Рішення

від 20.09.2024 по справі 904/3195/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3195/24

за позовом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ", м. Київ

про стягнення 19 845,12 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ" на свою користь 17 403,32 грн заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2023 по 24.01.2024, 2 441,80 грн пені за період з 29.06.2023 по 13.05.2024.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №07/ДРА/20 від 03.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/3195/24 направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ": 01000, м. Київ, пр-т Бажана Миколи, буд. 3, (номер поштового трекінгу 0600279623778) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти від 12.08.2024 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ": 01000, м. Київ, пр-т Бажана Миколи, буд. 3, тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.

Також копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2023 у справі №904/3195/24 направлялась на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки 29.07.2024.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 29.07.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120367066) надіслано судом 29.07.2024, зареєстровано в реєстрі 29.07.2024 та оприлюднено 30.07.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 29.07.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

03.01.2020 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (правонаступником якого, відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 84/16 від 23.02.2022, є Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілай - Естейт" (в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перінз") (надалі - орендар) та Комунальним підприємством "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (в подальшому перейменоване на Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради (надалі - балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 03.01.2020 № 07-ДРА/20 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 (із змінами та доповненнями) передає, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення (надалі - об`єкт оренди) загальною площею 267,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 31, на цокольному, першому та другому поверсі 2-поверхової будівлі, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 503 258,0 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, для розміщення суб`єктів господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт одягу).

За змістом пункту 2.3 договору, передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 20.12.2019 на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

Так, як вказали позивачі, між балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем був підписаний акт приймання-передачі об`єкта оренди від 03.01.2020.

Згідно з пунктом 3.1 договору, розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою.

Відповідно до п. 3.2 договору, розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, становить 2 096,91 грн. без ПДВ/базова за листопад місяць 2019 рік.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди починаючи з грудня місяця 2019 року.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 70% від загальної суми орендної плати у розмірі 1 467,84 грн. до загального фонду міського бюджету;

- 30% від загальної суми орендної плати у розмірі 629,07 грн. на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Згідно з пунктом 3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

Відповідно до пункту 5.2 договору, орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об`єкту оренди до дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, включно.

Пунктом 9.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 9.2 договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 07-ДРА/20 від 03.01.2020 року за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3 цього договору.

Згідно з пунктом 10.1 договору, цей договір діє з 03.01.2020 до 01.01.2023 включно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі 904/3644/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради суму основного боргу у розмірі 71 895,65 грн. за період з 03.01.2020 по 31.05.2023, пеню у розмірі 4 623,74 грн., 3% річних у розмірі 3 292,12 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 052 грн.; розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 03.01.2020 № 07-ДРА/20, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (правонаступником якого, відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 84/16 від 23.02.2022, є Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілай - Естейт" (в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перінз"); усунуто перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями загальною площею 267,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 31 на цокольному, першому та другому поверсі 2-поверхової будівлі, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" з таких нежитлових приміщень; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" на користь Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради суму основного боргу у розмірі 36 396,27 грн., пеню у розмірі 5 632,77 грн., 3% річних у розмірі 1 100,78 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 681,60 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/3644/23 набрало законної сили 28.11.2023.

Позивач зазначає, що даний об`єкт оренди був повернений до балансоутримувача на підставі акту повернення від 25.01.2024.

Позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості за період з 01.06.2023 по 25.01.2024 у сумі 17 403,32 грн (яка виникла після прийняття рішення суду по справі 904/3644/23 та до повернення об`єкта оренди), що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення 17 403,32 грн заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2023 по 24.01.2024, 2 441,80 грн пені за період з 29.06.2023 по 13.05.2024.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору оренди, строк дії договору, обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для сплати відповідачем орендної плати за договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

Вказаною нормою статті Цивільного кодексу України передбачено такий спеціальний спосіб захисту порушеного цивільного права та інтересу у спірних правовідносинах, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Водночас, частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (стаття 785 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.06.2023 по 25.01.2024 у сумі 17 403,32 грн.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини, зважаючи на особливості предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору, невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Однією із основних умов застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 344/7849/15-ц.

Отже, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.

Виходячи з того, що договір оренди нерухомого майна № 07-ДРА/20 від 03 січня 2020 року, розірвано за рішенням суду яке набрало законної сили 28.11.2023 то заборгованість з орендної плати підлягає стягненню за період з 01.06.2023 по 28.11.2023 в сумі 13 180,47грн.

Вказуючи на наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ" у якості майнової відповідальності за кожен місяць затримки звільнення приміщення, слід зазначити, що після закінчення дії договору оренди (на підставі рішення суду 28.11.2023) повернення об`єкту оренди відбулось лише 25.01.2024, тому на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, має понести майнову відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у період з 29.11.2023 по 25.01.2024.

Враховуючи що позивачем заявлено за період з 29.11.2023 по 25.01.2024 плату за користування річчю. Господарський суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача майнову відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі плати за користування річчю за час прострочення за період з 29.11.2023 по 25.01.2024 року включно у сумі 4 222,85 грн.

При цьому суд враховує, що позивач просить стягнути з відповідача суму, що на його переконання, відповідає розміру орендної плати за місяці користування нежитловою будівлею та має право на стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у період з 29.11.2023 по 25.01.2024.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2024 у справі № 316/2813/20.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3 цього договору.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за період з 16.07.2023 по 13.05.2024 у загальному розмірі 2441,80 грн.

Враховуючи, що договір оренди є припиненим (розірваним на підставі рішення суду з 28.11.2023 день набрання рішенням законної сили) є правомірним нарахування пені на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 13 180,47 грн. (за період з 01.06.2023 по 28.11.2023) за загальний період з 16.07.2023 по 13.05.2024 у сумі 2 086,58 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 19 489,90 грн (13 180,47грн заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2023 по 28.11.2023 + 4 222,85 грн неустойки у вигляді плати за користування річчю за час прострочення з 29.11.2023 по 25.01.2024 + 2 086,58 грн пені за період з 16.07.2023 по 13.05.2024).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином за подання позовної заяви про стягнення 19 845,12 грн. позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №452 від 10.06.2024.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 5 472,00 грн (8 500,00 грн -3028,00 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ" про стягнення 19 845,12 грн задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРІНЗ" (01000, м. Київ, просп. Бажана Миколи, буд. 3; ідентифікаційний код: 43297606) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75; ідентифікаційний код: 40392181) 13 180,47 грн заборгованості з орендної плати, 4 222,85 грн неустойки у вигляді плати за користування річчю за час прострочення, 2 086,58 грн пені, 2973,80 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.09.2024

Суддя Ю.А. Бажанова