Рішення

від 20.09.2024 по справі 911/1605/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51, е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1605/24

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ»простягнення 121854,38 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ» (далі відповідач) про стягнення 121854,38 грн., з яких 110000 грн. основний борг, 2200 грн. інфляційні втрати, 1663,56 грн. 3% річних, 7990,82 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 23.11.2023 № 23-11/23 щодо повного розрахунку за поставлене дизельне паливо згідно додаткової угоди до вказаного вище договору укладеної 24.11.2023 у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 06.08.2024 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 21.08.2024 та встановлено відповідачу строк до 03.09.2024 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 23.11.2023 № 23-11/23 щодо повного розрахунку за поставлене дизельне паливо згідно додаткової угоди до вказаного вище договору укладеної 24.11.2023 у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Позивач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до його електронного кабінету копії ухвали в електронній формі.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки нафтопродуктів від 23.11.2023 № 23-11/23 (далі договір), відповідно до умов якого позивач постачальник зобов`язався передати у власність відповідача покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язався прийняти ці нафтопродукти (в подальшому іменовані товар) та повністю оплачувати їх ціну (вартість) (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору поставка (передача у власність) товару в рамках і на підставах цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до додаткових угод до цього договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок в усній чи письмовій формі.

Згідно з п. 5.1 договору ціна (вартість) конкретної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додаткових угодах до цього договору. Ціна на товар, поставка (передача у власність) якого здійснюється відповідно до умов цього договору, встановлюється в національній валюті України гривні.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах передплати, якщо інше не зазначене у відповідній додатковій угоді. Оплата товару проводиться покупцем безготівково в національній валюті України гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 5.4 договору).

Загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) всього поставленого за цим договором товару) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного поставленого товару та узгодженої на нього ціни (відповідно до видаткових та/або актів прийому-передачі, які підтверджують факт передачі товару покупцю, його кількість та вартість) та актів коригування цін нафтопродуктів (п. 5.7 договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до моменту повного та належного виконання сторонами всіх свої зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) ще на 1 календарний рік (п. 9.1 договору).

Між сторонами у справі укладена додаткова угода від 24.11.2023 № 23/1 до договору (далі додаткова угода), відповідно до умов якої постачальник передає, а покупець приймає та оплачує наступний товар на умовах СРТ. Поставка товару здійснюється до пункту призначення покупця за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Гостомель, вул. Автошляхова, 1, АЗС.

Згідно з п. 2 додаткової угоди до договору кількість та ціна товару на умовах СРТ складає: дизельне паливо ULSD 10 PPM EN 590 в кількості 5080 л, ціна разом з ПДВ 227563,68 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди до договору вартість товару за цією угодою складає: 227563,68 грн.

Пунктом 5 додаткової угоди до договору передбачено, покупець зобов`язався оплатити товар протягом 5 календарних днів з дня підписання додаткової угоди.

Вказана додаткова угода підписана електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін, що підтверджується Протоколом перевірки електронних підписів документу від 28.02.2024, відповідно до якого представник відповідач підписав додаткову угоду електронним цифровим підписом 26.02.2024, представник позивача 27.02.2024.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу Дизельне паливо ULSD 10 PPM EN 590 в кількості 5080 л на суму 227563,68 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.11.2023 № 1420 на суму 227563,68 грн., яка підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін їх електронними цифровими підписами, що підтверджується Протоколом перевірки електронних підписів документу від 28.02.2024.

Також в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 24.11.2023 № 1420.

Заперечень відповідача щодо кількості або вартості отриманого товару матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач наявний в нього борг перед позивачем не погасив, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 11.03.2024 № 32, в якій просив відповідач погасити борг в розмірі 110000 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується поштовим конвертом від 15.03.2024 № 0600098811750.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар в повному обсязі не виконав, в зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 110000 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 110000 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 110000 грн. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми в розмірі 110000 грн. за період прострочення з 01.01.2024 по 31.05.2024 складають 2200 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 110000 грн. за загальний період прострочення з 20.12.2023 по 20.06.2024 складають 1663,56 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Здійснити розрахунок за отримане дизельне паливо відповідач повинен був у відповідності до положень п. 5 додаткової угоди до договору протягом 5 календарних днів з дня підписання додаткової угоди. Додаткова угода до договору підписана електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін, що підтверджується Протоколом перевірки електронних підписів документу від 28.02.2024, відповідно до якого представник відповідач підписав додаткову угоду електронним цифровим підписом 26.02.2024, представник позивача 27.02.2024.

З огляду на зазначене, початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання із здійснення розрахунку за отримане дизельне паливо є 04.03.2024. Належних та допустимих доказів того, що у відповідача виник обов`язок та настав строк передбачений п. 5 додаткової угоди до договору зі здійснення розрахунку за отримане відповідачем дизельне паливо до 04.03.2024, матеріали справи не містять.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням вірного визначення початку прострочення виконання грошового зобов`язання та заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат стягненню підлягають інфляційні втрати за період прострочення з 04.03.2024 по 31.05.2024 в розмірі 1435,73 грн., 3% річних за період прострочення з 04.03.2024 по 20.06.2024 в розмірі 982,79 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 764,27 грн., 3% річних в розмірі 680,77 грн. суд відмовляє, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар, пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за його розрахунком з простроченої суми за загальний період прострочення з 20.12.2023 по 20.06.2024 складає 7990,82 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару, визначених умовами цього договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала прострочена заборгованості), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням вірного визначення початку прострочення виконання грошового зобов`язання та заявленого позивачем періоду нарахування пені стягненню підлягає пеня за період прострочення з 04.03.2024 по 20.06.2024 в розмірі 4587,84 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 3402,98 грн. суд відмовляє, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 110000 грн. основного боргу, 1435,73 грн. інфляційних втрат, 982,79 грн. 3% річних, 4587,84 грн. пені, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 764,27 грн., 3% річних в розмірі 680,77 грн., пені в розмірі 3402,98 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» (далі замовник) та адвокатом Корзаченко Володимиром Миколайовичем (далі виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги від 28.12.2022 (далі договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів замовника і представляти ТОВ «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» у всіх судах України будь-яких юрисдикцій та інстанцій на всіх стадіях ведення та розгляду справ, як позивача, відповідача, третьої особи, боржника, кредитора, стягувача, скаржника (іншої процесуальної особи), з усіма правами, а замовник зобов`язався оплатити правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правничої допомоги сторони погоди вартість однієї години правничої допомоги виконавця у розмірі 2000 грн.

Вартість правничої допомоги розраховується за кожним окремим дорученням замовника та одночасно є підтвердженням можливих судових витрат замовника у кожній конкретній справі (п. 4.3 договору про надання правничої допомоги).

Згідно з п. 4.4 договору про надання правничої допомоги сплата коштів за надану правничу допомогу за цим договором здійснюються замовником поетапно на підставі рахунку-фактури виконавця. Перший платіж є авансовим за яким замовник одночасно з наданням доручення на виконання роботи сплачує вартість послуг за перші 3-5 годин роботи виконавця в залежності від складності завдання (п. 4.4.1); наступні платежі здійснюються замовником після підписання сторонами погоджених розрахунків суми гонорару та актів виконаних робіт, в залежності від тривалості надання правничої допомоги, її складності, як за певні проміжки виконання роботи так і за весь її обсяг. Виконавець сплачує решту вартості правничої допомоги виконавця протягом 3 днів з моменту підписання розрахунків суми гонорару та актів виконаних робіт (п. 4.4.2).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов`язань за ним до повного їх виконання.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги адвокат надав позивачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції на суму 12000 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 20.06.2024 на суму 12000 грн., який підписаний в двосторонньому порядку адвокатом та повноваженим представником позивача, підписи яких скріплені печаткою товариства та адвоката.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю справи, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати в розмірі 7000 грн. на відповідача.

Решта витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 5000 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенні частково, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 165, 178, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ» про стягнення 121854,38 грн., з яких 110000 грн. основний борг, 2200 грн. інфляційні втрати, 1663,56 грн. 3% річних, 7990,82 грн. пеня. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ» (вул. Виговського, 1ю, приміщення 92, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл., 08205, ідентифікаційний код 45103270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» (вул. Київська, 68, с. Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., 07351, ідентифікаційний код 44014502) 110000 (сто десять тисяч) грн. основного боргу, 1435 (одну тисячу чотириста тридцять п`ять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 982 (дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 79 коп. 3% річних, 4587 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн. 84 коп. пені, 4801 (чотири тисячі вісімсот одну) грн. 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2907 (дві тисячі дев`ятсот сім) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ» про стягнення 764,27 грн. інфляційних втрат, 680,77 грн. 3% річних 3402,98 грн. пені відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.09.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк