Постанова

від 10.09.2024 по справі 922/3902/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/3902/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників :

прокурора Кадацька Д.М.

першого відповідача не з`явився

другого відповідача Лагутін І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№460 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2022 (суддя Жельне С.Ч., ухвалене в м. Харкові 19.01.2022, повний текст складено 26.01.2022) у справі №922/3902/21

за позовом: Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків,

до: 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс", м. Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс", в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 12 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.11.2019 за №1836/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким ТОВ "Компанія Технобудтранс" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4383 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0089) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси) по вул. Клочківській, 341 в м. Харків.

- визнати незаконним та скасувати пункт 5 додатку до рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 за №1909/19 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам", яким ТОВ "Компанія Технобудтранс" надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,4383 га по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:12:003:0089 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси).

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 додатку до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2100/20 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам", яким ТОВ "Компанія Технобудтранс" продано земельну ділянку із земель комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові з категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси) площею 0,4383 га.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.2021, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. та зареєстрований в реєстрі за №47, земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові, площею 0,4383 га, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс".

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" (код ЄДРПОУ 42727441) повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089, розташовану по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,4383 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Харківської міської ради, якими було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,4383 га по вул.Клочківська, 341 в м.Харкові та продано земельну ділянку ТОВ "Компанія Технобудтранс", як власнику нежитлової будівлі літ."Г-2", яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 площею 0,4383 га по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові прийняті з порушенням ч.4 ст.83 ст.127,134, 135 ЗК України, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.202,1 укладений між відповідачами, є недійсним та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 площею 0,4383 га по вул.Клочківська, 341 в м.Харкові підлягає поверненню.

Крім цього, прокурор зазначає, що другий відповідач використовує нежитлову будівлю літ. "Г-2", площа якої становить 0,07 га, тоді як площа земельної ділянки, яка відведена для обслуговування та есплуатації будівлі, становить 0,4383 га., тобто площа забудови нежитлової будівлі становить лише 15,9% від площі земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області 19.01.2022 у справі №922/3902/21 у позові відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що :

- оскільки станом на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень на земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. "Г-2" право власності на яку зареєстровано за відповідачем-2, земельна ділянка за кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 за адресою: вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягала продажу на земельних торгах;

- оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України;

- якщо продавець (попередній власник) нерухомого майна (будівель, споруд) належним чином не оформив право користування земельною ділянкою певної площі, суду слід виходити з того, що оскільки чинне земельне законодавство не визначає методики визначення площі, яка для орендаря землі є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності), то самі по собі ДБН не можуть обґрунтовувати необхідний розмір земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі, позаяк ДБН - це норми з іншим предметом правового регулювання, які містять вимоги саме для будівництва об`єктів нерухомості, а не для обслуговування нерухомого майна;

- прокурором не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин неспівмірності розміру земельної ділянки, розміру будівлі, що на ньому знаходиться, не надано доказів невідповідності землевпорядної документації в частині визначення розміру земельної ділянки чинним нормам земельного законодавства, також прокурором не заявлялося до суду клопотання про призначення експертизи з метою визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі, отже Харківська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом;

- оскільки підстав для визнання спірних рішень Харківської міської ради незаконними та їх скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення спірної земельної ділянки Харківській міській раді відсутні.

Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі №922/3902/21, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- виходячи зі змісту положень ч. 1 абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, в момент переходу 31.01.2019 до ТОВ «Компанія Технобудтранс» права власності на нежитлову будівлю літ. «Г-2» загальною площею 829.5 кв.м. по вул. Клочківській, 341, в м. Харкові до нього перейшло право користування земельною ділянкою на позаконкурентних засадах саме в частині ділянки, на якій розміщена (розташована) вищевказана будівля, та частині, яка необхідна для її обслуговування, поряд з цим, отримання у власність або в користування земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної другому відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст. 134, 135 ЗК України (зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.03.2019 у траві № 915/182/17, яка є релевантною при розгляді справи 922/3902/21);

- за спірними рішеннями Харківської міської ради другому відповідачу надано у власність поза конкурсом земельну ділянку площею 0,4430 га, що у декілька разів (5,3 рази) перевищує площу належного йому на праві власності нерухомого майна (0,07 га);

- суд не надав належної оцінки обставинам значного перевищення площі наданої другому відповідачу спірними рішеннями Харківської міської ради земельної ділянки порівняно із площею належного йому на праві власності нерухомого майна в розрізі чинних на момент прийняття спірного рішення державних будівельних норм та інших нормативно-правових актів з питань планування і забудови територій, якими встановлено нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків та споруд;

- спірні рішення Харківської міської ради не містять ані чіткого зазначення, яка саме частина вищевказаної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено ч. 1 ст. 79 ЗК України) призначається та є необхідною саме для розміщення та обслуговування будівлі відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 ЦК України, ані посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до ДБН та СНІП;

- здійснення розрахунку площі, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості, який здійснюється на підставі нормативно-правових документів - ДБН, шляхом множення площі забудови на відсоток щільності забудови, не потребує жодних спеціальних знань і досліджень, при цьому прокурором до позову надано розрахунок щільності забудови, виконаний ФОП Усовим А.В, та архітектором Клочко М.І., згідно з яким мінімальна площа для обслуговування та експлуатації розташованої на спірній ділянці будівля, що належить другому відповідачу, становить 0,03731 га, а максимальна - 0,0531 га, який є роз`ясненням спеціаліста в розумінні статті 215 ГПК та може братися судом до уваги при вирішенні справи;

- земельним законодавством, а саме: пунктом «б» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України прямо передбачено заборону на передачу в приватну власність земель під об`єктами трубопровідного транспорту, що включає в себе і водопроводи, незалежно від їх місця розташування: під землею чи над землею, при цьому зі змісту Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова, розробленого ТОВ «Харківземінформ» на замовлення ТОВ «Компанія Технобудтранс» вбачається, що через спірну земельну ділянку проходить водогін і на частині спірної земельної ділянки площею 0,0994 га встановлено обмеження код 01.03 -охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту;

- зважаючи на наведене, апелянт стверджує, що спірні рішення Харківської міської ради прийняті із порушенням вимог ст.ст. 83, 127, 128. 134. 135 Земельного кодексу України і укладений на їх підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.2021 є таким, що порушує вимоги законодавства, у зв`язку з чим наявні достатні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3902/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№460 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі №922/3902/21, до надходження матеріалів справи.

14.06.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від господарського суду Харківської області надійшли матеріали справі № 922/3902/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі №922/3902/21. Вирішено про дату, час та місце розгляду справи повідомити учасників справи додатково.

Також зазначеною ухвалою встановлено учасникам справи строк до 11.07.2022 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.

24.06.2022, тобто у встановлений судом строк, від другого відповідача на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що чинне земельне законодавство не встановлює методики визначення площі земельної ділянки, яка є достатньою для обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності). При цьому на думку другого відповідача, наданий прокурором розрахунок щільності забудови, не має відношення до предмету спору, оскільки як сам розрахунок, так і ДБН, на які такий документ містить відсилку, не визначають необхідну та гранично допустиму площу обслуговування об`єктів нерухомого майна.

Також стверджує, що саме позивач має довести факт неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, яка на ній розташована, тоді як сам по собі факт того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не є підставою для задоволення позову.

Окрім цього звертає увагу на те, що законодавство про трубопровідний транспорт (частина 1 статті 1 та стаття 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт»), чітко розрізняє наземні, надземні і підземні трубопроводи та режими використання земель у межах охоронних зон відповідних трубопроводів, при цьому, земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується із обмеженнями (обтяженями) відповідно до закону або договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 зупинено апеляційне провадження у справі № 922/3902/21 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі № 922/3902/21 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови. Зобов`язано учасників провадження повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

30.05.2023 у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді Гези Т.Д. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 поновлено провадження у справі № 922/3902/21 та призначено розгляд справи на 10" вересня 2024 р. на 10:30 год. Також зазначеною ухвалою запропоновано часникам справи протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові по справі №925/1133/18.

29.07.2024 від Шевченківської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення у справі, в яких він зазначив, що уповноваженим органом, покликаним здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є Харківська міська рада, яка уповноважена реалізувати компетенцію власника спірної земельної ділянки. Разом з тим, серед підстав позову у даній справі прокурором зазначено порушення Харківською міською радою вимог земельного законодавства при винесенні спірних рішень та передачі другому відповідачу у власність спірної земельної ділянки. Отже Харківська міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовом, а тому в даному випадку за захистом інтересів держави звертається саме прокурор, що цілком відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду , викладеній у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

06.09.2023 у зв`язку із відпусткою судді Шутенко І.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.

В судове засідання 10.09.2024 з`явився прокурор, який підтримав апеляційну скаргу та представник другого відповідача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник першого відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, якою було призначено розгляд справи в даному судовому засіданні).

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 10.09.2024 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора в даному судовому засіданні за відсутністю представника першого відповідача.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі зміни органом місцевого самоврядування цільового призначення земельної ділянки (з земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови).

Зі змісту позовної заяви у даній справі вбачається, що серед підстав позову прокурором вказано розпорядження Харківською міською радою спірною земельною ділянкою в порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим Харківська міська рада не може бути позивачем за позовом прокурора у даній справі, а набуває статусу відповідача, тоді як прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом звернення до суду для захисту відповідних інтересів територіальної громади.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Отже прокурор цілком правомірно подав самостійний позов у даній справі на захист інтересів відповідної територіальної громади.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 04.02.2019 №154883172 нежитлова будівля літ "Г-2" загальною площею 829,5 кв.м. по вул. Клочківська, буд.341, в м. Харкові належить на праві приватної власності ТОВ "Компанія Технобудтранс" на підставі акту приймання-передачі до Статутного капіталу ТОВ "Компанія Технобудтранс", виданого 31.01.2019 ТОВ "Тем Інжиніринг" та ТОВ "Компанія Технобудтранс", протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Тем Інжиніринг" від 26.12.2018 та протоколу від 31.01.2019 Загальних зборів учасників ТОВ "Компанія "Технобудтранс".

05.08.2019 ТОВ "Компанія Технобудтранс" звернулось до Харківської міської ради з листом щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси) по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові.

Листом 09.08.2019 ТОВ "Компанія Технобудтранс" звернулось до Харківської міської ради з уточненням щодо площі земельної ділянки, викладеної у листі від 05.08.2019 ,просило визначити площу земельної ділянки в розмірі 0,4383 га.

За результатами розгляду вказаного листа, пунктом 34 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 21.08.2019 за №1697/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Компанія Технобудтранс" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,4430 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси) по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові.

На замовлення ТОВ "Компанія Технобудтранс" на підставі договору про виконання робіт №50 від 30.09.2019 ТОВ "Харківземінформ" був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові.

Згідно з даними акту від 01.10.2019 перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно захисних зон і зон особливого режиму використання земель в межах земельної ділянки за адресою: вул. Клочківська, 341 у Шевченківському районі м. Харкова встановлені обмеження - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту (водогін) площею 0,0994 га.

За висновком Департаменту містобудування та Архітектури №5821/0/605-19 від 08.11.2019, який складений по матеріалах проекту землеустрою встановлено, що на теперішній час на земельній ділянці площею 0,4383 га розташована нежитлова будівля літ. "Г-2" та тимчасові металеві споруди, які належать на праві приватної власності ТОВ "Компанія Технобудтранс".

Відповідно до Генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04 зі змінами від 27.02.2013 №1023/13, земельна ділянка розташована частково в зоні промислових підприємств, частково в зоні комунальних підприємств, складів та баз, та в межах впливу промутворень. Згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1024/13, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 №396/16, земельна ділянка розташована в комунально-складській зоні, підзоні КС-5: зона розміщення об`єктів 5-класу санітарної класифікації та об`єктів обслуговування автомобілів та в санітарно-захисній зоні промислових та комунальних підприємств 4-5 класу шкідливості.

Експертом державної експертизи Невською С.Ю. за висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.11.2019 №18110/82-19 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонті бокси) по вул. Клочківській, 341.

Пунктом 12 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.11.2019 за №1836/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Компанія Технобудтранс" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4383 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0089) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси) по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові.

Згодом, пунктом 5 додатку до рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 за №1909/19 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ТОВ "Компанія Технобудтранс" надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси) по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові.

Пунктом 1 додатку до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2100/20 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надано дозвіл на продаж ТОВ "Компанія Технобудтранс" земельної ділянки комунальної власності площею 0,4383 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0089) по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ: "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси).

На виконання вказаного рішення 29.01.2021 між Харківською міською радою та ТОВ "Компанія Технобудтранс" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.2021, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. в реєстрі за №47.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування позову посилається на те, що продаж земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером №6310136300:12:003:0089 без проведення земельних торгів є неправомірним, оскільки суперечить вимогам ч.1 ст.134, ч.1,2 ст.135 ЗК України.

При цьому, прокурор зазначає, що на підставі спірних рішень Харківської міської ради другому відповідачу було продано земельну ділянку, площа якої є очевидно неспівмірною із площею будівлі, що належить другому відповідачу і яка розташована на зазначені земельній ділянці (площа забудови нежитлової будівлі становить лише 15,9% від площі земельної ділянки).

Крім того, як стверджує прокурор, через спірну земельну ділянку проходить водогін і на частині спірної земельної ділянки площею 0,0994 га встановлено обмеження код 01.03 -охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту, тоді як пунктом «б» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України прямо передбачено заборону на передачу в приватну власність земель під об`єктами трубопровідного транспорту, що включає в себе і водопроводи, незалежно від їх місця розташування: під землею чи над землею.

Зазначене, на думку прокурора, свідчить про порушення міською радою при розпорядженні спірною земельною ділянкою вимог ч.4 ст.83 ст.127,134, 135 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим спірні рішення Харківської міської ради підлягають визнанню незаконними та скасуванню, договір купівлі-продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.2021, укладений між відповідачами. визнанню недійсним, а земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 площею 0,4383 га по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові поверненню відповідній територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, ч. З сг. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі, можуть передавати їх у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

При цьому, особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості саме з метою, пов`язаною з обслуговуванням (експлуатацією) відповідної нерухомості, розташованої на цій земельній ділянці, а не з будь-якою іншою метою.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19 та від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 30.11.2021 у справі №922/938/21, від 10.10.2023 у справі №922/563/22.

Крім того, Верховий Суд у постанові від 14.03.2019 у справі № 915/182/17 при комплексному застосовуючи в комплексі положень ч. 1 абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, дійшов висновку, що в момент переходу до особи права власності на нежитлову будівлю, до неї переходить право користування земельною ділянкою саме на позаконкурентних засадах і саме частиною ділянки, на якій розміщена (розташована) вищевказана будівля, та частиною, яка необхідна для її обслуговування.

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, в момент переходу 31.01.2019 до ТОВ «Компанія Технобудтранс» права власності на нежитлову будівлю ліг «Г-2» загальною площею 829.5 кв.м. по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові до нього перейшло право користування земельною ділянкою на позаконкурентних засадах саме тією частиною ділянки, на якій розміщена (розташована) вищевказана будівля, та частиною, яка необхідна для її обслуговування.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.07.2020у справі № 910/9028/19 дійшов правових висновків про те, що законодавцем передбачена та закріплена можливість визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна, що на ній розташоване.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що в держав діють певні Державні будівельні норми та Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів.

Такё зокрема, відповідно до статті 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №44 від 17.04.1992 затверджено Будівельні норми 360-92 «Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень», які поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України і є обов`язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських і об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Пунктом 6.1 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» визначені усереднені розміри земельних ділянок і необхідних для обслуговування будівель та споруд.

Згідно з приміткою 1 до зазначеного п. 6.1. розміщення, місткість і розмірі земельних ділянок установ та підприємств обслуговування, не зазначені в таблиці 6.1, слід приймати за завданням на проектування.

Разом з цим, згідно з п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до «Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки» та СНІП 11-4-79 «Естественное и искусственное освещение» як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до 3.25а* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Отже як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними Державні будівельні норми ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92, затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за № 379/1404 та Державні будівельні норми «Житлові будинки Основні положення» ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 за № 80, яким надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005 за № 175.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, а також у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлова будівля літ. «Г-2», яка належить ТОВ «Компанія Технобудтранс», має загальну площу 0,08285 та. площу забудови 0,07176 га, тоді як площа спірної земельної ділянки під об`єктом нерухомості становить 0,4383 га. Тобто площа забудови нежитлової будівлі становить лише 16% від площі земельної ділянки, яку було надано на позаконкурентній основі у зв`язку із розміщенням на ній цієї нерухомості.

Разом з цим, оспорювані рішення Харківської міської ради не містять ані конкретного посилання на те, яка саме частина вищевказаної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено ч. 1 ст. 79 ЗК України) призначається та є необхідною саме для розміщення та обслуговування будівлі відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 ЦК України, ані посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до ДБН та СНІП.

Наявний в матеріалах справи Проект землеустрою, в якому визначено певну площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості, що на ній розташовані, не містить належних розрахунків які б обґрунтовували таку площу.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив що хоча у постановах Верховного Суду у справах № 910/4528/15-г та № 910/9028/19, на які посилається прокурор, правовідносини за змістом і є подібними тим, що склалися між сторонами цього спору у справі №922/3902/21, втім висновки з тих постанов, які використовує прокурор, надавалися з урахуванням інших фактичних обставин, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про їх нерелевантність при вирішенні справи 922/3902/21.

Так, за висновком місцевого господарського суду, за обставинами справи № 910/4528/15-г земельну ділянку було передано для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку. У тій справі Верховний Суд дійшов як раз висновку про те, що відповідачі незаконно об`єднали в одне ціле ділянку як для будівництва, так і для експлуатації та обслуговування, оскільки отримання права оренди на них мало відбуватись в різному порядку.

Крім того, за висновком місцевого господарського суду, у справі № 910/9028/19 земельну ділянку було надано в оренду поза конкурсом не лише для експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомого майна, а і для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу. Касаційний суд у тій справі звернув увагу на приписи абзацу 13 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України і вказав про те, що позаконкурсна процедура не розповсюджується на об`єкти саме дорожнього сервісу.

Однак колегія суддів вважає такі висновку безпідставними, зважаючи на таке.

Велика Палата Верховного Суде у постанові від 12.10.2021 у справ: № 233/2021/19 висловила правовий висновок щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, зазначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постановах Верховного Суду у справах № 910/4528/15-г та № 910/9028/19, серед іншого, зроблено концептуальний висновок про застосування частини 2 статті 134 Земельного кодексу виключно в розрізі переходу до особи на позаконкурентних засадах саме тієї частини ділянки, на якій розміщена (розташована) вищевказана будівля, а також частини, яка необхідна для її обслуговування із можливістю визначення такої частини, виходячи із ДБН та СНІП.

При цьому, такий висновок Верховного Суду напряму стосується обставини необґрунтованого перевищення площі земельної ділянки порівняно із площею нерухомості, що на ній розташована, що як раз і має місце у спірних у справі №922/3902/21 правовідносинах, та жодним чином цей висновок не обумовлений обставиною неправильного визначення уповноваженим органом мети передачі особі землі, на якій розміщена така нерухомість (надання землі не лише для експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомого майна, а і для експлуатації та обслуговування об`єктів дорожнього сервісу або надання землі не лише для експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомого майна але й для будівництва нових об`єктів).

Отже наведені вище фактичні обставини у справі № 910/4528/15-г та у справі № 910/9028/19, на які вказував місцевий господарський суд, не спростовують релевантності постанов Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г та від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19 при розгляді справи №922/3902/21.

Також слід зазначити, що в обґрунтування доводів щодо невідповідності площі наданої в користування земельної ділянки площі розташованого на ній нерухомого майна прокурором долучено до позовної заяви розрахунок щільності забудови, виконаний ФОП Усовим А.В. та архітектором Клочко М.І., який має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури серії АА № 003058 від 07.06.2016, виданий Міністерством регіонального розвитку будівництва та ЖКГ України Атестаційною архітектурно-будівельною комісією.

Так, вивчення необхідних меж та розмірів земельної ділянки для обслуговування будівлі літ. «Г-2», а також розрахунок необхідної площі забудови зроблено на підставі вивчення технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 загальною площею 0,4383 га.

У даному висновку зазначено, що мінімальна площа забудови (щільність забудови) земельних ділянок промислових підприємств розраховується згідно ; вимогами ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» дод. 1.1. Щільність забудови майданчика промислового підприємства визначається у відсотках як відношення площі забудови до площі підприємства в огорожі (або за відсутності огорожі - у відповідних їх кадастрових межах) із включенням площі під колійний розвиток.

Згідно з додатком мінімальна щільність забудови % для об`єктів виробничого призначення розраховується від галузі виробництва.

В даному випадку площа забудови становить: літ. «Г-2» 71 7,6 кв.м. = 71 7,6 кв.м. (загальна).

Водночас необхідна площа земельної ділянки розраховується від відсотка забудови, а саме - місцева промисловість - 52-74 %.

Таким чином необхідна площа земельної ділянки для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі літ. «Г-2» становить:

Мінімальна площа: 717,6/100 = 7.176 кв.м. (1%) х 52% = 373.15 кв.м., що становить 0,03731 га.

Максимальна площа: 7/7.6/100 = 7,176 кв.м. (1%) х 74% = 531.0 кв.м., що становить 0.0531 га.

Враховуючи наведені розрахунки, ТОВ «Компанія Технобудтранс» безпідставно отримано в оренду земельну ділянку, яка в декілька разів перевищує загальну площу будівлі, що на ній розташована.

Поряд з цим, здійснення розрахунку площі необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості, який здійснюється на підставі нормативно-правових документів - ДБН, шляхом множення площі забудови на відсоток щільності забудови (який детально наведено вище), не потребує будь-яких спеціальних знань і досліджень в порядку статті 9( ГПК України.

При цьому, відповідачами не спростовано документальної обґрунтованості та арифметичної правильності такого розрахунку.

Окрім цього, пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип розумності передбачає зважене вирішення питання регулювання правових відносин, а отже, обов`язок органів місцевого самоврядування діяти виважено у цивільних правовідносинах, в тому числі при формуванні земельної ділянки, що передається для обслуговування будівлі, презюмується.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на наведене, прокурором доведено належними, допустимими, достовірними та досить вірогідними доказами факт невідповідності площі спірної земельної ділянки, наданої відповідачу в поза конкурентному порядку, площі розташованого на ній нерухомого майна.

Поряд з цим відповідачами не надано доказів та не наведено обґрунтованих доводів (із посиланням на норми права та встановлені ними критерії) щодо того, яка саме на їхню думку площа земельної ділянки є необхідною саме для розміщення та обслуговування будівлі, що належить другому відповідачу.

Зважаючи на наведене, договір купівлі продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.2021 було укладено між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" із порушенням вимог статей 127, 128, 134, 135 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.2021, а також про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089, розташовану по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,4383 га.

Щодо решти позовних вимог, а саме: про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень Харківської міської ради у відповідних частинах, то колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143) зазначила, зокрема, про таке:

«Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180)».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

Слід зазначити, що на підставі оспорюваних рішень було вчинено такі дії :

- другому відповідачу було затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної ділянки площею 0,4383 га (пункт 12 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.11.2019 за №1836/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд");

- надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки (пункт 5 додатку до рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 за №1909/19 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам");

- здійснено продаж зазначеної земельної ділянки другому відповідачу (пункт 1 додатку до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2100/20 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам").

Отже оспорювані рішення Харківської міської ради у відповідних частинах вичерпали свою дію, у зв`язку з чим прокурором обрано неналежний спосіб захисту своїх прав при заявленні позовних вимог про визнання незаконними та скасування цих рішень у відповідних частинах, що свідчить про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального процесуального права, у зв`язку з чим дане рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов`язання другого відповідача повернути Харківській міській раді спірну земельну ділянку. В решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись статтями 129, 270, 270, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№460 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі № 922/3902/21 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2022 у справі №922/3902/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №3/21 від 29.01.2021, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. та зареєстрований в реєстрі за №47, земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089 по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові, площею 0,4383 га, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс".

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" (код ЄДРПОУ 42727441) повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:12:003:0089, розташовану по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,4383 га.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 341, код ЄДРПОУ 42727441) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 8 512,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 8 512,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.09.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя П.В. Тихий