Рішення

від 10.09.2024 по справі 925/73/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2024Справа № 925/73/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", м. Київ

до Державної податкової служби України , м. Київ

в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області , м. Черкаси

про стягнення 1 362 106,75 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Невструєв Л.Б. (адвокат за довіреністю №13-ЮІ від 02.01.2024 року);

від відповідача: Зінник К.Г. (в порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (відповідач) суми інфляційних втрат в розмірі 354 865,88 грн, суми 3% річних в розмірі 62 485,20 грн, суми пені в розмірі 867 406,01 грн та суми штрафу в розмірі 77 349,66 грн, у зв`язку з неналежним (не в строк) виконанням відповідачем умов Договору поставки природного газу №32 від 31.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" з додатками надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №925/73/24 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.04.2024.

05.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання по закриття провадження у справі. У відзиві відповідачем зазначено, що ним вживались всі заходи задля погашення існуючої перед позивачем заборгованості, більше того, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість повністю погашена.

Також 05.03.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 задоволено заяву Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчому засіданні 16.04.2024 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, про що оголошено відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 16.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024 року.

20.06.2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про визнання зловживанням правами.

Ухвалою від 15.07.2024 року сторін повідомлено, що засідання 02.07.2024 року не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне засідання призначене на 10.09.2024 року.

В судовому засіданні 10.09.2024 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зловживання позивачем правами, про що оголошено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 10.09.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 між Головним управлінням ДПС у Черкаській області (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (постачальник) було укладено Договір поставки природного газу №32 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2020 році товар: природний газ (код за ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо (Природний газ)) (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що відповідно до п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, та п. 1 ст. 48 БКУ взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів проводиться в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунків та актів приймання-передачі за отриманий товар до 20 числа наступного за місяцем постачання.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. (п. 4.3. Договору).

Додатковою угодою №1 від 22.12.2020 року сторони виклали пункт 10.1. Договору в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.02.2020 року до 31.01.2021 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання.".

Додатковою угодою №2 від 28.01.2021 року до Договору сторони погодили, у зв`язку з ліквідацією ГУ ДПС у Черкаській області відповідно до постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", замінити сторону Договору з ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44131663), яке є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920).

На виконання умов Договору позивачем було передано ГУ ДПС у Черкаській області газ на загальну суму 1 364 377,63 грн згідно наступних Актів прийому-передачі природного газу:

- №УГР00000197 від 31.01.2021 року на суму 456 081,07 грн;

- №УГР00000478 від 28.02.2021 року на суму 509 264,66 грн;

- №УГР00001015 від 31.03.2021 року на суму 399 031,90 грн.

ГУ ДПС у Черкаській області частково оплачено отриманий від позивача газ на суму в розмірі 246 458,25 грн згідно платіжного доручення №53 від 11.02.2021 року. Окрім того, за грудень 2020 року за ГУ ДПС у Черкаській області рахувалась переплата в розмірі 12 924,29 грн.

У зв`язку з наявністю у ГУ ДПС у Черкаській області заборгованості перед позивачем за Договором в розмірі 1 104 995,09 грн, останній звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області про стягнення з нього 1 104 995,09 грн боргу.

В межах справи №925/1434/21 за позовом ТОВ "Укр Газ Ресурс" до ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області про стягнення 1 104 995,09 грн Господарським судом Черкаської області ухвалою від 02.12.2021 року затверджено мирову угоду, укладену 30.11.2021 року між ТОВ "Укр Газ Ресурс" та ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області.

Оплату суму заборгованості в розмірі 1 104 995,09 грн відповідачем здійснено згідно наступних платіжний інструкцій: №23/08/2023№4 від 24.08.2023 року на суму 6 629,96 грн, №23/08/2023№6 від 24.08.2023 на суму 139 832,35 грн, №01/09/2023№1 від 02.09.2023 на суму 182 800,00 грн, №26/09/2023№1 від 27.09.2023 на суму 218 529,00 грн, №06/10/2023№2 від 07.10.2023 на суму 158 571,00 грн, №19/10/2023№1 від 20.10.2023 на суму 226 747,00 грн, №01/11/2023№1 від 02.11.2023 на суму 148 053,00 грн, №21/11/2023№1 від 22.11.2023 на суму 30 462,74 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки фактично заборгованість за Договором відповідачем сплачена зі спливом визначеного строку, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 867 406,01 грн, сума штрафу в розмірі 77 349,66 грн, сума 3% річних в розмірі 62 485,20 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 354 865,88 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що ним вживались всі заходи задля погашення існуючої перед позивачем заборгованості, більше того, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість повністю погашена і вини відповідача у тому, що повна сплата суми боргу здійснена з порушенням строків відсутня.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору було передано ГУ ДПС у Черкаській області газ на загальну суму 1 364 377,63 грн згідно зазначених вище Актів прийому-передачі природного газу.

ГУ ДПС у Черкаській області здійснено часткову оплату отриманого від позивача газу на суму в розмірі 246 458,25 грн (платіжне доручення №53 від 11.02.2021 року). Окрім того, за грудень 2020 року за ГУ ДПС у Черкаській області рахувалась переплата в розмірі 12 924,29 грн.

Залишок суми заборгованості в розмірі 1 104 995,09 грн позивачем було заявлено до стягнення в межах справи №925/1434/21 за позовом ТОВ «Укр Газ Ресурс» до ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області, в результаті розгляду якої Господарським судом Черкаської області ухвалою від 02.12.2021 року затверджено укладену 30.11.2021 року між ТОВ «Укр Газ Ресурс» та ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області мирову угоду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

Як вже було встановлено судом, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 року по справі №925/1434/21 затверджено мирову угоду, укладену 30.11.2021 року між ТОВ «Укр Газ Ресурс» та ДПС України в особі ГУ ДПС у Черкаській області, наступного змісту:

«Дана мирова угода є укладеною щодо прав та обов`язків позивача і відповідача, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, і визначає дії сторін, пов`язані з предметом судового розгляду у справі №925/1434/21, що розглядається Господарським судом Черкаської області.

Предметом позову товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" є стягнення заборгованості за поставлений природний газ згідно договору поставки природного газу № 32 від 31 січня 2020 року в сумі 1 104 995.09 грн. (один мільйон сто чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять грн. 09 коп.).

На умовах цієї мирової угоди відповідач визнає та зобов`язується сплатити позивачу суму заборгованості в розмірі 1 104 995.09 грн. (один мільйон сто чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять грн. 09 коп.) у термін до 31 грудня 2021 року.

Виплата заборгованості або її частин у вигляді платежів, здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок позивача у термін, зазначений у п. 3 цієї мирової угоди, за наступними реквізитами:

Одержувач: ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС"

код ЄДРПОУ 41427817

р/р ІВАN № UА: НОМЕР_1

в банк АБ "Південний" м. Київ, МФО 328209

Призначення платежу: відшкодування заборгованості за поставлений природний газ в період січня-березня 2021 року, згідно мирової угоди у справі № 925/1434/21.

Сторони дійшли згоди, що підставою для сплати відповідачем заборгованості є дана підписана обома сторонами мирова угода, що затвердив Господарський суд Черкаської області, без виставлення/направлення позивачем відповідних рахунків на адресу відповідача чи необхідності вчинення з боку позивача будь-яких інших дій.

Датою виконання зобов`язань згідно цієї мирової угоди вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача, яка повинна бути підтверджена відповідним банківським документом.

Після підписання мирової угоди, затвердження її судом та набуття законної сили ухвали суду про визнання мирової угоди сторони по справі не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо предмету позову.

На умовах цієї мирової угоди позивач, після належного її виконання відповідачем, відмовляється від будь-яких претензій майнового характеру до відповідача, які пов`язані або можуть бути пов`язані з виконанням умов договору поставки природного газу від 31 січня 2020 року №32 в частині стягнення грошової суми, яка є предметом господарського спору по справі №925/1434/21, що розглядається Господарським судом Черкаської області.

Сторони підтверджують, що дана мирова угода стосується лише їх прав та обов`язків і що під час її укладання та виконання не були та не будуть порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави.

Сторони за взаємною згодою просять суд у відповідності до ч. 2 ст. 192 та п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України постановити ухвалу про затвердження мирової угоди та закриття провадження у цій господарській справі.

Сторони домовились, що понесені витрати позивачем, а саме: витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.

У зв`язку із добровільним врегулюванням спору між позивачем та відповідачем шляхом підписання мирової угоди, сторони просять суд прийняти рішення щодо повернення позивачу 50% судового збору в порядку ч.1 ст.130 ГПК України.

Відповідач зобов`язується перерахувати 50% судового збору в сумі 6 629,96 грн. (шість тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 96 коп.) позивачу протягом 10 банківських днів з моменту отримання ухвали суду (оригінал) про затвердження мирової угоди Господарським судом Черкаської області, однак не пізніше 31 грудня 2021 року.

Мирова угода набирає чинності з моменту набуття законної сили ухвалою Господарського суду Черкаської області про її затвердження, є обов`язковою для позивача та відповідача, та діє до повного виконання зобов`язань, передбачених мировою угодою.

Виконання мирової угоди здійснюється сторонами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені даною мировою угодою.

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди, ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Сторони підтверджують, що особи, які підписали цю мирову угоду, мають всі необхідні повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень, та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності стосовно укладення цієї мирової угоди.

Якщо в процесі виконання цієї мирової угоди відбудеться реорганізація, зміни підпорядкованості чи форми власності однієї із сторін або обох сторін, то ця мирова угода зберігає силу для правонаступників такої сторони.».

У відповідності до статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечено сторонами, ГУ ДПС у Черкаській області мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 року, не виконувалась.

Відповідач зазначає, що після винесення Господарським судом Черкаської області ухвали від 02.12.2021 року №925/1434/21 та набрання нею законної сили Головним управлінням ДПС у Черкаській області листом від 14.12.2021 №10357/5/23-00-10-0123 направлено на Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області оригінал вказаної ухвали.

Листом від 17.12.2021 №04-17-02-10/10148 ГУ ДКСУ у Черкаській області повернуто ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 у справі №925/1434/21 Головному управлінню ДПС у Черкаській області, без виконання, у зв`язку з тим, що на ухвалі відсутня гербова печатка та дата набрання нею законної сили.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області усунувши недоліки повторно листом від 23.12.2021 №10672/523-00-10-0123 направлено пакет документів для добровільного виконання судового рішення.

Листом від 30.12.2021 №07.1-13-06/10530 ГУ ДКСУ у Черкаській області повторно відмовлено у виконанні ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 у справі №925/1434/21, у зв`язку з тим, що відсутні електронні носії з поданими документами.

Окрім того, відповідно до Регламенту роботи органів ДКСУ у період завершення бюджетного 2021 року та початку 2022 року, затвердженого наказом ДКСУ від 07.12.2021 №352, граничним терміном здійснення видатків бюджетного 2021 року є 30.12.2021 (до 19.30 год. 30.12.2021 завершувалось прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування «Клієнт-казначейства-Казначейство» до облікових систем АС «Є-Казна-Доходи», АС «Є-К-Казна»).

Однак, ГУ ДПС у Черкаській області не виконало умови мирової угоди вчасно, тобто до 31.12.2021 року, як це було передбачено умовами затвердженої між сторонами мирової угоди, тобто кошти не сплатило.

13.01.2022 (вхідний №1261/6 від 13.01.2022) до Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов лист від ТОВ «Укр Газ Ресурс» про причини невиконання мирової угоди в частині сплати заборгованості.

Листом від 20.01.2022 №966/6/23-00-10-03-04 Головним управлінням ДПС у Черкаській області надано відповідь, в якому зазначено причини невиконання затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 мирової угоди та повідомлено, що у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» (далі Порядок №845), лише стягувач подає до органу Казначейства заяву із зазначенням реквізитів банківського рахунка та оригінал виконавчого документа (мирову угоду), а також інші документи, що необхідні для виконання рішення суду. Тобто, являючись боржником, Головне управління ДПС у Черкаській області не має права здійснювати подачу таких документів та відповідно до листів ГУ ДКСУ у Черкаській області виконати оплату коштів на добровільних умовах було неможливим в зв`язку з тим, що мирова угода була затверджена ухвалою суду (тобто судовим рішенням), що автоматично підпадає відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Безспірне списання коштів з рахунків боржника».

21 грудня 2022 року від ТОВ «Укр Газ Ресурс» (стягувача) надійшла заява до Господарського суду Черкаської області про встановлення способу виконання судового рішення. В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Укр Газ Ресурс» зазначав, що ухвалу суду від 02 грудня 2021 року було пред`явлено до Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області на виконання. Водночас, вищевказана ухвала була повернута без виконання, оскільки: - зі змісту мирової угоди вбачалось, що сторони дійшли згоди про відшкодування заборгованості шляхом її добровільної сплати та виконання взятих відповідачем зобов`язань. Тобто в даному випадку мирова угода не є виконавчим документом про стягнення заборгованості; - органи казначейства можуть виконувати виключно судові рішення лише в частині безспірного стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, або з боржників в особі державних органів, розпорядників чи одержувачів бюджетних коштів. Натомість, виконавчі документи в частині зобов`язання вчинити дії, не підлягають виконанню органом казначейства; - крім того, відповідно до пункту 6 розділу XII Інструкції № 814 ухвали суду засвідчуються гербовою печаткою суду. Проте, ухвала Господарського суду Черкаської області від 02 грудня 2021 року не містить відмітки про набрання законної сили та відсутня гербова печатка. В зв`язку з чим було повернуто ухвалу суду від 02 грудня 2021 року без виконання, оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню органом казначейства та не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 року №925/1434/21 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про встановлення способу виконання судового рішення та встановлено спосіб виконання ухвали суду від 02 грудня 2021 року зі справи №925/1434/21, про затвердження мирової угоди згідно якого: ухвала суду від 02 грудня 2021 року зі справи №925/1434/21 є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області шляхом безспірного списання коштів в розмірі 1 104 995,09 грн. (один мільйон сто чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 09 коп.) боргу та 6 629 грн. 96 коп. (шість тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 96 коп.) судового збору з рахунків Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (код ЄДРПОУ 41427817).

Станом на момент розгляду даної справи судом Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області здійснено погашення суми заборгованості в розмірі 1 104 995,09 грн та суми судового збору в розмірі 6 629,96 грн за зобов`язаннями в межах справи №925/1434/21.

На підтвердження вказаного погашення в матеріалах справи наявні листи «Повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника» ГУ ДКС України у Черкаській області та лист №8211/8/23-00-05-01-05 від 27.11.2023 року.

Отже, ГУ ДПС у Черкаській області допущено прострочення виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 02.12.2021 року за період з 01.01.2022 по день останнього платежу (21.11.2023 року).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №910/17610/15.

Так, за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

У даному разі, господарський суд відмічає, що виконання відповідачем свого основного грошового зобов`язання здійснено 22.11.2023 року.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Позиція викладена Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду №910/13071/19 від 20.11.2020 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 62 485,20 грн 3% річних та 354 865,88 грн інфляційних втрат.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позиція викладена в постанові Верховного суду від 8 грудня 2018 №908/639/18.

Правовий аналіз вказаного, що також викладено у рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, дає підставу стверджувати, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань може бути застосовано як штраф так і пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідач, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, оплати суму заборгованості з порушенням строків, визначених Договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок сум пені і штрафу встановив, що заявлена до стягнення сума штрафу є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою. Проте, розрахунок суми пені позивачем здійснений без врахування норм зазначеної вище ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сумою пені є 135 747,87 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 354 865,88 грн, суми 3% річних в розмірі 62 485,20 грн, суми пені в розмірі 135 747,87 грн та суми штрафу в розмірі 77 349,66 грн.

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі 21 000,00 грн, Суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2019 року між адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем та позивачем (замовник) було укладено Договір про надання правничої допомоги №13/5, відповідно до якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду:

- додаткову угоду №2/24 від 08.01.2024 року до Договору про надання правничої допомоги №13/5 від 20.05.2019 року;

- детальний опис наданої професійної правничої допомоги на суму 21 000,00 грн;

- Акт про прийняття-передачі наданих послуг №1/02/24 від 12.01.2024 року на суму в розмірі 21 000,00 грн.

Проаналізувавши зазначені вище докази, заперечення відповідача, враховуючи час на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 9 456,73 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, площа Львівська, 8) в особі Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (ідентифікаційний код 44131663, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817, адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25, літера «Б», офіс 5) суму інфляційних втрат в розмірі 354 865,88 грн (триста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят п`ять гривень 88 копійок), суму 3% річних в розмірі 62 485,20 грн (шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять гривень 20 копійок), суму пені в розмірі 135 747,87 грн (сто тридцять п`ять тисяч сімсот сорок сім гривень 87 копійок), суму штрафу в розмірі 77 349,66 грн (сімдесят сім тисяч триста сорок дев`ять гривень 66 копійок), суму судового збору в розмірі 9 456,73 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 73 копійки) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 20.09.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ