Постанова

від 16.09.2024 по справі 914/1896/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. Справа №914/1896/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від прокуратури не з`явився

від позивачів-1,2 не з`явились

від відповідачів-1,2 не з`явились

від відповідача-3 (скаржника) не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс від 09 серпня 2024 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 липня 2024 року (підписана 02.08.2024), суддя Козак І.Б.

про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду

у справі №914/1896/22

за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Львів

в інтересах держави в особі:

позивача-1 Міністерства оборони України, м. Київ

позивача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача-1 Державного підприємства Міністерства оборони України Західвійськбуд, с. Малехів, Львівська область

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Вольво Україна, м. Київ

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс, с. Вислобоки, Львівська область

про визнання недійсною угоди, повернення майна

в с т а н о в и в :

16 серпня 2022 Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів Державного підприємства Міністерства оборони України Західвійськбуд, Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Вольво Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998 та повернення майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/1896/22 позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України Західвійськбуд, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Вольво Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс; за рахунок відповідачів Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону відшкодовано судовий збір; в задоволенні позову заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданого в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсною додаткової угоди від 01.08.2016 відмовлено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 року рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/1896/22 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс - без задоволення.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.09.2023 року у справі №914/1896/22 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ сервіс" залишено без задоволення; постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 року і рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року залишено без змін.

22.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФХ сервіс" звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про роз`яснення рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/1896/22.

Заява мотивована тим, що у зв`язку із набранням законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/1896/22, яким визнано недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, виникла невизначеність у правовідносинах між ДП Міністерства оборони України Західвійськбуд, ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна та ТОВ ФХ Сервіс щодо чинності та дії договору суборенди № 7 від 28 грудня 2015 року, яким ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна передало в суборенду ТОВ ФХ Сервіс предмет оренди, у зв`язку з цим постає питання щодо належного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі № 914/1896/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30 липня 2024 року у справі №914/1896/22 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс про роз`яснення рішення суду від 12.04.2023 року у справі №914/1896/22.

Ухвала суду мотивована тим, що рішення суду в частині, яку просить роз`яснити заявник, не підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, заява не підлягає задоволенню. Судом зауважено, що у вказаній заяві відповідач-3 фактично просить роз`яснити наслідки ухваленого рішення, а не роз`яснити його зміст.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, відповідач-3 Товариство з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 липня 2024 року у справі №914/1896/22 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс про роз`яснення рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі № 914/1896/22 задоволити та роз`яснити рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22 в частинах, зазначених у заяві. Зокрема, зазначає, що норма ч. 2 ст. 245 ГПК України не звужує обсяг судових рішень, які підлягають роз`ясненню, а нею лише встановлюється строк подання такої заяви стосовно судових рішень, для яких доцільно встановити строк подання про їх роз`яснення в силу правової природи таких судових рішень (судові рішення, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України Про виконавче провадження і таке виконання можливе лише протягом встановленого законом строку), натомість не встановлення строку для подання заяви про роз`яснення судового рішення, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, не може означати неможливість його роз`яснення, оскільки норма ч. 2 ст. 245 ГПК України не регулює обсяг судових рішень, які підлягають роз`ясненню. На думку скаржника, обсяг судових рішень, які підлягають роз`ясненню, встановлюється нормою ч. 1 ст. 245 ГПК України, згідно з якою за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, а не нормою ч. 2 ст. 245 ГПК України. Поряд з цим, скаржник вважає, що будь-яке судове рішення, яке набрало законної сили, може бути роз`яснене судом, жодних обмежень стосовно виду, природи судового рішення, яке може бути роз`яснено судом, зазначена норма не передбачає, поряд з цим, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, що роз`яснені судом можуть бути лише судові рішення, які підлягають примусовому виконанню. Скаржник також вказує, що суд вже вкотре, посилаючись лише на те, що рішення не підлягає виконанню, а отже не підлягає роз`ясненню, відмовляє в роз`яснені судового рішення, що фактично зводиться до формального відправлення правосуддя, а також неможливості навість судом визначити, в чому саме полягає ефективність судового захисту в наслідок прийняття рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22.

Відзиви на апеляційну скаргу від прокурора, позивачів-1,2 та відповідачів-,1-2 до суду не надходили.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року розгляд апеляційної скарги призначено на 16 вересня 2024 року.

Представники сторін та прокурор в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін та прокурора в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено (частина 4 статті 245 ГПК України).

Роз`яснюючи судове рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Отже, роз`яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.

Для задоволення заяви про роз`яснення рішення необхідним є встановлення факту виникнення у особи труднощів з розумінням прийнятого рішення суду, а також залишення судом без змін суті рішення.

Частиною 2 ст. 245 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

З аналізу вказаної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України Про виконавче провадження, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в ухвалах від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2023 року Господарським судом Львівської області було ухвалено рішення (залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій) яким, зокрема, визнано недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998.

Заява мотивована тим, що у зв`язку із набранням законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/1896/22, виникла невизначеність у правовідносинах між ДП Міністерства оборони України Західвійськбуд, ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна та ТОВ ФХ Сервіс щодо чинності та дії договору суборенди № 7 від 28 грудня 2015 року, яким ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна передало в суборенду ТОВ ФХ Сервіс предмет оренди, у зв`язку з цим постає питання щодо належного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі № 914/1896/22.

Вимоги за заявою обґрунтовує такими обставинами.

Згідно з Актом приймання-передачі до Додаткової угоди від 01.08.2016 року до Договору оренди нерухомого майна б/н від 28.10.1998 року, ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна передав, а ТОВ ФХ Сервіс прийняв індивідуально визначене державне нерухоме майно, а саме: частини ремонтно - механічної майстерні, загальною площею 643,6 кв.м та виробничої площадки перед ремонтно - механічною майстернею, заг. площею 4655 кв.м за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н, с. Малехів, вул. Київська, 18 (вул. Лесі Українки 45).

При цьому, ще до підписання вищезазначеного акта, вказане нерухоме майно вже перебувало у користуванні ТОВ ФХ Сервіс.

Державне підприємство Міністерства оборони України Західвійськбуд в своєму листі вих. № 137 від 18 червня 2024 року зазначає, що орендні відносини щодо вищевизначеного нерухомого майна регулюються договором оренди б/н від 28.10.1998, де сторонами договору є: ДП МОУ Західвійськбуд (орендодавець) та ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна (орендар). З метою уникнення незаконного перебування (користування) державного нерухомого майна у третіх осіб, ДП МОУ Західвійськбуд просить негайно організувати прийом - передачу вищезазначеного майна та надати Акт приймання-передачі від ТОВ ФХ Сервіс до ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна індивідуально визначеного державного нерухомого майна, а саме: частину приміщення ремонтно - механічної майстерні загальною площею 643,6 кв.м та виробничу площадку перед ремонтно - механічною майстернею загальною площею 4655 кв.м, розташовані за адресою: Львівська область, Львівський р-н, с. Малехів, вул. Київська, 18.

Відповіді на цей лист заявник не надав.

Заявник стверджує, що наслідок прийняття рішення Господарським судом Львівської області від 12.04.2023 року у справі № 914/1896/22, яким визнано недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, виникає необхідність у наданні судом роз`яснення щодо належного та законного повернення державного нерухомого майна від ТОВ ФХ Сервіс до ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна, як орендаря відповідного майна за договором оренди б/н від 28.10.1998, оскільки між учасниками цих правовідносин виникло різне бачення щодо реалізації цього судового рішення.

ТОВ ФХ Сервіс вже зверталося до суду зі заявою про роз`яснення цього рішення, але з інших підстав.

Заявник звернув увагу на те, що судове рішення без його роз`яснення фактично перешкоджає використанню вказаних орендованих приміщень в інтересах держави.

У заяві ставить два питання суду для роз`яснення:

1 - В чому саме полягає ефективність захисту прав та інтересів держави України внаслідок прийняття судового рішення;

2 - Чи має право ТОВ ФХ Сервіс укладати та підписувати акт-приймання передачі до ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна індивідуально визначеного державного нерухомого майна, а саме частину приміщення ремонтно-механічної майстерні загальною площею 643,6 кв.м. та виробничу площадку перед ремонтно-механічною майстернею загальною площею 4655 кв.м., розташовані за адресою: Львівська область, Львівський р-н, с.Малехів, вул. Київська, 18?

Аналізуючи заяву відповідача-3, судом першої інстанції зазначено, що така стосується роз`яснення судового рішення саме в частині визнання додаткової угоди недійсною, водночас, правомірно зауважено, що у вказаній заяві відповідач-3 фактично просить роз`яснити наслідки ухваленого рішення, а не роз`яснити його зміст.

Так, питання №1 (В чому саме полягає ефективність захисту прав та інтересів держави України внаслідок прийняття судового рішення) стосується тлумачення мети господарського судочинства, визначеного у ст.2 ГПК України: ефективність захисту прав та інтересів держави внаслідок прийняття судового рішення, а не роз`яснення рішення суду в частині його складного розуміння сторонами спору.

Щодо питання №2 (Чи має право ТОВ ФХ Сервіс укладати та підписувати акт-приймання передачі до ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна індивідуально визначеного державного нерухомого майна, а саме частину приміщення ремонтно-механічної майстерні загальною площею 643,6 кв.м. та виробничу площадку перед ремонтно-механічною майстернею загальною площею 4655 кв.м., розташовані за адресою: Львівська область, Львівський р-н, с.Малехів, вул. Київська, 18?), то питання складання акту приймання-передачі (повернення) спірного майна між ТОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна та ТОВ ФХ Сервіс не було предметом судового розгляду у цій справі.

Звертаючись з позовом у справі №914/1896/22, прокурор заявляв дві позовні вимоги: про визнання недійсною додаткової угоди та про повернення майна. Розгляд справи здійснювався відповідно до ст.5 ГПК України в межах заявлених двох позовних вимог. У задоволенні позовної вимоги про повернення майна судом відмовлено.

Рішення суду в частині визнання додаткової угоди недійсною не підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, на виконання рішення у цій частині не видається виконавчий документ. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Таким чином, враховуючи те, що рішення суду в частині, яку просить роз`яснити заявник, не підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви ТОВ ФХ-Сервіс.

Щодо тверджень скаржника, що суд першої інстанції неправильно тлумачить норми статті 245 ГПК України, судова колегія вважає надуманими та такими, що не заслуговують на увагу, так як скаржник тлумачить норми закону на своє переконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс про роз`яснення рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/1896/22.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у роз`ясненні судового рішення (п.20).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у роз`ясненні судового рішення, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 липня 2024 року у справі №914/1896/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФХ Сервіс без задоволення.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 19 вересня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.