Рішення

від 19.09.2024 по справі 910/7483/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/7483/24

За позовом Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 99 174,36 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі - позивач, АТ КІЕП) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, АТ "НАЕК "Енергоатом") в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 99 174,36 грн, з яких: 84 000,00 грн основного боргу, 10 807,02 грн інфляційного збільшення, 4 367,34 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов Договору № 181807/48-121-01-18-06653 від 05.07.2018 щодо оплати послуг, наданих за Актом здачі-прийманя послуг № 3 від 29.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позовну заяву АТ КІЕП залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

28.06.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" дві заяви про усунення недоліків позовної заяви, аналогічні за змістом заяві про усунення недоліків позовної заяви, поданій через відділ діловодства суду.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін спору до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/7483/24.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем на електронні кабінети ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 про відкриття провадження у справі № 910/7483/24.

25.07.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (повторно 25.07.2024 сформовано в системі "Електронний суд" та 26.07.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду").

26.07.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.

Відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 05.08.2024 додаткові пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

05.07.2018 між Акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (правонаступник Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") укладено договір № 181807/48-121-01-18-06653 (з додатками та додатковими угодами до нього), відповідно до п.1.1 якого позивач (виконавець) приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги на тему: код ДК 021:2015-71330000 -0 «Інженерні послуги різні» (послуга: коригування розділів ТОБ, ДМАБ енергоблоків №№ 3, 4 за результатами ПСЕ енергоблоків №№ 3, 4 ЗАЕС).

Вартість послуг за договором визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг (додаток № 1 до договору), який є невід`ємною частиною договору та складає 654 000,00 грн з урахуванням ПДВ (п.2.1 договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору при завершенні наданих послуг виконавець представляє замовнику документи у відповідності з п.5.1 технічного завдання та акт здачі-приймання наданих послуг у 4-х примірниках для оформлення. Замовник протягом 10 днів з дня одержання акта здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний відправити виконавцеві підписаний акт здачі-приймання наданих посуг або мотивоване відмовлення від приймання результатів послуг.

Відповідно до п.2.2 договору оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-прйняття наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.01.2020 (п.10.1 договору).

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору відповідач не оплатив вартість послуги за актом здачі-приймання робіт № 3 від 29.07.2022 в розмірі 84 000,00 грн.

З огляду на наведені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 84 000,00 грн, а також, у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язання щодо оплати послуги за Договором, про стягнення з відповідача інфляційних втрат розмірі 10 807,02 грн і 3% річних в розмірі 4 367,34 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивача надав відповідачу інженерні послуги на суму 84 000,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання послуг № 3 від 29.07.2022, який підписано сторонами та скріплено печатками.

Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, вищевказані документи були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень.

При цьому, суд відхиляє аргументи відповідача, що договором не передбачено строк виконання зобов`язань відповідача зі сплати грошових коштів на рахунок позивача.

Зокрема, відповідачем звернуто увагу на п.2.3 договору, відповідно до якого оплата замовником частини вартості послуг у ромірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випдках та порядку.

Однак, суд зауважує, що сплата основного зобов`язання за виконані роботи здійснюються відповідно до приписів п.2.2 договору, а положення п.2.3 затосовуються лише до сплати суми ПДВ.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової наклданої в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 12.08.2022 зареєстровано податкову накладну від 29.07.2022 № 61 на послугу згідно з акту здачі-прийняття послуг № 3 від 29.07.2022 на загальну суму 84 000,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 14 000,00 грн, що спростовує доводи відповідача про відсутність зареєстрованої податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України вищезазначена накладана вважається отриманою покупцем з дня реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих послуг у загальному розмірі 84 000,00 грн, а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подачі позову до суду настав.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 84 000,00 грн заборгованості за договором № 181807/48-121-01-18-06653 від 05.07.2018 підлягають задоволеню.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем уточнений розрахунок у відповіді на відзив та встановлено його арифметичну вірність.

Враховуючи наведене, суд задовольняє заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 360,43 грн та інфляційних втрат в розмірі 10 807,02 грн за період з 13.09.2022 по 05.06.2024.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 84 000,00 грн, 3% річних в розмірі 4 360,43 грн та інфляційних втрат в розмірі 10 807,02 грн за період з 13.09.2022 по 05.06.2024.

Щодо клопотання відповідача про зменшення сум 0,3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач заперечував щодо стягнення з відповідача на користь позивача сум 0,3% річних та інфляційних втрат та просив суд у разі ухвалення судом рішення у справі про повне або часткове задоволення позовних вимог зменшити суми відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на об`єктивні та незалежні від відповідача обставини.

Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 1 статті 233 ГК України врегульовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України дійшла таких висновків:

"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

З урахуванням конкретних обставин даної справи № 910/7483/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення сум інфляційних втрат та 0,3% річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн та 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

На час вирішення спору матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 71503, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Україна, 01135, місто Київ, просп. Берестейський, 4; ідентифікаційний код 16392628) заборгованість у розмірі 84 000,00 грн (вісімдесят чотири тисячі гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 4 360,43 (чотири тисячі триста шістдесят гривень 43 коп.), інфляційних втрат в розмірі 10 807,02 грн (десять тисяч вісімсот сім гривень 02 коп.) та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 19.09.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА