Рішення

від 20.09.2024 по справі 916/2759/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2759/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до відповідача: Приватного підприємства ЛАКТРЕЙД про стягнення 2293,20 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Використовуючи систему Електронний суд Акціонерне товариство УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (надалі АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства ЛАКТРЕЙД (надалі ПП ЛАКТРЕЙД, Відповідач) 2293,20 грн заборгованості, з яких 1629,97 грн основного боргу, 343,92 грн пені, 114,10 грн штрафу, 75,63 грн 3% річних та 129,58 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 23.02.2012 р. договором компенсації плати стороннім особам за користування землею залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів, зобов`язань в частині відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою Позивачем земельного податку за 2022 рік.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 р. позовній заяві АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2759/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 р. прийнято позовну заяву АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2759/24, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Відповідно до сформованої автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідки 25.06.2024 р. до електронного кабінету АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Надіслана ПП ЛАКТРЕЙД на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).

При цьому у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил. Ухвала Господарського суду Одеської області надсилалась на адресу ПП ЛАКТРЕЙД зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте її отримання Відповідачем залежить від суб`єктивної поведінки останнього, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а Відповідач обізнаним про судове провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Приписам частини 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості сторонам у справі реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі як заяв по суті справи, так і письмових пояснень.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від ПП ЛАКТРЕЙД до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Так само жодна із сторін не зверталась із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

Дослідивши надані докази, суд встановив:

29 жовтня 1997 року Березівською районною Радою народних депутатів Березівського районну Одеської області України видано Одеській залізниці Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ОД № 003929. Землю надано у постійне користування для виробничої діяльності. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3.

23.02.2012 р. між Державним підприємством ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (Залізниця) та ПП ЛАКТРЕЙД (Платник) укладено договір компенсації плати стороннім особам за користування землею залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-12-139д НЮ (Договір), за умовами пункту 1.1 якого у господарському віданні Платника перебуває Майно, розташоване на земельній ділянці площею 146,05 кв.м, за адресою: Одеська обл., Березівський р-н, Новоселівська сільська рада, станція Раухівка.

Вищезазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні Залізниці на підставі розпорядження Березівської районної державної адміністрації від 22.09.1997 р. № 428 (Державний акт на право постійного користування ІІ-ОД №003929, виданий Березівською районною радою народних депутатів, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 3 від 29.10.1997 р).

Платник зобов`язується (до укладення відповідного договору сервітуту) на умовах цього договору відшкодовувати Залізниці витрати, пов`язані зі сплатою останньою земельного податку за зазначену в п. 1 цього Договору земельну ділянку.

Розмір плати, що її сплачує Платник на користь залізниці в якості відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою останньою земельного податку, за цим договором складає 97 грн 95 коп. (дев`яносто сім грн 95 коп.), в тому числі ПДВ 20% 16 грн 22 коп. на рік (пункт 2).

Оплата здійснюється шляхом перерахування Платником коштів на поточний рахунок Залізниці (пункт 3).

Цей договір складений українською мовою у двох примірниках по одному для кожної із сторін та набирає чинності з моменту підписання та діє до моменту набуття чинності договору сервітуту на зазначену в цьому договорі земельну ділянку (пункт 4).

Цей договір може бути достроково припинений за погодженням сторін або за відповідним рішенням суду (пункт 5).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

Відповідно до затвердженого 18.08.2015 р. Міністром інфраструктури України зведеного переліку земельних ділянок Одеської залізниці право користування, якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ, серед інших передано земельну ділянку, право постійного користування якою закріплено на підставі державного акту на право постійного користування від 29.10.1997 р. серії ІІ-ОД № 003929.

04.04.2016 р. між АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ як правонаступником ДП ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (Землекористувач) та ПП ЛАКТРЕЙД (Платник) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторонами погоджено викласти пункти Договору у новій редакції:

пункт 2 розмір плати, яку сплачує Платник на користь ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Одеська залізниця» в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою останньою земельного податку, за цим договором складає: 10 грн 35 коп. (десять грн 35 коп.) за грудень місяць 2015 року; 169 грн 49 коп. (сто шістдесят дев`ять грн 49 коп.) на 2016 рік;

пункт 3 оплата в розмірі 100% річної плати здійснюється Платником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Одеська залізниця» до 15 числа розрахункового місяця. Розрахунковим є місяць укладання договору. Для кожного наступного року розрахунковим є місяць відповідний місяцю укладання договору;

пункт 5 цей договір може бути припинений у будь-який час за власною ініціативою будь-якої із сторін. Сторони цим погоджуються, що мають право у будь-який час з будь-яких причин за власною ініціативою і повідомивши у письмовому вигляді про це інші сторони припинити договір. При цьому Платник зобов`язаний за власний рахунок у місячний термін звільнити земельну ділянку від власного майна і привести її у естетичний вигляд, придатний для використання стан.

Додаткова угода набирає чинності з 01.12.2015 р. та діє до моменту набуття чинності договору сервітуту на зазначену в цьому Договорі земельну ділянку, але приймаючи до уваги до п. 5 Договору.

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

Відповідно до представленої АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ (платник ДП ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ) податкової декларації з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 р. сплачено 12298694,40 грн земельного податку, з яких 74402,40 грн земельного податку за земельну ділянку площею 8000,00 кв.м (документ, який засвідчує право власності/користування серія ІІ-ОД № 003929).

Відповідно до представлених платіжних доручень від 25.02.2022 р. № 4561035, від 29.03.2022 р. № 4621818, від 28.04.2022 р. № 4684768, від 30.05.2022 р. № 4751067, від 29.06.2022 р. № 4815298, від 28.07.2022 р. № 23496, від 29.08.2022 р. № 84073, від 29.09.2022 р. № 152435, 28.10.2022 р. № 21452, від 29.11.2022 р. № 288433, від 28.12.2022 р. № 352707 та від 27.01.2023 р. № 38364 АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ сукупно сплачено 12298694,40 грн із призначенням платежу податок на землю протягом січня-грудня 2022 р. (по 1024891,20 грн щомісячно).

28.10.2022 р. АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ висталено ПП ЛАКТРЕЙД рахунок № 60/191 загальною сумою 1629,41 грн з ПДВ, із призначенням платежу 1357,24 грн компенсації сплати земельного податку за 2022 р. зг. Договору № ОД/НКМ-12-138 дНЮ від 23.02.2012 р./271,57 грн ПДВ.

Відповідно до представлених опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку ПАТ «УКРПОШТА» 22.11.2022 р. АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ надіслано ПП ЛАКТРЕЙД на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу рахунок від 28.10.2022 р. № 60/191.

Дослідивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу, частина 1 статті 902 ЦК України передбачає, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Приписи статті 903 ЦК України встановлюють, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 р. у справі № 910/5953/17 встановлено, що державну реєстрацію АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою КМУ № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Як встановлено судом, 29 жовтня 1997 року Березівською районною Радою народних депутатів Березівського районну Одеської області України видано Одеській залізниці Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ОД № 003929. Землю надано у постійне користування для виробничої діяльності. У той же час, відповідно до затвердженого 18.08.2015 р. Міністром інфраструктури України зведеного переліку земельних ділянок Одеської залізниці право користування, якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ, внесено до статутного капіталу Позивача земельну ділянку, право постійного користування якою закріплено на підставі державного акту на право постійного користування від 29.10.1997 р. серії ІІ-ОД № 003929.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ та ПП ЛАКТРЕЙД виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір компенсації плати стороннім особам за користування землею залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-12-139д НЮ від 23.02.2012 р., до якого вносились зміни шляхом укладення 04.04.2016 р. Додаткової угоди, та в якому АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ виступає як правонаступник ДП «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

З огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ та/або заяв ПП ЛАКТРЕЙД про припинення строку дії Договору, останній продовжує свою дію.

Із представленої АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ (платник ДП ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ) та дослідженої судом податкової декларації з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 р. та досліджених платіжних доручень сплачено 12298694,40 грн земельного податку, з яких 74402,40 грн земельного податку за земельну ділянку площею 8000,00 кв.м (документ, який засвідчує право власності/користування серія ІІ-ОД № 003929).

Відтак, враховуючи те, що розмір земельної ділянки, яка перебуває в користуванні Відповідача складає 146,05 кв.м., останній мав сплатити 1629,97 грн (74402,00 грн сплаченого земельного податку/8000,00 кв.м. площі земельної ділянки * 146,05 кв.м + 20% ПДВ = 1629,97 грн) компенсації за користування землею залізниці.

При цьому ПП ЛАКТРЕЙД як Платником в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,762,901,903 ЦК України, статі 193 ГК України та умов Договору обов`язку з компенсації сплаченого АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ у 2022 р. земельного податку за земельну ділянку, яка використовується за Договором не виконано, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 3 Договору строк виконання зобов`язання на суму 1629,97 грн настав.

У зв`язку із порушенням ПП ЛАКТРЕЙД зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення компенсації з земельного податку, АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ окрім заявлених до стягнення 1629,97 грн основного боргу, просить стягнути 343,92 грн пені, 114,10 грн штрафу, 75,63 грн 3% річних та 129,58 грн інфляційних нарахувань.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд із цим частиною 2 статті 231 ГК України унормовано, що, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Поряд із цим Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232,269,322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на викладене, наведені приписи законодавства надають право нараховувати штрафні санкцій у період строку дії введеного карантину.

Разом з цим частини 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 р. у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 р. у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 р. у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 р. у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 р. у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 р. у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 р. у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 р. у справі № 920/505/22.

Перевіривши представлені АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ розрахунки заявлених до стягнення пені (протягом 02.12.2022 р. 30.06.2022 р.), штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань (протягом 02.12.2022 р. 18.06.2024 р.) та заявлені періоди нарахування, господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України.

Відтак, враховуючи викладене, доходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з ПП ЛАКТРЕЙД на користь АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ 1629,97 грн основного боргу, 343,92 грн пені, 114,10 грн штрафу, 75,63 грн 3% річних та 129,58 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до відповідача: Приватного підприємства ЛАКТРЕЙД про стягнення 2293,20 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ЛАКТРЕЙД» (66020, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 100, Код ЄДРПОУ 36552927) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) 1629/одну тисячу шістсот двадцять дев`ять/грн 97 коп. основного боргу, 343/триста сорок три/грн 92 коп. пені, 114/сто чотирнадцять/грн 10 коп. штрафу, 75/сімдесят п`ять/грн 63 коп. 3% річних, 129/сто двадцять дев`ять/грн 58 коп. інфляційних нарахувань та 2442/дві тисячі чотириста сорок дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 20 вересня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут