Рішення

від 20.09.2024 по справі 904/2996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2996/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2996/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАРНОКІТ"

до Приватного підприємства "Системні комунікації"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАРНОКІТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 08.07.2024 за вих. №б/н до Приватного підприємства "Системні комунікації" (далі - відповідач) у якій просить:

стягнути 491.542,60 грн, з яких: 428.800,00 грн попередньої оплати за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023, 62.742,60 грн пені нарахованої за неналежне виконання зобов`язань за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023;

стягнути 50.522,00 грн попередньої оплати за договором про надання послуг №75 від 25.10.2023.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2996/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024.

Ухвалою від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 26.07.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Через систему «Електронний суд» 31.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Через систему «Електронний суд» 02.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами був укладений договір №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023. Позивач здійснив попередню оплату у розмірі 1.608.000,00 грн за перевезення вантажу у кількості 60 вагонів або 4.200 тн. Додатком №2 до договору сторони визначили терміни перевезення, а саме, 1 етап перевезення 60 вагонів або 4.200 тн впродовж 10 робочих днів з моменту оплати клієнтом. Тобто відповідач в порядку передбаченому договором та додатками до нього мав виконати перевезення 60 вагонів або 4.200 тн в строк до 04.12.2023 включно.

Відповідач виконав зобов`язання тільки щодо організації перевезення та фактичного перевезення 44 вагонів, замість 60, вартість послуг з перевезення яких була оплачена позивачем на загальну суму 1.608.000,00 грн. Відповідачем не було надано послуг на загальну суму 428.800,00 грн, що були попередньо сплачені на користь відповідача.

Відтак, в порушення умов договору відповідач виконав обов`язок з надання транспортноекспедиторських послуг з організації перевезення вантажів позивача в залізничному рухомому складі не в повному обсязі та не належним чином з порушенням встановлених строків надання послуг, а тому позивач просить стягнути 428.800,00 грн попередньої оплати за договором, а також нарахував відповідачу 62.742,60 грн пені за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Також між сторонами було укладено договір №75 від 25.10.2023, відповідно до якого відповідач виконав зобов`язання тільки щодо надання послуг перевезення 1.673,93 тн вантажу, замість 4.200 тн, як було визначено сторонами в специфікації №1.

Вартість послуг з перевезення була сплачена позивачем в повному обсязі на загальну суму 84.000,00 грн. Відповідачем в свою чергу не було надано послуги на загальну суму 50.522,00 грн.

Тобто, відповідач виконав обов`язок з надання послуг перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом не в повному обсязі та не належним чином з порушенням встановлених строків надання послуг, тому позивач просить стягнути з відповідача 50.522,00 грн попередньої оплати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у відзиві зазначає, що за умовами договору 25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 відповідач, як експедитор, прийняв на себе зобов`язання надати позивачу, як клієнту, за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажу щебню 20-40 мм загальною масою 14.500 тон в залізничному рухомому складі.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на додаткову угоду №1 від 25.10.2023 до договору №15/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023, який сторонами не укладався, як не укладався і договір №15/10/23-ПВ/ГРН від 16.10.2023, посилання на який міститься у фабулі даної додаткової угоди. Додаткова угода №1 містить у собі низку суперечливих відомостей щодо номеру та дати договору, до якого її було складено, у зв`язку з чим, така додаткова угода не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача кошти за іншим договором 25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023, однак ним не надано до суду доказів погодження сторонами вартості транспортно-експедиторського обслуговування та оплати послуг експедитора у формі окремої додаткової угоди саме до вказаного договору, як того вимагає п. 3.5, що позбавляє суд можливості визначити окремо вартість транспортно-експедиторського обслуговування та оплати послуг експедитора за договором 25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023, який покладено в основу позовної заяви.

Додаток №2 до договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023, на який посилається позивач, містить інформацію лише щодо об`єму (ваги) вантажу, ціни за одиницю, та загальну вартість без визначення у додатку №2 окремої вартості транспортно-експедиторського обслуговування та оплати послуг експедитора.

Також, в п. 9.14 договору сторони погодили, що підписанням цього договору вони підтверджують взаємну згоду на обов`язкове скріплення печаткою тексту самого договору, будь-яких змін до нього, доповнень, додаткових угод та додатків, які є його невід`ємною частиною. Разом з тим, за змістом наданої позивачем копії додаткової угоди №1 вбачається відсутність у ній печатки зі сторони клієнта (позивача), що свідчить про невідповідність змісту додаткової угоди №1 вимогам п. 9.14. договору, через що, така додаткова угода не може розглядатися, як невід`ємна частина договору, а, відтак, є недопустимим доказом у справі.

Відповідач вважає, що позов має передчасний характер, зокрема, згідно п. 3.8. договору у випадку, якщо перерахована клієнтом сума передоплати перевищує фактичну вартість здійснення транспортно-експедиторського обслуговування та оплату послуг експедитора, сума перевищення залишається у розпорядженні експедитора для здійснення подальшого транспортно-експедиторського обслуговування за цим договором, або може бути повернута клієнту за його письмовим зверненням протягом узгодженого періоду, але в жодному разі не більше, як протягом 5-ти календарних днів. Наразі договір №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 є чинним, доказів його розірвання у встановленому законом порядку, позивач до суду не надав. Позивач не звертався до відповідача із письмовим зверненням в порядку п. 3.8. договору з вимогою про повернення суми попередньої оплати, та не узгоджував із відповідачем строку її повернення.

Враховуючи вище викладене, оскільки за змістом позовної заяви договір не є розірваним, а сума передоплати перевищила фактичну вартість здійснення транспортно-експедиторського обслуговування та оплату послуг експедитора, то у такому разі, за відсутності письмового звернення позивача щодо повернення йому суми попередньої оплати, кошти в сумі такої передоплати можуть на законній підставі, згідно п. 3.8. договору, перебувати у розпорядженні відповідача, у зв`язку з чим, позовні вимоги у відповідній частині позову є передчасними та задоволенню не підлягають, також не підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про стягнення пені в розмірі 62.742,60 грн, нарахованої позивачем за період з 04.12.2023 по 03.06.2024, за відсутності визначеного договором та/або законом обов`язку відповідача з повернення позивачу суми попередньої оплати за договором, який вважався б таким, що настав.

Щодо договору про надання послуг №75 від 25.10.2023 відповідач зазначає, що п. 2.1 договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця фіксується в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

В специфікації №1 до договору сторони визначили, зокрема, пункт навантаження «ст.Одеса-Дачна» та пункт розвантаження «Одеська область, Беляївський район, Нерубайська сільська рада, с. Дачне, масив 1 (один)». Крім того, в специфікації передбачено обов`язок замовника (позивача) повідомляти виконавця (відповідача) про необхідність отримати вантаж у пункті навантаження не менше, ніж за 3 календарних дні до запланованої дати, в усній/письмовій/електронній формі, на вибір замовника. Також, у специфікації сторони визначили терміни перевезення по 1 етапу 4.200 тон впродовж 5 робочих днів з моменту отримання вантажу в пункті навантаження.

Відповідач зазначає, що позивач не виконав умови договору (специфікації) та не повідомив відповідача про необхідність отримання вантажу у пункті навантаження, тому відповідач не міг отримати вантаж, та виконати свій обов`язок щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом, у зв`язку з чим, саме позивач є кредитором, який прострочив виконання зобов`язання. Тому відповідач вважає, що на законних підставах, в силу ч. 3 ст. 933 ЦК України, мав право відкласти виконання свого обов`язку з перевезення вантажу, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати відповідача таким, що порушив умови договору.

Таким чином, вимоги про стягнення коштів за договором про надання послуг №75 від 25.10.2023 є передчасними та недоведеними позивачем, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідач також вважає, що позивач безпідставно посилається на норми ч. 1 ст. 693 ЦК України, якою врегульовано питання щодо внесення та повернення попередньої оплати за товар за договором купівлі-продажу, оскільки між сторонами виникли інші спірні правовідносини, а саме, за договором про надання послуг транспортного експедирування та перевезення вантажу залізничним і автомобільним транспортом, а отже, на спірні правовідносини не поширюються норми ЦК України, які регулюють порядок повернення продавцем отриманої ним від покупця суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу товарів.

Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача

Позивач зазначає, що ним було надано до суду договір № 25/10/23-ПВ/ГРН від 25 жовтня 2023 року та складені до нього додатки, додаткові угоди, в тому числі додаткову угоду №1 від 25 жовтня 2023 року (з технічними помилками по тексту). Як зазначено самим відповідачем, так і наразі ним підтверджується, між сторонами спору не укладалось інших правочинів окрім тих, про які йдеться в позовній заяві, та копії яких були подані до суду разом із позовною заявою. Додаткова угода № 1 від 25 жовтня 2023 року є нічим іншим як додатковою угодою до договору № 25/10/23-ПВ/ГРН від 25 жовтня 2023 року, в якій визначено винагороду експедитора, як про це йдеться в п. 3.5. договору № 25/10/23-ПВ/ГРН.

Щодо зазначення відповідачем про те, що додаткова угода не була скріплена печаткою, а тому не може вважатись доказом у справі, позивач зазначає, що фактичне виконання умов договору та додаткових угод, додатків до нього підтверджує досягнення домовленостей сторонами, оскільки на їх виконання відповідач виписував рахунки-фактури, позивач здійснив їх оплату в повному обсязі, та відповідач приступив та частково виконав взяті на себе зобов`язання.

Також позивач зазначає, що не сплачував більшу суму коштів, ніж було погоджено сторонами. Позивач сплатив суму що була зазначена в рахунку на оплату №161 від 17 листопада 2023 року, виставлений відповідачем. Отже не існує факту перерахування позивачем більшої суми передоплати, внаслідок чого, застосування п. 3.8. договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 не є можливим, оскільки відсутні фактичні обставини, за яких вказаний пункт може бути застосований. Таким чином, звернення позивача до суду з вимогою про стягнення попередньо сплачених коштів (передоплати) за послуги, що не були фактично надані у встановлені договором строки та порядку, в жодному випадку не може вважатись передчасним, а доводи відповідача слід вважати спростованими та такими, що направлені для незаконного уникнення відповідальності.

Щодо тверджень відповідача про те, що ним не було порушено умов договору №75, оскільки позивач не повідомив про необхідність отримати вантаж у пункті навантаження, оскільки відповідачем не було отримано необхідної інформації від позивача потрібної для виконання зобов`язання, а тому на підставі статті 933 ЦК України мав право відкласти виконання свого зобов`язання. Позивач зазначає, якщо відповідач не отримав усієї необхідної інформації від позивача, він не звернувся до нього з проханням уточнити та надати усю інформацію, необхідну для виконання свого зобов`язання, як це передбачається частиною 2 статті 933 ЦК України, згідно з якою експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. Відповідачем не було подано позивачу ні повідомлень, ні вимог надати повну чи уточнену інформацію, а тому таку поведінку відповідача можна вважати недобросовісною по відношенню до позивача.

Щодо заперечень відповідача про обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, позивач зазначає, що у своїх запереченнях відповідач не взяв до уваги, що ні норми ЦК України, ні норми ГК України в частині надання послуг з перевезення вантажів та договору транспортного експедирування не врегульовують питання попередньої оплати та порядку її повернення. А відповідно до статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). А у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Саме тому, до правовідносин щодо попередньої оплати за договором №25/10/23-ПВ/ ГРН від 25.10.2023 позивач просить суд застосовувати положення статті 693 ЦК України за аналогією закону.

Стислий виклад позиції відповідача на відповідь на відзив відповідача

Відповідач не погоджується з доводами, викладеними у відповіді на відзив, та зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що додаткова угода №1 укладена саме до договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 та є його невід`ємною частиною, а тому укладення такої угоди неможливо покласти в основу ухваленого судом рішення.

Також відповідач вказує, що відсутність печатки позивача у додатковій угоді №1 свідчить про недотримання встановлених в договорі вимог щодо форми укладення додаткових угод до вказаного договору, що дає підстави дійти висновку про недопустимість додаткової угоди №1 як доказу.

Відповідач зазначає, що у наданих позивачем до суду копіях платіжних інструкцій №9081 від 20.11.2023 та №9082 від 20.11.2023 в "Призначенні платежу" зроблено посилання на виставлені відповідачем рахунки №161 від 17.11.2023 та №162 від 17.11.2023, в яких прямо зазначено, що вони виставлені відповідачем на підставі договорів, а не додаткової угоди №1, як стверджує позивач.

Відповідач також зазначає, що позивачем не враховано, що в п. 3.8. договору прямо визначено про перевищення суми попередньої оплати над фактичною (а не узгодженою сторонами у договорі) вартістю наданих послуг з транспортно-експедиторського обслуговування. Відтак, позивач безпідставно ототожнив фактичну вартість наданих послуг з вартістю таких послуг, що узгоджена сторонами у договорі, що призвело до неправильного тлумачення позивачем п. 3.8. договору, та помилкового висновку про незастосування до спірних правовідносин зазначеного пункту договору.

Посилаючись на часткове виконання відповідачем умов договору, позивач у позовній заяві не зазначив вартість послуг експедитора за фактично надані послуги з транспортного експедирування, у зв`язку з чим, неможливо встановити розмір попередньої оплати, яка б підлягала поверненню.

На думку позивача, відповідач не виконав вимог ч. 2 ст. 933 ЦК України, а саме, не звернувся до позивача з повідомленням про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - з вимогою про надання необхідної додаткової інформації. Відповідач вважає такі доводи позивача безпідставними, оскільки норми ч. 2 ст. 933 ЦК України стосуються випадків одержання інформації, яка є неповною або містить певні недоліки, в той час, як за обставинами даної справи позивач не надав відповідачу жодної інформації щодо необхідності отримання вантажу в пункті навантаження, у зв`язку з чим, норми ч. 2 ст. 933 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Щодо зазначення позивачем про застосування до спірних відносин аналогії закону, відповідач вважає, що її можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин. Проте, правовий аналіз змісту правовідносин, які властиві договорам купівлі-продажу, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок укладення ними договорів транспортного експедирування та/або перевезення вантажу, які є договорами про надання послуг, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої в ст. 8 ЦК України.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; надання послуг; настання строку оплати за виконані роботи; наявності/відсутності повної/часткової оплати виконаних робіт; наявності/відсутності заборгованості.

Суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАРНОКІТ" (далі - клієнт, позивач) та Приватним підприємством "Системні комунікації" (далі експедитор, відповідач) було укладено договір №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого експедитор здійснює транспортно-експедиційне обслуговування клієнта (далі по тексту ТЕО), в рамках якого експедитор надає клієнту за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів клієнта в залізничному рухомому складі (далі по тексту послуги експедитора).

Відповідно до п. 1.3. договору, вантажем, перевезення або організація перевезення якого має бути виконане, є щебінь 20-40 мм. Загальна маса вантажу 14 500 тн.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що клієнт у разі місячного планування перевезень не пізніше ніж за 16 календарних днів до початку запланованого місяця має направити експедитору відомості для здійснення ТЕО за цим договором, які містять основні істотні деталі, у тому числі: обсяги перевезень, напрями перевезень, рід вантажу, гарантії оплати і інше за формою, наведеною в додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 2.1.9. договору обов`язок приймати від експедитора рахунки і проводити розрахунки з експедитором відповідно до вимог цього договору.

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що експедитор зобов`язаний приймати від клієнта відомості та оперативні відомості, передбачені пунктами 2.1.1., 2.1.2. цього договору та забезпечити надання вагонів не пізніше ніж протягом 3-х робочих днів з моменту отримання таких відомостей. Надіслані клієнтом відомості та оперативні відомості є завданням на надання експедиторських послуг, прийнятими до виконання експедитором.

Відповідно до п. 2.3.2. договору, виставлення експедитором рахунку є узгодженням експедитором відомостей та оперативних відомостей, отриманих від клієнта.

Відповідно до п. 2.3.5. договору, експедитор зобов`язаний надавати клієнту акт(и) наданих послуг за результатами наданих послуг (організація перевезення та фактичне перевезення вантажу до пункту призначення) у звітному періоді. Акти наданих послуг складаються на підставі наявних у експедитора на дату складання актів документів.

Відповідно до п. 2.3.7. договору, експедитор зобов`язаний за кожним фактом перевезення вантажу наданого клієнтом за цим договором, надавати разом з вантажем вантажоотримувачу залізничу (транспортну) накладну. Датою передачі вантажу вантажоодержувачу вважається дата проставлена на залізничній накладній при отриманні вантажу.

Загальна сума цього договору визначається на підставі всіх актів наданих послуг, оформлених сторонами порядком, передбаченим цим договором (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, клієнт здійснює оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в розмірі 100% від розрахункової вартості на підставі виставленого експедитором рахунка протягом 3 (трьох) робочих днів. Сторонами може бути узгоджений інший порядок передоплати вартості здійснення ТЕО.

Вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.6. договору сторони угодили, що розмір вартості здійснення ТЕО, послуг експедитора та порядок їх сплати клієнтом може змінюватися за взаємною згодою сторін, шляхом оформлення відповідних додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 3.10. договору, факт надання послуг експедитором підтверджується документом (документами), який відображає наступну інформацію: рід вантажу, пункт відправлення та призначення, рух у завантаженому та/або порожньому стані, місце та час знаходження рухомого складу, номер вагону, номер відправки, факт списання грошей з особового рахунку експедитора, іншу інформацію про послугу. Такими документами можуть бути: дані електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці, або перевізний документ, або накопичувальна картка або відомість форми ГУ-46, або перелік філії «ЄРЦЗП» АТ «Укрзалізниця» або акт наданих послуг, або інші документи. За підсумками роботи за місяць сторони не пізніше останнього дня звітного місяця оформлюють акт наданих послуг, який є первинним документом для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За ініціативою експедитора можуть оформлюватись декілька актів на місяць за підсумками роботи в періоді, який вказано в акті наданих послуг.

Відповідно до п. 3.13. договору, клієнт здійснює перерахування грошових коштів по банківським реквізитам зазначеним в рахунках, виставлених експедитором.

Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх виконання (п. 8.1. договору).

25.10.2023 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №15/10/23-ПВ/ГРН від 25 жовтня 2023 року (далі додаткова угода), відповідно до п.1 якої експедитор надає послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням власного (орендованого/залученого) залізничного рухомого складу (далі рухомий склад) і забезпечує його своєчасну подачу на залізничній станції для перевезення вантажів за наступними напрямками у таблиці 1: станція відправлення ст. Хащевато Одеська залізниця код ст. 409901; ст. призначення ст. Одеса-Дачна, Одеська залізниця код ст. 406802; найменування вантажу, ЄТСНВ щебень гранітний, код вантажу 232395; ставка, грн/вагон. З ПДВ 26.800,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди №1, передбачено, що відповідно до п. 3.5. Розділу 3 «Розрахунки за договором» договору, винагорода експедитора за надання послуг на перевезення вантажів залізничним транспортом, вказаних у п. 1 даної додаткової угоди визначається по кожному напрямку за 1 вагон згідно таблиці 1 при завантаженні вагону 68-70 тн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1, при організації перевезень вантажів клієнта, зазначених в п. 1. даної додаткової угоди, вартість послуг в вагонах експедитора за вищевказаним маршрутом включає:

1) Тариф по території України за завантажений та порожній рейси згідно зі «Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ним послуги» Тарифне керівництво №1, з урахуванням діючих коефіцієнтів, встановлених на тарифи (далі - тарифне керівництво №1);

2) Плату за користування власним (орендованим) вагоном;

3) Винагороду (плату) експедитору.

Відповідно до п. п. 6, 7 додаткової угоди №1, у всьому іншому, що не змінено даною додатковою угодою, сторони керуються умовами договору. Додаткова угода є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між сторонами, і є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди №1 дана додаткова угода складена у двох однакових примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з 10 жовтня 2023 року і діє до дати виконання сторонами взятих на себе зобов`язань або до дати підписання наступного додатку зі зміною умов даного перевезення, але в кожному разі в межах строку дії договору.

Додаток №2 до договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25 жовтня 2023 року (далі додаток №2) сторони визначили умови перевезення та умови оплати - 1 етап попередня оплата за перевезення вантажу у кількості 60 вагонів або 4200 тн впродовж 5 банківських днів після підписання Додатку №2. Терміни перевезення: 1 етап перевезення 60 вагонів або 4200 тн впродовж 10 робочих днів з моменту оплати клієнтом.

Як у позові зазначає позивач, відповідачем було виставлено рахунок на оплату №161 від 17 листопада 2023 року на загальну суму 1.608.000,00 грн, в тому числі ПДВ 268.000,00 грн. Категорія послуг визначених в Рахунку №161 Організація перевезення вантажу залізничним транспортом. Кількість 60 шт.

Платіжною інструкцією №9081 від 20 листопада 2023 року позивач здійснив попередню оплату у розмірі 1.608.000,00 грн з призначенням платежу - організація перевезення вантажу залізничним транспортом, згідно рах№161 від 17.11.2023, ПДВ 20% - 268.000,00 грн.

Тобто, позивач виконав свій обов`язок з оплати експедиторських послуг, в порядку та на умовах визначених в договорі, додатку №1, додатку №2, в повному обсязі та належним чином.

Позивач також зазначає, що відповідно до п. 2.3.4. договору експедитор зобов`язаний організовувати перевезення вантажів Клієнта залізничним транспортом. Після прибуття вагонів до станції розвантаження, здійснити розвантаження вагонів.

В додатку №2 сторони визначили терміни перевезення, а саме, 1 етап перевезення 60 вагонів або 4.200 тн впродовж 10 робочих днів з моменту оплати клієнтом.

Тобто експедитор, в порядку передбаченому договором та додатками до нього мав виконати перевезення 60 вагонів або 4.200 тн в строк до 04.12.2023 включно.

Позивач у позові зазначає, що відповідачем було здійснено організацію перевезення та фактичне перевезення вантажу до пункту призначення по 44 вагонах або 3.080 тн, замість 60 вагонів або 4.200 тн, як це було погоджено сторонами в додатку №2.

Тобто відповідач виконав зобов`язання тільки щодо організації перевезення та фактичного перевезення 44 вагонів, замість 60, вартість послуг з перевезення яких була оплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією №9081 на суму 1.608.000,00 грн.

Відповідачем не було надано визначених в договорі та додатках до нього послуг на загальну суму 428.800,00 грн, що були попередньо сплачені на користь відповідача.

За результатами надання послуг, відповідачем лише частково було надано акт(и) наданих послуг, а саме:

- акт наданих послуг №301 від 04.01.2024 на суму 53.600,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 2-х вагонах;

- акт наданих послуг №312 від 11.01.2024 на суму 80.400,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 3-х вагонах;

- акт наданих послуг №232 від 18.12.2023 на суму 134.000,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 5-ти вагонах;

- акт наданих послуг №267 від 26.12.2023 на суму 134.000,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 5-ти вагонах.

Відповідачем не було складено та передано актів наданих послуг за фактом організації та перевезення вантажу в залізничному рухомому складі в кількості 29 вагонів.

Зазначені обставини неповного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором також підтверджується залізничними накладними на перевезення вантажу 44-ми вагонами залізничного рухомого складу, замість 60-ти, як це було визначено сторонами в додатку №2.

Також позивач зазначає, що відповідно до п. 4.9. договору, порушення перевізником, з яким експедитор вступив в договірні відносини для виконання цього договору, строків (термінів) перевезення вантажу або невиконання експедитором зобов`язань з перевезення вантажу є підставою для дострокового розірвання даного договору клієнтом в односторонньому порядку.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАРНОКІТ" (далі - замовник, позивач) та Приватним підприємством "Системні комунікації" (далі виконавець, відповідач) було укладено договір про надання послуг №75 від 25 жовтня 2023 року (далі договір №75), предметом якого, відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах визначених договором, виконавець зобов`язується прийняти на відповідальне зберігання вантаж, організувати перевезення вантажу, та виконання перевезення вантажу замовника (надалі- послуги) автомобільним транспортом (автомобілі самоскиди з екіпажем), а замовник зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 1.3. договору вантажем, який передається на зберігання та подальше перевезення виконавцем, є щебінь 20-40 мм. Загальна маса вантажу: 14.500 тн.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг виконавця фіксується в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, фактичний перелік та загальна вартість наданих за договором послуг визначається на підставі підписаних сторонами товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 3.1.1. договору, виконавець зобов`язується прийняти вантаж на зберігання та забезпечити його схоронність протягом всього періоду зберігання. Виконавець виконує свої обов`язки

Відповідно до п. 3.1.7. договору, виконавець зобов`язується забезпечити вчасне, з дотриманням погоджених сторонами строків, перевезення вантажу та передання його вантажоотримувачу.

Відповідно до п. 3.1.8. договору, за кожним фактом перевезення вантажу наданого замовником за цим договором, виконавець зобов`язується надавати разом з вантажем товарно-транспортну накладну. Датою передачі вантажу вантажоотримувачу вважається дата проставлена на товарно-транспортній накладній при отриманні вантажу.

За результатом здійснення перевезення вантажу та передачі його вантажоотримувачу, виконавець передає замовнику підписані примірники акту приймання-передачі наданих послуг в двох екземплярах. Замовник у разі відсутності зауважень, протягом 5 банківських днів з моменту отримання від виконавця належним чином оформленого акта наданих послуг, підписує його та передає один примірник виконавцю. У разі виникнення розбіжностей по акту наданих послуг замовник зобов`язаний затвердити (підписати) акт наданих послуг (у той самий термін) з зазначенням розбіжностей (недоліки наданих послуг), а виконавець зобов`язаний протягом 5 робочих днів усунути такі недоліки.

Замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги у розмірі та в строки, передбачені умовами цього договору (п. 3.2.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх виконання (п. 6.1. договору).

Між сторонами 25.10.2023 було підписано специфікацію №1 до договору про надання послуг №75 від 25.10.2023, якою сторони визначили пункт навантаження, пункт розвантаження, а також ціну за доставку 1 тн вантажу, що становить 20,00 грн. з ПДВ. Також погодили умови оплати та терміни перевезення. Так, зокрема, відповідно до 1 етапу оплати, замовник мав виконати попередню оплату за перевезення вантажу у кількості 4.200 тн впродовж 15 банківських днів після підписання специфікації №1.

Як зазначає позивач, відповідачем було виставлено рахунок на оплату №162 від 17 листопада 2023 року на загальну суму 84.000,00 грн, в тому числі ПДВ 14.000,00 грн. Категорія послуг визначених в рахунку №162 Перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Платіжною інструкцією №9082 від 20.11.2023 позивач здійснив попередню оплату на суму 84.000,00 грн з призначенням платежу - Організація перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно рах.№162 від 17.11.2023 року, ПДВ 20% - 14.000,00 грн.

За результатами надання послуг відповідачем лише частково було надано акт(и) наданих послуг, а саме:

- акт надання послуг №276а від 26.12.2023 на суму 6.881,80 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 344.09 тн.;

- акт надання послуг №232а від 19.12.2023 на суму 6.894,80 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 344.74 тн;

- акт надання послуг №312а від 11.01.2024 на суму 4.341,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 217.05 тн;

- акт надання послуг №301а від 04.01.2024 на суму 2.871,20 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 143.56 тн;

Всього за договором №75 відповідач виконав перевезення вантажу загальною кількістю 1673,93 тн.

Відповідачем взагалі не було складено та передано актів наданих послуг за фактом надання послуг перевезення 624,49 тн. вантажу.

Позивач зазначає, що відповідач виконав зобов`язання щодо надання послуг перевезення 1.673,93 тн вантажу, замість 4.200 тн, як було визначено сторонами в специфікації №1.

Вартість послуг з перевезення була сплачена позивачем в повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №9082 на суму 84.000,00 грн.

Відповідачем не було надано визначених в договорі №75 та специфікації №1 до нього послуг на загальну суму 50.522,00 грн. (84.000,00 - 33.478,00), що були попередньо сплачені на користь відповідача.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач виконав обов`язок з надання послуг перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом не в повному обсязі та не належним чином (з порушенням встановлених строків надання послуг)

Як у позові зазначає позивач з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово в усній формі висував претензії щодо неналежного виконання зобов`язань відповідачем, про порушення строків виконання зобов`язань, про необхідність повернення грошових коштів, сплачених відповідачем, як попередньої оплати за послуги, що не були надані за укладеними договорами.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 428.800,00 грн попередньої оплати за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023, 62.742,60 грн пені нарахованої за неналежне виконання зобов`язань за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 та стягнення 50.522,00 грн попередньої оплати за договором про надання послуг №75 від 25.10.2023.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договорів, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договори у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договори є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до положень ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (аналогічної ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно частини 2 статті 307 Господарського кодексу України (аналогічної ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Так, укладений між сторонами у справі договір є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст. 173, 174 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України).

В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.3. договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 вантажем, перевезення або організація перевезення якого має бути виконане, є щебінь 20-40 мм. Загальна маса вантажу 14.500 тн.

Відповідно до п. 2.3.5. договору експедитор зобов`язаний надавати клієнту акт(и) наданих послуг за результатами наданих послуг (організація перевезення та фактичне перевезення вантажу до пункту призначення) у звітному періоді. Акти наданих послуг складаються на підставі наявних у експедитора на дату складання актів документів.

Відповідно до п. 2.3.7. договору експедитор зобов`язаний за кожним фактом перевезення вантажу наданого клієнтом за цим договором, надавати разом з вантажем вантажоотримувачу залізничу (транспортну) накладну. Датою передачі вантажу вантажоодержувачу вважається дата проставлена на залізничній накладній при отриманні вантажу.

Загальна сума цього договору визначається на підставі всіх актів наданих послуг, оформлених сторонами порядком, передбаченим цим договором (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору клієнт здійснює оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в розмірі 100% від розрахункової вартості на підставі виставленого експедитором рахунка протягом 3 (трьох) робочих днів. Сторонами може бути узгоджений інший порядок передоплати вартості здійснення ТЕО.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 25.10.2023 експедитор надає послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням власного (орендованого/залученого) залізничного рухомого складу (далі рухомий склад) і забезпечує його своєчасну подачу на залізничній станції для перевезення вантажів за наступними напрямками у таблиці 1: станція відправлення ст. Хащевато Одеська залізниця код ст. 409901; ст. призначення ст. Одеса-Дачна, Одеська залізниця код ст. 406802; найменування вантажу, ЄТСНВ щебень гранітний, код вантажу 232395; ставка, грн/вагон. З ПДВ 26.800,00 грн.

Додаток №2 до договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25 жовтня 2023 року (далі додаток №2) сторони визначили умови перевезення та умови оплати - 1 етап попередня оплата за перевезення вантажу у кількості 60 вагонів або 4200 тн впродовж 5 банківських днів після підписання Додатку №2. Терміни перевезення: 1 етап перевезення 60 вагонів або 4200 тн впродовж 10 робочих днів з моменту оплати клієнтом.

Платіжною інструкцією №9081 від 20 листопада 2023 року позивач здійснив попередню оплату у розмірі 1.608.000,00 грн з призначенням платежу - організація перевезення вантажу залізничним транспортом, згідно рах№161 від 17.11.2023, ПДВ 20% - 268.000,00 грн.

Також додатком №2 сторони визначили терміни перевезення, а саме, 1 етап перевезення 60 вагонів або 4.200 тн впродовж 10 робочих днів з моменту оплати клієнтом.

Тобто експедитор, в порядку передбаченому договором та додатками до нього мав виконати перевезення 60 вагонів або 4.200 тн в строк до 04.12.2023 включно.

За результатами надання послуг, відповідачем було надано акт(и) наданих послуг, а саме:

- акт наданих послуг №301 від 04.01.2024 на суму 53.600,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 2-х вагонах;

- акт наданих послуг №312 від 11.01.2024 на суму 80.400,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 3-х вагонах;

- акт наданих послуг №232 від 18.12.2023 на суму 134.000,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 5-ти вагонах;

- акт наданих послуг №267 від 26.12.2023 на суму 134.000,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажів в 5-ти вагонах.

Тобто, відповідачем було здійснено організацію перевезення та фактичне перевезення вантажу до пункту призначення по 44 вагонах або 3.080 тн, замість 60 вагонів або 4.200 тн, як це було погоджено сторонами в додатку №2.

Відповідач виконав зобов`язання тільки щодо організації перевезення та фактичного перевезення 44 вагонів, замість 60, вартість послуг з перевезення яких була оплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією №9081 на суму 1.608.000,00 грн.

Відповідачем не було надано визначених в договорі та додатках до нього послуг на загальну суму 428.800,00 грн, що були попередньо сплачені на користь відповідача.

Відповідно до п. 1.3. договору про надання послуг №75 від 25.10.2023 вантажем, який передається на зберігання та подальше перевезення виконавцем, є щебінь 20-40 мм. Загальна маса вантажу: 14.500 тн.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг виконавця фіксується в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, фактичний перелік та загальна вартість наданих за договором послуг визначається на підставі підписаних сторонами товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.1.8. договору, за кожним фактом перевезення вантажу наданого замовником за цим договором, виконавець зобов`язується надавати разом з вантажем товарно-транспортну накладну. Датою передачі вантажу вантажоотримувачу вважається дата проставлена на товарно-транспортній накладній при отриманні вантажу.

Специфікацією №1 від 25.10.2023 до договору про надання послуг №75 від 25.10.2023, сторони визначили пункт навантаження, пункт розвантаження, а також ціну за доставку 1 тн вантажу, що становить 20,00 грн. з ПДВ. Також погодили умови оплати та терміни перевезення. Так, зокрема, відповідно до 1 етапу оплати, замовник мав виконати попередню оплату за перевезення вантажу у кількості 4.200 тн впродовж 15 банківських днів після підписання специфікації №1.

Платіжною інструкцією №9082 від 20.11.2023 позивач здійснив попередню оплату на суму 84.000,00 грн з призначенням платежу - Організація перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно рах.№162 від 17.11.2023 року, ПДВ 20% - 14.000,00 грн.

За результатами надання послуг, відповідачем було надано акт(и) наданих послуг, а саме:

- акт надання послуг №276а від 26.12.2023 на суму 6.881,80 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 344.09 тн.;

- акт надання послуг №232а від 19.12.2023 на суму 6.894,80 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 344.74 тн;

- акт надання послуг №312а від 11.01.2024 на суму 4.341,00 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 217.05 тн;

- акт надання послуг №301а від 04.01.2024 на суму 2.871,20 грн. з ПДВ, за перевезення вантажу в кількості 143.56 тн;

Тобто всього за договором №75 відповідач виконав перевезення вантажу загальною кількістю 1.673,93 тн.

Відповідачем не було передано актів наданих послуг за фактом надання послуг перевезення 624,49 тн. вантажу.

Відповідач виконав зобов`язання щодо надання послуг перевезення 1.673,93 тн вантажу, замість 4.200 тн, як було визначено сторонами в специфікації №1.

Вартість послуг з перевезення була сплачена позивачем в повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №9082 на суму 84.000,00 грн.

Відповідачем не було надано визначених в договорі №75 та специфікації №1 до нього послуг на загальну суму 50.522,00 грн. (84.000,00 - 33.478,00), що були попередньо сплачені на користь відповідача.

Водночас, суд встановив, що

- п. 8.1. договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх виконання (п. 8.1. договору);

- п. 6.1. договору про надання послуг №75 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх виконання.

Таким чином, оскільки договори в частині розрахунків виконані, то договори припинили свою дію 31 грудня 2023 року.

Позивачем було сплачено:

- за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 вартість послуг з перевезення згідно з платіжною інструкцією №9081 на суму 1.608.000,00 грн, відповідач виконав зобов`язання тільки щодо організації перевезення та фактичного перевезення 44 вагонів на суму 1.179.200,00 грн.

Відповідачем не було надано послуг на загальну суму 428.800,00 грн, що були попередньо сплачені на користь відповідача.

Відтак, сума переплати за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 становить 428.800,00 грн.

За договором про надання послуг №75 вартість послуг з перевезення була сплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією №9082 на суму 84.000,00 грн.

Відповідачем не було надано визначених в договорі №75 та специфікації №1 до нього послуг на загальну суму 50.522,00 грн. (84.000,00 - 33.478,00), що були попередньо сплачені на користь відповідача.

Відтак, сума переплати за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 становить 50.522,00 грн.

Позивач зазначає про те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за обома укладеними між сторонами договорами, що є предметом позову, ТОВ «Таврія Хаб», що є стороною договору поставки №1 від 25 жовтня 2023 року, зверталась до позивача із претензіями стосовно неналежного виконання умов договору, в частині своєчасності поставки товару. Лист-вимога від ТОВ «Таврія Хаб» вих. № 13-03/24 від 13.03.2024. Неможливість своєчасного виконання зобов`язань позивача перед ТОВ «Таврія Хаб», пов`язане із порушенням та неналежним виконанням умов укладених договорів відповідачем. Оскільки у погоджений сторонами відповідно до умов договору строк та протягом тривалого часу після закінчення такого строку (і, як становлено судом після закінчення строку дії договору), позивач на підставі ст. 693 ЦК України вимагає від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Водночас, як встановлено судом вище,

- п. 8.1. договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх виконання (п. 8.1. договору);

- п. 6.1. договору про надання послуг №75 від 25.10.2023 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх виконання.

Таким чином, договори припинили свою дію 31 грудня 2023 року.

У відповідача на рахунку залишились кошти позивача у розмірі 428.800,00 грн за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 та 50.522,00 грн за договором про надання послуг №75 від 25.10.2023, доказів надання послуг вказані суми матеріали справи не містять, а тому звернення позивача з позовом до суду про повернення суму попередньої оплати за послуги, які так і не були надані відповідачем, розцінюється судом як правомірні дії позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, зокрема у пункті 7.43, зазначено, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам щодо застосування до них ст. 693 ЦК України (на яку посилається позивач), суд зазначає, що до спірних правовідносин щодо повернення коштів підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України.

Подібного висновку дійшов Центральний апеляційний господарський суд у постанові у справі № 904/2001/23 від 18.10.2023.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

У статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 та відступила від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2021 року у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі №913/371/20 та від 27 березня 2019 року у справі №905/1313/18.

Враховуючи, що договори договір №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 та договір про надання послуг №75 від 25.10.2023 припинили свою дію 31 грудня 2023 року, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем у розмірі 428.800,00 грн попередньої оплати за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 та 50.522,00 грн попередньої оплати за договором про надання послуг №75 від 25.10.2023, відразу після відпадіння підстави набуття цих коштів (закінчення терміну дії договорів 31.12.2023), тобто з 01.01.2024.

Доказів виконання відповідачем послуг, за які позивач перерахував спірні грошові кошти, матеріали справи не містять, як і доказів підставного збереження таких коштів відповідачем, а тому вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу.

З урахуванням встановленого, господарський суд визнає вимоги позивача про стягнення 428.800,00 грн попередньої оплати за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 та 50.522,00 грн попередньої оплати за договором про надання послуг №75 від 25.10.2023 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про пені за договором №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.7. договору №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023, у разі порушення термінів перевезення вантажу перевізником, з яким експедитор вступив в договірні відносини для виконання цього договору, до кінцевого місця призначення та передання вантажу вантажоотримувачу, встановлених в додаткових угодах в тому числі при настанні умов, експедитор сплачує на користь клієнта неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від сумарної вартості послуг з перевезення та вартості вантажу, за кожен день прострочення. Сплата неустойки не звільняє експедитора від виконання зобов`язань з перевезення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 62.742,60 грн за період з 04.12.2023 по 03.06.2024.

Однак, як встановлено судом, договір №25/10/23-ПВ/ГРН від 25.10.2023 припинив свою дію 31 грудня 2023 року, а тому нарахування може бути здійснено з 04.12.2023 по 31.12.2023.

Господарський суд, здійснивши власний перерахунок пені, встановив, що розмір пені за ним складає 10.126,73 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 52.615,87 грн пені слід відмовити.

Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну вірність розрахунку позивача не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10.126,73 грн пені підлягають задоволенню згідно з розрахунком суду.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав з огляду на таке.

При прийняті рішення суд взяв до уваги, що у позові було зазначено, що позивачем було надано до суду договір № 25/10/23-ПВ/ГРН від 25 жовтня 2023 року та складені до нього додатки, додаткові угоди, в тому числі додаткову угоду №1 від 25 жовтня 2023 року з технічними помилками за текстом.

Разом з тим, сторонами у своїх поясненнях підтверджується, що між ними не укладалось інших правочинів окрім тих, про які йдеться в позовній заяві, тобто додаткова угода № 1 від 25 жовтня 2023 року є додатковою угодою до договору № 25/10/23-ПВ/ГРН від 25 жовтня 2023 року, в якій визначено винагороду експедитора, як про це йдеться в п. 3.5. договору № 25/10/23-ПВ/ГРН.

Посилання відповідача про те, що додаткова угода не була скріплена печаткою, а тому не може вважатись доказом у справі, спростовуються тим, що сторонами виконувались умови договору та додаткових угод, та додатки до них підтверджують досягнення домовленостей сторонами, оскільки на їх виконання відповідач виписував рахунки-фактури, позивач здійснив їх оплату в повному обсязі, та відповідач приступив та частково виконав взяті на себе зобов`язання.

Щодо посилання відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із письмовим зверненням в порядку п. 3.8. договору з вимогою про повернення суми попередньої оплати, та не узгоджував із відповідачем строку її повернення, суд зазначає, про те що, як встановлено судом договори припинили свою дію 31 грудня 2023 року, а тому з 01.01.2024 у відповідача вже виник обов`язок щодо повернення таких коштів.

Крім того, звернення позивача з позовом до суду з даним позовом також слід розцінювати як звернення щодо повернення таких коштів, а тому посилання відповідача на п. 3.8. договору є безпідставним.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав є обґрунтованими частково.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5.873,39 грн з урахуванням того, що 90,29 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Системні комунікації" (50084, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Курчатова, будинок 1а, квартира 61; ідентифікаційний код 33052087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАРНОКІТ" (26332, Кіровоградська область, Гайворонський район, селище міського типу Салькове, ВУЛИЦЯ ПАВЛОВА, будинок 1; ідентифікаційний код 32954158) 479.322,00 грн (чотириста сімдесят дев`ять тисяч триста двадцять дві грн 00 к.) попередньої оплати, 10.126,73 грн (десять тисяч сто двадцять шість грн 73 к.) пені 5.873,39 грн (п`ять тисяч вісімсот сімдесят три грн 39 к.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 52.615,87 грн пені) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк