Рішення

від 20.09.2024 по справі 912/1846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 рокуСправа № 912/1846/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №912/1846/24 від 31.07.2024

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогруп-220"</a> (далі - ТОВ "Електрогруп-220"), код ЄДР 37520257, вул. Франка Івана, буд. 35/1, 35/2, м. Берегове, Берегівський р-н, Закарпатська обл., 90202

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича (далі - ФОП Томашевський І.М.), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 72 043,85 грн,

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Електрогруп-220" до ФОП Томашевського І.М. з вимогами:

1. Прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогруп-220"</a> та розглядати таку в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Томашевського Івана Михайловича (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогруп-220"</a> (код ЄДРПОУ: 37520257, адреса: 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Франка Івана, буд. № 35/1, 35/2) суму боргу у розмірі 72 043,85 грн. що включає 53 890,20 грн сума основної заборгованості, 12 706,28 грн пеня, 3 416,69 грн інфляційних нарахувань, 2 030,68 грн нарахованих 3 % річних.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Томашевського Івана Михайловича (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогруп-220"</a> (код ЄДРПОУ: 37520257, адреса: 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Франка Івана, буд. № 35/1, 35/2) судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №10 від 01.02.2022 в частині здійснення оплати отриманого товару.

Ухвалою від 31.07.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1846/24, ухвалив справу №912/1846/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа.

Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (без засідання)" від 31.07.24 по справі №912/1846/24 (суддя Коваленко Н.М.) було надіслано одержувачу Фізична особа-підприємець Томашевський Іван Михайлович ІПН/ЄДРПОУ НОМЕР_1 в його електронний кабінет; документ доставлено до електронного кабінету 31.07.24 22:10, що підтверджується довідкою Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа.

14.08.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд", в межах строку встановленого судом, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 13.08.2024 з вимогами:

1. врахувати визнання позову відповідачем при ухваленні рішення по суті;

2. зменшити розмір неустойки (пені) до 3000,00 грн.;

3. долучити до матеріалів справи докази (наявні у відповідача на дату подачі відзиву на позов), а саме:

- письмову копію електронного документа - Інформація з Єдиного реєстру боржників. Дата та час пошуку: 13.08.2024 17:10, на 1 арк.;

- копію листа Військової частини НОМЕР_2 від 17.06.2024 N 7/55, на 1 арк.;

- копію листа Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.07.2024 N 28725, на 2 арк.;

- копію постанови про розшук майна боржника ВП N 74031668 від 31.07.2024, на 1 арк.

В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.

Відповідач визнає позовні вимоги.

Відповідач зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України підприємницька діяльність відповідача значно ускладнилася, так як основними контрагентами в його діяльності були військові частини. Так як, з початком військових дій на території України фінансування військових частин на цілі будівництва призупинилося, відповідно відповідач не отримував кошти за проведені ним роботи і відповідно не мав можливості повністю розрахуватися за усіма своїми зобов`язаннями.

Так як, військові частини, з якими відповідач мав договірні відносини, перестали фінансуватися (всі кошти виділялися лише на озброєння), як наслідок відповідач не отримував кошти за виконану роботу, а тому не зміг повністю виконувати взяті на себе зобов`язання з незалежних від нього обставин. Як наслідок невиконання зобов`язань було відкрито ряд виконавчих проваджень, які і до цього часу перебувають на примусовому виконанні. Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" до відповідача застосовано такий захід примусового виконання, як арешт майна (коштів) боржника для забезпечення реального виконання рішень.

Відповідні докази (інформація щодо призупинення фінансування військової частини) будуть подані відповідачем після подачі відзиву на позов, так як відповідач не отримав їх на момент подачі цього відзиву на позов.

Саме тому, відповідач звернувся до військової частини із запитом про надання інформації про стан розрахунків між ними та щодо стану фінансування військової частини. Після отримання відповіді від військової частини, даний письмовий доказ буде надано до суду, в порядку ст. 80 ГПК України.

Відповідач вважає за необхідне просити господарський суд про зменшення розміру пені до 3000,00 грн., оскільки розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач вважає, що розмір пені в сумі 12 706,28 грн., нарахованої позивачем, хоч і є арифметично вірно нарахованим, але не є співмірним сумі основного боргу, не відповідає обсягу вини відповідача у несплаті коштів та з огляду на обставини у яких знаходиться відповідач.

Відповідач із задоволенням би виконав взяті на себе зобов`язання, але в силу дії певних обставин (військові дії, відсутність фінансування його контрагентів (військові частини), арешт коштів за іншими зобов`язаннями і т.д.) не має змоги виконати їх, зокрема і тому, що має арешт коштів на банківських рахунках.

Відповідач став заручним ситуації, яка почалася в Україні 24.02.2022, що мала наслідком різкого зменшення його доходу від виконаних підрядних робіт перед військовими частинами, і сподівається, що господарський суд врахує усі зазначені обставини для зменшення розміру неустойки.

Відповідач вважає, що 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 2030,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 3416,69 грн. покривають всі можливі збитки позивача, а тому стягнення з відповідача 12 706,28 грн. пені, є надмірною та непосильною відповідальністю для боржника (відповідача).

Також, слід звернути увагу приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Так як, за позовом у цій справі заявлені збитки - інфляційні втрати в сумі 3416,69 грн., то слід визнати, що розмір неустойки (пені) майже в чотири рази більший за розмір збитків кредитора (позивача).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив такі обставини, які є предметом доказування у справі.

01.02.2022 ТОВ "Електрогруп-220" (Постачальник) та ФОП Томашевський І.М. (Покупець) уклали Договір поставки №10 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язувався передавати у власність Покупця товар згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язувався провести оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1.-2.3. Договору асортимент, кількість товару погоджуються сторонами і зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною договору. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах цього договору. Не узгоджені договором питання приймання товару по кількості та якості регулюються нормами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості. У випадку виявлення товару неналежної якості або кількості під час приймання-передачі товару, а також підготовці його до реалізації чи в період реалізації, представники Постачальника та Покупця складають Акт про виявлені недоліки.

Згідно з п. 4.1.-4.3. Договору оплата за товар здійснюється Покупцем в національній валюті України - гривні на умовах відтермінування платежу протягом__не пізніше_____днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника. Днем здійснення платежу та днем виконання свого платіжного зобов`язання Покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку Покупця на користь Постачальника. Покупець може частково відмовитись від оплати за товар з пред`явленням мотивованого відмовлення в разі: нестачі товару, невідповідності товару замовленню Покупця, відсутності всіх необхідних для даного виду товару документів, недостовірних документів; надходженні неякісного товару. При наявності вищезазначених фактів, оплата Покупцем проводиться пропорційно належно поставленому товару.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення умов даного договору винна сторонам несе відповідальність згідно чинного законодавства і даного Договору.

Згідно з п. 7.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінування за кожен день протермінування.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним. Даний Договір вважається автоматично продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення його дії. (п. 8.1.-8.2. Договору)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Як вказує позивач, ним в повному обсязі виконано свої зобов`язання за Договором та поставлено відповідачу товар, а саме кабель силовий ВВГ-Пнгд 3x1,5 у кількості 1 800 м вартістю 53 890,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №121 від 13.04.2023.

Однак всупереч умовам Договору Покупець не здійснив оплату за товар станом на поточну дату.

Тому станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору та видатковій накладній №121 від 13.04.2023 складає 53 890,20 грн.

13.11.2023 позивачем направлено претензію №101 від 10.11.2023 відповідачу із вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у кабелю силового ВВГ-Пнгд 3x1,5 у кількості 1800 м вартістю 53 890,20 грн, виплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та штрафних санкцій у відсотках за обліковою ставкою НБУ, однак, станом на день подання позовної заяви, жодної відповіді позивачем від відповідача не отримано та вимогу не виконано.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 264 ГК України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На виконання умов укладеного Договору, 13.04.2023 позивачем поставлено відповідачу товар, а саме кабель силовий ВВГ-Пнгд 3x1,5 у кількості 1 800 м вартістю 53 890,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №121 від 13.04.2023.

Відповідач оплату за поставлений товар по Договору не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.1. Договору оплата за товар здійснюється Покупцем в національній валюті України - гривні на умовах відтермінування платежу протягом__не пізніше

---

днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

Враховуючи, що Договором не встановлений інший строк оплати товару, відповідач зобов`язаний був сплатити заборгованість 13.04.2023.

Доказів сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.

Більш того, як вже зазналось вище, відповідачем заявлено про визнання позову, про що зазначено у відзиві на позовну заяву №б/н від 13.08.2024.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що відзив на позовну заяву, в якому міститься заява про визнання позову підписана КЕП представника відповідача - адвоката Сааді Р.М., повноваження якого відповідно до ордеру серії ВА №1088314 від 13.08.2024 договором про надання правничої допомоги не обмежуються, та не порушує права чи інтереси інших осіб, господарський суд вважає, що є всі підстави для прийняття визнання позову відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за Договором є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 53 890,20 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних за період з 14.04.2023 по 15.07.2024 в сумі 2 030,68 грн та інфляційні збитки за період з 14.04.2023 по 15.07.2024 в сумі 3 416,69 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, господарський суд встановив, що останні розраховані правильно та підлягають задоволенню судом.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 7.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінування за кожен день протермінування.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунку пені, здійсненого позивачем (в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України), господарський суд встановив, що останній розрахований правильно та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують вимоги позивача чи підтверджують виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати основної заборгованості у строки, встановлені договорами, більш того, відповідач у поданому до суду відзиві позовні вимоги визнав у повному обсязі.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, викладеного у відзиві на позов, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власноїініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

При цьому, ні у наведених правових нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Господарський суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також суд зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. Діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 ГПК України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд враховує інтереси позивача та приймає до уваги, щопозивач мав правомірні очікування оплати отриманого товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Нарахована позивачем пеня базується на умовах договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені.

Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує свого зобов`язання щодо сплати грошових коштів, але неможливість своєчасної оплати пов`язує, зокрема зі складним фінансовим становищем.

Відповідач зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України підприємницька діяльність відповідача значно ускладнилася, так як основними контрагентами в його діяльності були військові частини. Так як, з початком військових дій на території України фінансування військових частин на цілі будівництва призупинилося, відповідно відповідач не отримував кошти за проведені ним роботи і відповідно не мав можливості повністю розрахуватися за усіма своїми зобов`язаннями.

Відповідно до відповіді №7/55 від 17.06.2024 Військової частини НОМЕР_2 заборгованість за фактично виконані роботи становить 1 402 000,00 грн; заборгованість за виконані ФОП Томашевським І.М. роботи згідно вказаних договорів підряду виникла в зв`язку з недостатнім бюджетним фінансуванням, пов`язаним в тому числі з повномасштабним вторгненням країни-агресора; акти форми КБ-2, КБ-3 належним чином не оформлялись; наявна заборгованість буде погашена з надходженням фінансування для виконання робіт по об`єкту будівництва: "Нове будівництво пункту постійної дислокації окремого дисантно-штурмового батальйону. За адресою: Закарпатська обл., місто Берегове".

Також відповідач зазначив, що відповідні докази (інформація щодо призупинення фінансування військової частини) будуть подані відповідачем після подачі відзиву на позов, так як відповідач не отримав їх на момент подачі цього відзиву на позов. Проте станом на 20.09.2024 такі докази до суду не подані.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку зі скрутним фінансовим станом, не є безумовними підставами для зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України відбулось 24.02.2022, а товар був поставлений відповідачу 13.04.2023, тобто після спливу 13 місяців з дня повномасштабного вторгнення.

Пунком 9.2. Договору поставки №10 від 01.02.2022 передбачено, що сторони визначають, що всі можливі претензії за даними договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Документальні докази розгляду відповідача претензії №101 від 10.11.2023 позивача сторонами суду не надані.

Крім цього, п. 12.2. вказаного договору визначено, що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмово документу.

Відповідач не надав суду документальних доказів щодо вжиття заходів для зміни умов договору, зокрема в частині його відповідальності.

При вирішенні питання про можливість зменшення нарахованого позивачем розміру пені, судом враховується, що таке нарахування є співрозмірним сумі заборгованості, оскільки становить 23,58% від суми основної заборгованості.

Під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Водночас, суд звертає увагу, що сторони знаходяться в рівних економічних умовах і штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його тривалістю.

На час прийняття рішення по справі відповідач не здійснив навіть часткової оплати основної заборгованості, при тому, що прострочення триває з 14.04.2023.

Відповідно, на переконання суду, вищезазначені обставини не свідчать про добросовісність відповідача під час виконання зобов`язань за таким договором.

Враховуючи наведене, з огляду на те, відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов`язань, розмір санкцій не є значним, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання про зменшення пені слід відмовити.

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, стягненню із відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 514,00 грн, поверненню позивачу з державного бюджету підлягає судовий збір у розмірі 1 514,00 грн (50% сплаченого позивачем судового збору).

Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129-130, 233, 236-241, 252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогруп-220"</a> (код ЄДР 37520257, вул. Франка Івана, буд. 35/1, 35/2, м. Берегове, Берегівський р-н, Закарпатська обл., 90202) суму боргу у розмірі 72 043,85 грн, а саме: 53 890,20 грн основної заборгованості, 12 706,28 грн пені, 3 416,69 грн інфляційних нарахувань, 2 030,68 грн 3 % річних, а також 1 514,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "Електрогруп-220"</a> (код ЄДР 37520257, вул. Франка Івана, буд. 35/1, 35/2, м. Берегове, Берегівський р-н, Закарпатська обл., 90202) судовий збір в розмірі 1 514,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №4063 від 15.07.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оригінал рішення після набрання законної сили надіслати позивачу.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.