Ухвала

від 20.09.2024 по справі 912/2348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20 вересня 2024 рокуСправа № 912/2348/24

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Кузьміна Б.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про забезпечення позову у справі № 912/2348/24 за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127)

до відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Europian Mining and Energy Group OU" (Повіт Гер`юмаа, місто Таллінн, район Ласнамяє, вулиця Пунане, 14а-319/3, 13619, Республіка Естонія),

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі банк, позивач), яка містить такі вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Europian Mining and Energy Group OU", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі відповідачі):

"1) Відкрити провадження у справі.

2) Звернути стягнення на предмет застави за Кредитним договором №21-1KV0082 від 08.04.2021 укладеного у рамках діючої Генеральної угоди №5714N6 від 19.12.2014 в розмірі 17 984 331,30 грн. (Сімнадцять мільйонів дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі триста тридцять одна гривня 30 копійок) на користь АТ "Укрексімбанк", а саме на:

-корпоративні права за Договором застави №20-85ZZ0011 від 13.11.2020, укладеного з фізичною особою ОСОБА_2 , а саме: частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" в розмірі 21,27%.

-корпоративні права за Договором застави №20-85ZZ0012 від 13.11.2020, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 , а саме частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" в розмірі 39,00%.

-корпоративні права за Договором застави №20-85ZZ0013 від 13.11.2020, укладеного з нерезидентом ТОВ "Europian Mining and Energy Group OU" (Естонія), а саме частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" в розмірі 39,73%, шляхом реалізації на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, в порядку та за вартістю, визначних відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

3) Судові витрати покласти на Відповідачів".

Ухвалою господарського суду від 20.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

20.09.2024 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" від банку надійшла заява про забезпечення позову від 20.09.2024 з такою прохальною частиною:

"1. Вжити заходів щодо забезпечення позову та накласти арешт на - частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР", код ЄДРПОУ 13755622, в розмірі 21,27%, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; - частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР", код ЄДРПОУ 13755622, в розмірі 39,00%, яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР", код ЄДРПОУ 13755622, в розмірі 39,73%, яка належить ТОВ Europian Mining and Energy Group (Естонія), код 12445026.

2. Заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ТОВ Europian Mining and Energy Group (Естонія), код 12445026 та будь - яким без виключення органам управління ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР", код ЄДРПОУ 13755622, вчиняти дії/приймати рішення стосовно відчуження належних ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ТОВ Europian Mining and Energy Group (Естонія), код 12445026, часток в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР", код ЄДРПОУ 13755622, або обтяження її правами третіх осіб та відчужувати її будь-яким способом;

3. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим уповноваженим особам, здійснювати реєстраційні дії, проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" (код ЄДРПОУ 36734566), в тому числі щодо розміру статутного капіталу, відомостей про засновника (учасника), розміру частки кожного з засновників (учасників), тощо, в частині часток статутного капіталу, а саме:

- частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" в розмірі 21,27%, яка належить ОСОБА_2

- частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" в розмірі 39,00%, яка належить ОСОБА_1

- частку в статутному капіталі ПП "НОВОУКРАЇНСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" в розмірі 39,73%, яка належить ТОВ Europian Mining and Energy Group (Естонія)."

На обґрунтування заяви позивач зазначає, що на момент звернення АТ "Укрексімбанк" з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави до поручителей, останніми ігноруються вимоги кредитора щодо добровільного погашення заборгованості, тому банк вважає, що існують підстави для забезпечення позову, оскільки поручителі можуть відчужити своє майно, передати його в іпотеку, що може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави з врахуванням вже того факту, що основний позичальник перебуває вже на стадії неплатоспроможності. Банк вказує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, не порушують збалансованість інтересів сторін у справі та не завдадуть збитків відповідачам, оскільки не матимуть безпосереднього впливу на розмір грошових коштів, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, а відтак і не зумовлять понесення останнім додаткових витрат для відновлення становища, що існувало до вжиття заходів забезпечення позову.

За правилами частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву АТ "Укрексімбанк" про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Згідно із частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також господарський суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) прямо залежить від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Отже, саме на заявника (позивача) покладений обов`язок належно обґрунтувати, а також належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У справі № 912/2348/24 предметом позову є звернення стягнення на предмет застави - належні відповідачам частки в статутному капіталі ПП "Новоукраїнський гранітний кар`єр". До позовної заяви додані копії договорів застави від 13.11.2020 № 20-85ZZ0011, № 20-85ZZ0012, № 20-85ZZ0013, за якими банк є заставодержателем, а кожен з відповідачів заставодавцем. Пункт 1.8 договорів застави передбачає, що відчуження предмета застави заставодавцем дозволяється лише за письмовою згодою заставодержателя. У пункті 2.3.4 кожного з договорів відповідачі як заставодавці зобов`язалися без письмової згоди заставодержателя (позивача) не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею предмету застави третім особам. У пункті 2.3.12 договорів застави відповідачі (заставодавці) прийняли на себе зобов`язання, серед іншого, без письмової згоди заставодержателя (позивача) не здійснювати дій, пов`язаних із вчиненням будь-яких правочинів, які можуть призвести до зміни розміру часток учасників ПП "Новоукраїнський гранітний кар`єр"; не відчужувати частку у статутному фонді протягом дії договору застави без згоди заставодержателя (позивача).

У справі відсутні будь-які відомості і докази, які б свідчили про намір відповідачів як заставодавців ухилитися від виконання зазначених вище зобов`язань перед позивачем як заставодержателем.

Зі змісту заяви банку про забезпечення позову не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача).

Доводи заявника на обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях щодо можливого розпорядження відповідачами належних їм часток у статутному капіталі.

Саме лише посилання на наявну заборгованість позичальника та звернення до господарського суду з позовом не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, позивач не навів у заяві переконливих аргументів і не надав суду жодних доказів того, що відповідачі мають намір ухилитися від виконання рішення суду.

За такого суд дійшов переконання, що заявник не обґрунтував, як саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наведений підхід, який передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову про це вказує Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі № 917/1610/23.

В ухвалі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 917/1610/23 також йдеться про відсутність у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 правових висновків про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, суд касаційної інстанції встановив, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач вчиняє дії з відчуження свого майна, які можуть свідчити, зокрема і про ухилення від виконання зобов`язань.

Натомість у справі № 912/2348/24 позивач не повідомив обставин та не надав доказів, які б вказували на реальні наміри відповідачів вчинити будь-які дії, які можуть створити загрозу утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду.

Заявник посилається лише на потенційну можливість невиконання судового рішення.

Господарський суд зазначає, що саме лише посилання на можливість відповідачів розпоряджатися їхнім майном не звільняє позивача від необхідності належно обґрунтувати та довести належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому господарський суд вважає, що сам лише факт можливості розпорядження відповідачами своїм майном не може свідчити про неможливість виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позовних вимог.

Господарський суд зазначає, що саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім потенційної можливості власників розпорядитися своїм майном, у заяві не наведено.

Заява не містить посилань на будь-які інші обставини, що з більшою імовірністю свідчили б про те, що в майбутньому відповідачі мають намір ухилятись від виконання рішення суду (у разі задоволення позову).

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливих складнощів у виконанні рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, зумовлених потенційною можливістю відповідачів розпорядитися своїм майном.

Господарський суд має розумний сумнів в обґрунтованості і розумності вжиття заходів забезпечення позову, ураховуючи, що заява мотивована лише потенційною неможливістю виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача) і не містить переконливих аргументів та будь-яких доказів наявності ризику ухилення відповідачів від виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача).

Суд зазначає, що позивачем не наведено переконливих аргументів, не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, із якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів та які б дозволили суду дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову.

На підставі вищенаведеного суд не вбачає підстав для задоволення заяви банку від 20.09.2024 про забезпечення позову.

Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача.

Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 20.09.2024 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її постановлення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копії ухвали направити Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" то його уповноваженому представнику, адвокату Васюті Крістіні Сергіївні, до електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалу підписано 20.09.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна