Рішення

від 20.09.2024 по справі 908/1916/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2024 Справа № 908/1916/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», (03156, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154)

до відповідача Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, буд. 31)

про стягнення 171535,00 грн.

10.07.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 050724-5476/п від 05.07.2024 (вх. № 2118/08-07/24 від 10.07.2024) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ до Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», м. Запоріжжя про стягнення 171535,00 грн. витрат на сплату страхового відшкодування.

Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 справу №908/1916/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2024, після усунення недоліків позовної заяви,позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі № 908/1916/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/143/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 11.11.2024.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст. ст. 993, 1188 ЦК Кодексу, ст. ст. 108 Закону України «Про страхування», на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 171535,00 грн. витрат на сплату страхового відшкодування. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2024у справі № 908/1916/24 відповідачу запропоновано у строк до 15.08.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 12.09.2024 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 29.08.2024 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано Відзив на позовну заяву за вих. №б/н від 13.08.2024 (вх. №16096/08-08/24) від 13.08.2024, відповідно до якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю. Так, зокрема відповідач зазначає, що місце події та інформація про рекламний засіб, який впав на автомобіль «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , які зазначені позивачем в заяві в частині обґрунтування підстав позову, не відповідають дійсності, оскільки подія сталася на проїзній частині між житловими будинками № 151 та № 190 по пр. Соборному, тоді як позивач зазначає вул. Соборна, та правильним маркуванням рекламного засобу є Сітілайт № 85, тоді як позивачем зазначено - Сітілайт № 86. Крім того, зауважує, що відповідачем не вчинялося протиправної бездіяльності щодо контролю за станом рекламного засобу типу «сіті-лайт» №85 по проспекту Соборному в м. Запоріжжя,дійсні причини падіння сітілайту не можна достовірно встановити та документально підтвердити, одночасно з цим, КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» вживало всі необхідні заходи до ремонту і технічного обслуговування рекламної конструкції. На підставі викладеного, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

02.09.2024 на адресу господарського суду Запорізької області від ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №160824-6634 від 16.08.2024 (вх. № 17252/08-08/24 від 02.09.2024).

За приписами ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові коши здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як вбачається з поштової накладної та конверту, в якому відповідь на відзив надійшла до служби діловодства господарського суду Запорізької області, на пошту відповідь на відзив надана для відправлення -16.08.2024.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 116 ГПК України, суд вважає, що позивач вчасно надав суду відповідь на відзив на позов, тому вказаний процесуальний документ залучається судом до матеріалів справи № 908/1916/24 та приймається судом до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що оскільки пошкодження автомобіля марки «ToyotaRav 4» д.н.з. НОМЕР_1 сталося внаслідок падіння рекламної конструкції, що перебуває на балансі КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» та використовувалася підприємством в його господарській діяльності на підставі дозволу №76/05 на розміщення зовнішньої реклами, виданого згідно рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.04.2005 p. №l53/15, отже збитки у розмірі 171535,00 грн. було завдано внаслідок бездіяльності КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство».

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 29.08.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, рішення прийнято без його проголошення 20.09.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

24.04.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (Страховик, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТАІНВЕСТ» (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту№620/23-T/31118(далі - Договір), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до умов Договору №620/23-T/31118 страхування Позивач взяв на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

28.02.2024 в м. Запоріжжя по пр. Соборному 151, сталося ДТП за участю автомобіля «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 .

Згідно листа за вих. №4405/46/01/02-2024 від 29.02.2024 Запорізького районного управління поліціївідділу поліції №1, пошкодження автомобіля марки «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 сталося внаслідок падіння рекламної конструкції(сітілайту №85), яка перебуває на балансі Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль.

Враховуючи наявність Договору страхування, страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про факт настання події, а власник пошкодженого Застрахованого транспортного засобу із заявою на виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 проведено його огляд, про що складено Протокол огляду ТЗ від 01.03.2024.

Згідно рахунку №CBA-K-24001654 від 06.03.2024 вартість ремонту транспортного засобу «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 складає 171535,00 грн.

На підставі Протоколу огляду ТЗ, ремонтної калькуляції та рахунку №CBA-K-24001654 від 06.03.2024Страховиком складено Розрахунок страхового відшкодування та Страховий акт №006.00350224-1від 07.03.2024, відповідно до яких розмір страхового відшкодування становить 171535,00 грн.

На виконання вимог Договору добровільного страхування наземного транспорту позивач виплатив особі, що здійснювала ремонт застрахованого автомобіля «ToyotaRav 4» д.р.н. НОМЕР_1 страхову виплату в розмірі 171 535,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 11837142 від 24.03.2024.

Факт проведення відновлювального ремонту автомобіля марки «ToyotaRav 4» д.р.н. НОМЕР_1 підтверджується Актом виконаних робіт №BA-К-24001654 від 29.03.2024, що наданий ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР».

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2024 з метою підтверджения перебувания на балансі рекламної конструкції №85, яка знаходиться на проспекті Соборному, 151 у м. Запоріжжя, представником ПрАТ «СК «Ареснал Страхування» надіслано адвокатський запит за вих. №140324 до Комунального підприємства «Запорізька міське інвестиційне агентство».

Листом за вих.№ 94/024 від 22.03.204 відповідач повідомив, що станом на 28.02.2024 рекламний засіб типу «сіті -лайт» з комерційним номером 85, який розташовувався в місті Запоріжжя, по пр. Соборному в районі будинку 151, використовувався підприємством в його господарській діяльності на підставі дозволу №76/05 на розмішення зовнішньої реклами, виданого згідно рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.04.2005 №l53/15.

12.03.2024 з метою встановлення обставин внаслідок якої сталося падіння рекламної конструкції на проспекті Соборній 151 у м. Запоріжжя, представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» надіслано адвокатський запит за вих. №120324до НПУ ГУНП в Запорізькій області.

26.03.2024 від Запорізького районного управління поліції відділ поліції №l позивачем отриманий лист за вих. № 26аз/46/01/06-2024 з документами, які встановлюють обставини ДТП, а саме: Доповідна записка від 28.02.2024, рапорт від 28.02.2024, протокол про прийняття заяви про вчинення кримінальногоправопорушения (або таке, що готується) від 28.02.2024, опитування особи ОСОБА_1 (водій пошкодженого т.з.); опитування особи Комишова В.А. (заступник директораз технічних питань КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство»), заява слідчому від ОСОБА_1 протокол огляду місця події від 28.02.2024, рапорт від 28.02.2024 наданий ст. ДОП відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції Михайло Буженко.

Враховуючи те, що пошкодження автомобіля марки «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 сталося внаслідок падіння рекламної конструкції (сітілайту №85), яка перебуває на балансі Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», позивачем на адресу Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство» 25.03.2024 за вих. № o250324-524/рнаправлялася Претензія з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування збитків, понесених в результаті здійснення виплат з настанням страхової події, у відповідності до Договору добровільного страхування наземного транспорту №620/23-T/31118 від 24.04.2021.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст.108 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 (в редакції від 28.03.2023) №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг і вулиць (далі - Правила), які є обов?язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об?єктів, і користувачів (пункт 1).

У пункті 4 Правил зазначено, що користувачами дорожніх об`єктів є учасники дорожнього руху, власники та користувачі земельних ділянок, які розташовані в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування або "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, а також власники тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованих на території дорожніх об`єктів.

На власників дорожніх об?єктів або уповноважені ними органи, користувачів дорожніх об?єктів та спеціалізовані служби пунктом 5 Правил покладається обов?язок і забезпечення зручних і безпечних умов руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх обєктів, запобігання травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Пунктом 11 Правил, зокрема, встановлено, що власники дорожніх об?єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов?язані:

- своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об`єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. №54, ДСТУ 3587:22 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», ДСТУ 8749:2017 «Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт»;постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об?єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об' єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформаціїта пошкодження елементів дорожніх об?єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкоду дорожньому русі й разом зі спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоїнспекцієюоперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння;забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до пункту 25 Правил власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, інженерних комунікацій та споруд, що розташовані в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування або «червоних ліній» вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зобов`язані: забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об?єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів; у разі виявлення небезпечних умов експлуатації споруд і об?єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об?єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об?єктів або уповноважених ними органів, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів, а також уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка забезпечує утримання майна та несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов?язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичним особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Судом встановлено, та відповідачем не заперечено, що на момент скоєння ДТП, рекламний засіб типу «сіті -лайт» з комерційним номером 85, який розташовувався в місті Запоріжжя, по пр. Соборному в районі будинку 151, використовувався Комунальним підприємством «Запорізьке міське інвестиційне агентство» в його господарській діяльності на підставі дозволу №76/05 на розмішення зовнішньої реклами, виданого згідно рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.04.2005 №l53/15.

З наведеного слідує, що КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство», як балансоутримувач, взяло на себе зобов`язання забезпечувати управління майном, в тому числі забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій.

Разом з цим, в порушення вимог пункту 11 розділу 2 та пункту 25 розділу 4 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 № 198 відповідач своєчасно і якісно не виконав роботи з ремонту та утримання дорожніх об`єктів, постійно не контролював експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об?єктів та негайно не усунув виявлені пошкодження, не вирішив питання забезпечення експлуатації дорожнього об`єкту у надзвичайних ситуаціях, у разі деформації та пошкодження елементів дорожнього об`єкту, а також не забезпечив належний технічний стан інженерної комунікації.

Отже, відповідач, в свою чергу, як балансоутримувач рекламного засобу типу «сіті -лайт» з комерційним номером 85, технічна несправність, якого стала причиною вище зазначеного ДТП за участі забезпеченого позивачем автомобіля, всупереч своїм обов`язкам, допустив бездіяльність.

Ч. 1,2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Судом встановлено, ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виплатило суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №620/23-T/31118 від 24.04.2021 на користь страхувальника в розмірі 171535,00 грн., відтак має право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК та статті 27 Закону №85/96-ВР з осіб, відповідальних за завдані збитки.

Відтак позивач має право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 171535,00 грн на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону № 85/96-ВР з осіб, відповідальних за завдані збитки.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови , що дії останньої були неправомірними , між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як вбачається з відзиву Відповідач заперечує з тих підстав, що КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» вживало всі необхідні заходи до ремонту і технічного обслуговування рекламної конструкції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of thee vidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyondreasonabledoubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - «вірогідності доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «BruallaGomezdeLaTorre v. Spain» від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyondreasonabledoubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем, згідно з інвентарною карткою останній ремонт конструкції проводився 31.10.2022.

Як вказує відповідач, у КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» не було підстав вважати технічний стан конструкції незадовільним.

Проте, як підтверджено матеріалами справи технічна несправність рекламного засобу типу «сіті -лайт» з комерційним номером 85 стала причиною вище зазначеного ДТП за участі забезпеченого позивачем автомобіля.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка суперечить принципу змагальності, не містить доказів на спростування відповідних тверджень позивача про належне забезпечення технічного стану інженерної комунікації.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи міститься опитування особи від 28.02.2024- заступника директора з технічних питань КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» - Комишова В.А., в якому заначено, що завдані збитки від падіння рекламної конструкції на т.з «Toyota Rav 4» підприємство відповідача погодилося відшкодовувати.

Отже, відповідач фактично підтвердив, що всупереч своїм обов`язкамдопустив бездіяльністьз належного забезпечення технічного стану рекламного засобу типу «сіті -лайт» зкомерційним номером 85.

Суд також зазначає, що технічні помилки за текстом позовної заяви щодо місця події (вул. Соборна, а не пр. Соборний) та інформації про рекламний засіб (Сітілайт № 86, а не Сітілайт № 85), який впав на автомобіль «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 , не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за спричинення шкоди застрахованому майну та для звільнення відповідача від обов`язку сплатити суму збитків позивачу.

Виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, суд відхиляє зазначені доводи відповідача.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.,ст. 46, 129, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ до Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство», (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 25217812) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», (03156,м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) 171535 (сто сімдесят одну тисячу п`ятсот тридцять п`ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 20» вересня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.