Ухвала

від 19.09.2024 по справі 911/2464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" вересня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/2464/24

Суддя Господарського суду Київської області Ейвазова А.Р., розглянувши заяву Товариства з обережною відповідальністю «АВІАЦІЯ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ «ПАТРІОТ-УКРАЇНА» про забезпечення позову такої особи до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» про стягнення 2 748 007,10грн, звільнення та повернення приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обережною відповідальністю «АВІАЦІЯ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ «ПАТРІОТ-УКРАЇНА» (далі позивач, ТОВ «АНГ «Патріот-Україна») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» (далі відповідач, ТОВ «Тест») та просить:

- стягнути з ТОВ «Тест» на користь ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» 2 748 007,10грн, з яких: 17 741,94грн борг з орендної плати за період з 01.03.2024 по 12.03.2024; 1 675 985,63грн неустойка за період з 13.03.2024 по 04.09.2024; 279,80грн 3% річних за період з 27.02.2024 по 04.09.2024; 628,75грн втрати від інфляції за період з березня по липень 2024 року; 3 370,98 пеня за період з 27.02.2024 по 04.09.2024; 1 050 000грн штраф;

- зобов`язати ТОВ «Тест» звільнити та повернути на підставі акта прийому-передачі ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» відповідно до умов договору №АНГ 02.01/2024-1-с від 02.01.2024 суборенди нежитлових приміщень нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 731,7 мІ, які знаходяться в будівлі виробничо-адміністративного корпусу за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 8.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлових приміщень в частині сплати орендної плати у встановлений договором строк, повернення майна після закінчення строку дії відповідного договору.

Станом на 19.09.2024 провадження у справі за відповідним позовом не відкрито.

Разом із поданням позову, 17.09.2024 позивачем подано заяву про забезпечення відповідного позову, у якій позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Тест», розміщені на банківському рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «ОТП Банк» та на всіх інших рахунках у всіх банківських установах в межах ціни позову, яка складає 2 748 007,10грн.

Заявляючи про застосування судом заходів до забезпечення позову, позивач вказує, що грошові кошти є платіжним засобом та можуть використовуватися відповідачем у своїй господарській діяльності, а невжиття заходів щодо накладення арешту на відповідні кошти може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Дослідивши подану заяву, матеріали позовної заяви, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. В силу ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.137 ГПК України).

З системного аналізу вищевказаних процесуальних норм слідує, що вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у даному випадку кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент розгляду справи та подальшого виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №917/453/23, від 26.09.2023 у справі №911/1518/22, від 18.10.2023 у справі №922/1864/23, від 11.01.2024 у справі №916/3599/23, від 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Разом з цим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Так, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні дотримуватися такої послідовності: належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (відповідний механізм дій визначений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Так, позивач не посилається на те, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на зменшення його майна або грошових коштів, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання; доведення товариства до банкрутства тощо.

Отже, у даному випадку припущення про те, що у разі задоволення позову рішення суду не буде виконано або утруднено його виконання не обґрунтовано певними обставинами, що свідчать про зміну матеріального становища відповідача, а саме погіршення такого становища. Разом з тим, сама по собі наявність між сторонами спору щодо виконання зобов`язань за договором не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у відповідності з ст.136 ГПК України, оскільки питання наявності/відсутності у відповідача грошового обов`язку у вигляді сплати орендної плати, неустойки та штрафу, наявності обов`язку у відповідача звільнити та повернути об`єкт суборенди, тобто підстав для задоволення позову підлягає з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

У поданій заяві позивач посилається лише на те, що відповідач в будь-який момент може розрахуватись коштами з банківського рахунку. Разом з тим, таке припущення не свідчить про наявність підстав для безумовного вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді арешту, оскільки відповідач, який здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, може також і отримати в будь-який момент грошові кошти на свій рахунок від контрагентів.

Також, позивач вказує, що немає підстав вважати, що застосування запропонованих ним заходів до забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, позбавить його можливості здійснювати господарську діяльність, отримувати доходи, сплачувати податків, оскільки грошові кошти залишаються у володінні відповідача, а розпорядження ними лише обмежується на певний час та лише щодо частини коштів у межах суми позову.

Водночас, суд вважає такі твердження помилковими, враховуючи наступне.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Накладення арешту на кошти на рахунках відповідача та фактичне вилучення з його обороту значного розміру грошових коштів може призвести до блокування його поточної господарської діяльності, необхідності залучення коштів для підтримання своєї господарської діяльності від третіх осіб (позика, безвідсоткова поворотна фінансова допомога тощо) та понесення додаткових витрат у вигляді сплати за користування залученими грошовими коштами. При цьому, позивач не пропонує певних заходів зустрічного забезпечення, застосування яких могло відшкодувати відповідні збитки, у випадку якщо б заявлені вимоги не були задоволені чи задоволені лише в частині.

Беззаперечна можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, не є тотожною вчиненню відповідачем дій, спрямованих на зменшення своїх майнових активів.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів про забезпечення позову, позивач не навів обставин, які свідчать про наявність обґрунтованих припущень про те, що виконання рішення у справі буде ускладнено чи унеможливлено, а ефективне поновлення прав позивача не буде забезпечено.

Окрім того, суд враховує, що позивач просить накласти арешт не лише в розмірі суми основного боргу, що складає 17 741,94грн, а також нарахованих на таку суму боргу втрат від інфляції у розмірі 628,75грн та 3% річних у розмірі 279,80грн, а й для забезпечення вимог, значна частина яких становлять вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу в розмірі 1 050 000грн, пені в розмірі 3 370,98грн, а також неустойки у вигляді сплати орендної плати у подвійному розмірі - 1675985,63грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даній справі відсутні достатні підстави вважати, що є загроза не виконання або ускладнення виконання рішення у даній справі, ефективний захист прав позивача, у разі встановлення факту їх порушення.

Згідно ч.ч.6,8 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обережною відповідальністю «АВІАЦІЯ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ «ПАТРІОТ-УКРАЇНА» про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№93/24 від 17.09.2024).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова