Ухвала

від 20.09.2024 по справі 914/316/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"20" вересня 2024 р. Справа № 914/316/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» б/н від 18.09.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 суддя: Березяк Н.Є., м. Львів, повний текст рішення складено 29.08.2024,

у справі №914/316/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Львів-Винники,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», м. Львів,

про стягнення втрат від інфляції в розмірі 1 232 922,88 грн. та 3% річних в розмірі 279 694,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на користь ОСОБА_1 1 232 922,88 грн. інфляційних втрат та 279 694,16 грн. трьох відсотків річних.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» в дохід державного бюджету 22 689,26 грн. судового збору.

18.09.2024 до Західного апеляційного господарського суду через систему електронний суд надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» б/н від 18.09.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 в справі №914/316/24.

Одночасно з поданою апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення по справі в обгрунтування якого посилається на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.03.2024 про забезпечення позову накладено арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» в розмірі 1512617,04 грн., яка виконана приватним виконавцем Баіровою Н.М., що підтверджується постановою виконавця від 18.04.2024.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З наведеного вбачається, що зменшення, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод"права на суд".

Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Jedamski and Jedamska v. Poland).

Особа, яка заявляє клопотання зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе зменшити такій особі розмір судового збору.

Питання про зменшення розміру судового збору або чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналогчна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 15.01.2024 в справі № 910/14968/22 (910/9066/23), яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Разом з тим, до апеляційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» долучило лише поставнову про арешт коштів боржника від 18.04.2024 в межах виконавчого провадження ВП №74796146, яка не може бути беззаперечним доказом для надання відстрочки сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про відстрочення сплати судового збору, в зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності в апелянта грошових коштів для сплати судового збору.

Апеляційний суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За вимогами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною другою статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зі змісту рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 в справі №914/316/24, вбачається, що предметом судового розгляду в цій справі є вимога майнового характеру про стягнення втрат від інфляції в розмірі 1 232 922,88 грн. та 3% річних в розмірі 279 694,16 грн.

З апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 в цій справі в повному обсязі, відтак вбачається, що таке оскаржується повністю.

Таким чином, апелянтом за подання апеляційної скарги мало бути сплачено 34 033,88 грн. (22 689,25 грн. * 150%), натомість останнім судового збору не сплачено.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Апеляційна скарга в даній справі, скаржником подана через систему електронний суд, відтак, з врахуванням наведеного сума судового збору, яка підлягає сплаті скаржником становить 27 227,11 грн. (34 033,88 грн. * 0,8).

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що апелянтом не виконано належним чином вимоги передбачені ч. 1 ст. 259 ГПК України, а саме відсутні докази надсилання апеляційної скарги ОСОБА_1 .

За таких обставин, апеляційна скарга подана з порушенням вимог встановлених статтею 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недотримання апелянтом положень п. 2,3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що тягне за собою наслідок у вигляді залишення апеляційної скарги без руху в силу застосування ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без руху апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» б/н від 18.09.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 в справі №914/316/24 з підстав визначених в ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись статтями 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення по справі, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 в справі №914/316/24 відмовити.

Залишити без руху апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» б/н від 18.09.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 в справі №914/316/24.

Скаржнику, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, усунути недоліки апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в розмірі 27 227,11 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів сплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 27 227,11 грн., подання суду доказів надіслання апеляційної скарги ОСОБА_1 в розумінні ч. 1 ст. 259 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко