Рішення

від 20.09.2024 по справі 910/7092/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2024Справа № 910/7092/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект»

про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7092/24

за позовом Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (пр.Берестейський, буд.4, м.Київ, 01135; ідентифікаційний код 16392628)

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Промислова, буд.133, м.Енергодар, Запорізька обл., 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)

про стягнення 1 002 689,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 002 689,00 грн, з яких 838 008,00 заборгованості, 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 463,05 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 838 008,00 грн, 3% річних в розмірі 46 256,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 118 217,95 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 037,24 грн. В іншій частині позову було відмовлено.

12.09.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500,00 грн.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), суд здійснює розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

При цьому суд зауважує, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду було ухвалено 27.08.2024, а заява про ухвалення додаткового рішення із доказами розміру понесених судових витрат була надіслана до суду 30.08.2024, що підтверджується накладною оператора поштового зв`язку, тобто з дотриманням встановлено законом строку, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача про необхідність залишення цієї заяви без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 05/01/24 від 05.01.2024, укладеного між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів» (далі - Договір), додаткової угоди № 08/05-2 від 08.05.2024 до Договору, акту прийому-передачі послуг № 27/08-1 від 27.08.2024 та рахунку на оплату № 21 від 27.08.2024 на суму 20 000,00 грн.

Згідно з п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що вартість правової допомоги за цим Договором визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У п. 1 додаткової угоди № 08/05-2 від 08.05.2024 до Договору сторони визначили перелік та вартість послуг адвокатського об`єднання у справі за позовом клієнта до відповідача, шляхом визначення фіксованого розміру гонорару за кожний вид послуг.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг № 27/08-1 від 27.08.2024 адвокатським об`єднанням надано, а позивачем прийнято послуги на суму 22 500,00 грн.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, зазначає, що витрати на правничу допомогу не підтверджені належними доказами, вартість послуг є завищеною, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності розміру у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З огляду на те, що вартість правничої допомоги при розгляді цієї справи була визначена у фіксованому розмірі за кожний вид послуг, суд відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що акт приймання-передачі наданих послуг не містить інформацію про фактично витрачений час.

Судом встановлено, що Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів» було надано позивачем такі види послуг:

- усна консультація з вивченням документів - 2 000,00 грн;

- підготовка аналітичної довідки щодо судової практики - 1 000,00 грн;

- додаткові усні консультації (дві консультації) - 3 000,00 грн;

- складання позовної заяви - 15 000,00 грн;

- складання додаткових документів в межах судової справи (заяви, клопотання) - 1 500,00 грн.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що ця справа є справою незначної складності, предметом спору є стягнення коштів, розмір яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, збір і оцінка зібраних доказів не вимагала багато часу та зусиль.

В контексті викладеного суд вважає необґрунтованим проведення двох додаткових консультацій, й за відсутності у матеріалах справи документального підтвердження їх проведення, суд не вбачає підстав для покладення цих витрат на відповідача.

Також суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази складання аналітичної довідки щодо судової практики, що свідчить про її складання виключно для клієнта, у зв`язку з чим покладення таких витрат на відповідача є недоречним.

В іншій частині, оскільки подання позову зумовлено порушенням прав позивача, що встановлення рішенням суду, а подання відповіді на відзив було здійснено виходячи із заперечень відповідача, то витрати пов`язані із поданням позовної заяви в розмірі 15 000,00 грн, відповіді на відзив в розмірі 1 500,00 грн, суд вважає обґрунтованими, як і витрати в розмірі 2 000,00 грн за надання усної консультації, адже такий вид адвокатської діяльності прямо передбачений Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

При цьому відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що позов було задоволено частково, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 18 500,00 грн.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у цій справі позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 18 500,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі 18 496,19 грн, у зв`язку з чим заява позивача підлягає частковому задоволенню. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 003,81 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7092/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Промислова, буд.133, м.Енергодар, Запорізька обл., 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (пр.Берестейський, буд.4, м.Київ, 01135; ідентифікаційний код 16392628) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 496 (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 19 коп.

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.09.2024.

Суддя Т.П. Капцова