Ухвала

від 19.09.2024 по справі 305/2262/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2262/24

Провадження по справі 2-о/305/53/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Тулик І.І.

секретаря судового засідання Бакшиної К.В.

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Закарпатської області, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської районної державної адміністрації про встановлення юридичного факту,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2024 до Рахівського районного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Закарпатської області, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської районної державної адміністрації про встановлення юридичного факту.

Згідно ухвали суду від 31.07.2024 вказана заява булла залишена без руху, заявнику надано десятиденний термін для усунення недоліків. 20.08.2024 заявником були усунуті недоліки.

ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку мотивує тим, що він являється батьком малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З матір`ю дитини, ОСОБА_3 вони проживали в зареєстрованому шлюбі з 10.02.2014 у Київській області. Однак, за її позовом, рішеенням Богуславського районного суду Київської області від 12.02.2020 по справі № 358/1790/19 шлюб між ними було розірвано. Після розлучення заявник повернувся проживати до себе додому, у АДРЕСА_1 . З липня 2021 року разом з заявником, за його місцем проживання, проживає також його син ОСОБА_4 . Місце проживання з батьком він обрав самостійно, за власним бажанням, без жодного тиску з сторонни заявника, а мати дитини не заперечувала проти цього. Більше того, матір сина передала офіційну заяву, посвідчену приватним нотаріусом Вашека С.В. від 22.05.2024, в якій дає згоду та не заперечує проти місця проживання її малолітнього сина ОСОБА_4 . Таким чином, з липня 2021 року по даний час малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 безперервно проживає з заявником за адресою:

АДРЕСА_1 та зареєстрований

за вказаною адресою. Усіма питаннями життя дитини (здоров?ям, вихованням, навчанням, харчуванням, утриманням та іншими питаннями) займався і займаєся до цього часу виключно заявник. Матеріально-побутові умови проживання сім?ї задовільні, заявник забезпечує сина усім необхідним, створює належні умови для його навчання і відпочинку, за місцем проживання характеризується позитивно.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне заявнику для оформлення документів про надання соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, а також для реалізації його прав передбачених законодавством як особи, яка самостійно виховує дитину, зокрема, але не виключно, прав передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації особа, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Таким чином, законодавець у пункті 4 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначив гарантований захист дітей віком до 18 років, яких самостійно виховують та утримують військовозобов`язані жінки та чоловіки.

Разом з тим, чинне законодавство не мітить чіткого тлумачення вжитого законодавцем терміну: «особа, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду».

Оскільки діючим законодавством не передбачений порядок встановлення статусу особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом немає. Наведені у цій заяві обставини підтверджують, що факт, який заявник просить встановити, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення його особистих прав та можливість безперешкодної їх реалізації. Встановлення факту перебування малолітньої дитини на його самостійному вихованні та утриманні потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та його прав як батька. Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Тулик І.І. від 21.08.2024, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Закарпатської області, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської районної державної адміністрації про встановлення юридичного факту. Вирішено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження. Призначено слухання справи на 19 вересня 2024 року о 14:30 год. у залі судового засідання в приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області.

Заявник, ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився.

Представник заявника, ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву про встановлення юридичного факту підтримав з підстав наведених у заяві. На задоволенні заяви наполягає.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з?явилася, про причини неявки суд не повідомила. Заяв та клоптань до початку содового засідання до суду не надходило.

Представник заінтересованої особи, виконавчого комітету Ясінянської селищної ради як органу опіки та піклування, в судове засідання не з?явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та клоптань до початку содового засідання до суду не надходило.

Представник заінтересованої особи,ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з?явився. 06.09.2024 через канцелярію суду начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_6 подав відзив, в якому заперечив проти задоволення заяви, зазначивши наступне. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (далі Постанова Пленуму ВСУ), одинокою матір`ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. Позаяк, правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, вбачається можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір?ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини. Крім того мати ОСОБА_7 подала до суду заяву в якій виразила свою згоду про місце проживання свого малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Чим самим підтвердила свою участь у вихованні дитини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів. Також може виникнути спір, пов?язаний із доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про мету отримати таку відстрочку заявник вказав у його заяві). Такий спір не пов?язаний із виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов?язків заявника, їх виникненням, існуванням і припиненням. За предметом і можливими юридичними наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин. А отже, його не можна вирішити за правилами цивільного судочинства, як і не можна використовувати окреме провадження у такому судочинстві. Тому у відповідності до ч.1 ст. 178 ЦПК України просить відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Представник заінтересованої особи Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської РДА залишає розгляд заяви на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_8 являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12.02.2020 по справі № 358/1790/19, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований виконавчим комітетом Лазещинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області за актовим записом № 01 - розірвано.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Ясінянської територіальної громади № 2023/010720846 від 29.12.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З акту обстеження матеріально-побутових умов громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 18.06.2024 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно проживає в АДРЕСА_1 в будинку свого батька разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб, в якому перебував ОСОБА_2 було припинено у 2019 році. З того часу вихованням та забезпеченням неповнолітнього сина заявник займається один. Зі слів заявника, мати участі у вихованні та утриманні дитини не приймає. ОСОБА_2 офіційно ніде не працює, ІТД не займається і доходів від домашнього господарства не отримує.

Згідно довідки № 657 від 18.06.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 має склад сім`ї - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З характеристики депутата Ясінянської селищної ради Ганни Климпуш від 18.06.2024 затвердженої селищним головою ОСОБА_9 вбачається, що громадянин ОСОБА_2 являється жителем АДРЕСА_1 . В даний час на території села Лазещина не працює, ІТД не займається, на обліку в ЦЗ не перебуває. Самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів заявника, мати участі у вихованні та утриманні дитини не бере.

За час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони, трудолюбивий, по характеру спокійний, з сусідами та друзями в добрих відносинах, громадський порядок не порушував, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Скарг від сусідів, друзів та мешканців села до виконавчого комітету не надходило. Виконавчий комітет Ясінянської селищної ради характеризує з позитивної сторони громадянина ОСОБА_2 .

Згідно довідки № 37 від 18.06.2024 виданої ОСОБА_10 , яка являється сімейним лікарем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що з приводу захворювань дитини, і взагалі, всіх питань, пов`язаних з його здоров`ям, до неї звертається виключно батько.

З довідки № 65 від 18.06.2024 виданої директором Лазещинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів О.Гафіяк вбачається, що учень 6-А класу ОСОБА_4 регулярно відвідує школу. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям дитини, відвідує батьківські збори. Мати, ОСОБА_3 контакту із школою, де вчиться дитина не підтримує.

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 6-А класу Лазещинського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Ясінянської селищної ради, ОСОБА_4 навчається у Лазещинському закладі загальної середньої освіти з другого класу. У зв`язку із тим, що батьки розлучилися, хлопчик росте у неповній сім`ї та проживає з батьком. За час навчання виявив середній та достатній рівень знань. Програмний матеріал засвоює легко, однак проявляє інтерес лише до окремих предметів. Правила поведінки завжди свідомо виконує, на уроки не запізнюється, школу без поважних причин не пропускає. У хлопчика чітке мовлення, гарно висловлює свої думки та відповідає на запитання. У нього добре розвинена пам`ять, увага та уява.

ОСОБА_11 має позитивне ставлення до трудової діяльності: завжди відповідально ставиться до виконання навчально-виховних завдань. Намагається брати активну участь у житті класу. Є учасником гуртка «Троїсті музики». Загальне ставлення до школи, навчання та трудової діяльності у дитини позитивне. Хлопець досить активний, реагує на зауваження. В класі має друзів. Батько відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Часто цікавиться успіхами та досягненнями ОСОБА_11 , підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, відвідує батьківські збори.

Із заяви ОСОБА_3 , нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Вашека С.В. слідує, що ОСОБА_3 дала свою згоду та не заперечує проти місця проживання її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 .Також, цією заявою стверджує, що її син, ОСОБА_4 перебуває на вихованні та на повному матеріальному та фінансовому утриманні свого батька, ОСОБА_2 .

Главою 5 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За положеннями ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Як зазначає Верховний Суд у Постанові від 22.04.2020 у справі №200/14136/17 (провадження №61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.

Отже, на відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.

Таким чином, на думку суду, сутністю провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є те, що у ньому відсутній спір про право, об`єктом судового захисту є охоронюваний законом інтерес, предметом судової діяльності є встановлення визначених юридичних фактів з метою подальшого здійснення заявником своїх суб`єктивних прав.

Згідно з положеннями ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

У даному випадку заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини віком до 18 років, який йому необхідний для отримання відстрочки від мобілізації та для отримання соціальних пільг та виплат.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що положення п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на теперішній час), який передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, - стосується військовозобов`язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому, до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин.

У відповідності до ст. 141 СК України, мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Згідно з вимогами ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з невиконанням та неприйняттям участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Як вбачається з матеріалів справи відсутні відомості про те, що заінтересована особа ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав, визнана судом безвісно відсутньою, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин.

У даному випадку питання щодо встановлення факту самостійного виховання дитини батьком може бути спірним і повинно вирішуватись між батьками дитини відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, у даному випадку має місце спір про право заявника, передбачене ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на відстрочку від призову під час мобілізації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Також, суд звертає увагу на те, що заявник в заяві просив встановити факт самостійного виховання дитини з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги.

Порядок отримання соціальної допомоги визначено відповідними нормативно-правовими актами залежно від виду соціальної допомоги.

Державна соціальна допомога призначається у встановленому законом порядку та відноситься до компетенції відповідних органів державної влади як суб`єктів владних повноважень, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затвердив відповідний Порядок, який визначає умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник прагне встановити у суді факт для отримання у майбутньому соціальних пільг та гарантій. Проте, жодних доказів того, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, до вказаної заяви заявником суду не надано.

Отже, вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує дитину, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, оскільки метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про наявність спору про право та підстав для залишення даної заяви без розгляду, що не позбавляє ОСОБА_2 права звернутися до суду із відповідною позовною заявою у порядку позовного провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 83, 89, 260, 261, 293, 294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , виконавчий комітет Ясінянської селищної ради Закарпатської області, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської районної державної адміністрації про встановлення юридичного факту - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу суду може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду складено 19 вересня 2024 року.

Головуючий: І.І. Тулик