Рішення

від 19.09.2024 по справі 916/3127/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3127/24

За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пров. Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика сервіс Україна» (08301, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Старокиївська, буд.73-А, кв.33, код ЄДРПОУ 44087976)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Андрєєв А.Е.- в порядку самопредставництва ;

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: Позивач Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі- ДП «АМПУ»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі-ТОВ) «Логістика сервіс Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 30 809 грн 15 коп., пені у розмірі 15 817 грн 54 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 657 грн 78 коп, 3% річних у розмірі 1 220 грн 99 коп.

Ухвалою суду від 16.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3127/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.08.2024р. Ухвалою суду від 15.08.2024р. відкладено судове засідання на 29.08.2024р. Ухвалою суду від 29.08.2024р. відкладено розгляд справи на 19.09.2024р.

Позивач ДП «АМПУ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив, що надійшла до суду 22.09.2023р..

Відповідач ТОВ «Логістика сервіс Україна», про місце, дату та час судових засідань повідомлявся за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також на офіційну електронну пошту. Але, будь-яких клопотань, заяв та відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило, представник відповідача до суду не зявлявся.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Крім того, суд викликає або повідомляє учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі зазначеного, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті Господарського суду Одеської області публікувались повідомлення про призначення судових засідань у межах справи №916/3127/24.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що державне нерухоме майно-нежитлові приміщення №303 третього поверху будівлі «Корпус №2 з теплопунктом», загальною площею 15,70 кв.м, інв.№060382, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Андрієвського, 2, що перебуває на балансі Одеської філії ДП «АМПУ», відповідно до умов Договору оренди №209840912094 нерухомого майна, належить до державної власності від 12.08.2021р. (№3275-П-ОДФ-21), укладеному між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Логістика ЮА» (на даний час ТОВ «Логістика сервіс Україна»), знаходиться у орендному користуванні відповідача по справі.

24 грудня 2021р. між ДП «АМПУ» (Виконавець, Адміністрація) та ТОВ «Логістика ЮА» (на даний час ТОВ«Логістика сервіс Україна») (Замовник) був укладений Договір №3334-П-ОДФ-21 про надання послуг, за умовами якого Виконавець зобовязався за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги на транзитно-вантажному терміналі: користування системою вентиляції; користування мережею електричного струму; користування санітарнми та тепло-, водомережами; користування паркінгом для легкових автомобілів; прибирання приміщень; здійснення аварійного ремонту приміщення; користування туалетною кімнатою; забезпечення пожежною сигналізацією, а Замовник зобовязався оплачувати такі послуги.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками та діє до закінчення (розірвання) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3275-П-ОДФ-21 від 12.08.2021р.

Позивач зазначив, що відповідно до листа від 17.01.2024р. №11-06-00183 та наказу РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 16.01.2024р. №55 договір оренди №209840912094 нерухомого майна, належить до державної власності від 12.08.2021р. (№3275-П-ОДФ-21) припинено з 16.01.2024р.

Таким чином, виходячи з п.7.1 Договору №3334-П-ОДФ-21, його дія також припинилася 16.01.2024р.

При цьому, як зазначає позивач, відповідно до п.7.3 Договору №3334-П-ОДФ-21 закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

За умовами п.3.1 Договору за надання послуг, передбачених у п.1.1 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю за діючими вільними цінами (тарифами), затвердженими начальником адміністрації Одеського морського порту, щомісячну плату, виходячи з 146 грн 95 коп. за кожну добу надання послуг без врахування ПДВ. ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України.

Згідно п.3.2 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання приймання наданих послуг, який підписується повноважними працівниками сторін протягом 2 (двох) робочих днів після закінчення календарного місяця. Підписання акту здавання-приймання (наданих послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється шляхом оплати рахунку Замовника після підписання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг. Оплата здійснюється на підставі отриманого Замовником відповідного рахунку Виконавця банківським переводом на розрахунковий рахунок Виконавця у термін 10 банківських днів від дати отримання рахунку. Оплата вважається здійсненою Замовником з дати зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Позивач зазначає, що у період з січня 2022р. по лютий 2023р. ним було надано послуги відповідачу у звязку із чим надано представнику Замовника для підписання акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2022р. за грудень 2022р. на суму 10 612 грн 04 коп., від 31.01.2023р. за січень 2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., від 28.02.2023р. за лютий 2023р. на суму 9 585 грн 07 коп.

Крім того, представнику Замовника для оплати надано рахунки №220158 від 31.12.2022р. на суму 10 612 грн 04 коп., №220002 від 31.01.2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., №220017 від 28.02.2023р. на суму 9 585 грн 07 коп.

Як зазначає позивач, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані директором ТОВ «Логістика ЮА» з дотриманням п.3.2 Договору без зауважень, у звязку із чим позивач вважає, що у звязку із підписанням акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2022р. 03.01.2023р., рахунок №220158 від 31.12.2022р. на суму 10 612 грн 04 коп. мав бути оплачений до 17.01.2023р.

У звязку із підписанням акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.01.2023р. 02.02.2023р., рахунок №220002 від 31.01.2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., мав бути оплачений до 16.02.2023р.

У звязку із підписанням акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2023р. 02.03.2023р., рахунок №220017 від 28.02.2023р. на суму 9 585 грн 07 коп. мав бути оплачений до 16.03.2023р.

Але, відповідачем оплати здійснено не було, що позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів, та у звязку із чим, посилаючись на положення ст.ст.509, 525, 526, 530, 626-629 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з ТОВ «Логістика сервіс Україна» заборгованість у розмірі 30 809 грн 15 коп.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п.4.3 Договору №3334-П-ОДФ-21 у випадку порушення строку оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за яикй сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача розмір пені, що нарахована за рахунком №220158 від 31.12.2022р. на суму 10 612 грн 04 коп.,за період з 18.01.2023р. по 11.06.2024р., становить 5 860 грн 79 коп.

Розмір пені, що нарахована за рахунком №220002 від 31.01.2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., за період з 17.02.2023р. по 11.06.2024р., становить 5 424 грн 68 коп.

Розмір пені, що нарахована за рахунком №220017 від 28.02.2023р. на суму 9 585 грн 07 коп., за період з 17.03.2023р. по 11.06.2024р., становить 4 532 грн 07 коп.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 817 грн 54 коп.

Також, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись положеннями даної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за рахунком №220158 від 31.12.2022р. на суму 10 612 грн 04 коп.,за період з 18.01.2023р. по 11.06.2024р., 3% річних у розмірі 445 грн 31 коп. та інфляційні втрати у розмірі 673 грн 97 коп. ; за рахунком №220002 від 31.01.2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., за період з 17.02.2023р. по 11.06.2024р. 3% річних у розмірі 419 грн 15 коп. та інфляційні втрати у розмірі 595 грн 52 коп.; за рахунком №220017 від 28.02.2023р. на суму 9 585 грн 07 коп., за період з 17.03.2023р. по 11.06.2024р., 3% річних у розмірі 356 грн 53 коп. та інфляційні втрати у розмірі 388 грн 29 коп.

Таким чином. Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 220 грн 99 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1 657 грн 78 коп.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що 12.08.2021р. між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець), ТОВ «ЛОГІСТІКА ЮА» (Орендар) та Одеська філія ДП «АМПУ» (Балансоутримувач) був укладений Договір оренди №20984091/2094 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п.1.1 якого Орендодавець та Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п.4 Умов : нежитлове приміщення №303 третього поверху будівлі «Корпус №2 з теплопунктом», загальною площею 15,70 кв.м, інв.№060382, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Андрієвського, 2, що перебуває на балансі Одеської філії ДП «АМПУ».

За п.12.1 Договору цей договір укладено на строк, визначений у п.12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Відповідно до п.12 Умов строк Договору оренди 5 років з дати набрання чинності цим Договором.

24 грудня 2021р. між ДП «АМПУ» (Виконавець, Адміністрація) та ТОВ «Логістика ЮА» (на даний час ТОВ «Логістика сервіс Україна») (Замовник) був укладений Договір №3334-П-ОДФ-21 про надання послуг, за умовами якого Виконавець зобовязався за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги на транзитно-вантажному терміналі: користування системою вентиляції; користування мережею електричного струму; користування санітарнми та тепло-, водомережами; користування паркінгом для легкових автомобілів; прибирання приміщень; здійснення аварійного ремонту приміщення; користування туалетною кімнатою; забезпечення пожежною сигналізацією, а Замовник зобовязався оплачувати такі послуги.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що він вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками та діє до закінчення (розірвання) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3275-П-ОДФ-21 від 12.08.2021р.

З листа РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 17.01.2024р. №11-06-00183 та наказу РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 16.01.2024р. №55 вбачається, що договір оренди №209840912094 нерухомого майна, належить до державної власності від 12.08.2021р. припинено з 16.01.2024р.

Таким чином, виходячи з п.7.1 Договору №3334-П-ОДФ-21, його дія також припинилася 16.01.2024р.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, за своєю правовою природою Договір №3334-П-ОДФ-21 є договором про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 175 Господарського кодексу України законодавець зазначив, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, з моменту укладення Договору №3334-П-ОДФ-21 між сторонами виникли певні зобов`язання.

Так, сторони домовилися, що за надання послуг, передбачених у п.1.1 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю за діючими вільними цінами (тарифами), затвердженими начальником адміністрації Одеського морського порту, щомісячну плату, виходячи з 146 грн 95 коп. за кожну добу надання послуг без врахування ПДВ. ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України (п.3.1 Договору).

Згідно п.3.2 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання приймання наданих послуг, який підписується повноважними працівниками сторін протягом 2 (двох) робочих днів після закінчення календарного місяця. Підписання акту здавання-приймання (наданих послуг) представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється шляхом оплати рахунку Замовника після підписання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг. Оплата здійснюється на підставі отриманого Замовником відповідного рахунку Виконавця банківським переводом на розрахунковий рахунок Виконавця у термін 10 банківських днів від дати отримання рахунку. Оплата вважається здійсненою Замовником з дати зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

За матеріалами справи, позивач надав представнику Замовника для підписання акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2022р. за грудень 2022р. на суму 10 612 грн 04 коп., від 31.01.2023р. за січень 2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., від 28.02.2023р. за лютий 2023р. на суму 9 585 грн 07 коп.

Крім того, представнику Замовника для оплати надано рахунки №220158 від 31.12.2022р. на суму 10 612 грн 04 коп., №220002 від 31.01.2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., №220017 від 28.02.2023р. на суму 9 585 грн 07 коп.

Судом встановлено, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані директором ТОВ «Логістика ЮА» з дотриманням п.3.2 Договору без зауважень. Таким чином, виходячи з умов Договору, у звязку із підписанням акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.12.2022р. 03.01.2023р., рахунок №220158 від 31.12.2022р. на суму 10 612 грн 04 коп. мав бути оплачений до 17.01.2023р.

У звязку із підписанням акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.01.2023р. 02.02.2023р., рахунок №220002 від 31.01.2023р. на суму 10 612 грн 04 коп., мав бути оплачений до 16.02.2023р.

У звязку із підписанням акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 28.02.2023р. 02.03.2023р., рахунок №220017 від 28.02.2023р. на суму 9 585 грн 07 коп. мав бути оплачений до 16.03.2023р.

Але, доказів оплати зазначених рахунків відповідачем до матеріалів справи не надано.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 30 809 грн 15 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.4.3 Договору №3334-П-ОДФ-21 у випадку порушення строку оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за яикй сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

При цьому, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що з урахуванням умов Договору та положень законодавства, цей розрахунок не є вірним, адже він зроблений без урахування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Судом зроблено власний розрахунок пені та встановлено, що у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання ТОВ «Логістика сервіс Україна» має сплатити на користь ДП «АМПУ» за рахунком №220158 від 31.12.2022р. на суму 10 612 грн 04 коп. пеню у розмірі 2 645 грн 74 коп.; за рахунком №220002 від 31.01.2023р. на суму 10 612 грн 04 коп. пеню у розмірі 2 609 грн 11 коп. ; за рахунком №220017 від 28.02.2023р. на суму 9 585 грн 07 коп. пеню у розмірі 2 344 грн 01 коп.

Загальний розмір пені, що підлягає стягненню становить 7 598 грн 86 коп.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 220 грн 99 коп. та інфляційних витрат у розмірі 1 657 грн 78 коп., перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд встановив, що він є вірним та правильним, у звязку із чим зазначені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Виходячи з викладеного, на думку суду, АТ «ОПЗ» не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Договору №3334-П-ОДФ-21 про надання послуг, Виконавець (ДП «АМПУ») за завданням Замовника (ТОВ «Логістика сервіс Україна») на виконання умов зазначеного Договору надавав за плату наступні послуги на транзитно-вантажному терміналі: користування системою вентиляції; користування мережею електричного струму; користування санітарними та тепло-, водомережами; користування паркінгом для легкових автомобілів; прибирання приміщень; здійснення аварійного ремонту приміщення; користування туалетною кімнатою; забезпечення пожежною сигналізацією, у приміщенні №303 третього поверху будівлі «Корпус №2 з теплопунктом», загальною площею 15,70 кв.м, інв.№060382, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Андрієвського, 2, що перебуває на балансі Одеської філії ДП «АМПУ».

Отже, послуги надавалися тільки у певному місці, обумовленому сторонами у Договорі.

За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно звернувся з даним позовом до Господарського суду Одеської області.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Як вже зазначалося судом вище, суд у даній справі дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, який не отримав того, на що розраховував при укладанні Договору №3334-П-ОДФ-21, а саме не отримав оплати за надані послуги. При цьому, виходячи з положень Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо надання послуг, належним способом захисту порушеного права виконавця є саме стягнення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України у розмірі, пропорційному сумі стягнення.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика сервіс Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 30 809 грн 15 коп., пені у розмірі 15 817 грн 54 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 657 грн 78 коп, 3% річних у розмірі 1 220 грн 99 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика сервіс Україна» (08301, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Старокиївська, буд.73-А, кв.33, код ЄДРПОУ 44087976) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пров. Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) заборгованість у розмірі 30 809 грн 15 коп., пеню у розмірі 7 598 грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 657 грн 78 коп, 3% річних у розмірі 1 220 грн 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 525 грн 35 коп.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 вересня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога