену ним в позовній заяві, проте поштове відправлення повернулося на адресу Солом`янського районного суду міста Києва з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання». Крім того, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було надіслано на електронну пошту представника позивача, однак недоліки усунуті не були.

Разом з тим, у зв`язку з тим, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а недоліки, встановлені судом, можуть бути усунуті під час судового розгляду, суд дійшов висновку про прийняття справи до розгляду.

04 травня 2023 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18 серпня 2023 року представником відповідача 1 - ОСББ «ТВК-2000» подано до суду відзив, в якому він заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСББ «ТВК-2000» у своїй діяльності керується Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», іншим законодавством України та Статутом ОСББ «ТВК-2000».

Згідно з вимогами Статуту 18 лютого 2020 року відбулися загальні збори співвласників, за результатами яких було обраного Головою Правління ОСОБА_4 та членів Правління в кількості п`яти осіб, в тому числі, членом Правління було обрано позивача. Члени правління не є найманими працівниками ОСББ «ТВК-2000» і здійснюють виконання покладених на них обов`язків безоплатно на громадських засадах.

На першому засіданні обраного Правління, яке відбулося 12 березня 2020 року, було прийнято рішення про розподіл обов`язків між членами Правління, відповідно до якого на позивача було покладено обов`язки з контролю за забезпеченням належного стану систем ХВП, ГВП та ЦО, технічних приміщень. Однак в процесі роботи виявилося, що позивач у своїй діяльності керувався не загальними інтересами співвласників багатоквартирного будинку, а власними бізнесовими інтересами, вважаючи, що обрання його членом Правління та виконання покладених на нього обов`язків з контролю за забезпеченням належного стану систем ХВП, ГВП та ЦО, технічних приміщень, надає йому привілеї та безперешкодне право на витрачання коштів і використання спільного майна у власних інтересах та інтересах пов`язаних з ним підприємницьких структур, ігноруючи при цьому встановлений порядок прийняття рішень. При цьому позивач фактично відсторонився від спільної участі у вирішенні поточних питань, пов`язаних із забезпеченням надійного функціонування ОСББ «ТВК-2000» в складний період діяльності в умовах карантину та військового стану. Така поведінка позивача вважалась членами Правління неприйнятною.

ОСББ «ТВК-2000» прийняло участь у конкурсі проектів з реалізації енергоефективних заходів за програмою співфінансування, згідно з якою 70% витрат фінансувалися Київською міською державною адміністрацією. Згідно з умовами конкурсу ОСББ «ТВК-2000» повинно було профінансувати роботи по енергозбереженню в будинку за рахунок власних коштів в розмірі 30% від загальної вартості проекту, в тому числі заміну вікон на сходових клітинах будинку. На виконання цього зобов`язання керуючим справами було надано на розгляд Правління дві пропозиції на виконання робіт по заміні віконних конструкцій в місцях загального користування будинку. Позивач як член Правління особисто ознайомився з отриманими пропозиціями і надав власну пропозиції доручити виконання робіт ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд».

При розгляді Правлінням усіх пропозицій внесена позивачем пропозиція була одностайно відхилена. Приймаючи рішення про відхилення пропозиції позивача Правління керувалось тим, що відповідно до наданої керуючим справами виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було достовірно встановлено, що одним із засновників і кінцевим бенефіціаром ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Укрінвестбуд» є дочка позивача - ОСОБА_5 , яка володіє 100% статутного капіталу зазначеного товариства і проживає в будинку ОСББ «ТВК-2000» за місцем проживання позивача. Тобто мова йшла про прямий конфлікт інтересів, тому Правління ухвалило рішення доручити виконання робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Соляріс-Аква», цінова пропозиція якого була нижче. Окрім того, ТОВ «Соляріс-Аква» вже раніше виконувало аналогічні роботи у будинку і роботи були виконано якісно, вчасно і без створення незручностей співвласникам.

Саме принципова позиція Правління по недопущенню використання позивачем спільних коштів і майна ОСББ «ТВК-2000» у власних інтересах та інтересах пов`язаних з ним підприємницьких структур призвела до конфлікту між позивачем та Головою правління ОСББ й керуючим справами будинку.

Крім того, позивачем не надано суду належні, допустимі та достовірні докази в підтвердження позовних вимог, а наявні недоліки в позовній заяві згідно з ухвалою суду від 05 січня 2022 року про залишення позовної заяви без руху не усунені.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача 1 просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалами суду від 19 лютого 2024 року, занесеними до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні клопотання сторони позивача про виклик свідків та частково задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів, зобов`язано ОСББ «ТВК-2000» надати належним чином завірену копію Статуту.

31 травня 2024 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху було подано до суду позовну заяву в новій редакції та докази на підтвердження обставин, викладених в ній, однак ухвалою суду від 03 червня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено у долученні до матеріалів справи, поданих стороною позивача позовної заяви в новій редакції та доказів, у зв`язку з подачею їх з пропуском строку встановленого законом, на стадії дослідження доказів.

04 червня 2024 року представником позивача подано до суду доповнення до позовної заяви, в яких конкретизовано позовні вимоги та приведено їх у відповідність зі змістом позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заяві, просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, матеріали справи містять її заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що позовні вимоги позивача до неї та ОСББ вважає необґрунтованими та безпідставними, підтримує позицію, викладену у відзиві відповідача 1, просила в задоволенні позову відмовити. У встановлений судом строк, не скористалась своїм правом на подання відзиву.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача 2.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Судом установлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСББ «ТВК-2000» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (пункт 1 розділу І Статуту ОСББ «ТВК-2000»).

Таким чином, будинок, в якому проживає позивач обслуговується відповідачем 1.

З протоколу № 1 засідання Правління ОСББ «ТВК-2000» від 12 березня 2020 року вбачається, що членами Правління є: ОСОБА_4 (Голова правління), ОСОБА_6 (заступник голови Правління), ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (члени правління).

Відповідно до вказаного протоколу на засіданні Правління було прийнято рішення про розподіл обов`язків між членами Правління, відповідно до якого на позивача було покладено обов`язки з контролю за забезпеченням належного стану систем ХВП, ГВП та ЦО, технічних приміщень будинку.

Звертаючись до суду з указаним позовом позивач зазначив, що ОСББ «ТВК-2000» та його головою - ОСОБА_4 , шляхом фіксації на поверхнях стін у місцях для оголошень в будинку, в кабіні ліфту та інших загальнодоступних місцях (біля під`їздів, парадних та квартир) за адресою: АДРЕСА_1 , оголошень, було розповсюджено інформацію такого змісту: «По прежнему остается загадкой из каких источников будет оплачиваться весь этот банкет и на сколько нам всем поднимут тариф за м2, чтоб наши общие деньги плавно перетекли на подряды ОСОБА_3 »; «При этом ОСОБА_3 для привлечения работников с вокзала уже запланировал наши подвалы под бесплатные хостелы»

Позивач, вважає, що поширена відповідачами вищевказана інформація не відповідає дійсності та завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

Крім того, до матеріалів справи долучено фотокопію звернення «Уважаемые жильцы! К Вам обращается действующее правление ОСББ «ТВК-2000»».

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (стаття 30 Закону України «Про інформацію»).

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При образі винний принижує честь і гідність особи шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.), або дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці особи у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.

Основна різниця між образою і наклепом полягає в характері посягання на честь і гідність особи. При образі винний дає оцінку особистих якостей особи, його поведінки, причому це може відбуватися й віч-на-віч, тоді як при наклепі йдеться про поширення серед інших осіб вигаданих «фактів», які ганьблять особу. При образі обов`язковою ознакою є непристойність форми, тоді як при наклепі така ознака частіш за все відсутня.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного (презумпція добропорядності). (частина третя статті 277 Цивільного кодексу України).

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. (абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року року № 1).

Захист честі, гідності і ділової репутації - право громадянина та юридичної особи вимагати через суд спростування недостовірної інформації (відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво), яка принижує їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди їхнім інтересам.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, зокрема, мережі Інтернет викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, форумах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов`язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред`явлений особою, про яку поширено такі відомості, а також її близькими родичами, якщо відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку й у разі поширення таких відомостей щодо члена її сім`ї або іншого родича, який помер.

Зобов`язаними суб`єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій. Таким чином, відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Особа, стосовно якої поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди її інтересам, честі, гідності або діловій репутації, має право крім спростування таких відомостей вимагати також відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

За положенням статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 Цивільного кодексу України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 30 Закону України «Про інформацію») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Таке розуміння змісту статті 277 Цивільного кодексу України узгоджується із прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), пункт 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням. (Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року м. Київ, Справа № 308/2695/15-ц, Провадження № 61-5012св18)

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27лютого 2009 року № 1 роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, керуючись положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації, як такої що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача у контексті наведених ним обставин.

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів особи не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності.

При цьому позивач не позбавлений права на відповідь, а також на власне тлумачення у той самий спосіб інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Крім того, перевіряючи обґрунтованість доводів позивача, судом не встановлено будь-яких доказів, які б підтверджували розміщення відповідачами у місцях для оголошень в будинку, в кабіні ліфту та інших загальнодоступних місцях (біля під`їздів, парадних та квартир) за адресою: АДРЕСА_1 , оголошення з інформацією відносно позивача, яку він вважає недостовірною та такою, що порушує його немайнові права.

Надані позивачем копія оголошення та протокол опитування адвокатом Степановим О. Л. особи за її згодою - ОСОБА_10 від 05 листопада 2023 року, в якому нею було зазначено, що на початку липня 2021 року Правління оприлюднило звернення, в якому було вказано оспорювану позивачем інформацію, яка є наклепом, не доводять факт її поширення. Показання опитуваної особи не підтверджені будь-якими доказами.

До того ж, судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху було зазначено про необхідність надання доказів поширення оголошень, однак позивачем її вимоги виконано не було.

З огляду на викладене, позивач не довів своїх позовних вимог, не надав суду доказів поширення інформації саме у тому вигляді, про який йдеться у позовних вимогах.

Отже, за недоведеності поширення недостовірної інформації стосовно позивача, відсутній і юридичний склад правопорушення, що у свою чергу є підставою для відмови в позові.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог стосовно визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію слід відмовити.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає, що вони є похідними від вимоги про визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що порушує право на повагу його честі,гідності, тому задоволенню не підлягають.

Ураховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, то судові витрати, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Що стосується вимоги представника відповідача 1 про стягнення з позивача витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 21 500 грн, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи 14 серпня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «ЛІГЛС» в особі керуючого партнера Стефанович І. В. та ОСББ «ТВК-2000» було укладеного договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (пункту 1.1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2.1. Адвокатське об`єднання в інтересах клієнта бере на себе зобов`язання забезпечити представництво клієнта як відповідача в суді у справі за позовом ОСОБА_3 про захист, честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Згідно з пунктом 5.1 договору сторони погодили, що гонрар Адвокатського об`єднання за виконання обов`язків за цим договором розраховується, виходячи з погодинної роботи Адвокатського об`єднання: 2 500 грн за одну годину письмової роботи одного адвоката; 3 000 грн за участь одного адвоката в одному судовому засіданні з метою представництва інтересів клієнта.

Відповідно до Акта надання послуг від 06 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 14 серпня 2023 року, підписаного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГЛС» в особі керуючого партнера Стефановича І. В. та ОСББ «ТВК-2000» в особі голови Правління ОСОБА_4, виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): письмова робота - 5 год. - 12 500 грн; участь у судових засіданнях - 3 судових засідання - 9 000 грн; загальна вартість робіт (послуг) становить 21 500 грн.

З платіжної інструкції від 16 серпня 2023 року № 1228 вбачається, що відповідачем 1 за частину наданої правничої допомоги за вищевказаним договором від 14 серпня 2023 року сплачено 12 500 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявив про неспівмірність визначених пресдавником відповідача 1 витрат на правничу допомогу, оскільки їх розмір не відповідає складності справи та обсягу наданих послуг.

Відповідно до пунктів 2 ,4 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а також дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На необхідність врахування розумності розміру відшкодування судових витрат вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», у якому зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Про пропорційність і співмірність витрат йдеться і у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, відповідно до висновку якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Проаналізувавши подані представником відповідача 1 договір про надання правничої допомоги від 14 серпня 2023 року, Акт надання послуг від 06 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 14 серпня 2023 року та платіжну інструкцію від 16 серпня 2023 року № 1228, суд вважає, що сторона відповідача 1 довела належними та допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, критерії співмірності зазначених витрат зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, витрати на правничу допомогу відповідачеві 1 належить компенсувати в сумі 11 000 грн.

Керуючись статтею 30 Закону України «Про інформацію», статтями 11, 201, 277, 297 ЦК України та статями 1-23, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» судові витрати у сумі 11 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000», код ЄДРПОУ 25836024, місцезнаходження: 03037, м. Київ, вул. Вузівська, 5; ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає, АДРЕСА_3 .

Суддя Л. М. Ішуніна