Ухвала
від 20.09.2024 по справі 144/219/24
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/219/24

Провадження №11-кп/801/1107/2024

Категорія: крим.

Доповідач: ОСОБА_1

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря ОСОБА_4

прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_5 захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 03 листопада 2024 року без визначення застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі визначення застави, не забезпечить виконання ними процесуальних рішень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року. Просить винести ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м`який, а саме цілодобовий домашній арешт, або ж визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконна та необґрунтована, винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, прокурором в судовому засіданні не доведено обставин для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ставиться питання про скасування ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року. Просить винести ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконна, винесена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, докази на які посилався прокурор у своєму клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими, суд першої інстанції не дав належної оцінки клопотанню, підійшов до його розгляду формально.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення апеляційних скарг захисників, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та скарги іншого захисника з підстав, викладених в них, та просив задовольнити їх в повному об`ємі.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, що відповідно до ст. 422-1 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачаєтьсяз ухвалисуду,прокурором всудовому засіданнідоведено наявністьобвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за які у разі визнання їх винуватими їм загрожує позбавленням волі на тривалий термін т дане кримінальне правопорушення становить підвищену суспільну небезпеку.

Крім того, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча на даний час в силу ст. 89 КК України є несудимим. Крім того ОСОБА_8 не працює, не має стабільного джерела доходів та житла у володінні, проживає у житлі, яке йому не належить, є неодруженим, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце тимчасового проживання.

Обвинувачений ОСОБА_7 також не працює, не має стабільного джерела доходів, не має житла у володінні та проживає у житлі, яке йому не належить, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце тимчасового проживання.

При вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_7 , ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинувачених від суду, впливу на потерпілих свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню інших кримінальних правопорушень, тому зміна запобіжного заходу на більш м`який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Стосовно ж доводів апеляційних скарг про можливість застосування до обвинувачених альтернативу запобіжного заходу у вигляді застави, суд апеляційної інстанції зазначає що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення про відсутність підстав для визначення застави, суд не умотивував свого рішення, натомість послався лише на норму закону, яка у випадку наявності обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, дає суду право не визначати заставу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя (суд) при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Проте ч. 4 ст. 183 КПК України встановлює винятки з цього правила та зазначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні,з-поміжінших щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що за наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) особи у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), визначених в п. 1-5 ч. 4 ст. 183 КПК України вирішення питання про визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, належить до дискреційних повноважень слідчого судді (суду), проте з обов`язковим урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. 177, 178 КПК України та рішення про визначення або не визначення застави має бути належним чином умотивовано.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені застави: обставини кримінального правопорушення, особливий характер справи, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб, масштаб його фінансових операцій, дані про особу підозрюваного, встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК, «професійне середовище» підозрюваного, шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, тощо.

У даному провадженні установлено, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_10 тривалий час перебувають під вартою, досудове розслідування завершено та наразі обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді першої інстанції.

Сам факт завершення досудового розслідування вказує на істотне зменшення обсягу ризиків, зокрема знищенню та приховуванню документів, незаконного впливу на свідків, потерпілих, тощо.

З урахуванням зазначених обставин на етапі судового провадження до обвинувачених можливо визначити розмір застави, який належним чином гарантуватиме виконання ними процесуальних обов`язків та покласти на них відповідні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Щодо розміру застави, суд виходить з того, що за визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною четвертоюст.182КПК установлено,що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір заставидля різнихкатегорій кримінальнихправопорушень (злочинів)визначений п.1-3абз.1ч.5ст.182КПК України,та з-поміжінших,щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлений у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов`язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного (обвинуваченого).

Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.

Таким чином необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя наприклад, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв`язків поза межами країни тощо; сім`я та особи на утриманні для призначення застави суд обов`язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.

За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбаченапунктом 3статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

Також урішенні усправі «Істомінапроти України»від 13.01.2022(заява23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагаєпункт 3статті 5 Конвенції.

Таким чином з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , встановленої майнової шкоди, з урахуванням осіб обвинувачених, їх майнового стану, достатнім розміром застави для забезпечення завдань кримінального провадження може бути сума у виді ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України скасувати.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на строк 60 днів до 03 листопада 2024 року включно.

Визначити заставу в розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, за умови внесення якої обвинувачений може бути звільнений з-під варти.

В разі внесення застави обвинуваченим чи іншим заставодавцем покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних державних органів паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

-заборонити спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;

-носити електронний засіб контролю.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на строк 60 днів до 03 листопада 2024 року включно.

Визначити заставу в розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, за умови внесення якої обвинувачений може бути звільнений з-під варти.

В разі внесення застави обвинуваченим чи іншим заставодавцем покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних державних органів паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

-заборонити спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;

-носити електронний засіб контролю.

В разі невиконання обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покладених на них обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

СудВінницький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення20.09.2024
Оприлюднено23.09.2024
Номер документу121742913
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про продовження строків тримання під вартою

Судовий реєстр по справі —144/219/24

Ухвала від 05.02.2025

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 05.02.2025

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 04.02.2025

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 12.12.2024

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 12.12.2024

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 09.12.2024

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 17.10.2024

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 17.10.2024

Кримінальне

Тростянецький районний суд Вінницької області

Натальчук О. А.

Ухвала від 20.09.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Рупак А. А.

Ухвала від 20.09.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Рупак А. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні