Рішення

від 10.09.2024 по справі 634/140/21

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/140/21

Провадження № 2/529/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Семоненко Н.Г.,

представника відповідача СФГ "Мрія" - адвоката Лаврова В.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства "Мрія", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий змістпозовних вимог,а такожпозиції учасниківсправи щодопозову.

04.02.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до Сахновщинського районного суду Харківської області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства "Мрія" (далі - СФГ "Мрія") про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що 30.05.2016 між її матір`ю ОСОБА_3 та СФГ "Мрія" було укладено договір оренди б/н щодо земельної ділянки площею 6,3831 га, з кадастровим номером 6324884000:01:000:0201, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Проте вже 30.07.2016 внаслідок тяжкої онкологічної хвороби її матір ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 належну їй вказану земельну ділянку успадкували по 1/2 частини кожен вона, позивачка, та її брат ОСОБА_2 , який є третьою особою у справі. Позивачка зазначає, що у вересні 2020 року вона дізналася, що належна їй та брату земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ "Мрія" за договором оренди землі від 30.05.2016, укладеному на строк 49 років. У її матері примірник цього договору був відсутній і вона, позивачка, не була ознайомлена з умовами цього договору. Незважаючи на її неодноразові прохання, СФГ "Мрія" не надало їй для ознайомлення копію цього договору оренди землі. Лише 30.07.2020 на запит її адвоката СФГ "Мрія" надало копію цього договору оренди землі і вона змогла ознайомитися із умовами його договору. Позивач вказує, що цей договір оренди землі укладено її матір`ю ОСОБА_3 під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, а тому підлягає визнанню недійсним. На момент укладення договору оренди землі її мати страждала тяжкою онкологічною хворобою (на початку травня 2016 року у неї виявили рак молочної залози) та ще до державної реєстрації цього договору оренди та набуття ним чинності її мати ОСОБА_3 померла. Позивач вказує, що її мати та директор СФГ "Мрія" ОСОБА_4 були двоюрідними сестрою та братом, а тому її мати неодноразово зверталася до ОСОБА_4 та його сина ОСОБА_5 за матеріальною допомогою, так як хвороба дуже швидко прогресувала і були необхідні гроші для її лікування. Враховуючи хворобу матері, банки більше не надавали гроші у кредит. Державна реєстрація договору оренди землі відбулася 24.11.2016 вже після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 , отже підписання акту приймання-передачі земельної ділянки за цим договором не було можливим. Таким чином, відповідач незаконно користується земельною ділянкою, яка нині належить їй, позивачці, на праві приватної власності, не сплачує орендну плату, ігноруючи її звернення. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 30.05.2016, укладений між ОСОБА_3 та СФГ "Мрія".

Ухвалою судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 08.02.2021 вказаний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

12.03.2021 представник відповідача СФГ "Мрія" - адвокат Лавров В.В. надав відзив на позов та заяву про застосування строків позовної давності, у яких просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачкою строку позовної давності звернення до суду із даним позовом. В обґрунтування цих відзиву та заяви вказано, що ОСОБА_3 підписуючи укладений між нею та відповідачем договір оренди землі від 30.05.2016, засвідчила, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, а також те, що цей договір укладено не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин (пункт 14.6 вказаного договору). Підстав для відмови у державній реєстрації права оренди відповідача не було, оскільки подані для реєстрації документи, в тому числі особисто надані ОСОБА_3 (паспорт, довідка про присвоєння РНОКПП, витяг з Державного реєстру права власності на нерухоме майно), відповідали вимогам чинного законодавства, будь-які обтяження земельної ділянки були відсутні. Відповідач сумлінно виконує умови договору оренди землі. Відповідач надсилав ОСОБА_1 пропозицію надання нею господарству банківських реквізитів для перерахування їй орендної плати, однак вона не надала відповідь. Тому, нарахована орендна плата згідно з вимогами чинного законодавства обліковується на розрахунковому рахунку СФГ "Мрія". Позивачем подано позов після спливу трирічного строку позовної давності. Твердження позивачки про те, що їй стало відомо про незаконне використання відповідачем земельної ділянки лише у вересні 2020 року спростовується тим, що позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді 1/2 частини спірної земельної ділянки ще 28.04.2017, у матеріалах спадкової справи наявна інформація з Державного реєстру речових прав про те, що існує обтяження земельної ділянки, а саме договір оренди землі від 30.05.2016, а тому твердження позивачки про необізнаність у 2017 році про існування цього договору є надуманим та безпідставним. Таким чином, позивачка дізналася про порушення свого права, тобто про наявність оспорюваного договору оренди землі, ще у квітні 2017 року, однак за захистом своїх порушених прав звернулася до суду з позовом лише у лютому 2021 року, тобто без поважних причин пропустила трирічний строк позовної давності.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 підсудність вказаної цивільної справи у зв`язку із воєнним станом в Україні було змінено з Сахновщинського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С. від 11.11.2022 вказану справу було прийнято до провадження та враховуючи те, що у справі було закрито підготовче провадження, зміна складу суду відбулася на стадії судового розгляду, призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Семоненко Н.Г. в судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, вказаних у позові та в судовому засіданні. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що її нині покійна мати ОСОБА_3 у квітні 2016 року захворіла на рак і на лікування потрібні були кошти. Мати звернулася до свого двоюрідного брата ОСОБА_6 за позикою грошей. Мамі позичили 10 000,00 грн. Тоді знову треба було їхати в лікарню і він їй позичив ще 10 000,00 грн .Стан здоров`я матері дедалі погіршувався. Тоді вона втретє звернулася до ОСОБА_6 . Він їй відповів, що всіма цими питаннями займається його син. Вони запропонували матері зробити договір оренди належної їй земельної ділянки. 30.06.2016 ОСОБА_5 повіз матір до нотаріуса, щоб все оформити. Вона там невідомо що підписала. Перед цим була домовленість про довіреність. Тоді мати написала розписку, а вона в цей час сиділа позаду неї в машині, Черкас дав матері 90 000,00 грн. Позивач вказує, що вона не бачила, що там за розписка. Через 2 місяці мати померла. Нотаріус їй з братом сказав, що у матері кредит 10 000,00 грн. У вересні до неї прийшов ОСОБА_7 і сказав, що вона повинна переписати на нього належну матері земельну ділянку, оскільки, якщо вона цього не зробить, то буде сплачувати йому півмільйона гривень. Позивач вказує, що вона не знає, щоб вона підписувала договір. Але на неї подали про борг на півмільйона, але суд позов не задоволив. Відповідач надав її адвокату копію договору оренди. Відповідач використовує землю, не надаючи їй ніякого доходу. Позивачка вказала, що коли вони були в нотаріуса, то їм сказали, що є борг у банку, а про щось інше не говорили, їм ніяких копій при підписанні не давали. Вона не бачила, що підписувала її мати. Коли матері почали колоти трамадол, то вона увесь час була в її присутності, хоча у встановленому законом порядку в дієздатності обмежена не була. Вона допомагала матері в усьому: вивести надвір, в туалет тощо. Також запрошувала медсестру, яка робила ін`єкції матері. Зараз немає довідки, що саме цей препарат кололи матері. Позивачка зазначиала, що ніхто не примушував матір підписувати договір оренди, але їй потрібні були гроші на лікування. 30 травня 2016 року вони один раз з матір`ю виїжджали за межі їхнього будинку до нотаріуса. Більше в цей деньвони нікуди не виїжджали і до них не приїздили інші люди. Мати увесь час ходила з її допомогою: надвір, в туалет тощо. Без її відома вона не могла нічого робити. У травені 2016 року матері вже активно кололи трамадол. Позивачка вказує, що вона ознайомилась з примірником договору оренди землі від 30.05.2016. Вона не знає, чи саме її мати підписала цей договір, чи ні. 30 травня 2016 року вона разом з матір`ю була присутня у нотаріуса, але вона сиділа збоку на стільчику. Вона заводила матір в кабінет нотаріуса. Вони надрукували, дали матері почитати - це була довіреність за використання землі. Більше нічого не оголошували. Позивачка зазначила, що невигідні умови договору оренди полягають у тому, що цей договір укладений на 49 років, тобто на невигідно визначені строки, також вона не згодна з орендною платою, бо нині геть інші кошти сплачуються за оренду землі. В даному випадку несправедливими вважає саме передбачений договором розмір орендної плати та строк, на який його укладено. За договором оренди коштів вона не отримує. Вона з адвокатом зверталися письмово до орендаря про виплату, але нічого так і не виплатили. Позивачка вказала, що вона не зверталася до орендаря, щоб змінити умови договору, але не може відповісти чому.

Представник позивачки - адвокат Семоненко Н.Г. в судовому засіданні вказала, що оспорюваний договір був підписаний 16.05.2016. В цей же день був підписаний договір позики і надання розписки. Позивачка та її мати не знали, який саме документ мати підписувала. Оспорюваний договір було отримано від відповідача шляхом подання повторного адвокатського запиту. Правочин повинен бути визнаний неправочинним, якщо буде встановлено, що він укладався під впливом тяжких обставин і за обставин, які були невигідні одній із сторін. Позивачка та її мати шукали будь-які способи, щоб одержати гроші на лікування. Був підписаний договір, він є неправочинним. Представник позивачки зазначила, що зараз не виконується договір про оренду, орендна плата не сплачується, хоча позивачка зверталася письмово про виплату коштів. Ставка орендної плати була низькою, оскільки інші орендарі обіцяли більший відсоток сплати орендної плати. Позивачка ознайомилася з договором оренди земельної ділянки лише у 2020 році. Саме з цього часу слід відраховувати строк позовної давності.

Представник відповідача СФГ "Мрія" - адвокат Лавров В.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову зокрема у зв`язку із пропуском позивачкою трирічного строку позовної давності, посилаючись на вказані у відзиві на позов обставини. Зазначив, що договором оренди були визначені всі істотні умови. Стороною позивача не надано доказів на підтвердження вкрай невигідних умов договору для матері позивачки, яка уклала цей договір. Сторони своїми підписами підтвердили, що договір не носить тяжких підстав, чи ще чогось незаконного. Позивачці було відомо в квітні 2017 року про наявність договору оренди землі ще при оформленні свідоцтва про право на спадщину, але вона пропустила строк позовної давності. У справі немає доказів, що інші орендарі сплачують орендну плату у більшому розмірі, ніж відповідач. Орендна плата нараховується кожного року у встановленому порядку з відрахуванням податку та військового збору. Позивачка може отримати орендну плату. Позивачка повинна з`явитися і отримати в касі кошти у якості орендної плати - готівкою або натуроплатою. Але позивачка не зверталася по питанню отримання цих коштів. Наданої позивачкою інформації про номер її банківської картки недостатньо для здійснення перерахунку коштів. Підприємство не мало можливості перерахувати кошти лише за номером картки, інших необхідних даних позивачка не надала.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, у раніше наданій суду заяві вказав про відсутність заперечень проти задоволення позову та просив розглянути справу за його відсутності /том 1, а.с. 137/.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, пояснення свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2016 року між ОСОБА_3 та СФГ "Мрія" було укладено договір оренди б/н щодо земельної ділянки площею 6,3831га,з кадастровимномером 6324884000:01:000:0201,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка розташованана територіїЛигівської сільськоїради Сахновщинськогорайону Харківськоїобласті /а.с.15-21/.

Відповідно до умов вказаного договору його укладено на 49 років (п. 3.1) з орендною платою у розмірі 7 195,38 грн (п. 4.1).

Право оренди за СФГ "Мрія" за цим договором оренди землі було зареєстровано 24.11.2016 за № 17719803, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав /том 1, а.с. 22-24/.

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 9/.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 квітня 2017 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями належної їй вказаної вище спірної земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 - кожен на 1/2 частини цієї земельної ділянки /том 1, а.с. 10/.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 у квітні 2016 року захворіла на рак молочної залози, їй призначалися медичні препарати: кетолонг 1,0 в/м, анальгін 50 % 2,0 в/м, трамадол 5 % 2,0 в/м, що підтверджується повідомленням КНП "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області /том 1, а.с. 217/, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого позичальник ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 у позику грошові кошти у розмірі 567 000,00 грн /а.с. 57-59/.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що вона з позивачкою близько 8-10 років є подругами. Вона також була знайома безпосередньо з матір`ю позивачки, дуже добре її знала. Вони проживали певний час разом після того як позивачка розлучилася зі своїм чоловіком. Свідок вказала, що їй відомо, що мати позивачки хворіла раком грудей. Коли мати позивачки хворіла, то вона приходила до позивачки. Чи приходила вона до позивачки та її матері саме у травні 2016 року - вона вже не пам`ятає. Хвороба ОСОБА_3 швидко прогресувала, останнім часом вона важко ходила, лише за допомогою позивачки. За декілька місяців до смерті ОСОБА_3 вже була лежача. Їй вже було тяжко в кінці весни, літом 2016 року. Позивачка говорила, що матері вже колять наркотики. В кінці весни і літом кололи. Позивачка говорила, що на лікування потрібно дуже багато грошей і вони зверталися до Черкасів, вони двічі давали по 10 000,00 грн, а тоді 90 000,00 грн. Про укладенні договору земельної ділянки позивачка говорила, що коли давали 90 000,00 грн, то їздили до нотаріуса, щось там оформляли. Свідок вказала, що їй відомо, що Черкас приходив на роботу до позивачки і сказав, що вона повинна повернути йому півмільйона гривень. У позивачки не було на руках договору оренди земельної ділянки. Свідок вказала, що про візит і про вимоги ОСОБА_6 їй відомо зі слів позивачки. Про це стало відомо після смерті матері позивачки.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що вона знає позивачку майже 20 років і багато років є з нею подругами. Також вона знала дуже добре нині покійну матір позивачки. Вона досить часто бувала у них вдома. Їй відомо, що мати позивачки хворіла на рак молочної залози. Остання хворіла ще з зими 2016 року, а діагноз їй поставили у березні-квітні 2016 року. У травні 2016 року вона вже була квола, погано почувалася. Вони позивачку підтримували як могли, часто її навідували, з нею спілкувалися. У травні матері позивачки вже кололи нарколотичні препарати. Мати позивачки потребувала багато коштів на лікування. У позивачки була мала дитина і вона була у декретній відпустці, тож великого доходу не було і вони дуже потребували грошей на лікування. Мати позивачки ОСОБА_3 просила гроші у свого брата двоюрідного брата ОСОБА_10 . Свідок вказала, що конкретних сум вона не може назвати, але що давав кошти, це точно. Стосовно укладення якихось договорів вона нічого не знає, мова про це не йшла. Зараз, коли розпочались суди, то дізналася. У матері позивачки та самої позивачки не було документів чи копій документів стосовно оренди земельної ділянки. Якби таке було, то позивачка б їй сказала. Десь через 2 роки позивачка повідомила їй, що Черкас з неї вимагає гроші і тоді вона про все це дізналася. Черкас говорив позивачці, що кошти в півмільйона гривень, якщо не віддасть, то він забере землю. Копію договору оренди земельної ділянки, коли позивачка отримала, їй невідомо. Про вимагання коштів їй повідомила знервована позивачка, так як на той час потребувала підтримки, бо вона є психологом. Свідок вказала, що їй відомо, що позивачка шукала кошти на лікування. Про все це вона знає зі слів позивачки.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до статті 627 ЦК України що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першоїтретьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.

Наявність тяжкоїобставини,що змусилаособу вчинитиправочин,має довестисторона,яка такийправочин оспорює.Предметом доказуваннятакож єтой факт,що завідсутності тяжкоїобставини правочинне булоби вчиненовзагалі абовчинено нена такихумовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Вказане вище взаємоузгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 196/611/17.

Відповіднодо статей229-233ЦК Україниправочин,вчинений підвпливом помилки,обману,насильства,зловмисної домовленостіпредставника однієїсторони здругою стороноюабо внаслідоквпливу тяжкоїобставини,є оспорюваним.Обставини,щодо якихпомилилася сторонаправочину (стаття229ЦК України),мають існуватисаме намомент вчиненняправочину. Особана підтвердженнясвоїх вимогпро визнанняправочину недійснимповинна довести,що такапомилка дійснобула імає істотнезначення.Помилка внаслідоквласного недбальства,незнання законучи неправильногойого тлумаченняоднією зісторін неможе бутипідставою длявизнання правочинунедійсним (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16).

Позивачка посилається на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений на вкрай невигідних умовах, зокрема через низький розмір орендної плати у порівнянні з розміром орендної плати, яку здійснюють інші орендарі.

З наявної у матеріалах справи копії оспорюваного договору оренди землі вбачається, що при його укладенні сторони ОСОБА_3 та СФГ "Мрія" погодили усі істотні умови договору, зокрема розмір орендної плати та порядок її сплати, умови використання земельної ділянки. ОСОБА_3 власноручно підписала оспорюваний договір, що не спростовано стороною позивача.

Стороною позивача не надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що вказаний в оспорюваному договорі оренди землі розмір орендної плати був занадто низьким у порівнянні з розміром орендної плати, яку здійснювали інші орендарі на час укладення оспорюваного договору.

Крім того, позивачка не надала доказів її звернення до відповідача із вимогою про збільшення розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди.

Щодо твердження сторони позивача про те, що відповідач не сплачує їй орендну плату за користування земельною ділянкою, то суд зауважує, що це є підставою для розірвання договору оренди землі, а не для визнання його недійсним.

Посилання позивачки на те, що оспорюваний договір оренди укладено на вкрай невигідних умовах через те, що його укладено на дуже значний строк - 49 років, суд вважає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_3 власноручно підписала оспорюваний договір, що не спростовано стороною позивача, і відповідно погодилася з цією істотною умовою договору, при цьому стороною позивача не надано суду доказів того, що ця умова є вкрай невигідною та не застосовувалася на час укладення цього договору іншими орендарями при укладенні договорів оренди землі. Крім того, на день укладення оспорюваного договору законодавцем не було визначено обмежень у тривалості строку дії договору оренди землі.

Твердження сторони позивача про те, що відповідач незаконно користується земельною ділянкою, так як державна реєстрації права оренди землі за СФГ "Мрія" вже було здійснено після смерті орендодавця ОСОБА_3 , суд вважає безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи в порядку спадкування не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (стаття 32 Закону України "Про оренду землі").

За загальними правилами в разі смерті орендодавця договір оренди землі не припиняється, а тому здійснення державної реєстрації права оренди після смерті орендодавця не заборонено законом.

Щодо твердження сторони позивача про те, що оспорюваний договір оренди землі укладений за наявності тяжкої обставини для ОСОБА_3 - онкологічної хвороби, на лікування якої негайно були потрібні значні кошти, то суд зауважує, що стороною позивача не надано належних та достатніх доказів того, що відсутність такої обставини як хвороба орендодавця виключила б можливість укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки на умовах, визначених в оспорюваному договорі.

Стороною позивача не надано суду доказів великого розміру витрат на лікування ОСОБА_3 .

У пункті 14.6 оспорюваного договору оренди землі вказано, що сторони договору підтверджують, що цей договір неносить характеруфіктивного таудаваного правочину,а такожте,що цейдоговір укладеноне підвпливом помилки,обману,насильства аботяжких обставин /том 1, а.с. 15-21/.

ОСОБА_3 власноручно підписала оспорюваний договір, що не спростовано стороною позивача, зокрема не надано висновку почеркознавчої експертизи, і відповідно підписуючи цей договір остання підтвердила те, що цей договір зокрема укладено не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин.

Твердження сторони позивача про те, що директор СФГ "Мрія" ОСОБА_4 , використовуючи хворобу ОСОБА_3 та її потребу у коштах на лікування, фактично змусив ОСОБА_3 підписати на вкрай невигідних умовах та під впливом тяжкої обставини оспорюваний договір оренди землі та договір позики, не підтверджено належними та достатніми доказами.

Враховуючи вказані вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому вважає за необхідне відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

При цьому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності у справі, виходячи з наступного.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення прав позивача та відмовлено у позові через його безпідставність та необґрунтованість, підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності та відмови у позові з цієї підстави відсутні.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати у справі не підлягають стягненню з відповідача та залишаються на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства "Мрія", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 19 вересня 2024 року.

Головуючий О.С. Кириченко