Ухвала

від 16.09.2024 по справі 631/258/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/258/23

провадження № 2/631/107/24

У Х В А Л А

за результатами розгляду клопотання про призначення експертизи

16 вересня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Майбороди С. С.,

представника відповідача адвоката Мякоти Т. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду цивільну справу, що розглядається в порядку загального позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нововодолазького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій позивач просить встановити факт батьківства, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виключити відомості про ОСОБА_5 як батька з актового запису № 34 від 24 лютого 2007 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Нововодолазького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту батьківства, залишено без рухута надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Позивачем в установлений законом та зазначений в ухвалі суду від 12 липня 2023 рокустрок, недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху, усунуті.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 травня 2024 рокуза клопотанням представника позивача - адвоката Майбороди Сергія Сергійовича замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Нововодолазького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту батьківства, з Нововодолазького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Позивачем, ОСОБА_1 , разом з позовною заявою, було подано клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи по справі. Дане клопотання було мотивоване тим, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», 09 березня 2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією.Під час участі у бойових діях внаслідок військових дій ОСОБА_3 отримав множинне вогнепальне поранення, яке виявилося не сумісним із життям, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у місті Харкові, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01 квітня 2022 року, виданим Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та даними лікарського свідоцтва про смерть №10-12/1073022 від 30 березня 2022 року. При цьому, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 №10-12/1073022 від 30 березня 2022 року, видане уповноваженою особою Комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи», де на даний час зберігаються гістологічні матеріали померлого ОСОБА_3 . Для встановлення факту батьківства, а саме, того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно призначити у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: чи наявне кровне споріднення між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і якщо так, то чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Проведення експертизи позивач просила доручити експертам Харківського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

У судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 , та її представник - адвокат Майборода Сергій Сергійович раніше подане клопотання підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити та призначити судову молекулярно-генетичну експертизу по даній справі, надавши пояснення, аналогічні змісту клопотання.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника - адвоката Мякоту Т. М.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Мякота Тетяна Миколаївна у підготовчому судовому засіданні щодо заявленого клопотання позивача про призначення у справі судової молекулярно-генетичну експертизи заперечувала, посилаючись на те, що стороною позивача не надано доказів того, що біологічні зразки померлого ОСОБА_3 знаходяться саме у Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» та позивачем не підтверджено документально звернення до вказаною установи з цього приводу.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись завчасно та відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

На адресу суду виконуючий обов`язки начальника Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетяна Цяцька направила письмові пояснення по справі, що були зареєстровані за вхідним № 6381/24-вх. від 28 вересня 2024 року, відповідно до яких повідомила, що згідно обліку архіву Відділу, значиться актовий запис про народження № 34 від 24 лютого 2007 року, складений Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому відомості про батька дитини вказано відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, просила розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства, провести за відсутності представника Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З приводу неявки у судове засідання відповідача - ОСОБА_6 та уповноваженого представника Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки , а також неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частина 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

У частинах 1 та 3 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у третьої особи, свідчить відповідна заява, яка долучена до матеріалів справи.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи, що відповідач були належним чином у відповідності до приписів Цивільного процесуального кодексу України повідомлена про дату, час і місце судового засідання, відсутність підстав для визнання її явки обов`язковою для надання особистих пояснень та те, що відповідач скористались своїм правом на участь у судовому засіданні через свого представника, заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання без участі останніх.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, а також представника відповідача з приводу заявленого клопотання, перевіривши матеріали, що містяться у справі, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про призначення експертизи або відмову у задоволенні клопотання, суд виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

За змістом частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (частина 3, пункти 3, 4 частини 5 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що чітко передбачено у частині 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд має відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частин 2 та 3 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Приписами статті 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

У пункті 8 частини 2 статті 197 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, вирішує питання при призначення експертизи.

За змістом частини 3 статті 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частин 1 статті 103 Цивільного процесуального кодексу України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За загальним правилом, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій ставиться питання про встановлення факту батьківства, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З письмових пояснень виконуючи обов`язки начальника Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 625/1073-10-24-32.20 від 15 серпня 2024 року встановлено, що в актовому записі про народження № 34 від 24 лютого 2007 року, складеного Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини вказано відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України.

Положеннями статті 130 Сімейного кодексу України визначено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу

Згідно із частиною 1 статті 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини 1 статті 130 Сімейного кодексу України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 Сімейного кодексу України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Пленум Верховного суду України у пункті 9 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) вказав, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Росії» (заява № 3451/05, § 34) зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

У справі «Міфсуд проти Мальти» (заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) Європейський суд з прав людини повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Таким чином висновок судової молекулярно-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Отже в даному випадку для того, аби встановити або спростувати наявність кровного споріднення між ймовірним батьком та дитиною безумовно необхідним є застосування спеціальних знань у молекулярно-генетичній галузі.

При цьому вирішуючи питання щодо необхідності призначення у даній справі експертного дослідження, суд враховую інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 , який має право знати інформацію про свого батька.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Крім того, у рішенні, ухваленому 13 липня 2006 року у справі «Яггі проти Швейцарії», Європейський суд з прав людини постановив, що мало місце порушення статі 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке виявилося у відмові проведення аналізу ДНК останків можливого батька заявника.

При цьому суд зазначив, що людина, котра намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомогти встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано доказів того, що біологічні зразки померлого ОСОБА_3 знаходяться саме у Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи», не можуть бути підставою для відмови у призначенні судової молекулярно-генетичної експертизи. Будь-яких інших обґрунтованих підстав, щоб не призначати експертизу у даній справі стороною відповідача не наведено.

Згідно зі статтею 104 Цивільного процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи; ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі); в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Законодавством України висновок експерта визнано одним із дозволених засобів доказування у цивільній справі, а посмертна судово молекулярно-генетична експертиза є одним із видів експертиз.

Статтею 107 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Як вбачається з заявленого клопотання позивача гістологічні матеріали померлого ОСОБА_3 зберігаються у Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що для з`ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, потрібні спеціальні знання, суд вважає, що клопотання позивача слід задовольнити та призначити по справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 252 Цивільного процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Враховуючи, що для проведення експертизи необхідний значний проміжок часу, суд вважає необхідним на підставі положень вищенаведеної норми права зупинити провадження у справі на час проведення експерти.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 12, частиною 7 статті 81, статтями 89, 103 - 104, частиною 2 статті 197, статтями 211, 223, пунктом 5 частини 1 статті 252, статтями 259 - 260, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства - задовольнити.

По цивільній справі з єдиним унікальним № 631/258/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства, призначити посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи відповідають біологічні зразки ДНК померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним зразкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками родинного споріднення?

- чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Проведення експертизи доручити експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (адреса: вулиця Ковтуна, будинок № 34, місто Харків).

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, що передбачена статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

В якості біологічних зразків ймовірного батька використати біологічні зразки померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходяться у Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» (адреса: вулиця Дмитрівська, будинок № 14, місто Харків) та зобов`язати Комунальний заклад охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» надати експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України усі наявні зразки та біологічні (гістологічні) матеріали померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність з`явитися разом із неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за першим викликом експерта для відбору біологічних зразків.

Оплату за проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 (адреса місце проживання: АДРЕСА_1 , контактний номер телефону НОМЕР_2 ), роз`яснивши положення статті 109 Цивільного процесуального кодексу України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень статті 109 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Надати для проведення експертизи: матеріали цивільної справи № 631/258/23 (провадження 2/631/107/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства, та копію цієї ухвали.

Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний тест ухвали складений та підписаний з урахуванням приписів частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України - 19 вересня 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська