Рішення

від 17.09.2024 по справі 906/755/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/755/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Якименко М.М., адвокат, ордер серії АІ №1594372 від 19.04.2024 (в режимі відеоконференції )

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручліспром"

про стягнення 182465,20 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою суду від 23.07.2024 відкрив провадження у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручліспром" про стягнення 182 465, 20грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 27.08.2024 о 11:00.

Суд ухвалою від 27.08.2024 відклав розгляд справи по суті на 17.09.2024 о 11:00.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача, суд приймає до уваги таке.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України (тут і далі за текстом - Кодексу) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 242 Кодексу днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Водночас абзацом 2 згаданої статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС" документ в електронному вигляді - ухвалу від 23.07.2024 про відкриття провадження у справі доставлено ТОВ "Овручліспром" в його електронний кабінет 23.07.2024 о 13:00; ухвалу від 27.08.2024 доставлено ТОВ "Овручліспром" в його електронний кабінет 27.08.2024 о 22:11 та, з урахуванням правила абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 Кодексу, вважається врученою 28.08.2024.

За приписами п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (ч. 4 ст. 11 Кодексу).

Як нагадує Суд у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У судовому засіданні 17.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Державне спеціалізоване господарське товариство "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" звернувся з позовом до суду до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручліспром" з вимогами про стягнення 182 465, 20грн, з яких: 88 081, 66грн основного боргу, 75 459, 25грн пені, 5 187, 78грн 3% річних, 13 736, 51грн інфляційних втрат (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).

В обґрунтування фактичних підстав поданого позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов`язання по сплаті коштів за пиломатеріали обрізні соснові згідно умов, порядку та строків, визначених Договором №08-15/44 купівлі-продажу від 18.01.2022.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами за правилами ст. 165 та 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. 18.01.2022 між Державним підприємством "Овруцьке спеціалізоване господарство" (як постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овручліспром" (як споживач, Відповідач) був укладений Договір №08-15/44 купівлі-продажу (тут і далі за текстом - Договір №08-15/44), відповідно до якого постачальник зобов`язався виготовити і відвантажити чи відпустити споживачу пиломатеріали обрізні соснові 4 сорту 35*85*4000мм з сухостійної деревини за ціною 3031, 20 грн/м3 з ПДВ (відсортована від експорту) або іншу продукцію згідно заявки за ціною відповідного реєстру цін лісгоспу чи протоколу погодження цін.

У п. 1.2. Договору №08-15/44 сторони погодили, що споживач зобов`язується оплатити продукцію по цінах постачальника діючих на день поставки чи відпуску, та прийняти її.

Загальна сума Договору складає суму відповідно виписаних товарно-транспортних накладних (п. 1.3. Договору №08-15/44).

Форма розрахунку - попередня оплата в розмірі 100% (п. 2.1. Договору №08-15/44).

Передача рахунку споживачу здійснюється по факсимільному чи поштовому зв`язку або іншим способом (п. 2.2. Договору №08-15/44).

В разі поставки товару без попередньої оплати, споживач зобов`язаний оплатити отриманий товар на протязі 15 календарних днів з дня поставки товару (п. 2.3. Договору №08-15/44).

Днем поставки вважається дата на товарно-транспортній накладній або штемпель на залізничній накладній ст. відправлення (п. 3.3. Договору №08-15/44).

Споживач за даним Договором несе відповідальність: за несвоєчасну оплату продукції споживач сплачує постачальнику штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки (п. 4.2. Договору №08-15/44).

Споживач на вимогу постачальника виплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки оплати, а також три проценти річних від простроченої суми за весь період прострочки (ст.ст. 625, 536 ЦК України) (п. 4.6. Договору №08-15/44).

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2022 (п. 5.2. Договору №08-15/44) (а.с. 114-115).

2. 01.05.2022 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору №08-15/44, відповідно до якої домовилися узгодити поставку пиломатеріалів соснових обрізних: 3 сорт за ціною 4500, 00 грн/м3 з ПДВ (чотири тисячі п`ятсот грн 00 коп); 4 сорт за ціною 3031, 20 грн/м3 з ПДВ (три тисячі тридцять одна грн 20 коп) (а.с. 116).

3. Факт належного виконання постачальником свого зобов`язання по поставці товару підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, а саме: 1) ТТН №001436 від 20.01.2022 на суму 61 897, 10 грн; 2) ТТН №008284 від 20.01.2022 на суму 61 897,10 грн; 3) ТТН №008285 від 21.01.2022 на суму 61 897, 10 грн; 4) ТТН №008286 від 21.01.2022 на суму 61 897, 10 грн; 5) ТТН №008299 від 01.02.2022 на суму 123 797, 24 грн; 6) видаткова накладна №148 від 02.02.2022 на суму 87 553, 98 грн; 7) ТТН №008305 від 03.02.2022 на суму 120 623, 57 грн; 8) ТТН №008307 від 07.02.2022 на суму 123 797, 24 грн; 9) ТТН №008309 від 08.02.2022 на суму 123 797, 24 грн; 10) ТТН № 008311 від 09.02.2022 на суму 123 797, 24 грн; 11) ТТН №008315 від 10.02.2022 на суму 123 797, 24 грн; 12) видаткової накладної №215 від 10.02.2022 на суму 108 963, 07 грн; 13) ТТН №008316 від 11.02.2022 на суму 123 797, 24 грн; 14) видаткової накладної №217 від 11.02.2022 на суму 122 867, 27 грн; 15) видаткової накладної №770 від 26.05.2022 на суму 97 904, 41 грн; 16) видаткової накладної №756 від 27.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 17) видаткової накладної №755 від 27.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 18) видаткової накладної №759 від 27.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 19) видаткової накладної №758 від 27.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 20) видаткової накладної №757 від 27.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 21) видаткової накладної №760 від 30.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 22) видаткової накладної №761 від 30.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 23) видаткової накладної №762 від 30.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 24) видаткової накладної №763 від 30.05.2022 на суму 199 350, 00 грн; 25) видаткової накладної №764 від 30.05.2022 на суму 199 521, 00 грн; 26) видаткової накладної №765 від 31.05.2022 на суму 104 576, 40 грн; 27) видаткової накладної №766 від 31.05.2022 на суму 104 576, 40 грн; видаткової накладної №767 від 31.05.2022 на суму 104 576, 40 грн; №768 від 31.05.2022 на суму 106 446, 65 грн. Загалом поставлено товар на суму 3 942 130, 99 грн (а.с. 123-151).

4. Відповідач свої зобов`язання по сплаті коштів виконав частково на суму 1 333 778, 75 грн, про що свідчать платіжні доручення (а.с. 152-161).

5. 31.05.2022 сторони склали Акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, згідно якого домовилися провести залік на суму 2 303 204, 80 грн, вказали, що борг по Договору №08-15/44 складатиме 565 147, 44 грн (а.с. 170-171).

6. 01.12.2022 сторони уклали Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого погодили, що борг за Договором №08-15/44 складатиме 251 363, 88 грн (а.с. 169).

7. 26.12.2022 між сторонами був укладений Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого погодили, що борг за Договором №08-15/44 складатиме 88 081, 66 грн (а.с. 167-168).

8. 22.06.2023 сторони уклали Договір №08-15/365 про реструктуризацію заборгованості за отриманий товар, зокрема за Договором №08-15/44 від 18.01.2022 (а.с. 162-166).

9. 26.10.2022 наказом Державного агентства лісових ресурсів України №804 "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", створено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (а.с. 15).

10. 28.10.2022 наказом Державного агентства лісових ресурсів України №821 "Про припинення Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", припинено Державне підприємство "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" код згідно ЄДРПОУ 00991893 шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (а.с. 56-60).

11. 15.04.2024 Позивач надіслав Відповідачу претензію з вимогою про погашення заборгованості (а.с. 119-122).

12. Позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення з Відповідача боргу на товар на суму 88 081, 66 грн.

Додатково заявлено до стягнення 75 459, 25 грн пені, а також 5 187, 78 грн 3% річних та 13 736, 51 грн інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 2 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (тут і далі за текстом - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Укладений між сторонами Договір №08-15/44 за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

2.1. Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що сторони у п. 2.1. Договору №08-15/44 визначили порядок здійснення оплати за товар у розмірі попередньої оплати в розмірі 100%.

Разом з тим, у п. 2.3. Договору №08-15/44 сторони погодили, що у разі поставки товару без попередньої оплати, споживач зобов`язаний оплатити отриманий товар на протязі 15 календарних днів з дня поставки товару.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

2.2. Матеріалами справи встановлено, що Позивач виконав у повному обсязі свої зобов`язання по поставці товару, про що свідчать товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, долучені до матеріалів справи.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

2.3. Суд зазначає, що положеннями статті 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Водночас, згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням зазначеного, добросовісність має бути принципом здійснення господарської діяльності для обох контрагентів договору.

2.4. У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумаченнястатті 629 ЦК Українисвідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків і моменту виникнення зобов`язання.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

2.5. З огляду на вказане, позовна вимога про стягнення 88 081, 66 грн є доведена та підлягає задоволенню в повному обсязі.

3. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 75 459, 25 грн.

3.1. Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

3.2. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).

3.3. Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

3.4. Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20р. у справі №910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі №902/959/19; від 10.09.20р. у справі №916/1777/19).

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20.08.20р. у справі №902/959/19, від 09.03.21р. у справі №924/441/20).

При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.19р. у справі №910/23911/16, від 22.08.19р. у справі №914/508/17, від 12.03.20р. у справі №907/65/18).

Судом встановлено, що сторони у п. 4.2. Договору №08-15/44 визначили пеню за несвоєчасну оплату продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Отже сторони не відступили від загального правила, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

3.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи, на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Суд перевірив арифметичний розрахунок пені, здійснений Позивачем на суму 75 459, 25 грн, за наслідками якого здійснив власний розрахунок, зокрема.

Судом встановлено, що Позивач зазначив період за який нарахована пеня: 15.06.2022 до 21.06.2024, тобто початок періоду прострочення визначено дату 15.06.2022, тоді як у таблиці початок періоду прострочення визначено дату - 03.06.2022.

Суд здійснює розрахунок пені за формулою: Пеня=Сх2УСДхД:100, де С - сума заборгованості за період; 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення; Д - кількість днів прострочення.

З урахуванням правила, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, період прострочення становить: 15.06.2022 до 15.12.2022, сума боргу 88 081, 66 грн, кількість днів прострочення 184 дні, пеня складає 22 201, 40 грн.

Отже обґрунтованою до стягнення є пеня на суму 22 201, 40 грн. У стягненні 53 257, 85 грн пені слід відмовити.

4. Щодо позовних вимог про стягнення 5 187, 78 грн 3% річних та 13 736, 51 грн інфляційних втрат.

4.1. Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 лютого 2023 року у cправі №910/15411/21).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).

4.2. Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 5 187, 78 грн 3% річних та 13 736, 51 грн інфляційних втрат.

5. Частина 1 статті 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

З урахуванням наведеного, Суд констатує, що Позивач довів обґрунтованість позовних вимог в частині, визнаній судом, тоді як Відповідач зазначеного не спростував.

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наслідками вирішення спору, Суд покладає судовий збір на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручліспром" (04119, м. Київ, вул.Зоологічна, будинок 4, корпус А, офіс 139, код ЄДРПОУ 33374017) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9а, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (11102, Житомирська область, Коростенський р-н, с. Дубовий Гай, вул. Шевченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 44994466): 88 081, 66грн основного боргу; 22 201,40грн пені; 5 187, 78 грн 3% річних; 13 736, 51грн інфляційних втрат; 2 144, 19 судового збору. Видати наказ.

3. У стягненні 53 257, 85грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.09.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2-3 пози вачу (через Ел. суд)

4- відповідачу (через Ел. суд)