Рішення

від 20.09.2024 по справі 904/2982/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2982/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2982/24

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради

до Акціонерного товариства "Дніпровський електровозобудівний завод"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 08.07.2024 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Дніпровський електровозобудівний завод" (далі - відповідач) про стягнення 448.574,28 грн, з яких: 401.615,26 грн основної заборгованості, 38.085,32 пені, 3.838,70 грн трьох процентів річних, 5.035,00 грн інфляційних збитків.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2982/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024.

Ухвалою від 12.07.2024 залишено позовну заяву без руху, запропоновано позивачу надати до господарського суду документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень.

Через відділ документального забезпечення 17.07.2024 від позивача надійшло клопотання від 17.07.2024 за вих. №1166 про усунення недоліків, до яких позивач додає документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень.

Ухвалою від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 надсилалася відповідачу на адресу: 49068, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Орбітальна, будинок 13, за трек-номером 0600278658136.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 01.08.2024 з відміткою про отримання 30.07.2024.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Так, суд встановив, що ухвала від 22.07.2024 вважається врученою відвідачу коли зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 01.08.2024 з відміткою про отримання 30.07.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 22.07.2024 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 14.08.2024.

Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив на позов не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявності/відсутності доказів часткової/повної оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 21.10.2013 між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» та Державним підприємством «Дніпропетровський наукововиробничий комплекс «Електровозобудування» було укладено договір №051482 про постачання теплової енергії (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 доби).

У відповідності до пункту 3.2.2 договору споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що тариф для розрахунків по цьому договору складає:

Теплова енергія (1Гкал) 268,74 грн (з ПДВ).

Опалення 1м2 загальної площі (з розрахунку середньої температури опалювального сезону грн/міс (-1оС).

Пунктом 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4 договору.

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує (п. 7.3 договору).

Пунктом 7.4 договору визначено, що кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

В разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (пункт 8.2.3 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2016.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 11.3 договору).

Пунктом 11.4 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. По узгодженню сторін оплата за послуги теплопостачання буде здійснена з 22.10.2013 на підставі заяви споживача, акту про подачу теплової енергії.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання", акту приймання - передачі об`єктів і мереж: теплопостачання, Комунальне підприємство "Теплоенерго" отримало від Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" засоби для теплопостачання приміщень відповідача.

Згідно з рішенням Дніпровської міської ради №24/23 від 19.07.2017 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго", Комунальному підприємству "Теплоенерго" було передано право вимоги за заборгованістю, яка виникла перед Комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі".

Тож, у зв`язку з неможливістю подальшого виконання обов`язків з теплопостачання об`єктів за договором №051482 від 21.10.2013 Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та фактичним переданням функцій та засобів теплопостачання позивачу, між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та Акціонерним товариством "Дніпровський електровозобудівний завод"27.09.2016 укладено тристоронню додаткову угоду до договору №051482 від 21.10.2013, яка за змістом є угодою про заміну кредитора у зобов`язанні.

Додаткова угода до договору №051482 від 27.09.2016 відповідачем не підписана та на адресу позивача не повернута.

Відповідно до пункту 3.4 додаткової угоди у разі неотримання новою енергопостачальною організацією підписаної угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою.

Згідно з пунктом 1.1.1 додаткової угоди у порядку та на умовах визначених цією угодою, енергопостачальна організація передає новій енергопостачальній організації, а нова енергопостачальна організація набуває прав і обов`язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором.

Права, зобов`язання та відповідальність за основним договором переходять до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цієї угоди (п. 1.1.4. додаткової угоди).

З урахуванням вищевикладеного, додаткова угода до договору №051482 від 27.09.2016 вважається погодженою, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" набуло усіх прав та обов`язків сторони-виконавця за основним договором.

Державним підприємством «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» було змінено власне найменування на Державне підприємство «Дніпровський електровозобудівний завод».

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 15.02.2017, предметом якої була зміна найменування споживача.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №999-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» в акціонерне товариство», наказів Фонду державного майна України від 03.01.2019 № 4 «Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод», від 17.08.2020 № 1366 «Про перетворення державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» в приватне акціонерне товариство» та від 18.11.2020 №1845 «Про припинення державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» шляхом перетворення», Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» було припинено шляхом перетворення в Акціонерне товариство «Дніпровський електровозобудівний завод».

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство «Дніпровський електровозобудівний завод» є правонаступником Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод».

10.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої всі права та обов`язки по договору №051482 від 21.10.2013 про постачання теплової енергії гуртожитку по вул. Кобзарська, буд.1 переходять до Акціонерного товариства «Дніпровський електровозобудівний завод».

Враховуючи викладене, сторонами договору про постачання теплової енергії № 051482 від 21.10.2013 є КП «Теплоенерго» (далі - енергопостачальна організація, позивач) та АТ «Дніпровський електровозобудівний завод» (далі споживач, відповідач).

Відповідно до п. 3.1.5 договору, у разі порушення позивачем умов договору, споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Відповідно до п. 3.2.2 споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Виконання вказаного обов`язку, Відповідачем не здійснено.

Відповідно до п. 3.2.5. договору, споживач зобов`язаний письмово сповіщати позивача про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 робочих днів з моменту настання зазначених подій.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладу обліку.

Відповідно до п. 5.4 договору, споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає позивачу звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Відомості про кількість спожитої теплової енергії зафіксовано в актах приймання передачі теплової енергії та рахунках, що направлялись відповідачеві.

Позивач у позові зазначає, що від відповідача не надходило звернень щодо порушень договірних зобов`язань з боку позивача, що є свідченням належного виконання позивачем обов`язків за договором.

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2023 року по березень 2024 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 401.615,26 грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі послуги та рахунки:

- №051482 від 30.11.2023, згідно з яким поставлено 32,6668 Гкал теплової енергії на суму 56.883,35 грн з ПДВ;

- №051482 від 31.12.2023, поставлено 50,68024 Гкал теплової енергії на суму 88.250,52 грн з ПДВ;

- №051482 від 31.01.2024, поставлено 62,77799 Гкал теплової енергії на суму 109.316,57 грн з ПДВ;

- №051482 від 29.02.2024, поставлено 45,27561 Гкал теплової енергії на суму 78.839,33 грн з ПДВ;

- №051482 від 31.03.2024, поставлено 39,23776 Гкал теплової енергії на суму 68.325,49 грн з ПДВ (арк. 35-44 том 1).

Акти та рахунки були направлені позивачу, а саме:

- за листопад 2023 року акт та рахунок направлено 13.12.2023 у зв`язку із відсутністю відомостей про дату вручення відправлення, відлік моменту вручення слід визначати враховуючи приписи пункту 10 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, якими передбачено, що оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати: пересилання поштових відправлень у нормативні строки, встановлені ними самостійно згідно із законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.12.2007 № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" визначено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2.

За визначенням що міститься у наведених вище Правилах надання послуг поштового зв`язку - реєстроване поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Отже, строком вручення відповідачу зазначеного поштового відправлення є день подання відправлення: 13.12.2023 + 2 дні для пересилання, тобто днем вручення є 15.12.2023,тому відлік 5 днів для проведення остаточного розрахунку, які

передбачені умовами договору, слід здійснювати з цієї дати.

Відтак, останнім днем для оплати є 20.12.2023, а порушення зобов`язання починається з 21.12.2023;

- за грудень 2023 року - акт та рахунок направлено 12.01.2024, отримано 29.01.2024 (відповідно до трекінгу відправлення), останнім днем для оплати є 05.02.2024, зобов`язання порушено з 06.02.2024;

- за січень 2024 року - акт та рахунок направлено 12.02.2024, отримано 29.02.2024 (відповідно до трекінгу відправлення), останнім днем для оплати є 05.03.2024, зобов`язання порушено з 06.03.2024;

- за лютий 2024 року - акт та рахунок направлено 20.03.2024, отримано (+ 2 дні для пересилання відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку) 22.03.2024, останнім днем для оплати є 27.03.2024, зобов`язання порушено з 28.03.2024.

- за березень 2024 року - акт та рахунок направлено 11.04.2024, отримано 25.04.2024 (відповідно до трекінгу відправлення), останнім днем для оплати є 30.04.2024, зобов`язання порушено з 01.05.2024.

Також позивач зазначає, що ним 20.06.2024 було направлено на адресу відповідача досудову вимогу та акт звіряння взаємних розрахунків, яка була залишена без відповіді.

Відповідно до пункту 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до пункту 7.4 договору, з урахуванням положень статті 254 Цивільного кодексу України строк оплати за поставлену теплову енергію є таким, що настав.

Відповідач заборгованість у розмірі 401.615,26 грн не сплатив.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 401.615,26 грн основної заборгованості, 38.085,32 пені, 3.838,70 грн трьох процентів річних, 5.035,00 грн інфляційних збитків.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договорів, господарський суд встановив, що сторонами погоджено їх істотні умови.

Договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договори у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсними.

Таким чином укладені між сторонами договори є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки теплової енергії.

Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов`язок поставити відповідачу теплову енергію, в свою чергу відповідач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 7.4 договору визначено, що кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2023 року по березень 2024 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 401.615,26 грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі послуги та рахунки: - №051482 від 30.11.2023, згідно з яким поставлено 32,6668 Гкал теплової енергії на суму 56.883,35 грн з ПДВ; - №051482 від 31.12.2023, поставлено 50,68024 Гкал теплової енергії на суму 88.250,52 грн з ПДВ; - №051482 від 31.01.2024, поставлено 62,77799 Гкал теплової енергії на суму 109.316,57 грн з ПДВ; - №051482 від 29.02.2024, поставлено 45,27561 Гкал теплової енергії на суму 78.839,33 грн з ПДВ; - №051482 від 31.03.2024, поставлено 39,23776 Гкал теплової енергії на суму 68.325,49 грн з ПДВ (арк. 35-44 том 1). Акти та рахунки були направлені на аресу відповідача.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

20.06.2024 було направлено на адресу відповідача досудову вимогу та акт звіряння взаємних розрахунків, яка була залишена без відповіді.

Відповідно до пункту 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Отже, строк оплати теплової енергії поставленої у період з листопада 2023 року до березня 2024 року є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії, поставленої у період з листопада 2023 року до березня 2024 року на загальну суму 401.615,26 грн матеріали справи не містять.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, заявлені до стягнення 401.615,26 грн основної заборгованості визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.3 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 21.12.2023 до 26.06.2024 на загальну суму 38.085,32 грн. При цьому розрахунки здійснював по кожному періоду оплати окремо.

Суд, здійснивши власний перерахунок пені, виявив арифметичні помилки у розрахунку та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 35.571,42 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 2.513,90 грн пені слід відмовити.

Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних загальний період з 21.12.2023 до 26.06.2024 у загальному розмірі 3.838,70 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2024 року до червень 2024 року на загальну суму 5.035,00 грн.

Господарський суд здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, виявив арифметичні помилки у розрахунку та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню три проценти річних у розмірі 3.828,36 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 10,34 грн трьох процентів річних слід відмовити.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд виявив арифметичні помилки у розрахунку та встановив, що розмір інфляційних втрат має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційних втрати у розмірі 5.035,00 грн.

Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є частково доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Також судом враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно із п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану дія абзаців 1 та 3 п. 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі коли такі юридичні особи не мають право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відповідно до п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідач не надає доказів того, що у приміщенні, до якого подавалась теплова енергія, розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а відповідач не має право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відтак положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану не можуть застосовуватися у даній справі.

Подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22.

При цьому, відповідач у даній справі не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5.352,60 грн з урахуванням того, що 99,44 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровський електровозобудівний завод" (49068, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Орбітальна, будинок 13; ідентифікаційний код 32495626) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 401.615,26 грн (чотириста одну тисячу шістсот п`ятнадцять грн 26 к.) основної заборгованості, 35.571,42 грн (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят одну грн 42 к.) пені, 3.828,36 грн (три тисячі вісімсот двадцять вісім грн 36 к.) трьох процентів річних, 5.035,00 грн (п`ять тисяч тридцять п`ять грн 00 к.) інфляційних втрат, 5.352,60 грн (п`ять тисяч триста п`ятдесят дві грн 60 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 2.513,90 грн пені та 10,34 трьох процентів річних) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк