Рішення

від 10.09.2024 по справі 910/10906/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2024Справа № 910/10906/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ", м. Київ

до Політичної партії "Європейська Солідарність", м. Київ

про виселення, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Калинич О.М. (адвокат за ордером серії АА№1403099 від 25.01.2024 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про виселення Політичної партії "Європейська Солідарність" (відповідач) з нежитлових приміщень загальною площею 40,0 кв.м., що розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 16.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/10906/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2023.

24.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що договір автоматично пролонговано до 31.12.2023 року, а одностороння заява позивача про розірвання договору не передбачає, згідно умов договору, повернення приміщення орендодавцю. Відповідачем також вказано, що позивачем встановлювались нераціональні строки для виселення, а в листі №108 від 26.06.2023 року про звільнення приміщення немає жодних згадок про повернення ключів від приміщення.

В підготовчому засіданні 19.09.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 31.10.2023.

31.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення доказів.

В підготовчому засіданні 31.10.2023 судом було оголошено перерву до 19.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначене на 19.12.2023 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання у справі призначено на 06.02.2024.

06.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні 06.02.2024 судом було оголошено перерву до 02.04.2024.

Ухвалою від 02.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024 року.

Ухвалою від 15.07.2024 року сторін повідомлено, що засідання 02.07.2024 року не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне засідання призначене на 10.09.2024 року.

В судовому засіданні 10.09.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі - позивач, орендодавець) та Політичною партією "Європейська Солідарність" (далі - відповідач, орендар) укладений Договір оренди нежитлових приміщень №к-206/1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в п. 1.2. договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором, є нежитлові приміщення загальною площею 40,0 кв. м., розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі по тексту - "приміщення") (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, орендодавець передає орендарю приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Як встановлено п. 3.1. Договору, орендар використовує приміщення для розміщення власного офісу на умовах, визначених даним договором. Орендар самостійно отримує дозвільні документи, якщо вони є необхідними для роботи офісу орендаря, розміщеного у приміщеннях.

Згідно п. 4.2. Договору, строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується 31.12.2019 року.

По закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення відповідного календарного року (п. 4.3. Договору).

Тобто, п. 4.3. договору передбачено, що вказаний договір продовжує свою дію лише за умови, якщо жодна зі сторін не заявила про його припинення.

В п. 5.1. Договору сторони погодили, що протягом 3 (трьох) робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного в п. 4.2. даного договору, орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю, а орендодавець прийняти їх на підставі акту приймання-передачі приміщень, що підписується сторонами.

Пунктами 5.2., 5.3. та 5.4. Договору встановлено, що при припиненні договірних відносин за цим договором всі ключі повинні бути передані (повернуті) орендодавцю. Орендар залишає приміщення у стані згідно опису, вказаному в додатку № 3 до цього договору, з урахуванням нормального зносу. У разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю у стані, в якому вони перебували на момент передачі їх в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем невід`ємних поліпшень, які неможливо відокремити від приміщення без заподіяння їм шкоди, та нормального зносу за період строку дії договору.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від даного Договору та вимагати повернення приміщення у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати та/або комунальних платежів, встановлених даним Договором, більш ніж на 30 календарних днів (незалежно від часткової сплати). В цьому випадку орендодавець надсилає на адресу орендаря письмове повідомлення про дострокове припинення цього Договору в зв`язку з порушенням орендарем строків сплати орендних і інших платежів, передбачених цим Договором.

У разі дострокового розірвання даного Договору орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дати припинення Договору звільнити приміщення на повернути їх орендодавцеві. (п. 9.12. Договору).

Актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019 року орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення згідно умов Договору.

Додатковими угодами №№ 1-13 сторонами погоджувався розмір щомісячної орендної плати.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим п. 9.4. договору направив відповідачеві повідомлення №108 від 26.06.2023 про односторонню відмову від договору та повернення приміщення за актом приймання-передачі.

Позивач, утворивши комісію для проведення огляду та приймання приміщення з оренди, зафіксував актом фіксації неявки представників орендаря для повернення орендованих приміщень від 07.07.2023 року, що представники політичної партії не з`явились.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить вилети відповідача із орендованих за Договором приміщень.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що одностороння заява позивача про розірвання договору не передбачає, згідно умов договору, повернення приміщення орендодавцю. Також, відповідачем вказано, що позивачем встановлювались нераціональні строки для виселення, а в листі №108 від 26.06.2023 року про звільнення приміщення немає жодних згадок про повернення ключів від приміщення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 01.11.2019 нежитлові приміщення загальною площею 40 кв. м., розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), які знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, були передані орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019, який підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Судом також встановлено, що 29.06.2023 позивач у відповідності до п. 9.4. Договору, направив відповідачу повідомлення за вих. №108 від 26.06.2023 про дострокове розірвання договору, у з в`язку з довготривалою несплатою відповідачем орендних платежів, та про необхідність повернути приміщення за актом приймання-передачі (повернення) в строк до 06.07.2023 року.

Докази надіслання вказаного листа, а саме, опис вкладення в цінний лист та поштова накладна (штрих-кодовий ідентифікатор 0101510448490) містяться в матеріалах справи.

Із наявного в матеріалах статусу перевірки відстеження (штрих-кодовий ідентифікатор 0101510448490) вбачається, що дане відправлення орендарем було отримано 03.07.2023.

В цей же час, відповідач фактично, станом на момент розгляду справи судом, користується нежитловим приміщенням загальною площею 40 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А") та знаходяться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, без належних правових підстав, а саме, договору оренди, оскільки, договір оренди нежитлових приміщень №к-206/1 від 15.10.2019 припинив свою дію (достроково розірваний за ініціативи позивача).

При цьому, відповідно до п. 9.12. Договору, у разі дострокового розірвання даного Договору орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дати припинення Договору звільнити приміщення на повернути їх орендодавцеві.

Оскільки, відповідач втратив статус орендаря, ним протиправно не були виконані вимоги повідомлення за вих. №108 від 26.06.2024, а також норм Цивільного кодексу України щодо повернення приміщення позивачу після відмови наймодавця від договору найму.

При цьому, суд вказує, що відповідач у відзиві не наводить жодних заперечень щодо наведених позивачем правових підстав позову, правового обґрунтування щодо припинення договору, незаконного користування відповідачем приміщенням та наявності підстав для його виселення.

Заперечення відповідача зводяться лише до того, що одностороння заява позивача про розірвання договору не передбачає, згідно умов договору, повернення приміщення орендодавцю, а в листі №108 від 26.06.2023 року про звільнення приміщення немає жодних згадок про повернення ключів від приміщення.

Однак, такі заперечення відхиляються судом, оскільки, фактично спростовуються матеріалами справи та наведеними вище обставинами.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод v здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписи ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, в також враховуючи відсутність доказів на спростування таких вимог, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Політичну партію "Європейська солідарність" (ідентифікаційний код 21715714, адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А) з нежитлових приміщень загальною площею 40 кв. м., що розташовані на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу (літ. "А"), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 16.

3. Стягнути з Політичної партії "Європейська солідарність" (ідентифікаційний код 21715714, адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код 00308146, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16) суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 20.09.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ