Рішення

від 19.09.2024 по справі 910/7858/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/7858/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон Глобал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт"

про стягнення 86 186,32 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соломон Глобал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №22/02/24/СГ/Р про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.02.2024 у розмірі 86 186,32 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 80 000,00 грн, пені у розмірі 5 545,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 640,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Ухвала суду від 03.07.2024 була направлена та доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" 03.07.2024 о 12:57 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 між ТОВ "Соломон Глобал" (виконавець) та ТОВ "Рекольт" (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №22/02/24/СГ/Р.

Підпунктом 1.1 пункту 1 договору визначено, що на умовах і в порядку, передбаченими договором, виконавець зобов`язується за плату, за рахунок та за дорученням замовника організувати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом, або іншими видами транспорту, на території України або за її межами, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та своєчасно здійснити їх оплату.

Згідно підпунктом 2.1 пункту 2 договору надання послуг здійснюється за розцінками визначеними в додатках до даного договору на підставі заявки, що надається замовником виконавцю, що є невід`ємною частиною договору.

За надання послуг за даним договором, виконавець виставляє замовнику рахунки-фактури за попередньо погодженими сторонами тарифами. Усі зазначені тарифи та рахунки-фактури містяться у специфікації, яка є частиною угоди, яка є додатком №1 до даного договору (підпункт 5.1 пункту 5 договору).

Згідно підпункту 5.4 пункту 5 договору замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих дня з дати отримання від виконавця наступних документів: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, акт наданих послуг, реєстр транспортних перевезень, який є додатком до даного договору.

Відповідно до підпункту 6.4.1 підпункту 6.4 пункту 6 договору у випадку порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення, а також замовник зобов`язується сплатити виконавцю неустойку у розмірі 1% від вартості неоплаченого перевезення за кожен день прострочення.

Згідно заявки на перевезення вантажу №1 до договору від 22.02.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг №22/02/24/СГ/Р, позивачем ТОВ «Соломон Глобал» (виконавець) надано відповідачу ТОВ «Рекольт» (замовник) транспортно-експедиційні послуги за маршрутом с. Стінка, Вінницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. на загальну суму 102 030 грн, що підтверджується актами надання послуг №9 від 26.02.2024 на суму 61 080 грн та №13 від 15.03.2024 на суму 40 950 грн, товарно-транспортними накладними до них №117 від 22.02.2024, №118 від 22.02.2024 та №134 від 06.03.2024, реєстрами узгодження товарно-транспортних накладних від 26.02.2024 та від 15.03.2024.

Однак, ТОВ "Рекольт" здійснило часткову оплату за договором на суму 22 030 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.03.2024. Неоплаченою залишилась сума 80 000 грн.

Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу послуги на загальну суму 102 030 грн, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та які містить підписи та відбитки печаток одержувача вантажу.

Втім, відповідач в порушення умов договору за надані послуги не розрахувався з позивачем в повному обсязі.

Так, матеріали справи містять докази часткової оплати послуг наданих за спірним договором, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.03.2024 на суму 22 030 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати за надані послуги, останній тим самим підтвердив наявність у нього належних та достатніх документів для здійснення розрахунку (як про це зазначає позивач), що відповідно свідчить про правомірність вимог в частині стягнення 80 000 грн основного боргу.

Також, позивач просить стягнути 5545,36 грн пені та 640,96 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат є обґрунтованим, арифметично правильним та здійснений відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому підлягають стягненню 640,96 грн інфляційних втрат.

Що стосується штрафних санкцій, то необхідно зазначити наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до підпункту 6.4.1 підпункту 6.4 пункту 6 договору у випадку порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення, а також замовник зобов`язується сплатити виконавцю неустойку у розмірі 1% від вартості неоплаченого перевезення за кожен день прострочення.

Так, згідно підпункту 5.4 пункту 5 договору замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих дня з дати отримання від виконавця наступних документів: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, акт наданих послуг, реєстр транспортних перевезень, який є додатком до даного договору.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували точну дату отримання ТОВ «Рекольт» пакету документів, передбачених підпунктом 5.4 пункту 5 договору від 22.02.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг №22/02/24/СГ/Р.

Так, з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що розрахунок здійснений з початкових дат: 15.03.2024, 26.04.2024, 14.06.2024, однак матеріали справи не містять жодного доказу доставки відповідачу пакету документів визначеного підпунктом 5.4 пункту 5 договору, датою від якої відраховуючи п`ять днів вийшли б вказані дати початку нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене, у суду відсутня можливість вирахувати розмір пені, передбачений підпунктом 6.4.1 підпункту 6.4 пункту 6 договору, оскільки позивачем не надано всіх необхідних документів визначених підпунктом 5.4 пункту 5 договору, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон Глобал" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 40488973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соломон Глобал" (46027, м. Тернопіль, вул. Макаренка, 6/185, код ЄДРПОУ 43045453) суму основного боргу у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн, інфляційних втрат - 640,96 грн та суми витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна