Рішення

від 10.09.2024 по справі 491/575/23

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/575/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючої у справі судді Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

за участю сторін по справі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агродія П.І.» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агродія П.І.» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 03 листопада 2021 року на підставі договорів купівлі-продажу він набув право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5120280500:01:002:0528, земельну ділянку площею 2,00 га з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5120280500:01:002:0531. З 03 листопада 2021 року по теперішній час позивач не мав можливості розпоряджатися та користуватися своїми земельними ділянками на власний розсуд, в тому числі здавати їх в оренду або самостійно обробляти земельні ділянки, оскільки відповідач незаконно продовжує свою господарську діяльність на вказаних земельних ділянках. Позивач зазначає, що на неодноразові його звернення відповідач відмовляється припинити обробку вказаних вище земельних ділянок, незважаючи на той факт, що термін оренди цих земельних ділянок з попереднім власником сплинув ще до укладення договорів купівлі-продажу. Позивач вказує, що відповідач відмовляється укласти з позивачем договір оренди вище вказаних земельних ділянок та користуватися ними на законній підставі. Водночас позивач позбавлений можливості укласти договори оренди з іншими громадянами або обробляти вказані земельні ділянки самостійно, оскільки на них незаконну діяльність проводить відповідач і на вказаних земельних ділянка перебуває майно відповідача, яке складається з продукції, яка там вирощується. Також позивач зазначає, що після його неодноразових звернень до відповідача та в правоохоронні органи, у 2023 році ним направлено відповідачу письмову претензію з вимогою 15 травня 2023 року усунути перешкоди у користуванні позивачем вище вказаних земельних ділянок. Відповідач отримав претензію, однак відповіді не надав, вимоги претензії не виконав. Фактично відповідач на протязі двох років використовував земельні ділянки позивача для власних потреб, та, створюючи позивачу перешкоди у користуванні вказаними земельними ділянками, спричинив позивачу збитки, оскільки позбавив його можливості здати земельні ділянки в оренду або обробляти їх власноручно. Позивач вказує, що відповідач спричинив йому матеріальну шкоду в розмірі 20252 гривні, що дорівнює 19 місяцям середньої вартості оренди двох земельних ділянок площею по 2.00 га та вартістю кожної земельної ділянки - 78800 гривень.

З урахуванням наведених вище обставин позивач 29 травня 2023 року звернувся до суду з даною позовною заявою та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14 червня 2023 року було відкрито провадження у справі та вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13 липня 2023 року. 13 липня 2024 року, 10 серпня 2023 року, 11 вересня 2023 року, 17 жовтня 2023 року, 07 грудня 2023 року підготовче судове засідання не відбулось.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено процесуальні права відповідачу про право на подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено порядок його реалізації, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.

В підготовчому судовому засіданні 16 січня 2024 року позивач та його представник адвокат Слободянюк І.В., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №79 від 12 квітня 2023 року, позовні вимог підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином. Конверт з повісткою про виклик до суду повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник відповідача адвокат Опалько О.М., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 13 липня 2023 року та ордеру серії ВН №1265309 від 13 липня 2023 року, в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відповідно до якої судову повістку про виклик до суду він отримав 08 грудня 2023 року.

В подальшому 16 січня 2024 головуючою суддею у справі після виконання всіх завдань, визначених в статті 189 ЦПК України було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 22 лютого 2024 року відповідач заперечень щодо позову не надав та пояснив, що намагаються з позивачем вирішити спір шляхом укладення мирової угоди, майже дійшли згоди, а також просив відкласти судове засідання на іншу дату у зв`язку неявкою в судове засідання його представника, проти чого не заперечив позивач та його представник.

Розгляд справи будо відкладено на 18 квітня 2024 року.

В судове засіданні 18 квітня 2024 року з`явився позивач та його представник, однак не з`явилися відповідач та його представник, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Однак в судовому засіданні представник позивача просив оголосити перерву в судовому засіданні для надання додаткових доказів.

Клопотання представника позивача було задоволено та розгляд справи було відкладено на 22 травня 2024 року.

07 травня 2024 року до суду надійшла заява адвоката Жмурко С.Л. про вступ у справі в якості представника відповідача. В підтвердження своїх повноважень адвоката Жмурко С.Л. до заяви додано копію ордеру серії ВН №1362216 від 06 травня 2024 року.

В подальшому 14 травня 2024 року позивачем було подано клопотання про долучення доказів, в якому він просив долучити до матеріалів справи витяги з технічної документації із нормативної грошової оцінки земельних ділянок та до клопотання додано витяг №НВ-9937249072024 від 18 квітня 2024 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120280500:01:002:0531, а також витяг №НВ-9937249612024 від 18 квітня 2024 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120280500:01:002:0528 (а.с.-116-118).

Крім того 21 травня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що голова ФГ «Агродія П.І.» перебуває на службі у ЗСУ, а у представника відповідача на 22 травня 2024 року призначено ряд судових засідань, які були призначені раніше.

22 травня 2024 року в судовому засіданні позивач та його представник не заперечили проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача було задоволено та розгляд справи було відкладено на 19 червня 2024 року.

19 червня 2024 року сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника відповідача 19 червня 2024 року до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, оскільки у представника відповідача на вказану дату заплановано відпустку за сімейними обставинами, а відповідач перебуває на службі у ЗСУ.

Крім того 19 червня 2024 року до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою його представника.

З урахуванням поданих сторонами клопотань розгляд справи було відкладено на 10 вересня 2024 року.

10 вересня 2024 року в судове засідання з`явились позивач та його представник.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося до суду, а також довідка про доставку електронного листа (а.с.141-142).

Позивач та його представник в судовому засіданні повідомили суд, що вважають за можливе провести судове засідання без участі відповідача та його представника, оскільки останні належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та неодноразово ухиляються від явки до суду. Також зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити. Також в судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач незаконно використовує вище вказані земельні ділянки, від врегулювання цього питання та співпраці ухиляється, відповідач самовільно захопив дані земельні ділянки та представник позивача вважає, що вказаний факт доведений. Крім того додав, що стосовно завданої шкоди вони звертались в земельну інспекцію для проведення належним чином розрахунку завданої шкоди, але їм відповіли, що не проводять таких розрахунків в період воєнного стану. Просять задовольнити позовні вимоги, зобов`язати відповідача звільнити земельні ділянки та передати їх власнику.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач та його представник своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193 ЦПК України не скористалися та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подали, з зустрічним позовом до суду не зверталися.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Заслухавши позивача та його представника, взявши до уваги неявку належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи відповідача та його представника дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Відповідачем у справі є Фермерське господарство « ОСОБА_3 », яке знаходиться в АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 34109013, що підтверджується результатами відповіді на безкоштовний запит про детальну інформацію про юридичну особу (а.с.19).

При розгляді справи встановлено, що відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №282765059 від 03 листопада 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 5120280500:01:002:0531, площею 2 га, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1887, виданий 03 листопада 2021 року, видавник: Черповицька І.Ю., приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області (а.с.6, 111).

Крім того відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №282763407 від 03 листопада 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 5120280500:01:002:0528, площею 2 га, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1886, виданий 03 листопада 2021 року, видавник: Черповицька І.Ю., приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області (а.с.6 зворотній бік аркуша) (а.с.114).

Тобто, позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 5120280500:01:002:0528, 5120280500:01:002:0531, площею 2 га кожна.

Також в підтвердження придбання вказаних земельних ділянок до позовної заяви додано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 листопада 2021 року, згідно якого позивач придбав у ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5120280500:01:002:0531, що розташована за адресою: Одеська область, Ананьївський (нині Подільський) район, Ананьївська Друга сільська рада (за межами населеного пункту); копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 листопада 2021 року, згідно якого позивач придбав у ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_6 , земельну ділянку площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5120280500:01:002:0528, що розташована за адресою: Одеська область, Ананьївський (нині Подільський) район, Ананьївська Друга сільська рада (за межами населеного пункту) (а.с.7-10, 109-10, 112-113).

З копії постанови дізнавача СД ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 27 грудня 2022 року про закриття кримінального провадження вбачається, що на підставі ухвали Любашівського районного суду Одеської області було внесено відомості до ЄРДР за №12022167180000093 від 23 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, а саме, за заявою ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа всупереч законним вимогам самовільно використовує його земельну ділянку площею 4 га, яка розташована на території Ананьївської ОТГ Подільського району Одеської області. З вказаної постанови вбачається, що після придбання позивачем вказаних вище земельних ділянок приблизно через місяць у 2021 році з ним зв`язався ОСОБА_7 (відповідач по справі), який запропоновував йому на усній домовленості з подальшим підписанням договору орендувати земельні ділянки позивача загально площею 4 га і при цьому кожного року сплачувати йому відповідну суму. Позивач на той момент погодився на пропозицію відповідача. В подальшому через два тижні після їхньої домовленості відповідач зателефонував позивачу та повідомив, що не буде сплачувати останньому за землю, оскільки вважає, що позивач придбав вказану землю з порушенням чинного законодавства. Внаслідок цього відповідач, незважаючи на той факт, що вказані земельні ділянки належать позивачу, продовжував їх використовувати. В кінці травня 2022 року відповідач знову звернувся до позивача та повідомив останнього, що при перевірці вставив, що земельні ділянки дійсно належать позивачу законно і він має бажання укласти з позивачем договір оренди. Через тиждень позивач приїхав до м. Ананьїв, де зустрівся з відповідачем на території Ананьївської Другої сільської ради. В ході розмови відповідач повідомив позивача про те, що не буде укладати з ним договір оренди землі, оскільки земля не належить позивачу, а тому він в нього її забере. При цьому з вказаної копії постанови вбачається, що ОСОБА_7 (відповідач по справі) в порядку ст.63 Конституції України відмовився від підписання пояснень. Крім того з вказаної постанови вбачається, що працівниками поліції було здійснено виїзд для огляду місця події за місцем знаходження земельних ділянок позивача, де було встановлено, що земельна ділянка загальною площею 4 га за координатами 47,6767339 30,0621799 та 47,67950 30,06084Ю, розташована за межами населеного пункту с. Ананьїв Другий Подільського району Одеської області, закультивована (оброблена), належить ОСОБА_1 (позивачу по справі) на праві приватної власності згідно наданих останнім документів. Слід звернути увагу, що згідно зазначеної постанови кримінальне провадження закрито у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на момент звернення заявлено про спричинену йому матеріальну шкоду в розмірі 20000 гривень, а тому з урахуванням диспозиції ст.356 КК України є незначною, у зв`язку з чим і було закрито кримінальне провадження (а.с.11-12).

Також з претензії №1 від 03 травня 2023 року вбачається, що позивач звертався у письмовій формі до відповідача з вимогою до 15 травня 2023 року усунути позивачу перешкоди у користуванні ним його земельними ділянками, кадастрові номери - 5120280500:01:002:0528, 5120280500:01:002:0531, а також сплати позивачу кошти за користування вказаними земельними ділянками в період з 03 листопада 2021 року по 10 травня 2023 року в сумі 20000 гривень. Також у вказаній претензії позивач попередив відповідача про те, що у разі невиконання з боку відповідача вимог даної претензії позивач буде змушений звернутися до суду (а.с.13). Вказану претензію позивач направив відповідачу за місцем знаходження ФГ «Агродія П.І.» - АДРЕСА_2 (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ч.1 cт.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 7 ст.81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням положень ст.81 ЦПК стороною позивача було використано право на надання суд доказів в обґрунтування поданого до суду позову, яке також має і сторона відповідача, однак сторона відповідача своїми процесуальними правами не скористались.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

У відповідності до п.«а» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.б ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Суд звертає увагу також на той факт, що в судовому засіданні 22 лютого 2024 року відповідач пояснив, що він дзвонив позивачу з питання мирного вирішення спору, та вони майже домовились, через що просив відкласти судове засідання на іншу дату з метою врегулювання спору в позасудовому порядку. Водночас в судовому засіданні 18 квітня 2024 року позивач повідомив суд, що вони з відповідачем не дійшли згоди щодо позасудового вирішення спору.

За час розгляду справи ані відповідачем, ані його представниками суду не було надано доказів існування договорів оренди земельних ділянок між ФГ «Агродія П.І.» та ОСОБА_1 , хоча відповідач та його представник належним чином повідомлялись про дати, час та місце судових засідань, а тому їм було достеменно відомо про дати, час та місце судових засідань, однак своїми правами, визначеними цивільно-процесуальним законодавством, відповідач та його представник, як зазначалось вище, за час розгляду справи не скористались, натомість, відповідач просив відкласти судові засідання на іншу дату з метою врегулювання спору з позивачем в позасудовому порядку, що в свою чергу суд також розцінює як підтвердження стороною відповідача факту користування відповідачем земельними ділянками, належними позивачу на праві приватної власності.

Суд на підставі наданих доказів вважає доведеним факт користування відповідачем земельними ділянками, належними на праві приватної власності позивачу та враховуючи, що за час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів щодо правомірності користування відповідачем земельними ділянками, належними позивачу, позовні вимоги в частині усунення позивачу перешкод у користуванні його земельними ділянками підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених позивачем збитків в сумі 20252 гривні, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом «д» ст.156 ЗК України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

У відповідно до ч.3 ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі ст.ст.156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284(далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

У відповідності до п.2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники фінансових органів, уповноважених органів містобудування та архітектури, а також за згодою представники територіальних органів Держекоінспекції, Держгеокадастру. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Водночас відповідно до ч.3 ст.211 ЗК України методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.1 «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, в редакції від 28 грудня 2022 року, ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним особам та громадянам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання (далі - розмір шкоди).

Відповідно до п.7 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п/п 41 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, та вживає заходів до її відшкодування щодо земель державної власності сільськогосподарського призначення в установленому законодавством порядку.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у п.3.6. вказав, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в позовній заяві зазначив, що розмір спричиненої йому шкоди станом на 03 червня 2022 року становить 10127 гривень за одну земельну ділянку, а загальна шкода, завдана йому за створення з боку відповідача перешкод у користуванні двома земельними ділянками позивача становить 20252 гривні.

В обґрунтування завданої шкоди позивач посилається на вартість кожної з двох його земельних ділянок, яка складає 78800 гривень, та на середню вартість оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складає 8% від вартості такої земельної ділянки.

Водночас, як зазначалось вище, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що стосовно завданої шкоди вони звертались в земельну інспекцію для проведення розрахунку завданої шкоди, але їм відповіли, що не проводять таких розрахунків, однак ані позивачем, ані його представником доказів такого звернення суду не надано, а розрахунок спричиненої позивачу шкоди зроблено самостійно, не зважаючи на те, що такі розрахунки уповноважені здійснювати відповідні органи.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ФГ «Агродія П.І.» понесених позивачем збитків.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №776499 від 10 грудня 2020 року, відповідно до якої позивач є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново.

Враховуючи, суд вважає за необхідне судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам та з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 2147 гривень 20 копійок, в іншій частині судовий збір віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 84, 89, 137, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агродія П.І.» про усуненняперешкод вкористуванні земельнимиділянками задовольнити частково.

Зобов`язати Фермерське господарство «Агродія П.І.», яке знаходиться в АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 34109013, усунути перешкоди у користуванні та повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 2,00 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського (нині Подільського) району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5120280500:01:002:0528.

Зобов`язати Фермерське господарство «Агродія П.І.», яке знаходиться в АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 34109013, усунути перешкоди у користуванні та повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 2,00 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського (нині Подільського) району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5120280500:01:002:0531.

Стягнути з Фермерського господарства «Агродія П.І.», яке знаходиться в АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 34109013, на користь держави судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок за позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, судовий збір за позовну вимогу про стягнення матеріальних збитків залишити за рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2024 року.

Суддя: Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили «____»