Постанова
від 19.09.2024 по справі 295/9923/24
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/9923/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 84 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.,

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №295/9923/24 за заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Автобаза» Публічного акціонерного товариства «Житомирінвест» про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Дочірнього підприємства «Автобаза» Публічного акціонерного товариства «Житомирінвест» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати за період з 01.01.2020 по 01.06.2024 у розмірі 311 176, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою для відмови у видачі судового наказу зазначено те, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою. Однак з таким висновком суду першої інстанції скаржник не погоджується у зв?язку із рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа 1-13/2013) де визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв?язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відзив до апеляційного суду у зазначені строки не надходив.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, зазначена справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Постановляючи ухвалупро відмову у видачі судового наказу, суд мотивував її тим, що як вбачається з довідки № 1 від 14.06.2024, зазначена в заяві заборгованість утворилася за період із 01.01.2020 по 01.06.2024, а до суду із заявою про видачу судового наказу стягувач звернувся лише 28.06.2024, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою. Таким чином, наведені обставини вказують на наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.

Колегія суддів не повністю погоджується з мотивами суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

З заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, установленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені в ст. 163 ЦПК України. Зокрема, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 26.02.2008 прийнятий в ДП Автобаза ВАТ Житомирводбуд на посаду директора (а.с.6).

14.06.2024 ОСОБА_1 за своїм підписом видав на своє ім`я довідку про те, заборгованість по його заробітній платі за період з 01.01.2020 по 01.06.2024 становить 311 176, 00 грн. (а.с.4).

Однак з наданої довідки неможливо встановити, що визначена заявником сума боргу із заробітної плати є безспірною, оскільки, вона не відповідає формі довідки про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, повинна містити: місяці розрахункового періоду, кількість календарних (на вимогу Пенсійного фонду України робочих) днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески, сума страхових внесків та/або єдиного внеску, сплачена застрахованою особою, розмір єдиного внеску для відповідної категорії застрахованих осіб згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування».

Зі змісту положень ст. ст. 163, 165 та 167 ЦПК України слідує, що недоведеність обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги є підставою для відмови у видачі судового наказу.

У наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі судового наказу є порушення приписів ч. 3 ст. 163 ЦПК України, оскільки не надано доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених ним вимог. Долучена до заяви довідка №1 від 14.06.2024 заявника не є таким доказом.

Однак, суд першої інстанції на вказані вище положення чинного законодавства України належної уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу через пропуск позовної давності.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що строк для звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежується будь яким строком, однак на результат вирішення заяви зазначене не впливає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу судового наказу, однак з мотивів наведених вище.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену ухвалу змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376,381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з цього дня може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді

СудЖитомирський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення19.09.2024
Оприлюднено23.09.2024
Номер документу121747746
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи наказного провадження Справи щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати

Судовий реєстр по справі —295/9923/24

Постанова від 19.09.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Трояновська Г. С.

Ухвала від 24.07.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Трояновська Г. С.

Ухвала від 24.07.2024

Цивільне

Житомирський апеляційний суд

Трояновська Г. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні